Припинення трудового договору

Термін «припинення трудового договору» охоплює всі випадки Закінчення дії трудового договору, в тому числі за згодою сторін, а також за ініціативою однієї із сторін. Підставами припинення тру­дового договору є обставини, визначені законом, у тому числі, стат­тями 36, 37, 41 КЗпП, це:

— угода сторін;

— закінчення строку трудового договору, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не постави­ла вимогу про їх припинення;

— призов або вступ працівника на військову службу, направлен­ня на альтернативну (невійськову) службу;

— розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з іні­ціативи власника або уповноваженого ним органу або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво тру­довим колективом органу; переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство або перехід на виборну посаду;

— відмова працівника від переведення на роботу в іншу місце­вість разом з підприємством, а також відмова від продовження ро-фоти у зв'язку із істотною зміною умов праці;

— набрання законної сили вироком суду, яким працівника засу­джено (крім випадків умовного засудження і відстрочки виконання вироку) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виклю­чає можливість продовження даної роботи;

— підстави, передбачені контрактом;

— у випадку направлення працівника за постановою суду до виправно-трудового профілакторію.

§ 7.1. Припинення трудового договору з ініціативи працівника

Законодавство про працю передбачає право працівника звільни­тися з роботи за своєю ініціативою (ст. 38 КЗпП). Право розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, мають усі

102 _______ П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

працівники незалежно від посади, яку вони обіймають. Про своє бажання звільнитися з роботи працівник зобов'язаний попереди­ти власника або уповноважений ним орган, подавши йому пись­мову заяву про звільнення за 2 тижні до вказаної в ній дати звіль­нення.

Двотижневий строк попередження встановлюється для власника або уповноваженого ним органу з тим, щоб вони могли підшукати на робоче місце чи посаду, що звільняється, іншого працівника. Працівник зобов'язаний відпрацювати 2 тижні і має права залиши­ти роботу без згоди власника або уповноваженого ним органу, в ін­шому випадку це буде вважатися прогулом, і власник матиме пра­во звільнити працівника за прогул без поважної причини (ст. 40 КЗпП). Якщо заява працівника зумовлена неможливістю продовжу­вати роботу з поважних причин (переїзд на інше місце проживання, переведення дружини чи чоловіка на роботу в іншу місцевість, вступ до навчального закладу, неможливість проживання в даній місцевості, підтверджена медичним висновком, вагітність, догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною-інвалідом, догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висно­вку або інвалідом 1 групи, вихід на пенсію, прийняття на роботу за конкурсом та ін.), то власник або уповноважений ним орган зобо­в'язаний розірвати трудовий договір у строк, про який просить пра­цівник.

Якщо після закінчення строку попередження трудовий договір не було розірвано або працівник не залишив роботи, тобто змінив своє рішення про звільнення, то власник або уповноважений ним орган не має права звільнити його відповідно до поданої раніше заяви, за винятком випадку, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. За ініціативою працівника може бути достроково розірва­но також і строковий трудовий договір з поважних причин, які були зазначені вище. Крім того, причиною розірвання строкового трудо­вого договору можуть бути хвороба чи інвалідність працівника, що перешкоджають йому виконувати роботу за договором, порушення власником законодавства про працю, умов колективного, трудового договору.

Основи правознавства України ___________________________________ 103

§ 7.2. Припинення трудового договору з ініціативи власника

Підстави звільнення за ініціативою власника поділяються на за­гальні і додаткові. Загальними вважаються підстави, що поширю­ються на всіх працівників підприємства, незалежно від форм влас­ності і виду господарювання. Додаткові застосовуються лише щодо окремих категорій працівників.

