Творча діяльність

Твори

Державні нагороди

Павличко — громадський діяч

Павличко — дипломат

Павличко — літературний критик

Дмитро Павличко має великий доробок і як літературний критик. Найповнішим виданням літературно-критичних праць Павличка є двотомник «Літературознавство. Критика», виданий видавництвом «Основи» у 2007 році. В першому томі представлено літературно-критичні розвідки, статті, доповіді та виступи автора з проблем української літератури. Тут опубліковано також матеріали про окремі персоналії та літературні явища чи події здебільшого за хронологічним принципом. В другому томі представлено літературно-критичні розвідки, статті, доповіді та виступи автора з проблем світової літератури. Часто ці праці були написані паралельно до прекладацьких проектів Павличка й слугують коментарем і доповненням до його перекладацького доробку.

· Літературознавство. Критика. Українська література том 1. — Київ: Основи, 2007 — 566 с.

· Літературознавство. Критика. Світова література том 2. — Київ: Основи, 2007 — 465 с.

З жовтня 1995 до травня 1998 року Павличко був Надзвичайним і Повноважним Послом України в Словацькій Республіці.^[1]

Павличко був також Послом України в Республіці Польща в період з весни 1999 року по лютий 2002 року.^[2] Завдяки його клопотанню в центрі Варшави за півкілометра від знаменитих Варшавських Лазенок в березні 2002 року було споруджено пам'ятник Тарасу Шевченку.

Дм. Павличко — перший голова Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка (1989), голова УВКР (Українська Всесвітня Координаційна Рада) — з 2006 р.

· звання Герой України з врученням ордена Держави (2004)^[3] — за визначний особистий внесок у розвиток української літератури, створення вершинних зразків поетичного слова, плідну державну і політичну діяльність

· орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (2009)^[4], V ст. (1999)^[5]

· орден «За заслуги» III ст. (1997)^[6]

«Сонети» Дмитра Павличка, 2004

· Любов і ненависть, 1953.

· Моя земля, 1955.

· Чорна нитка, 1958.

· Правда кличе, 1958.

· Гранослов, 1968.

· Сонети подільської осені, 1973.

· Таємниця твого обличчя, 1974, 1979.

· Магістралями слова, літературна критика, 1978.

· Світовий сонет, переклади, 1983.

· Над глибинами, літературна критика, 1984.

· Спіраль, 1984.

· Поеми й притчі, 1986.

· Біля мужнього слова, літературна критика, 1988.

· Покаянні псалми, 1994.

· Антологія словацької поезії XX століття, 1997.

· Золоте ябко, 1998.

· Сонети В.Шекспіра, 1998.

· 50 польських поетів, 2000.

· Поезії Хосе Марті, 2001.

· Наперсток, 2002.

· Рубаї, 2003

· Сонети (оригінальні твори й переклади), 2004.

· Не зрадь, 2005.

· Три строфи, 2007.

· Аутодафе, 2008.

· Мала антологія хорватської поезії, 2008.^[7]

· Потоп. 2010.

· Золоторогий олень. Поема. 2011.

· Най поховають мене на цьому полі. Новела. 2011.

· Разом. Вместе: збірка поезій. (з Ратнером О. Г.)— Дніпропетровськ: Герда, 2013. — 176 с., іл. ISBN 978-617-7097-02-9

· Вірші з Майдану: Поезії. — Київ: ВЦ «Просвіта», 2014. — 24 сторінки

Олійник Борис Ілліч

Бори́с Іллі́ч Олі́йник (*22 жовтня 1935, ЗачепилівкаНовосанжарського району на Полтавщині) — український поет,перекладач, дійсний член НАНУ, голова Українського фонду культури. Герой України (2005). Почесний академік Академії мистецтв України. Член правління Національної спілки краєзнавців України^[1].

Відомий державний діяч: обирався депутатом Верховних Рад СРСР (з 1989 по 1991 рік — заступник Голови Ради Національностей Верховної Ради СРСР) та України.

5 липня 2010 року Указом Президента України В. Ф. ЯнуковичаБориса Ілліча Олійника призначено головою Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка

Друкуватися почав ще в школі. Після закінчення десятирічки у 1953 році вступив на факультет журналістики Київського Національного університету ім. Т. Г. Шевченка, який закінчив у 1958 році.

Одинадцять років він очолював парторганізацію СП України і пишається тим, що за ці роки ніхто з його колег-письменників не був виключений з її лав і тим паче посаджений за ґрати.

Побував майже в усіх гарячих точках міжетнічних конфліктів колишнього Союзу, про що розповів в есе «Два роки в Кремлі» («Князь тьмы»).

У травні-червні 1986 року одним з перших побував у Чорнобилі, в зоні, звідки вів репортажі на ЦТ СРСР і України. Того ж року виступив зі статтею в «Литературной газете» (Москва), «Випробування Чорнобилем», в якій викрив злочинну діяльність тимчасовців.

На початку липня 1988 року на XIX конференції КПРС у Москві Борис Олійник, зупинившись на сталінському терорі 1937 року, цілком неочікувано для присутніх завершив цю тему так: «А оскільки в нашій республіці гоніння почалися задовго до 1937-го, треба з'ясувати ще й причини голоду 1933-го, який позбавив життя мільйони українців, назвати поіменно тих, із чиєї вини сталася ця трагедія».

Після неодноразового перебування на фронтах Боснії-Герцеговини написав есе «Хто і з якою метою сатанізує сербів?», яке було надруковане в Югославії окремою книгою українською і сербською мовами. Коли розпочались бомбардування, прибув до Югославії. Написав есе «Хто наступний?».

Збірки[ред. • ред. код]

· 1959 — збірка нарисів «За Сіверським Дінцем»

· 1962 — збірка поезій «Б'ють у крицю ковалі»

· 1962 — збірка поезій «Двадцятий вал»

· 1964 — збірка поезій «Вибір»

· 1965 — збірка поезій «Гонг»

· 1965 — збірка «Поезії»

· 1968 — збірка поезій «Коло»

· 1970 — збірка поезій «Відлуння»

· 1972 — збірка поезій «На лінії тиші»

· 1973 — збірка поезій «Рух»

· 1973 — поетична збірка російською мовою «Стою на землі»

· 1974 — збірка поезій «Ми знаємо для чого жить»

· 1975 — збірка поезій «Гора»

· 1976 — збірка поезій «Істина»

· 1976 — збірка поезій «Кредо»

· 1978 — збірка поезій «Заклинання вогню»

· 1979 — збірка поезій «Сива ластівка»

· 1981 — збірка поезій «У дзеркалі слова»

· 1981 — збірка поезій «Доля»

· 1982 — поеми в окремих книгах «Дума про місто», «Крило»

· 1983 — публіцистична книга «Планета поезія»

· 1983 — збірка «Поеми»

· 1984 — поетична збірка «Міра»

· 1986 — збірка «Поезії»

· 1987 — поема «Трубить Трубіж»

· 1989 — збірка поезій «Поворотний круг»

· 1990 — публіцистична книга «Криниці моралі та духовна посуха»

· 1993 — книга «Відступник, або Два роки в Кремлі»

· 1995 — поетична збірка «Шлях»

· 1995 — публіцистична книга «Сатанізація сербів, кому вона потрібна?»

· 1999 — поетична збірка «Біла мелодія»

· 1999 — історичний нарис «Жорстока правда»

· 1999 — есе «Хто наступний?»

· 2000 — поетична збірка «Таємна вечеря»

· 2001 — поетична збірка «Знак»

· 2007 — поетична збірка «У замкненому колі. Із окупаційного зошита»

Дата добавления: 2015-05-26