Предметом дослідження виступає відносини з приводу товарної біржі. 1 страница

Об'єктом дослідження в даній роботі виступає фарфоро-фаянсове підприємство.

За останні роки перелічені види бірж за специфікою торгів і розрахунків

між: учасниками почали зливатись, об'єднуватись, працювати за схожими

правилами термінового продажу і майбутніх купівель контрактів. Біржовий

розвиток за роки незалежності в Україні розпочався у 1990-х роках. У ці роки розвитку біржового ринку сприяло достатнє законодавчо-нормативне забезпечення та всебічна підтримка цього процесу державою.

В наступні роки біржова активність дещо послабилась, через зменшення обсягів виробництва аграрної, промислової та видобувної галузей. Поряд із цим зниження платоспроможності підприємств, розвиток бартерної торгівлі, натуроплати, введення регіональних замовлень без фінансового

забезпечення та ринкових засобів закупки, особливо на

сільськогосподарську продукцію, призвели до скорочення і зупинки

діяльності кількох товарних та фондових бірж: в Україні.

Сьогодні в Україні основи біржової діяльності вже закладено. В міру

нормалізації загальної економічної ситуації та нагромадження досвіду

біржі мають усі шанси стати реальними індикаторами ринкових цін, тобто

успішно виконати завдання, яке на них покладається.

Нині біржа визначається як форма організації ринку, яка забезпечує

вільну торгівлю товарами - товарна біржа, або цінними паперами - фондова

біржа. Всі види бірж:, в тому числі валютна і біржа праці, займають

провідне місце у формуванні ринково-біржових цін (курсів) на товари та

ресурси на основі фактичного співвідношення попиту і пропозиції.

Переваги біржової торгівлі є загальновідомими. Оскільки біржі притаманна

регулярність біржових операцій, вона є постійним місцем проведення

торгів, які підпорядковують заздалегідь встановленим правилам овленим правилам

рівноправність учасників, публічне проведення торгів, здійснюючи

розрахунок через рахункову палату.

Сьогодні біржовий ринок, одержавши належне економічне середовище,

розпочав вирішувати проблеми формування ринкових цін на основі попиту і

пропозиції. Поступово відбувається процес самореалізації тіньового ринку

сільськогосподарської, промислової і видобувної продукції через

прозорість товарних потоків. Це дозволяє збільшувати надходження до

державного бюджету коштів на рахунок оптимального оподаткування. Крім

того, через біржовий, насамперед аграрний, ринок задовольняються

державні потреби у продовольстві. Водночас біржі є центром експорту

окремих видів аграрної та продукції і переробки, сприяють усуненню

невигідних демпінгових цін.

Біржова торгівля - один із видів підприємницької діяльності, товарна

біржа - одна з конкретних організаційних форм підприємництва.

Як суб'єкт господарювання біржа (підприємство) здійснює свою діяльність

на засадах самоврядування та господарської самостійності, є юридичною

особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, власний

розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, печатку зі своєю

назвою.

Діяльність товарної біржі визначається, значною мірою, дотриманням

певних вимог, а саме:

товарні біржі можуть існувати в різноманітних формах. Вони створюються

державними органами, акціонерними та пайовими товариствами. Це

добровільні господарські об'єднання підприємств, організацій,

брокерських фірм та громадян;

засновники і члени товарної біржі зобов'язані забезпечити відповідні

умови для публічних торгів (фіксовані і відомі всім бажаючим час і місце

біржових зборів, оголосити всі заявки на біржових зборах) та

зареєструвати всі угоди, що укладаються на біржі;

біржа не може займатися безпосередньою торговельно-посередницькою

діяльністю. Мета біржі полягає не в одержанні максимального прибутку, а

у сприянні розвитку торгівлі і регіонального ринку в цілому,

визначенні об'єктивного рівня ринкових цін на товари (котирування),

страхуванні угод. При цьому всі учасники біржового процесу повинні

перебувати в рівних умовах.

