Шкала відповідності

За 100 – бальною шкалою	За національною шкалою
90 – 100		Відмінно
85 – 89		Добре
75 – 84
65 – 74		Задовільно
60 – 64
35 – 59		не задовільно
1 – 34

ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Змістовий модуль 1. Доцивілізаційна, середньовічна та ранньомодерна історія України.

Тема 1. Вступ до предмету ………………………………………………………….. (6 год.)

Історія та історична наука. Історичне пізнання та свідомість. Історія України як наука і навчальна дисципліна. Її теоретичне та прикладне значення. Предмет та завдання історії України. Методи історичного дослідження. Зв’язок історії України з іншими науками.

Основні парадигми історичного процесу. Формаційний та цивілізаційний підходи в історичному пізнанні. Марксистське розуміння історії. Неоформаційні підходи. Цивілізаційні концепції А. Тойнбі та С. Гантінґтона. Постмодерністське розуміння історії.

Природно-кліматичні чинники формування цивілізації в України та їх вплив на історичний процес. Річкова мережа, ліс та степ як основні природно-історичні чинники. Особливості геокультурних та геополітичних умов становлення та розвитку цивілізації в Україні. Проблема міжцивілізаційного порубіж’я. Зіткнення цивілізацій і самобутні риси розвитку України.

Періодизація історії України.

Джерела з історії України. Поняття історичного джерела. Класифікація джерел з історії України. Методика пошуку, опрацювання і використання історичних джерел. Критика джерел. Писемні джерела з історії України: загальна характеристика.

Історіографія історії України. Літописна традиція Русі. Західноруські (білоруські) літописи та польські хроніки. Козацьке літописання. Зародження історичної науки в Україні в ХІХ ст. Українська романтична історіографія (Д. Бантиш-Каменський, М. Маркевич, М. Максимович). “Історія русів”. Університетська наука в ХІХ ст. Народницька історіографія. Школа В. Антоновича. Школа М. Грушевського. Д. Багалій і харківський історичний осередок. Утвердження марксизму в історіографії: М. Яворський та його школа. Розгром української історичної науки в 1930-х рр. Українська історична наука в діаспорі: державницька концепція (В. Липинський, Д. Дорошенко, Н. Полонська-Василенко, О. Оглоблин). Історична наука в УРСР після Великої Вітчизняної війни. Історична наука в незалежній Україні.

Тема 2. Первісна історія та перші державні утворення на території України. Походження слов’янського та українського етносів …………………………... (6 год.)

Археологічна періодизація дописемної історії України. Поява людини на території України. Характеристика періодів: палеоліт, мезоліт, неоліт (неолітична революція, поняття археологічної культури), енеоліт, бронзовий вік та ранній залізний. Еволюція людини та її суспільної організації: від первісного людського стада до державних утворень.

Археологічні культури племен шнурової кераміки та проблеми появи індоєвропейських народів.

Поява перших племен і народів писемної історії та їхньої етнічної приналежності. Кіммерійці та їхні відносини із автохтонними племенами. Скіфська доба. Сармати на території України.

Античні міста-держави Північного Причорномор’я: початок колонізаційних процесів, загальна характеристика полісів, значення для історії України.

Доба Великого переселення народів. Стародавні слов’яни: прабатьківщина, розселення, асиміляційні процеси, стосунки із кочовими народами й античним світом. Антське державне утворення. Походження українців: спадковість культур.

Тема 3. Київська Русь ……………………………………………………………… (6 год.)

Періодизація історії Київської Русі. Відомості про стародавніх слов’ян (анти, венеди, склавини) у іноземних джерелах. Проблема етногенезу стародавніх слов’ян: дунайська теорія Нестора-Літописця; скіфська і сарматська теорії, наукові результати П. Шафарика і Л. Нідерле; вісло-дніпровська, вісло-одерська, дніпровсько-одерська теорії. Антський період історії (держава Божа, держава Маджака). Термін “слов’яни” (VII ст.). Куявія, Артанія, Славія. “Літописні слов’яни”: окремі союзи племен (південна і північна групи), їх назви та місце проживання. “Поляни, люди – мудрі та смислені”. Заснування Києва і проблема походження династії Києвичів. Теорії походження державності у Русі (норманська, анти-норманська, хозарська) у зв’язку з гіпотезами походження терміну “русь”, їх доказова база. Виникнення та рання історія давньої Русі за вітчизняними та іноземними джерелами. Дискусія щодо дати появи варягів (Рюрик, Синеус, Трувор) у Русі. Спір на предмет походження Аскольда і Діра та їх спільного правління у Києві. Охрещення Аскольда (Микола). Церва Св. Іллі у Києві.

