Професійний добір та його медичне забезпечення

Під професійним добором розуміють систему заходів, які забезпечу­ють відбір осіб, здатних за своїми фізичними, фізіологічними, психологіч­ними та антропометричними даними до участі в тому чи іншому виді трудової діяльності, адекватно реагувати на дію факторів середовища і виробничого процесу, проявляти високий рівень працездатності.

Проблема професійного добору нині набула особливої гостроти у зв’язку з прискоренням суспільного прогресу, змінами соціального, еко­номічного і технічного укладу життя, ускладненням виробництва. Всі ці чинники висувають підвищені вимоги до різних сторін нервово-психічної діяльності людини — швидкості реакції, стійкості уваги, оптимальної ко­ординації рухів, вміння швидко орієнтуватись у складних обставинах і знаходити вірне рішення, що є запорукою безпеки праці. У зв’язку з цим у багатьох випадках під час вступу на роботу проводяться медичні огляди

(ст. 17 Закону України «Про охорону праці»).

Роботодавець зобов’язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівни­ків, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен за­безпечити проведення відповідних оздоровчих заходів.

Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здо­ров’я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров’я праців­ника. Порядок проведення медичного огляду визначається МОЗ України за узгодженням з Дергірпромнаглядом.

Професійний добір здійснюється на підставі наказу Держнаглядохо- ронпраці (нині - Держпромгірнагляд) від 23 вересня 1994 р. про затвер­дження Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі.

Періодичність проведення медичних оглядів регламентується умова­ми праці, впливом шкідливих і необхідних факторів на працюючого. На­приклад, при перевищенні допустимого рівня шуму на 10 дБ огляд про­водиться один раз на три роки; при перевищенні на 11-20 дБ - один раз на два роки, а при перевищенні понад 20 дБ - один раз на рік.

Працівники ОВС проходять обов’язковий медичний огляд щорічно.

3.3 Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці

3.3.1 Державний нагляд здійснюють.

Державний нагляд здійснюють: Державний департамент промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду; Держатомрегулювання; ор­гани державного пожежного нагляду Міністерства надзвичайних ситуа­цій; органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби МОЗ.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснює генеральний прокурор і підпорядковані йому прокурори.

Органи нагляду є незалежними і діють відповідно до положень, за­тверджених Кабінетом Міністрів України (ст. 38 Закону).

Посадові особи органів Держгірпромнагляду (державні інспектори) мають право:

- у будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для на­гляду за дотриманням законодавства про охорону праці, отримувати від власника необхідне пояснення, матеріали, інформацію з цих питань;

- направляти керівникам виконавчої влади обов’язкові для вико­нання розпорядження з питань дотримання законодавчих і нормативних актів охорони праці;

- призупиняти експлуатацію підприємств, виробництв, цехів, діль­ниць, робочих місць і обладнання до усунення порушень вимог з охорони праці, які створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих;

- притягати до адміністративної відповідальності працівників, вин­них у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, подавати матеріали до прокуратури;

- встановлювати порядок опрацювання і затвердження власниками положень, інструкцій з охорони праці, розробляти типові документи з цих питань.

Посадовим особам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці держава гарантує соціаль­ний захист.

Працівники правоохоронних органів надають допомогу посадовим особам органів державного нагляду у виконанні ними службових обов’язків та вживають заходів щодо припинення незаконних дій осіб, які перешкоджають виконувати ці обов’язки, вдаються до погроз, шантажу, нанесення тілесних ушкоджень посадовим особам органів державного нагляду або членам їх сімей, завдають шкоди їх майну.

3.3.1 Громадський контроль за охороною праці

Громадський контроль за охороною праці здійснюють трудові колек­тиви через вибраних ними уповноважених і профспілки (ст. 41 Закону).

Громадський контроль за охороною праці здійснюють трудові колективи через обраних ними уповноважених і профспілки.

Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці відповідно до типового положення мають право безперешкодно перевіряти виконання вимог щодо охорони праці і вносити обов'язкові для розгляду власнику пропозиції про усунення виявлених порушень нормативних актів з питань безпеки та гігієни праці.

Професійні спілки здійснюють контроль за дотриманням власниками законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці, виконанням відповідних програм і зобов'язань за колективними договорами.

Економічні методи управління охороною праці та фінансування охорони праці
Чинним законодавством передбачено, що фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем, але фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і бюджетах.

Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції.

На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.

3.4 Економічні методи управління охороною праці та Фінансування охорони праці (для економистів)

Чинним законодавством передбачено, що фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем, але фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах.

Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції.

На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і ста­новлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.

Серед стимулюючих заходів, передбачених Законом, слід відзначити:

- визначення можливості запровадження пільгового оподаткування цільових витрат на заходи щодо охорони праці;

- започаткування принципів диференціації внесків на державне со­ціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профза­хворювань із застосуванням заохочувальних тарифів для підприємств з належною організацією роботи і високим рівнем охорони праці (і навпаки

- збільшення тарифів для підприємств з незадовільним станом умов і безпеки праці);

- заходи індивідуального заохочення працівників за активну роботу та ініціативу у вирішені проблем охорони праці (повинні відображатися у колективному договорі і включати підвищення розміру заробітної плати, призначення премії, в тому числі запровадження спеціальних премій за досягнення в галузі безпеки праці, разових за конкретно виконану роботу, винахідництво і раціоналізаторські пропозиції; різні види морального за­охочення).

Кошти фонду охорони праці підприємства використовуються лише на ви­конання комплексних заходів, забезпечуючи досягнення встановлених норма­тивів з охорони праці, узгоджених з місцевими органами Держпромгірнагляду, а також на подальше підвищення рівня охорони праці на виробництві.

Ці кошти повинні витрачатись на ремонтні й інші роботи, пов’язані з під­тримкою основних фондів (включаючи інженерно-технічні засоби безпеки; за­соби колективного та індивідуального захисту працюючих) в належному тех­нічному стані, на придбання спецодягу, молока, мийних засобів; надання передбачених пільг і компенсацій працюючим, упорядкованість та озеленення території, а також на природоохоронні заходи.

Витрачати кошти, передбачені на заходи по охороні праці, на інші цілі за­бороняється (ст. 162 КЗпП).

Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Дата добавления: 2015-05-26