Аналіз як функція внутрішньовиробничого управління має власну

метрологічну основу: принципи, функції, організаційну структуру, методи

та інструменти, інформаційну базу.

Аналітична діяльність спрямована на вивчення, облік попиту, та вимог

ринку для обґрунтованого загального наказу на випуск конкурентноздатних

продуктів у раніше встановлених обсягах, що відповідають певній

техніко-економічній характеристиці, реалізації, яка може забезпечити

отримання найвищого прибутку.

"Кінцева мета аналітичної діяльності - розробка аналітичних програм, що

є вихідним пунктом, передумовою планування виробництва, оскільки вони

дають змогу визначити оптимальну структуру (номенклатуру, асортимент та

ефективність і виробництва). На основі аналітичної діяльності укладають

міжнародні комерційні угоди, проводять комерційні операції.

На реалізацію принципів аналізу зорієнтовані його функції, саме:

- найповніший облік вимог ринкового попиту і запитів споживачів, їх найповніший облік вимог ринкового попиту і запитів споживачів, їх

вимог до якості, техніко-економічних параметрів, новизни, дизайну та

іншого на основі комплексного дослідження ринків, розробки технічної

політики і проведення науково-дослідних робіт;

- визначення оптимального асортименту випускної продукції та структури

виробництва на основі економічного розрахунку: витрат виробництва

(собівартості) продукції, ефективності капітальних вкладень, можливості

забезпечення виробництва матеріалами, фінансовими та трудовими

ресурсами, рівня прибутку;

- прийняття обґрунтованих рішень, ефективність яких визначаються за

кінцевим результатом діяльності підприємства;

- розробка збутової політики на основі визначення максимально вигідних

каналів збуту, системи руху товарів, організації технічного

обслуговування, системи стимулювання збуту та формування потреб

споживачів.

Реалізація цих чинників передбачає встановлення зворотного зв’язку з

ринком для коригування розрахунків у рамках, аналітичних програм, на

основі яких приймають рішення на г відповідних рівнях управління.

Виняткове значення у сучасних умовах, особливо при виході на міжнародні

ринки, мають біржі, що суворо контролюють якість продукції, реалізацію

заходів, організацію збуту, здійснюють післяреалізаційне технічне

обслуговування, надання технічних та інших послуг, проведення рекламних

кампаній. Усі ці заходи належать до організації і техніки комерційних

операцій, що мають за мету доведення аналітичної діяльності до логічного

завершення — вдержання кінцевого результату. Це свідчить і про те,

наскільки продумані складена програма аналізу та план-бюджет на поточний

рік і наскільки успішно вони реалізовані. Головний критерій оцінювання -

досягнення визначеної мети: отримання максимального та стабільного

прибутку, міцне закріплення на ринку або проникнення на нові ринки.

Важлива особливість аналізу як системи внутрішньовиробничого управління

полягає в тому, що вона заснована на прийнятті рішень на базі

багатоваріантних економічних розрахунків і зорієнтована на створення

організаційних, економічних та юридичних умов для високоефективного

функціонування та розвитку фірми загалом.

Аналіз в умовах сучасної науково-технічної революції став не тільки

необхідним, об'єктивно закономірним, а й можливим. Науково-технічний

прогрес, породжуючи нові потреби, одночасно створює відповідну базу і

математичний апарат аналізу та прогнозу для здійснення багатоваріантних

розрахунків і вибору за їх результатами оптимального варіанта вирішення.

Аналітична робота біржі спрямована на те, щоб обґрунтовано, спираючись

на попит ринку визначати конкретну поточну і, головним чином,

довготермінову (стратегічну) мету, напрямки та реальні джерела ресурсів

господарської діяльності, а також асортимент і якість продукції, її

пріоритети, оптимальну структуру виробництва та очікуваний прибуток.