Установлена норманами система престолонаслідування: “від старшого до молодшого у роду”. Смерть кн. Рюрика та сумніви щодо родинного зв’язку з регентом Олегом. Захоплення Києва, реальні причини й події із захоплення варягами влади у місті. Русько-візантійські війни, мирні і торговельні договори 907, 911 рр. “Закон Руський”. Нез’ясовані обставини загибелі Олега: зацікавлені особи і їх мотивація. Правління Ігоря Рюриковича та продовження розширення територій впливу. Форми залежності союзів племен від Києва. Відносини з Візантією. Русь як об’єкт уваги з боку кочовиків і стосунки з печенігами. Загибель Ігора і перехід влади у формі регентства влади княгині Ольги. Заходи щодо поновлення впливу Києва на племінні землі: між війною і дипломатією. “Устави”. Візити до Візантії та Риму: невиправдані сподівання на заснування митрополичої кафедри. Охрещення Ольги-Єлени. Передача за життя влади сину Святославу. Інтереси Русі на Дунаї та Балканах. Торговельний фактор у русько-болгарських, русько-візантійських та русько-хозарських війнах. Геополітичні інтереси кн. Святослава. Його столиця Переяславець. Адміністративна реформа. Невипадкова загибель у степу.

Початок міжусобних війн між представниками династії Рюриковичів (Ярополк, Олег, Володимир) за Київ як традиційна складова тогочасного політичного життя Русі. Війна за Київ як вигідний для підлеглих йому союзів племен момент, щоб не платити данину. Прихід на престол позашлюбного сина Володимира: питання законності правління. Адміністративна реформа. Релігійна реформа 980 р. Адміністративна реформа 988 р. Хрещення Русі: проблема цивілізаційного вибору. Обставини охрещення: візантійська і болгарська теорії. Суперечки щодо дати і місця охрещення Володимира-Василія. Розбудова руських міст. “Срібники Володимира”. “Змієві Вали”. Зміни у складі дружини. “Устав Земляний”. Міжусобиці за Київ. Святополк Окаянний чи Ярослав Мудрий: хто винен у убивстві молодших братів? “Правда Ярослава” (Новгородська) 1016 р. Русь – Польське королівство: “Червенські міста” як об’єкт протистояння. Остання війна з печенігами. Взаємини з Візантією. Ярослав – тесть Європи. Централізована монархія. Правління “Тріумвірату Ярославичів”. “Правда Ярославичів”, 1072 р. “Двіумвірат Ярославичів”. Федеративна монархія. Любецький з’їзд і формула “да каждый держит отчину свою” як спроба подолання міжусобиць. Колективний сюзеренітет. Володимир Мономах. “Правда Мономаха”. Феодальне роздроблення: причини й наслідки. Взаємовідносини з Ордою. Стосунки з країнами Заходу.

Суспільно-політичні відносини. Еволюція прав та обов’язків окремих категорій сільського і міського населення. Адміністративно-територіальний устрій. Трансформації у структурі й статусі органів влади та управління. Суд та судовий процес. Соціально-економічний розвиток Русі. Форми і шляхи формування землеволодіння. Оподаткування і феодальні повинності. Давньоруське місто. Шляхи формування міст. Соціально-топографічна структура міста. Розвиток ремесел і торгівлі. Місто як адміністративний, культурний та релігійний центр. Розвиток культури: писемність, освіта, наукові знання, літописання, літературні пам’ятки, архітектура, мистецтво.

Тема 4. Галицько-Волинське князівство ……………………………………….... (6 год.)

Джерела та історіографія історії Галицько-Волинського князівства. Проблема спадщини Київської Русі. Галицько-Волинський літопис – видатна пам’ятка давньоруського літописання.

Приєднання західноукраїнських земель. Особливості їх розвитку. Занепад Києва і зміцнення ролі удільних князівств. Утвердження в Галичині гілки Ростиславичів. Князь Володимирко – збирач земель галицьких. Війна проти Києва. Галичина під владою Ярослава Осмомисла. Берладництво.

Волинь до середини ХІІ ст. Утвердження Мстиславичів. Об’єднання Волині князем Романом. Утворення Галицько-Волинського князівства. Роман Мстиславич – “цар і самодержець” Русі. Європейська політика і загибель Романа Мстиславича.

“Війна за Галицьку спадщину” (1205–1245 рр.). Галицько-Волинське князівство: незалежна держава чи удільне князівство Русі? Суспільство Руського королівства. Причини могутності галицького боярства. Основні цінності.

Внутрішня і зовнішня політика синів Данила Галицького. Захід чи Орда: проблема цивілізаційного вибору. Русько-литовські і русько-польські відносини. Волинь за часів Дмитра-Любарта. Латентна доба Галицької державності. Підкорення Галичини й Волині сусідами. Війна за галицько-волинську спадщину (1340–1392).

Тема 5. Україна в добу пізнього середньовіччя та ранньомодерного часу:

Українські землі у складі Корони Польської і Великого князівства Литовського ….. (4 год.)

Занепад Галицько-Волинської держави на фоні зміцнення сусідніх держав. “Литовсько-польська доба”: характеристика поглядів на проблему державно-правового статусу українських земель. Порівняльний аналіз відмінностей політичного та соціально-економічного становища України у складі країн з принципово різними моделями державного устрою.

Захоплення Короною Польською та Угорщиною частини територій Галицько-Волинської держави та поступове позбавлення їх особливого статусу, перетворення на провінції Польщі. Поширення польського права та адміністративно-територіального устрою й утворення Руського і Подільського воєводств. Зміни в етнічному складі цих територій. Поширення магдебурзького права та його значення для розвитку міст і міської культури: позитиви й негативи. Полонізація верхівки місцевих еліт та поглинання попередніх політико-державних традицій польськими.

