І. Запитання для контролю початкового рівня знань. Виділення медичного та фармацевтичного права в самостійну галузь права є реакцієй суспільства на численні випадки злочинної необачності лікарів та

Навчальні цілі

Виділення медичного та фармацевтичного права в самостійну галузь права є реакцієй суспільства на численні випадки злочинної необачності лікарів та фармацевтів. В свою чергу, вільне володіння нормативними актами та можливість їх застосовувати у конкретних ситуаціях, дозволить зменшити ризик корисливого використання різних ситуацій проти лікарів або фармацевтів.

Актуальність теми

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №3

Питання для співбесіди

1. Свобода вибору і моральна відповідальність.

2. Свобода самоутвердження особи.

3. Об’єктивні підстави свободи.

4. Свобода і безсмертя.

5. Проблема автономної моралі.

6. Перед ким і за що відповідальна людина?

7. Поняття свободи в етиці А. Камю.

Питання для самоконтролю

1. Вчинок як початковий елемент етичної поведінки.

2. Суть етичної свободи.

3. Позитивна та негативна форма почуття відповідальності.

4. Відповідальність та безвідповідальність поведінки.

5. Поняття добра та зла. Добро і користь. Добро і зло у релігійній та безрелігійній свідомості. Діалектика добра і зла.

6. Три уявлення про щастя. Темне і світле світосприйняття. Щастя і сенс життя.

7. Соціально-моральні чесноти.

8. Специфіка професійної моральності і професійної етики.

9. Основні поняття професійної моральності.

10. Ділова етика і духовність.

11. Етичне самовиховання.

Література

1. Конспект лекцій.

2. Грандо А.А. Лікарська етика і медична деонтологія. - 2-е видавництво, переробл. і доп. - К.: Вища шк., 1988. – 192 с.

3. Лащик Є. Винниченкова філософія щастя // Філософська думка. – 1998. - №1. – С. 138 – 154.

4. Левінос Е. Між нами. Дослідження думки про іншого. – К., 1999. – С. 119 – 138.

5. Матвеев В.Р. Основи медичної психології, етики і деонтології. - М.: Медицина, 1984. - 176 с.

6. Назар П.С., Віленський Ю.П. Основи медичної етики. -. К.: „ Здоровיя". – 2002. – 341 с.

7. Спиркин А.Г. Філософія.-М.: Гардаріки, 1999. - 815с.

8. Сухомлинский В.А. Хрестоматия по этике. – М., 1990. – 120 с.

9. Федоренко Е.Г. Профессиональная этика. – К.: Вища школа, 1983. – 283 с.

Тема: Право як одна із форм соціального регулювання фармацевтичної діяльності. Кодекс етики у фармацевтичній діяльності.

Форма проведення заняття: Семінар.

Знати: визначення права як одної із форм соціального регулювання фармацевтичної діяльності; медичні права та обов’язки громадянина України.

Вміти: застосовувати етичні принципи, які формують теоретичну основу етичної науки, в практичній діяльності провізора.

Домашня робота студентів при підготовці до заняття

1. Медичне та фармацевтичне право як самостійна галузь права.

2. Джерела регулювання правових норм в медицині та фармації.

3. Права та соціальний захист фармацевтичного працівника.

4. Етичний кодекс фармацевта.

Мораль та право є найважливішими різновидами соціальної регуляції. І мораль, і право як форми суспільної свідомості необхідні, перш за все, для ціннісної орієнтації людини в складному, різноманітному, багатому на протиріччя світі між-людських стосунків, допомагають індивіду усвідомити своє місце в них, стати вольовою та відповідальною особистістю. Як соціальні норми вони вказують, як потрібно поводити себе людям у різних життєвих ситуаціях, у стосунках людей між собою. І мораль, і право є продуктом цивілізації та культури, створюються в результаті свідомої діяльності людей, їх спільнот та соціальних інституцій. Так, правові норми приймаються спеціально уповноваженими державними органами — парламентом та іншими правотворчими суб'єктами. У нормативній формі мораль і право відображають прагнення до врегулювання між учасниками суспільних відносин, впорядкованості соціального життя. Моральні та правові норми відображають врешті-решт досягнутий рівень соціального та духовного розвитку суспільства і людини.

Мораль регулює поведінку людей у вигляді загальних принципів та імперативів: «так можна», «так не можна», прототипом яких слід вважати історичне табу. Норми права формулюються у вигляді точних, однозначно визначених (наскільки це можливо) приписів, що конкретно вказують, яким чином дозволяється себе поводити, яка конкретна поведінка в даній ситуації вважається обов'язковою, або є забороненою. Наприклад, у кримінальному праві вважається, що будь-яка поведінка, не передбачена конкретною статтею Особливої частини Кримінального кодексу України, не може за жодних умов вважатися злочином.

Гуманність як стрижень моралі є засадничою умовою права і правового регулювання з точки зору фундаментальних засад демократичної правової соціальної державності. До числа загальних положень Конституція України відносить те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а тому права і свободи людини і громадянина та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 3).