Оцінюючи господарську діяльність біржі, економічний аналіз, на відміну

від інших економічних дисциплін, має на меті виявити умови, за яких вона циплін, має на меті виявити умови, за яких вона

здійснювалась, та їх вплив на результати цієї діяльності. Через це його

об'єктами є всі сторони діяльності, а також інші процеси, пов'язані з

нею, і стан засобів підприємства. Конкретні об'єкти і зміст економічного

аналізу залежить від досліджуваних питань, глибини вивчення резервів

(характеру порівнянь, періодичності та термінів проведення).

Залежно від аспектів дослідження виділяють фінансово-економічний і

техніко-економічний аналізи. Фінансово-економічний аналіз спрямований на

розкриття суті фінансових показників (реалізації, прибутку,

рентабельності) у їх зв'язку з виробничими.

При проведенні аналізу виникає необхідність встановити, за допомогою

яких показників можна дати всебічну характеристику того чи іншого

об’єкта аналізу і виявити фактори, що зумовили позитивні або негативні

відхилення.

При фінансово-економічному аналізі переважно застосовують дедуктивний

метод: спочатку вивчають узагальнені показники господарської діяльності

в масштабах усього господарського об'єднання, підприємства чи іншого

об'єкта, потім ці показники деталізують, розчленовують.

Деталізація, розчленування узагальнених показників - це аналіз ("аналіз"

з грецької означає "розкладання, розчленування на частини"), а подальше

узагальнення матеріалів дослідження, на основі якого дають вільну оцінку

виконанню плану, ефективності господарювання і виробляють зведений

рахунок резервів, називають синтезом.

Фінансовий стан підприємства виражають у співвідношенні і структур його

актів і пасивів, тобто засобів підприємства і їх джерел. Основні

завдання аналізу фінансового стану визначення якості фінансового стану,

вивчення причин його поліпшення або погіршення за певний період,

підготовка рекомендацій для підвищення фінансової стійкості і

платоспроможності підприємства. Ці завдання вирішують на основі

дослідження динаміки абсолютних та відносних фінансових показників і

розподіляють на такі аналітичні блоки:

- структурний аналіз активів і пасивів;

- аналіз фінансової стійкості;

- аналіз платоспроможності здатності (ліквідності);

- аналіз необхідного приросту власного капіталу.

Інформаційними джерелами для розрахунку показників і проведення аналізу

є річна і квартальна бухгалтерська звітність: форма 7 "Бухгалтерський

баланс", форма 8 "Звіт про фінансові результати", форма 9 "Звіт про

власний капітал", форма 10 "Звіт про рух грошових коштів", форма 11

"Примітки до річної фінансової звітності", а також дані бухгалтерського

обліку і необхідні аналітичні розшифрування руху і залишків за

синтетичними рахунками.

Основними методами аналізу фінансового стану є горизонтальний,

вертикальний, трендовий, коефіцієнтний і чинник У ході горизонтального

аналізу визначають абсолюти відносні зміни величин різних статей балансу

за певний період. Мета вертикального аналізу - обчислення питомої ваги

окремих статей у підсумку балансу, тобто визначення структури, активів і

пасивів на певну дату. Трендовий аналіз - полягає зіставленні величин

балансових статей за кілька років (або інших суміжних звітних періодів)

для виявлення тенденцій, що переважають у динаміці показників.

Коефіцієнтний аналіз - зводиться до вивчення рівнів і динаміки відносних

показників фінансового стану, які вираховують, як співвідношення величин

балансових статей, або інших абсолютних показників одержаних на основі

звітності і даних бухгалтерського обліку При аналізі фінансових

коефіцієнтів їх значення зіставляють з базовими величинами, а також

вивчають динаміку за звітний період і за кілька суміжних звітних

періодів. Як базові величини використовують:

- теоретично обґрунтовані й одержані в результаті експертних опитувань

величини відносних показників, що характеризують оптимальні і критичні

значення з точки зору стійкості фінансового стану підприємства;

- посередні за тимчасовим рядом значення показників даного

підприємства, що належать до минулих сприятливих стосовно фінансового

стану періодів;

- значення показників, розраховані за даними звітності найуспішнішого

конкурента;

- середньогалузеві значення показників.