Утворення Литовської держави. Діяльність Міндовга. Литовське проникнення в українські землі: основні етапи (включення Волині, Київщини, Брацлавщини, Чернігово-Сіверщини й Північного Причорномор’я). Синьоводська битва та її геополітичне значення. Феномен Литовсько-Руської держави: значення руського елементу в політико-державній традиції Великого князівства Литовського. Унійні процеси та ліквідація удільних князівств. “Зміна паритету сил Вільно і Москви”. Особливості функціонування політичного організму ВКЛ. Поступовий перехід ролі виразника інтересів українців до нової верстви – козацтва.

Унійні процеси в польській та литовській державах. Причини укладення, суть і наслідки Люблінської унії. Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Речі Посполитої. Національно-релігійні та культурні рухи. Берестейська церковна унія та її наслідки. Діяльність П. Могили.

Історія українських теренів у складі Угорщини, Молдавської та Московської держав, Кримського ханства.

Тема 6. Українські землі у складі Речі Посполитої й інших іноземних держав (друга половина ХVI – перша половина XVІІ ст.). Рання історія українського козацтва.... (6 год.)

Зовнішньо- та внутрішньополітичні проблеми ВКЛ та Корони Польської: шлях до Люблінської унії. Суть та значення Люблінської унії для українських земель. Поширення польського адміністративного устрою на українські території ВКЛ. Проблема польської експансії на українські терени кінця 16 – початку 17 ст.

Національно-культурне та релігійне становище українських земель у 16 – першій половині 17 ст.: загальна характеристика. Поділ Київської митрополії. Зміни у становищі православної церкви у 16 ст. та впливи процесів Реформації та Контрреформації. Право патронату. Виникнення та діяльність братств. Шлях до унії: спроби вирішення проблем православної церкви. Укладення Берестейської церковної унії та ї наслідки. Ужгородська унія. Становище греко-католицької та православної церков на початку 17 ст. Проблема католизації українського населення. Поступове відновлення позицій православної церкви та значення у цих процесах козацтва.

Термін “козак”: проблема походження (коза; коса; молодь, яка проходила ініціації; інші). Теорії походження козацтва (боярська, захисна, уходницька, кочывницька, бродницька, ін.). Перша згадка козаків у Початковій монгольській хроніці під 1240 р. Перші згадки про українських козаків у генуезькій хроніці під 1474 р., хроніці М. Бєльського під 1489 р., листі-скарзі Менглі I Гірея польському королеві через напад козаків на татар. Класифікація козацтва (Військове Запорозьке реєстрове, Військо Запорозьке низове, городові козаки), його статус. Соціальна база для утворення різних видів козацтва (реєстровці і надвірна варта – міщани, православна шляхта, запорожці – збідніла шляхта, збіглі селяни). Причини утворення і питання часу утворення для кожного з видів козацтва (реєстровці – нестача у Польщі в стані частих війн чи постійних військових сутичок відносно дешевої військової сили), (запорожці – посилення феодального пригноблення (зростання панщини, втрата селянами права користування землею, а відтак селянський протест, бунт, втрата шляхтою маєтків), (надвірна варта – потреба захисту південних колонізованих земель). Ознаки реєстровця (“людина при зброї” (отриманий дозвіл на носіння зброї), “вільна людина” (звільнений від виконання феодальних повинностей), землевласник (набув право власності на землю). Міста-фортеці: Біла Церква, Канів, Черкаси, Бар, Вінниця, інші. Діяльність гетьманів реєстрового війська – І. Підкови, М. Дорошенка, Я. Оришовського, С. Кішки, Г. Крутневича, П. Конашевич-Сагайдачний (битва під Хотином, 1621 р.). М. Дорошенка (Куруківська угода 1625 р.), Г. Чорного, Т. Орендаренка.

Козацько-селянські війни кінця XVI – першої третини XVII ст.: соціальний, національний чи релігійний характер. Рушійні сили повстань. Причини участі у повстаннях окремих суспільних станів (шляхта (заможна і збідніла), козаки (реєстрові, нереєстрові, запорожці), селяни). Повстання – К. Косинського, С. Наливайка, М. Жмайла, Т. Федоровича (Трясила), І. Сулими, П. Бута (Павлюк), Д. Гуні, Я. Острянина. Вимоги повстанців: протиріччя між ними. Причини поразок повстань (соціальні, політичні, військові). Подальша доля їх учасників і керівників.

Запорозька Січ: обставини (причини й умови) заснування на о. Хортиця. Особи Д. Вишневецького (Байди), Б. Ружинського. Військово-адміністративний устрій, тактико-технічна характеристика Січі й січового війська, кошові отамани, органи управління. Запорозьке звичаєве право. Морські походи запорожців проти турків і татар. Неоднозначна оцінка ролі Запорозької Січі в українській історії.

Будівництво фортеці Кодак. Скасування самоуправління реєстровців. Ординація Війська Запорозького реєстрового 1638 р. Подальша доля колишніх реєстровців, характер і місце їх діяльності перед Хмельниччиною (1638–1648 рр.).