Загальні підстави звільнення за ініціативою власника передба­чені ст. 40 КЗпП; зокрема:

— зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквіда­ція, реорганізація (банкрутство) або перепрофілювання підприємс­тва, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівнників (п. 1 ст. 40 КЗпП);

— виявлена невідповідність працівника займаній посаді або ви-і конуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи (п. 2 ст. 40 КЗпП);

— систематичне невиконання працівником без поважних причин Обов'язків, покладених на нього трудовим договором чи правилами |нутрішнього трудового розпорядку, якщо до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (п. З Ст. 40 КЗпП);

— прогул (у тому числі відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин) (п. 4 6т. 40 КЗпП);

— невихід на роботу більше чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, окрім відпустки по вагітності і по-¹ догах, якщо законодавством не встановлено триваліший строк збе­реження місця роботи (посади) за певного захворювання. За пра­цівниками, які втратили працездатність через трудове каліцтво або професійне захворювання, місце роботи (посада) зберігається до Відновлення працездатності або встановлення інвалідності (п. 5,СТ. 40 КЗпП);

— поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. б ст. 40 КЗпП);

— поява працівника на роботі у нетверезому стані, у стані нар­котичного чи токсичного сп'яніння (п. 7 ст. 40 КЗпП);

104 ________ П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

— вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дріб­ного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав за­конної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу (п. 8 ст. 40 КЗпП).

Додаткові підстави звільнення за ініціативою власника закріп­лені статтею 41 КЗпП, це:

— одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу) (п. 1 ст. 41 КЗпП), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, орга­нізації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персо­нальні звання, і службовими особами державної контрольно-реві­зійної служби та органів державного контролю за цінами;

— винні дії керівника підприємства, установи, організації, вна­слідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмі­рах, нижче установленого законом розміру мінімальної заробітної плати;

— винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (п. 2 ст. 41 КЗпП);

— вчинення працівником, який виконує виховні функції, амора­льного проступку, несумісного з продовженням даної роботи (п. З ст. 41 КЗпП).

Крім того, додаткові підстави звільнення за ініціативою власника для деяких категорій працівників викладені в законах, які безпо­середньо регламентують їх трудову діяльність. Наприклад, Закон України «Про державну службу» містить додаткові підстави припи­нення трудових правовідносин з державними службовцями, Закон України «Про статус суддів» передбачає підстави припинення пов­новажень суддів, Закон України «Про адвокатуру» регулює порядок анулювання свідоцтва на адвокатську діяльність і т. д.

Для звільнення працівника з ініціативи власника (уповноважено­го ним органу) потрібна згода профспілкового комітету або органу, уповноваженого на представництво трудовим колективом. Винят­ком із цього правила є звільнення працівників у таких випадках:

Основи правознавства України _________________________________105

— ліквідація підприємства (установи, організації);

— незадовільні результати проходження випробувального стро­ку; поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; звільнення з сумісницької посади у зв'язку з прийняттям на цю посаду працівника не за сумісництвом;

— вчинення працівником розкрадання майна власника за місцем роботи;

— звільнення керівних працівників, які обираються, затвер­джуються або призначаються на посади державними органами, ррганами місцевого самоврядування та іншими об'єднаннями гро­мадян;

— звільнення керівника підприємства, його заступників, голо­вного бухгалтера підприємства, його заступників, а також керівника службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами;

— звільнення працівника, який не є членом профспілки на підприємстві і звільнення з підприємства, де немає профспілкової ор­ганізації.

У передбачених законом випадках працівникам, які звільняються За ініціативою власника або уповноваженого ним органу, виплачується вихідна допомога, розмір якої залежить від підстави звільнен­ня. Звільнення працівників, молодших 18 років, допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою відпо­відної служби у справах неповнолітніх. Закон забороняє звільненняза ініціативою власника вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (за наявності медичного висновку — до шес­ти років), одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда, крім випадків повної ліквідації підприємства (установи, організації), коли дозволяється звільнення з обов'язко­вим працевлаштуванням.

Припинення трудового договору і звільнення працівника оформляється виданням наказу (розпорядження) керівника підприємст­ва, установи, організації. В ньому зазначаються підстави припинен­ій договору з посиланням на відповідний пункт і статтю закону, а також дата звільнення працівника. Записи про підставу звільнення відповідно до наказу заносяться до трудової книжки працівника,

106 П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

яка повинна бути видана йому в день звільнення разом з розрахун­ком — виплатою всіх належних працівнику грошових сум. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника працівнику ви­плачується середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Дата добавления: 2015-05-26