Крім фінансових коефіцієнтів, в аналізі фінансового стану велику роль

відіграють абсолютні показники, розраховані на основі звітності. До них

належать: чисті активи (реальний власний капітал), власні оборотні

активи, показники забезпеченості запасів власними обіговими коштами.

Дані показники є критеріальними, бо з їх допомогою формулюють критерії,

що дають змогу визначити якість фінансового стану.

Для визначення причин зміни абсолютних і відносних фінансових

показників, а також рівня впливу різних причин на величину зміни

показника застосовують чинниковий аналіз, прийоми детально висвітлені у

спеціальній літературі.

РОЗДІЛ І.СУТНІСТЬ БІРЖОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ

Т-Б РИНКУ.

Товарно-біржовий ринок є складною соціально-економічною категорією, суть

якої розкривається найбільш повно, якщо розглядати ринок у різних

аспектах його діяльності. Іншими словами, товарно-біржовий ринок - це

сфера товарного обміну, де реалізуються відносини щодо купівлі-продажу

товарів та зображається лінія господарської діяльності, яка пов'язана з

реалізацією товарів.

До основних показників функціонування товарно-біржового ринку залежать:

> місткість товарного ринку (максимально можливий обсяг реалізації

товарів з врахуванням рівня платоспроможного попиту, товарної пропозиції

та роздрібних цін);

> динаміка розвитку окремих галузей товарного ринку;

> ступінь диверсифікації товарно-біржового ринку (ступінь охоплення

різними видами товарів (за асортиментом і ціною) географічного,

етнічного, платоспроможного населення країни);

> якість товарів (сукупність властивостей для задоволення потреб);

> конкурентоспроможність товарів на ринку (здатність продукції

відповідати вимогам даного ринку, в основі якого лежить задоволення

потреби завдяки якісним, економічним та комерційним чинникам впливу на

попит продукції).

Класифікація товарно-біржового ринку, як правило, здійснюється за

географічною та товарно-галузевою ознаками (рис. 2.1; 2.2.).Географічний товарно-біржовий ринок - це поділ ринків окремих регіонів,

материків, частин світу з метою виявлення товарного попиту на кожному з

них.

Структура ринку - це сукупність умов, які визначають особливості його

функціонування.

При формуванні структури важливе значення має рівень і характер

монополізації товарного ринку, її основними варіантами є о монополія

(один продавець і необмежена кількість покупців),? монопсонія (один

покупець і необмежена кількість продавців),? олігополія (декілька

продавців і необмежена кількість покупців), о олігопсонія (декілька

покупців і необмежена кількість продавців), а також о поліполія та?

поліпсонія, що найбільш наближені до необмеженої конкуренції.

Економічний зміст діяльності ТБ

Як свідчить досвід створення і функціонування бірж на Заході, всі вони

започатковувались і будували свою роботу, по-перше, за наявності

реального товару, по-друге, за умов існування в державі нормальних

економічних відносин, заможних покупців і потужних виробників. Перехід

від торгівлі наявним товаром до торгівлі терміновими контрактами

передбачає наявність не тільки закордонних покупців, а й цілком

дієздатних виробників та посередників.

Біржа як особливий інститут ринкової інфраструктури функціонує о на

ринку капіталу, о на товарному ринку і? ринку робочої сили. На кожному

з них діє свій вид біржі.

Біржа — це така форма організації ринку, за якою здійснюються вільна

торгівля цінними паперами (фондова біржа), товарами (товарна біржа),

наймання робітників (біржа праці) і формуються ринкові (біржові) ціни

(курси) на продукцію на основі фактичного співвідношення попиту і

пропозиції.