Тема 7. Національно-визвольна боротьба українського народу під проводом Б. Хмельницького (1648–1657 рр.) ………………………………………………… (6 год.)

Оцінки Хмельниччини в українській історіографії: козацькі літописи (XVII–XVIII ст.). “Історія Русів” про повстання Хмельницького. Народницька школа першої половини XIX ст. (М. Максимович, В. Антонович, М. Костомаров), державницька школа другої половини XIX – початку XX ст. (М. Грушевський, В. Липинський, Д. Дорошенко). Праці сучасних українських істориків про Хмельниччину (В. Смолій, В. Степанков, Л. Мельник, В. Сергійчук, Т. Чухліб, В. Горобець).

Періодизація Хмельниччини. Богдан Хмельницький: сторінки біографії. Дискусія щодо характеру подій в Україні середини XVII ст. (Українська революція, Національно-визвольна війна, Велике повстання, Хмельниччина). Роль особистих причин Б. Хмельницького у початку війни (Мотрона Коморовська, Хелена Чаплинська, Хелена Хмельницька). Міжнародна, внутрішньополітична, економічна й духовно-культурна ситуація в Україні напередодні війни. Перехід на бік повсталих реєстрових козачих полків як головна причина перших перемог (військово-тактичні, психологічні причини). Розгортання народної (“хлопської”) війни: невиправдані сподівання селян. Географічне розширення козацького походу (вступ у Галичину). Чому Б. Хмельницький восени 1648 р. не скористався вдали моментом, щоб завоювати Польщу: версії.

Правління Б. Хмельницького: між демократією й автократією. Внутрішня політика – здобутки й прорахунки. Зовнішня політика: проблема пошуку ситуативного союзника (між Заходом і Сходом). Заснування династії Хмельницьких як елемент державного будівництва (спадковість чи виборність влади). Ідея “Великої України”: реалії та міфи. Смерть Б. Хмельницького як причина нереалізації задуманих планів. Діяльність опозиції, можливість альтернативних рішень й поступу суспільства.

Тема 8. Гетьманська Україна (друга половина XVII ст.–кінець XVIII ст.) …. (7 год.)

Проблема періодизації історії України-Гетьманщини (доба “Руїни”, період стабілізації, наступ царизму й повна ліквідація автономії). Диференціація хронології для Правобережжя і Лівобережжя. “Руїна”: сучасні підходи у визначенні поняття.

Боротьба за владу після смерті Б. Хмельницького (1657 р.). Дилема спадковості чи виборності гетьманської влади. Правління І. Виговського: питання легітимності. Гадяцька угода. Конотопська битва 1659 р. Ю. Хмельницький – жертва власного оточення. Переяславські статті. Ситуативний пошук стратегічного союзника. Слободищенська угода. Правління П. Тетері – посилення пропольської орієнтації козацької старшини. П. Дорошенко – невдала “ставка” на Польщу і Туреччину. Підгаєцька угода. Корсунська угода. М. Ханенко як альтернатива П. Дорошенку на Правобережжі. Острозька угода. Запорожжя – потужний учасник політичного протистояння в Україні. Діяльність І. Сірка: політична доцільність чи відсутність політичних принципів. Прихід до влади І. Брюховецького як свідчення загострення соціального антагонізму між черню й заможними козаками. Батуринські статті. Україна в об’єктиві польської, московської і турецько-татарської зовнішньої політики. Поділ Гетьманщини на Правобережну й Лівобережну і затримання процесу консолідації українського народу. Посилення економічних позицій Москви в Україні як наслідок зради національних інтересів тогочасним українським керівництвом. Московські статті. Андрусівська угода.

Правління Д. Многогрішного, повернення до status-quo. Глухівські статті. Методом “пряника й батога”: політика Москви щодо України. Політика на послаблення міцної гетьманської влади. Тактика – цар – захисник низового козацтва. Трансформація козацтва у закритий привілейований стан. Формула поведінки московських воєвод в Україні: з старшиною і полковниками проти гетьмана та з рядовими козаками проти старшини і полковників. Позбавлення старшини монопольного права на торгівлю горілкою на користь царя в обмін на закріплення за першими права на землеволодіння й працю селян. Антигетьманські заколоти старшини як характерне явище тодішнього політичного життя України.

Правління І. Самойловича. Конотопські статті. Створення інституту “бунчукових” товаришів. Бучацький договір. Журавненський договір. “Великий згін” 1679 р. і перенесення західноєвропейських державницьких традицій на Лівобережжя. Бахчисарайський договір. І. Мазепа (1687–1709 рр.) – гетьман, який найдовше перебував при владі. Коломацькі статті. Створення інституту “значкових” товаришів. Вдалий курс на об’єднання Правобережжя й Лівобережжя як результат довірливих відносин між царем Петром I та гетьманом І. Мазепою. Вічний мир. Карловицький мир. Константинопольський договір. Причини розриву союзу з Москвою: від державних ідей до особистих мотивів. Поразка під Полтавою та початок наступу на автономію і повна її ліквідація: московські форми і методи досягнення мети. Смерть І. Мазепи у Бендерах. Обрання екзильними козаками гетьманом П. Орлика. Пакти та Конституція. Похід П.Орлика 1711 р.

