Оплата праці. Оплата праці є найважливішою умовою трудового договору з най­маним працівником

Оплата праці є найважливішою умовою трудового договору з най­маним працівником. Заробітна плата — це нагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробі­тної плати залежить від складності та умов роботи, що виконується, професійних якостей працівника, результатів його праці та господар­ської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулю­вання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захист визначається КЗпП України, Законом України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. та іншими нормативно-правовими актами. Державною соціальною гарантією є мінімальна заробітна плата — законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче від якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).

Оплата праці включає:

1) основну заробітну плату (винагорода за виконану роботу від­повідно до встановлених норм праці):

2) додаткову заробітну плату (винагорода за працю понад уста­новлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці);

3) інші заохочувальні та компенсаційні виплати у формі винаго­роди за підсумки роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями тощо.

Основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Та­рифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від їх кваліфі­кації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Функціонує дві загальноприйняті системи оплати праці: почасо­ва і відрядна. При почасовій системі оплати праці заробіток праців-

114 П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Баранов ський та ін.

ника залежить від фактично відпрацьованого ним часу. Залежно від того, яка тривалість робочого часу прийнята за одиницю обчислен­ня заробітку, розрізняють погодинну, поденну і помісячну оплату праці. Відрядна система оплати праці характеризується залежністю розміру заробітку від кількості виготовленої продукції.

Різновидами відрядної системи оплати праці є:

1) пряма відрядна;

2) відрядно-прогресивна;

3) побічно-відрядна (непряма відрядна);

4) акордна.

Пряма відрядна — передбачає розрахунок заробітної плати за стабільною відрядною розцінкою за одиницю продукції незалежно від перевиконання норми виробітку.

Відрядно-прогресивна — враховує на відміну від першої переви­конання норм виробітку таким чином, що кожна одиниця продукції, виготовлена працівником понад встановлену норму, оплачується за збільшеною розцінкою.

Непряма (побічно) відрядна — застосовується для оплати праці працівників допоміжних служб, які обслуговують основне виробни­цтво і від яких залежать результати його роботи. При акордній си­стемі оплати праці винагорода виплачується за кінцевий результат комплексу робіт — готовий будівельний об'єкт, монтаж облад­нання тощо. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Заробітна плата громадянам Укра­їни, які працюють, виплачується в національній валюті — гривні. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов'язань, розписок чи якихось інших форм зобов'язань власника забороняється. Існує система надбавок до основної оплати праці у вигляді доплат, надба­вок, премій, які покликані стимулювати труд працівників.

Дата добавления: 2015-05-26