Особисті немайнові права фізичних осіб

Позовна давність

Позовна давність — це встановлений законом термін, у межах якого особа може захистити своє порушене право шляхом вчинен­ня позову.

Значення позовної давності полягає у наданні потерпілому стро­го визначеного, проте цілком достатнього терміну для захисту його права. Після збігу строку позовної давності потерпілий позбавля­ється можливості примусового (судового) захисту свого права, але саме порушене право зберігається.

Терміни позовної давності поділяються на загальні та спеці­альні. Загальний термін позовної давності становить три роки та

Основи правознавства України ___________________________________135

поширюється на всі правовідносини, окрім тих, стосовно яких встановлюється спеціальний термін. Спеціальні терміни позовної дав­ності встановлюються для окремих передбачених законом випадків та можуть становити 6 місяців, один, п'ять, десять років тощо. При цьому слід зауважити, що законом виділяється низка випадків, на які терміни позовної давності не поширюються, наприклад, у випадку порушення особистих немайнових прав.

Для можливості обрахування терміну позовної давності потріб­но знати момент початку терміну позовної давності. Початком перебігу терміну позовної давності є день, коли особа довідалася чи повинна була довідатися про порушення свого права.

Проте впродовж перебігу терміну позовної давності законом встановлюються певні обставини, за яких він може зупинятись та перериватись. Внаслідок зупинення терміну позовної давності час, Впродовж якого діє обставина, що перешкоджає захисту порушеного цивільного права, не зараховується у встановлений законом тер­мін позовної давності. Внаслідок переривання терміну позовної давності час, який збіг до настання обставини, що стала підставою 1,переривання, в цей період не зараховується, і він починає бігти з початку закінчення терміну позовної давності є підставою для відмови в позові.

Особисті немайнові права фізичних осіб — юридичні можли­вості, які належать кожній фізичній особі від народження або за законом і характеризуються немайновістю та особистістю. Немай-новість особистих немайнових прав означає відсутність у них май­нового (економічного) змісту, тобто фактична неможливість визна­чення вартості цього блага в грошах. Особистість немайнових прав означає, що вони належать особам як таким та не можуть бути ві­докремлені від них та відчужені на користь інших осіб. Значення особистих немайнових прав полягає в можливості фізичної особи вільно, на власний розсуд, реалізовувати свою духов­ну (внутрішню) сферу шляхом регулювання та охорони окремих благ. Особливістю здійснення цих прав є те, що вони здійснюють­ся, як правило, особою самостійно.

136 _______ П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

У цивільному законодавстві виділяють такі види особистих не-майнових прав: ті, що забезпечують фізичне існування фізичної осо­би, та ті, що забезпечують її соціальне буття.

До особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечу­ють її фізичне існування, відносять:

— право на життя;

— право на охорону здоров'я;

— право на усунення небезпеки, що загрожує життю та здоро­в'ю;

— право на свободу; ' — право на особисту недоторканність;

— право на сім'ю;

— право на опіку та піклування;

— право на безпечне для життя і здоров'я довкілля.

До особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечу­ють її соціальне буття, відносять:

— право на ім'я;

— право на повагу до честі та гідності;

— право на недоторканність ділової репутації;

— право на індивідуальність;

— право на особисте життя та його таємницю;

— право на інформацію;

— право на особисті папери;

— право на таємницю кореспонденції;

— право на голос та зображення;

— право на свободу творчості;

— право на місце проживання;

— право на недоторканність житла;

— право на вибір роду занять;

— право на пересування;

— право на свободу об'єднань;

— право на мирні зібрання.

При цьому цивільне право не тільки регулює дані права, але й забезпечує їх захист. Даний захист забезпечується покладанням на порушника вказаних прав обов'язку по їх відновленню, а в окре­мих випадках також і покладанням на нього обов'язку щодо від­шкодування заподіяної цим порушенням майнової та моральної шкоди.

Основи правознавства України __________________________________137

Дата добавления: 2015-05-26