Правління І. Скоропадського. Решетилівські статті. Наказний гетьман П. Полуботок. I Малоросійська колегія. Гетьманство Д. Апостола. “Решительные пункты”. Правління Гетьманського уряду. Закони, за якими судиться малоросійський народ. Останній гетьман К. Розумовський. II Малоросійська колегія. Коліївщина. Опришки. Гайдамаки. Ліквідація Запорозької Січі. Скасування козацького полкового адміністративно-територіального й військового устроїв на Слобожанщині, Лівобережжі. Устав про губернії та запровадження в Україні російського адміністративно-територіального устрою. Три поділи Речі Посполитої (1772 р., 1793 р. і 1795 р.) й перехід українських земель до Австрійської і Російської імперій. Кючук-Кайнаджирський мирний договір. Константинопольська конвенція між Австрією і Туреччиною. Юридичне оформлення кріпосного права. Утворення Таврійської області.

Змістовий модуль 2. Нова та новітня історія України.

Тема 9. Українські землі в складі Російської та Австрійської, Австро-Угорської імперій (кінець XVIII –початок XX ст.) ………………………………………………………... (8 год.)

Поділи Речі Посполитої та анексія Австрією Руського (без Холмської землі) Белзького і західної частини Волинського та Подільського воєводств. Утворення королівства Галичини і Лодомерії. Кючук-Кайнарджійський мирний договір та Константинопольська конвенція в історії Північної Буковини. Закарпаття під владою угорських та місцевих феодалів.

Адміністративно-територіальний устрій та населення західноукраїнських земель наприкінці XVIII – у першій половині ХІХ ст. Реформи Марії-Терезії та Йосифа II. Антикріпосницька боротьба та її форми в західноукраїнських землях. Основні причини селянських заворушень. Селянські виступи під проводом Л. Кобилиці. “Холерні бунти” на Закарпатті та їх наслідки. Вплив революційних подій 1848‑1849 рр. в Австрійській імперії на національно-визвольний рух і ліквідацію кріпацтва в західноукраїнських землях.

Суспільно-політичне й економічне становище західноукраїнських земель у другій половині ХІХ ст. Реформи в Австро-Угорщині та їх вплив на східні провінції імперії.

Соціально-економічне становище західноукраїнських земель на початку ХХ ст. Пруський шлях розвитку сільського господарства. Кооперативний рух в західноукраїнськиї землях. Розвиток сировинних галузей промисловості. Становлення і розвиток ринкових відносин. Західноукраїнські землі у Першій світовій війні. Формування легіону Українських січових стрільців. Розвиток культури в західноукраїнських землях в кінці XVIII – на початку ХХ ст. Вплив духовенства на національне відродження краю. М. Левицький. І. Могильницький. І. Базилович. М. Лучкай. І. Велигорський. Внесок діячів культури західноукраїнських земель у світову мистецьку скарбницю.

Поширення на українські землі російського й австрійського адміністративного устрою як результат остаточної втрати суверенітету. Становлення системи імперського державного управління й початок функціонування органів імперської влади та інтереси української еліти.

Характеристика політичного становища, економічного життя, соціального розвитку й культурного розвою українських земель у складі Російської та Австрійської імперій на рубежі XVIII – XIX ст. “Аракчеєвщина” і Україна. Заворушення як наслідок подальшого погіршення соціального становища українських селян, військових поселенців та козаків (повстання Бузького, Чугуївського і Таганрозького полків).

Україна і російсько-французька війна 1812 р. Українські землі у військово-політичних (наміри французів використати українців, через їх незадоволення ліквідацією автономії, у війні проти росіян) і економічних (інтерес до українського зерна) планах французького керівництва. Окремі прояви українського “колабораціонізму”. Українські кінні козачі полки і піше селянське ополчення: проблеми утворення і участь у військових діях. Українці у регулярних російських військах (гусари, драгуни і т. д). Київська оборона. Україна – другорядний напрям воєнних дій, але одне з основних джерел продовольчого забезпечення Росії в умовах війни. Переможний похід російського війська країнами Східної і Західної Європи (“похід на Париж”) і ознайомлення з їх життям.

