Павличко Дмитро Васильович

Кінематографічні роботи

Поезії

Творчість

Творчий шлях розпочав у період «хрущовської відлиги». Дебютував 1961, коли київська «Літературна газета» опублікувала його поему-трагедію «Ніж у сонці».

Член Спілки письменників України з 1962.

Учасник урочистостей в Кам'янці-Подільському (25 жовтня 1988) з нагоди відкриття меморіальної дошки на будинку, де народився Микола Бажан.

· «Соняшник» (1962).

· «Протуберанці серця» (1965).

· «Дихаю Леніним» (1965).

· «Балади буднів» (1967).

· «Поезії» (1967).

· «До джерел» (1972).

· «Корінь і крона» (1974).

· «Київське небо» (1976).

· «Дума про вчителя» (драматична поема, 1977).

· «Сонячний фенікс» (1978).

· «Сонце і слово» (1978).

· «Американський зошит» (1980).

· «Січнева балада 1924 року» (1980).

· «Шабля і хустина» (1981).

· «Драматичні поеми» (1982).

· «Київський оберіг» (1983).

· «Соняшник» (1985).

· «Теліжинці» (1985).

· «Храм сонця» (1988).

Автор сценаріїв фільмів:

· «Криниця для спраглих» (1964),

· «Камінний хрест» (1968),

· «Іду до тебе» (1971),

· «Пропала грамота» (1972),

· «Дід лівого крайнього» (1974),

· «І в звуках пам'ять відгукнеться...» (1986),

· мультфільму «Крила»,

· «Вечори на хуторі біля Диканьки» (1983),

· «Мама рідна, любима» (1986, у співавт.),

· «Вінчання зі смертю» (1992, у співавт.),

· «Таємниця Чингісхана» (2002, у співавт.) тощо.

Автор спогадів про С. Параджанова «Трагічна квітка» (див.: Сергій Параджанов. Злет. Трагедія. Вічність. К., 1994). Очолює Меморіальний фонд Івана Кавалерідзе.

І. Драчу присвячено телефільм Р. Єфіменка «Іван Драч. Кредо» (1990).

Дмитро́ Васи́льович Павли́чко (*28 вересня 1929, Стопчатів наІвано-Франківщині) — український поет, перекладач, літературний критик, громадсько-політичний діяч.

Дата добавления: 2015-05-26