Біржа (від латинського "вища") означає регулярно функціонуючий ринок,

або торговельний заклад, в якому укладаються різноманітні угоди, в тому

числі здійснюються купівля-продаж цінних паперів, валюти, товарів

масового споживання та засобів виробництва.

Біржа — це своєрідний аукціон, де є достатня кількість відповідних

предметів купівлі-продажу, де працюють чесні і добросовісні продавці та

купівельноспроможні покупці, які готові здійснювати переговори та

укладати угоди.

Термін "біржа" тлумачився по-різному:

"...великий торговий центр, який розміщувався у показному місці";

"...проміжок часу торгів, зборів, зібрання купців"; "...зібрання

купецької гільдії та будинки, де прохидили зібрання". Основна причина

появи біржі — значне зростання обсягів операцій на ярмарках. Ярмарок

виявився непристосованим до цього і почав затримувати торговий процес.

Виникла потреба в іншому способі організації торгівлі, який забезпечував

би різке прискорення укладення торговельних угод. Попит і пропозиція в

такому випадку швидко знаходять один одного, покупці і продавці

оперативно входять у контакт і швидко міняються ролями, укладаючи

зустрічні угоди.

Мета і основне завдання біржі полягають, як правило, не в одержанні

великого прибутку самою біржею, а у створенні таких умов для торгівлі,

які дають змогу одержати великі прибутки учасникам біржової торгівлі,які переважно є членами біржі, за рахунок скорочення надлишків при

закупівлі і продажу товарів, прискорення обігу капіталу, страхування від

несприятливих змін цін і т. ін. З цією метою біржа виконує цілий ряд

функцій, що забезпечують проведення торгівлі особливим, специфічним

"біржовим" способом.

У загальному вигляді основні функціональні особливості товарної біржі як

специфічної форми гуртового підприємства, що організує торгівлю,

зводяться головним чином до таких:

1. Кожна товарна біржа в умовах ринкової економіки мас чітко визначений

предмет торгівлі, тобто коло товарів, що мають дозвіл на торгівлю (так

званих біржових товарів), перелік яких передбачається правилами біржової

торгівлі, прийнятими даною біржею.

На зарубіжних товарних біржах торгівля ведеться, як правило, обмеженим

колом товарів, масовою, якісно однорідною продукцією, окремі види

(сорти) якої взаємозамінні для споживачів. Це сприяє концентрації

біржової торгівлі, стандартизації контрактів і створює передумови для

високоефективної організації торговельних операцій. До розряду класичних

біржових товарів належать: сільськогосподарська продукція (зерно, м'ясо,

худоба та ін.) і продукція її переробки (цукор, рослинні масла тощо),

нафта і нафтопродукти, кольорові і дорогоцінні метали, ліс. Історично

біржа виникла, "закріпилась " на ринку і продовжує відігравати на ньому

важливу роль основним чином саме тому, що вона оволоділа ринком

порівняно невеликої кількості товарів (переважно сировинних).

2. Важлива особливість товарної біржі - проведення торгів на постійній

основі, регулярно, завжди в одному місці і в наперед визначений час. При

цьому біржі розміщуються, як правило, в місцях виробництва або

споживання продукції (у великих промислових або торгових центрах).

3. Безпосередньо на біржі, в її торговому залі під час торгів

(проведення біржових сесій, зборів) товар, як правило, відсутній. У

цьому її схожість з комерційними посередницькими центрами і відмінність

від товарного ринку. Тобто торг на біржі відбувається без пред'явлення

товарів як таких: інколи за зразками і пробами на основі біржових

стандартів, які вже склались. Тільки при проведенні на біржі операцій

з негайною поставкою (операцій "спот" або "кеш") вимагається, щоб товар

був на одному зі складів біржі або на складі продавця. При здійсненні

форвардних операцій товар може перебувати в дорозі. Ф'ючерсні

(термінові) угоди взагалі не вимагають наявності товару (він, як

правило, ще не виготовлений на момент угоди).