Сподівання ліберальної частини російської (“малоросійської”) еліти на зміни у соціально-політичному устрої імперії по закінченні війни, їх марність. Утворення та діяльність в Україні таємних товариств (масонські ложі: “Безсмертя” (Київ), “Понт Евксинський” (Одеса), “Три царства” (Одеса), “Любов до істини” (Полтава), “Товариство з’єднаних слов’ян” (Київ), Союз благоденства (Тульчин), “Товариство об’єднаних слов’ян” (Новоград-Волинський). Зв’язки з російськими (“Союз порятунку”, Петеребург) і польськими таємними організаціями (“Товариство об’єднаних слов’ян”, “Польське патріотичне товариство”). Утворення “Південного товариства”. Особистісна характеристика його керівників (П. Пестель, С. Муравйов-Апостол, М. Бестужев-Рюмін). Програмні засади “Південного товариства” (“Руська Правда”): дискусія на предмет стратегії і тактики діяльності у самій організації. Ґрунтовні розбіжності із метою і завданнями програми “Конституція” (М. Муравйов) “Північного товариства” (суперечки щодо форми держави: форми державного устрою, форми державного правління, державного (політичного) режиму, селянського і земельного питань і т. д., системи державної влади, долі царя і царської сім’ї). Два напрямки у початковий період діяльності таємного товариства: 1) залучення до організації офіцерів II-ї армії, яка перебувала в Україні (особливо безпосередніх командирів солдат); 2) налагодження зв’язків з іншими подібними таємними організаціями. Організаційна побудова товариства (Тульчинська, Васильківська, Кам’янська, Новоград-Волинська (“Слов’янська”), Кишинівська і Петербурзька управи). Наміри учасників “Південного товариства” убити імператора Олександра I. Смерть царя 19 листопада 1825 р. і боротьба між політичними угрупуваннями його братів Костянтина і Миколи за престол. Події повстання 14 грудня 1825 р. Спроба “Північного товариства” скористатись ситуацією безвладдя, щоб захопити владу. Повстання Чернігівського полку (29 грудня 1825 – 4 січня 1826 рр.) як ще більш небезпечне для влади. Причини поразки “декабристів”, подальша доля його керівників, вплив невдалого повстання на подальшу політику царизму.

Нові заворушення. Польське повстання 1831 – 1832 рр., участь у ньому польської шляхти Волині та Правобережжя і вплив на подальшу політику царизму щодо України.

Соціально-економічне життя України першої половини XIX ст. Аграрний характер української економіки. Формування нових земельних відносин: інститути поміщицького землеволодіння і кріпосного права (правове регулювання). Зростання розмірів поміщицького землеволодіння і розширення посівних площ під зернові культури (пшениця (яра і озима), ячмінь, овес, жито). Зростання посівів технічних культур: льон, тютюн, конопля (Південь України), цукрових бур’яків (Правобережжя і Лівобережжя). Розвиток землеробства і тваринництва (конярство і вівчарство). Розвиток внутрішньої торгівлі (контракти, ярмарки). Товарне городництво і торгове садівництво. Чумацтво і візництво. Зерно – основний предмет зовнішньої торгівлі. Роль у ній чорноморських і азовських портів (Одеса – зона вільної безмитної торгівлі). Ввіз сільськогосподарської техніки (молотарки, сівалки і т. д.). Початок надходження іноземних інвестицій.

Форми землеволодіння: поміщицьке (70 %), державне, церковне і селянське (разом 30 %). Перевага поміщицького землеволодіння на Правобережжі й державного землеволодіння на Лівобережжі та Півдні, причини цього. Радикальне зменшення селянського землеволодіння (удільні селяни), негативні наслідки. Становище селянства (сільські обивателі), його класифікація: кріпосні (поміщицькі) селяни, державні селяни, удільні селяни. Безправність селянства як причина його незадоволення, протестів (У. Кармалюк, “Київська козаччина” 1855 р., “похід селян у Таврію” 1856 р.), а звідси – деяких поступок царизму (закон “Про вільних хліборобів” 1803 р., “реформа О. Кисельова” 1837 – 1841 рр., “Інвентарна реформа” на Правобережжі 1847–1848 рр.).

Розвиток промисловості: дрібнотоварне й мануфактурне виробництво. Джерела формування робітництва. Регіональна промислова спеціалізація: на Правобережжі – харчова (цукрова, спиртогорілчана, ін.) і легка промисловість; на Лівобережжі і Півдні – легка промисловість, а також вугільна, залізорудна, металургійна промисловість і машинобудування. Умови для розвитку підприємництва. Народження нової суспільної верстви – буржуазії (підприємців). Джерела формування буржуазії. Сприятливий клімат для надходження іноземних інвестицій.

Українське національне культурне відродження у підросійській Україні як феномен опісля втрати суверенітету, його передумови. Українська середня буржуазія (інтелігенція: правники, медики, викладачі, інші) як провідник, організатор і активний учасник національного культурного відродження. Українські учені-мовники – в авангарді процесів відродження. Їх робота щодо написання наукових статей, словників і граматик (“Українська мова – не є малоросійським наріччям”). Утворення і діяльність літературних гуртків (“Гурток Срезневського”, “Гурток харківських романтиків”). Сюжети української літератури: в поезії і прозі Боровиковського, Метлинського, Маркевича, Гребінки, Куліша, Костомарова, Т. Шевченка, інших. Становлення історії України як науки. “История руссов” (1810-ті роки), “История Малой России” Д. Бантиш-Каменського (1822 р.), “История Малороссии” О. Маркевича (1841 р.). Формування системи початкової і середньої освіти. Заснування й розгортання роботи вищої школи: Харківський (1805 р.), Київський (1834 р.), Новоросійський (Одеський, 1865 р.), а також Кременецький і Рішельєвський (Одеса) ліцеї, Ніжинська гімназія вищих наук. Місце народної творчості у житті українського народу.

