Категорії вузівської дидактики

Кожна наука оперує поняттями різного ступеня узагальнення і зна­чущості, але фундамент кожної з наук складають головні поняття — категорії. Категорія - це гранично загальне поняття у рамках даної предметної галузі. Категорії — це результат абстрагуючої діяльності мислення. Навколо категорій, а точніше, навколо системи категорій даної науки будується вся її понятійна система. Категорії пов´язані між собою так, що кожна з них може бути осмислена лише як елемент усієї системи категорій.
Дидактика — частина педагогіки, тому вона використовує деякі загальнопедагогічні і психологічні категорії. До них потрібно віднести такі, як "освіта", "розумовий розвиток", "знання". Корінні дидактичні категорії — "навчання", "зміст навчан­ня", "методи навчання", "принципи навчання", "цілі навчання", "організаційні форми навчання", "урок", "дидактична система" тощо. Навколо цих категорій, як навколо ядра в атомі, будується вся система понять дидактики. До них необхідно віднести учіння, викладання, види навчання, оцінювання тощо. Намагаючись знайти вирішення зазна­чених вище проблем, дидактика надала їм свого специфічного смислу і значення. Цими поняттями вона користується як базовими, головни­ми, тому розглянемо деякі з них.
Освіта — це єдність процесу і результату передачі молодшому по­колінню узагальненого досвіду, накопиченого людством. Освіта — це процес акумуляції суспільного досвіду кожним конкретним індивідуу­мом, а відтак — процес його розвитку, тобто процес і результат розвит­ку суб´єктивних сутнісних людських сил і можливостей. Сучасна педа­гогічна наука розглядає освіту як процес, що має за мету виявити і мак­симально розвинути у школярів індивідуально найбільш значущі, до­мінантні задатки. Вона здійснюється через навчання і виховання, які функціонують як рівноправні чинники, але мають виражену специфі­ку і тим доповнюють одне одного.

Як бачимо, поняття освіти об´ємне й охоплює багато аспектів змісту та процесу передачі узагальненого людського досвіду.

Що таке розвиток? Це філософська категорія. Розвиток — це незворотна, певним чином спрямована і закономірна зміна матеріальних та ідеальних об´єктів, що приводить до виникнення нової якості. Педа­гогічне розуміння розвитку охоплює розвиток фізичних, розумових, емоційних, духовних та інших сутнісних людських сил. У дидактиці під поняттям розвитку розуміють передусім розумовий розвиток, тобто розвиток мислення, пам´яті, уяви, становлення культури розумової праці тощо.
Зміст категорії "навчання" розкривається твердженням, що на­вчання — це головний шлях освіти, особливий вид такої діяльності, в ході якої школярі оволодівають знаннями, уміннями і навичками, в них формується науковий світогляд, забезпечується розумовий, психічний і фізичний розвиток, формуються моральні риси, естетичні смаки, про­фесійні інтереси. До дидактичних категорій відносимо і дидактичну систему, суть та зміст якої розкриємо нижче.
Поняття "учіння" в трактуванні різних педагогів має дещо неодна­ковий зміст. Я. Коменський під учінням розумів придбання знань із різних наук та уміння розв´язувати різноманітні задачі та виконувати дії з використанням знань. Видатний німецький педагог А.Дістервег трактував учіння як здобуття знань, умінь, навичок із певних наукових дисциплін, а відомий німецький філософ і педагог Й. Гербарт (1776— 1841) під учінням розумів засвоєння знань, умінь, навичок. Визнач­ний російський педагог П. Каптєрев розумів учіння внутрішнім боком педагогічного процесу, а відомий психолог радянських часів Л. Рубінштейн (1889-1960) під учінням розумів здобуття учнем пізнавального досвіду, знань, умінь, навичок. Наведені вище визначення учіння до­помагають зрозуміти суть цього поняття.
Викладання — діяльність учителя в процесі навчання. Під цим по­няттям розуміють не просто розповідь, пояснення, демонстрування зразка виконання певного завдання, як то здається на перший погляд, на що орієнтує й етимологія самого терміну "викладання". У ході цієї діяльності вчитель виконує велике коло функцій, одночасно навчає учнів, забезпечує їх розумовий розвиток, виховує, організовує до ро­боти, контролює і т. д. Тому цю діяльність правильніше було б назвати іншим терміном, наприклад, "научуванням".
Принципи навчання — категорія дидактики. Це положення, які по­кладені в основу формування змісту навчання, вибору методів навчан­ня, в основу розроблення і конструювання форм організації навчання. Це своєрідні вимоги, виконання яких дає змогу не тільки теоретично, а й практично створити і реалізувати систему навчання. У перекладі з латинської мови термін "принцип" означає першооснова, начало, пра­вило. У контексті цього визначення принципи - це основа, система вимог для створення і реалізації системи навчання.
Навчання — це специфічний про­цес пізнання. Отже, якщо закономірності процесу пізнання розгляну­ти крізь призму предмета дидактики, то можна отримати важливу інформацію про закономірності процесу навчання.

Принцип" - термін латинського походження (ргіпсіріит - осно­ва, першоначало), він означає основоположення, керівну ідею, основ­не правило поведінки, діяльності. Принцип — це загальна керівна норма дії, а правило — це норма дії, що має конкретне робоче значення.

В означенні І. Лернера наголос робиться нате, що методи навчання - це система цілеспрямованої дії вчителя, іншими словами, що вони є своєрідним інструментом у руках учителя, яким він при необхідності може скористатися. Що це той інструмент, за допомогою якого орган­ізується пізнавальна діяльність учня, і не просто діяльність, а та, яка забезпечує засвоєння змісту освіти і тим самим досягнення цілей на­вчання. У цьому контексті вираз "цілей навчання" уточнює поняття змісту освіти - йдеться про цілі навчання, пов´язані тільки зі змістом освіти.

Дата добавления: 2015-05-26