У праві відображаються моральні погляди людей і суспільства: право кожного на повагу особистості, на вільний розвиток своєї особистості, на невтручання в особисте і сімейне життя, на свободу думки й слова, на вільне висловлення своїх поглядів і переконань, на презумпцію невинуватості, на заборону зворотної дії закону, на заборону виконувати явно злочинні розпорядження чи накази (статті 23, 28, 32, 34, 58, 60, 62 Конституції України) тощо.

Право і мораль активно взаємодіють між собою та впливають одне на одного, а тому в реальних соціальних відносинах досить непросто провести між ними чітку межу. Найкращою і бажаною є ситуація, коли мораль підтримує правові норми, додаючи їм нормативної сили з огляду на моральну оцінку і виправдання правової поведінки з позицій добра і зла, інших подібних цінностей. Є й такі сфери стосунків між людьми, де різницю між моральними та правовими приписами встановити можна тільки умовно, наприклад, у родинно-шлюбних стосунках.

Фармацевтичний бізнес є одним із найдинамічніших в Україні. На жаль, для нього характерні «хвороби росту», однією з яких є проблема етичного просування лікарських засобів. За такого стрімкого зростання бізнесу законодавство країни не завжди встигає за реаліями ринку.

У такому разі компанії, які визначають «обличчя» ринку та піклуються про своє добре ім’я, самі створюють для себе кодекс поведінки на ринку. Тим більше на такому специфічному, як ринок лікарських засобів.

Правові засади фармацевтичної етики повинні базуватись на Конституції України, Законі України “Про лікарські засоби” (1996), Законі “Про рекламу” (1996) та ряді інших законодавчих актів.

Міжнародна федерація фармацевтів (МФФ) не вважає можливим створення єдиного кодексу фармацевтичної етики для всіх держав світу, зважаючи на політичні, економічні та культурні відмінності. Разом з тим, 48-й Міжнародний конгрес МФФ (Сідней, 1988) затвердив основні універсальні рекомендації національних кодексів:

Фармацевт охороняє здоров’я суспільства та кожної окремої особи, виконує свої професійні завдання з повагою до життя людини.

1. Фармацевт повинен проявляти однакову зацікавленість по відношенню до всіх своїх пацієнтів.

2. Обов’язком фармацевта є постійне підвищення своїх професійних знань та навичок.

3. Фармацевт повинен зберігати професійну таємницю, крім випадків, передбачених законодавством, або коли він буде переконаний, що протилежні дії є в інтересах хворого.

4. Фармацевт повинен виконувати кожну професійну функцію старанно і уважно.

5. Фармацевт не повинен жодним чином, навіть частково, зменшувати свою професійну незалежність.

6. Фармацевт повинен утримуватись від будь-яких вчинків та дій, що можуть викликати негативне відношення до фармацевтичної професії, навіть якщо це не пов’язано з його практичною діяльністю. У кожній ситуації він повинен звертати увагу на збереження, повагу гідності та незалежності професії.

7. Фармацевт повинен дотримуватись вимог загальної професійної етики і національного кодексу професійної етики, якщо він існує.

8. Фармацевт повинен дотримуватись зробленого пацієнтом вільного вибору, що є його (пацієнта) незаперечним правом (на наш погляд, даний пункт потребує деталізації, можливо, проілюстрованої прикладами).

9. Фармацевт повинен у кожному випадку гарантувати те, що розрахунки за його послуги є відповідними і розумними. Суперечною засадам етики є будь-яка діяльність, яка наражає на небезпеку благополуччя пацієнта, а також на поділ винагороди з третіми особами (з позицій сьогодення мова йде, зокрема, про невідповідність нормам етики сплати винагороди фармацевтом лікарю за факт виписування рецепта).

10. Фармацевт повинен гарантувати те, що всі види реклами та інформації щодо його практичної діяльності є конкретними, правдивими і відповідають засадам професійної етики (на наш погляд, у даному пункті слід наголосити на гарантіях науково достовірної реклами та інформації про лікарські засоби).

11. Взаємовідносини фармацевта та адміністрації (влади) повинні базуватись на довірі та взаємоповазі (доцільність такої якості взаємовідносин для фармацевта зрозуміла, і питання полягає в тому, чи поділяє адміністрація (влада) такі погляди).

12. Фармацевт повинен допомагати уряду в його зусиллях у галузі охорони здоров’я, зокрема з питань профілактики захворювань; надавати відповідні рекомендації з даного питання.

13. Фармацевт повинен впливати на суспільство в області збереження здоров’я.

14. Фармацевт повинен брати участь у діяльності національних і міжнародних організацій, що мають за мету поліпшення умов праці або підвищення іміджу даної професії.

15. Фармацевт може в інтересах здоров’я хворого відмовити у відпуску, продажу або доставці лікарського засобу. Якщо відповідний лікарський засіб видається лише на підставі рецепта, фармацевт повинен негайно зв’язатись з лікарем (автором рецепта).

Дата добавления: 2015-05-26