Утворення і діяльність Слов’янського товариства Св. Кирила та Мефодія. Програма товариства (“Книга буття українського народу” (“Закон Божий”), повна назва і проблема авторства. Погляди щодо форми державного правління, форми державного устрою і форми державного (політичного) режиму. Складність стилістики написання твору, його політичний чи літературний характер? “Статут Слов’янського товариства Св. Кирила та Мефодія”. Засновники й керівники товариства: характеристика персонального складу. Вплив різного соціального походження учасників на розбіжності у поглядах щодо мети й завдань у діяльності товариства (угрупування “поміркованих” і “радикалів”). Питання членства в організації Т. Шевченка, характеру його зв’язків з іншими членами таємного товариства. Викриття діяльності і причини призначення різного (вид і строк) покарання для окремих учасників.

Внутрішнє і міжнародне становище Росії середини XIX ст. як стимул для проведення ліберальних реформ. Сподівання селянства про землю і волю. Лозунг “скасувати кріпацтво знизу, інакше його скасують знизу”. Маніфест царя “Про скасування кріпосного права” (19 лютого 1861 р.), селянська реформа як наслідок формування нового цивільно-правового статусу селянина. Земельна реформа, її правове регулювання (“Місцеві положення”) і процедура наділення селян землею. Проблема подальшого безземелля селянства. Індивідуальне і общинне селянське землеволодіння. Судова реформа (1864 р.), реформа освіти (1864–1868 рр.), військова реформа (1864–1874 р.), земська (1864 р.) і міська (1870 р.) реформи як зміни у країні. Поступове зростання селянського землеволодіння і розвиток промисловості. Український національний рух. Діяльність Харківсько-Київського таємного товариства. Громадівський рух (“Стара громада”). Три напрямки її роботи – науково-дослідний (праці з української історії, мови, літератури), громадський (звернення до влади) і освітній (недільні школи). Хлопомани. В. Антонович. Валуєвський циркуляр (20 червня 1863 р.) як блискавична реакція влади на український національний рух. Вплив польського повстання 1863–1864 рр. на розвиток останнього. Відродження громадівського руху (“Молода громада”). Газета “Киевский телеграф” (1874–1875 рр.). Журнали “Основа” (1861–1862 рр.), “Киевская старина” (з 1882 р.). Емський указ (18 травня 1876 р.) як черговий наступ царизму на український національний рух. Діяльність Південно-Західного відділу Російського географічного товариства. Заснування в Києві Історичного товариства Нестора-Літописця (1873 р.). Акція “ходіння в народ” (народники). “Исторические песни малорусского народа” В. Антоновича (в 2 т., 1874–1875 рр.). “Чумацкие народные песни” М. Русова і Ф. Вовка. Чигиринська змова (1877 рр.). Утворення і діяльність “Братства тарасівців”: програмні засади і лідери (1891–1893 рр.). ЗУБО (1898 р.). Перший всеросійський студентський страйк (1898–1899 рр.). Економічні страйки робітників.

Соціально-економічний розвиток України на початку XX ст. Місце її промисловості (Дніпровський, Криворізький, Донецький промислові райони) в обсязі й структурі загальноросійського промислового виробництва. Активний приплив іноземних інвестицій (вугільна, залізорудна, металургійна промисловість). Контроль іноземним капіталом легкої і харчової промисловості. Активізація банківської діяльності (вітчизняні, іноземні, змішані банки). Провідні підприємці України – Терещенки, Харитоненки, Симиренки, Ханенки, Бродські та інші. Станом на 1913 р. Україна давала: 78 % загальноросійського видобутку вугілля, 72 % – залізної руди, 69 % – чавуну, 58 % – сталі, 50 % – виробництва сільськогосподарських машин, 40 % – паровозів. Висока концентрація і організованість робітництва (пролетаріату) України (станом на 1906 р. 3 млн. осіб, тобто 20 % від загальноросійського, який складав близько 15 млн. робітників), який впливає не лише на економічні, але й політичні процеси в країні. Харків – головний промисловий центр України. Джерела формування робітництва. Його соціальне становище (заробітна платня, умови праці, соціальний захист). Промислова буржуазія (капіталісти).

Розвиток сільського господарства. Загальна кількість орної землі в Україні. Форми власності на землю (поміщицьке, державне, церковне, общинно-селянське землеволодіння), їх співвідношення. Структура землеволодіння за обсягом (площею) землі на одного власника. Динаміка зменшення дворянського землеволодіння і зростання селянського. Врожайність зернових. Політика переселення селян на Схід і за Урал. Експорт продуктів сільського господарства. Вітчизняний ф іноземний капітал у сільськогосподарському виробництві. Сільське підприємництво (сільська буржуазія).

Промислова криза надвиробництва в Україні. Її вплив на прояв і розвиток загальноросійської кризи (1900–1904 рр.). Прагнення ліберальної буржуазії, спираючись на економічний потенціал, влади. Робітничі страйки – головний спосіб боротьби робітників за права. Перший політичний страйк і демонстрація робітників Харкова 1–2 травня 1900 р. містах України. Сутички з поліцією. Робітники і їх страйки як знаряддя у протистоянні ліберальної буржуазії з консервативним царизмом за владу (вимога утворення представницького органу влади – Думи). Неврожай 1900 р. Селянський рух. Способи селянської боротьби, їх відмінність від робітничих і вплив на результативність. Другий загальноросійський студентський страйк (1900/1901 рр.). Роль у ньому студентства Університету Св. Володимира і КПІ. Третій загальноросійський студентський страйк 1901/1902 рр. Четвертий загальноросійський студентський страйк 1907 р.

Утворення у Харкові першої української політичної партії підросійської України РУП (1900 р.). М. Міхновський і “Самостійна Україна”. Ідеологічні розбіжності (питання автономії чи незалежності, національне, земельне і селянське, інші) серед її керівництва як наслідок розколу партії і утворення нових політичних організацій (УНП, УСП, УСДСпілка, УСДП, УДП, УРП, УСДРП). Просвіти. Діяльність в Україні загальноросійських соціалістичних (есдеків, есерів), єврейських (БУНД, Поалей Ціон), польських (ППС), а також монархічних партій. Конституційні демократи. “Кривава неділя” 9 січня 1905 р. і початок Загальноросійського робітничого страйку, посилення страйкової боротьби в Україні. Стратегія і тактика українських політичних партій в умовах революції 1905–1907 рр. Царський маніфест від 17 жовтня 1905 р. Єврейські погроми. Виступ київських саперів. Вибори по куріальній системі. Представники від українських політичних партій у I–IV Державних Думах. Газета “Рада”. Українська Думська громада у I–II Думах, її політична і економічна платформи. “Український вісник”. Посилення політичних репресій влади (“реакція”). Утворення політичного блоку українських партій ТУП.

Спроби системних змін. Аграрна реформа П. Столипіна. Новий цивільно-правовий статус селянина. “Малоросійські положення”. Державний земельний банк. Земельні паї, ціна на землю, державна позика, процентна ставка. Царський указ від 9 листопада 1906 р. і закон Державної Думи “Про доповнення деяких постанов деяких постанов діючого закону відносно селянського землеволодіння та землекористування” (14 червня 1910 р.). Убивство П. Столипіна в Києві: версії.

Причини, характер і початок Першої Світової війни, патріотичні настрої у суспільстві. Місце України у планах воюючих сторін (Росії, Німеччини, Австро-Угорщини, Франції і Великої Британії). Європейські соціал-демократи (“За війну”). Російські соціал-демократи (більшовики) (“За поразку царського уряду“, “Перетворення світової війни у громадянську”). Російські соціал-демократи (меншовики) (“На захист Вітчизни”). Стратегія і тактика українських політичних партій в умовах війни (“Хай живе автономія України”). Бої на території Галичини і Буковини (1914 р.), у Карпатах (1914–1915 рр.). “Брусиловський прорив”, приєднання до Російської імперії Буковини і частини Галичини (граф О. Бобринський). Велика кількість загиблих, поранених, військовополонених, зниклих безвісті, а також спад виробництва, дефіцит товарів, інфляція, зростання цін як причини поступової зміни суспільних настроїв (1916 р.). Відповідні зміни у поглядах політичних партій. Меншовики – “За достойний мир”. Більшовики – “За мир без анексій і контрибуцій”.

Тема 10. Українська революція 1917–1920 рр. ………………………………….. (6 год.)

Лютнева революція в Росії і початок демократичних процесів в Україні. Діяльність українських соціалістичних партій як відображення тогочасних політичних настроїв населення. Утворення Центральної Ради: проблема легітимності. I-й Універсал та автономія як стратегічна мета. Утворення коаліційного уряду через призму боротьби за державну владу. Жовтневий переворот, спроба повторити його в Україні чи вірною була позиція нейтралітету ЦР? III-й Універсал – відновлення державності українського народу. Зовнішня політика УНР: результати й можливість альтернативного сценарію розвитку подій.

Трансформації у ставленні суспільства до ЦР і державний переворот 29 квітня 1918 р. як результат цього. Вплив зовнішніх сил на зміну влади в Україні. Внутрішня політика: виклики часу й правильність прийняття рішень. Взаємовідносини П. Скоропадського з соціалістичною опозицією. Зовнішня політика Української Держави: проблема вибору вектора.

Утворення Директорії: лідери, особовий склад, причини популярності. Відродження УНР. С. Петлюра і В. Винниченко: “вождизм” в українській політиці. Дискусія щодо радянського і європейського шляху розвитку України, пошук третього варіанту. Акт Злуки УНР і ЗУНР від 22 січня 1919 р. як надана історією можливість спільної боротьби за державність, невиправдані сподівання. Друга війна радянської Росії проти УНР. Політика “воєнного комунізму”: в розріз інтересів українців. Територіальне питання як складова зовнішньої політики УНР й УСРР: засади соборності чи політичної доцільності?

Нові принципи міжнародної політики як підстава для проголошення утворення Західноукраїнської Народної Республіки у листопаді 1918 р. Причини поразки УГА у війні з Польщею. Західноукраїнські землі (Східна Галичина, Західна Волинь, Північна Буковина, Південна Бессарабія) як об’єкт уваги й знаряддя досягнення провідними країнами Європи власних зовнішньополітичних інтересів.

Дата добавления: 2015-05-26