4. Важливою функціональною особливістю товарних бірж і умовою виконання

укладених угод з метою купівлі-продажу реального товару (а не контракту)

є функціонування при біржах розвинутої виробничої інфраструктури, в

першу чергу складської мережі, що забезпечує надання клієнтам послуг

щодо зберігання, упаковки товарів, виконання транспортно-експедиційних

операцій.

5. Сама біржа як торговельне підприємство (її персонал), на відміну від

інших форм гуртової торгівлі (дилерів, гуртових торговельних фірм,торгових будинків тощо), нічого не купує і не продає, тобто ніяких угод

з купівлі-продажу не укладає. На біржі, на відміну від гуртової ярмарки,

торгують, як правило, не виробники чи інші власники товарів та їх

кінцеві споживачі, а їх уповноважені посередники - брокери, які є

членами біржі, тобто укладання угод є правом і функцією членів біржі.

6. Найбільш характерною особливістю бірж, що відрізняє їх вії більшості

інститутів посередництва на товарному ринку, є властиві тільки їм

специфічні форми організації торговельних процесів і операцій які

ґрунтуються на високому ступені стандартизації не тільки предмета

(товарів, контрактів), а й правил ведення торгів, змісту й умов

здійсненні біржових угод, процедури проходження замовлень, порядку

розрахунків за угодами тощо. Кожна біржа функціонує згідно з прийнятими

на ній правилами біржової торгівлі, розробленими та затвердженими самок

біржею.

Особливе значення для досягнення високого рівня організації біржова

торгівлі має стандартизація біржових контрактів. На вітчизняних ринках

на даний момент угоди практично оформляються контрактом, єдиної

уніфікованої форми, в яку за згодою сторін вносяться різні умови угоди:

кількість і ціна товару, конкретні строки його поставки, умови доставки

(чиїм транспортом), форма розрахунку за товар та ін. З розвитком і

здійсненням біржової торгівлі, особливо з появою ф'ючерсних бірж, у

біржових строкових контрактах стандартизується все, крім ціни і строку

(позиції) поставки товару: його обсяг (біржова одиниці та базисний

сорт), умови доставки і франкування, форма розрахунків. Це сприяє

полегшенню організації біржової торгівлі, максимальному скороченню часу

на здійснення угод, збільшенню обороту бірж і прискорює обіг капіталів.

7. Однією з особливостей і важливою перевагою товарних бірж: в умовах

цивілізованого ринку є те, що угоди на біржах, можуть укладатися. метою

як продажу або купівлі реального товару, так і страхування вії можливої

зміни ціни на товари (ф'ючерсні, строкові угоди), тобто

купівлі-продажу не товару, а біржових контрактів на товар (паперові або

фіктивні угоди).

Відмінна особливість сучасних зарубіжних бірж — високий рівень

стандартизації товарів і їх якості. Це забезпечує високу оперативності

торгівлі, швидкість укладення біржових угод, проведення пов'язаних:

ними операцій.

Завдання біржі - не постачання сировини, капіталу, валюти, а

організація, впорядкування, уніфікація ринків сировини, капіталу і

валюти Біржа забезпечує попит на сировину, який прямо не зв'язаний з її

використанням. Поза біржею попит на сировину пред'являють споживачі

сировини - виробники фабрикатів. В цілому попит залежить від реального

споживання.

Біржа має справу з попитом на ті чи інші товари, який безпосередньо не

пов'язаний з необхідністю у їх використанні. На біржі завжди має місце

пропозиція товарів, яка безпосередньо не зв'язана з їх виробництвом.

Купівля заради продажу, а продаж заради купівлі вирівнює попиті

пропозицію. На біржовому ринку завжди є попит і пропозиція, питанні тільки в тому, за якою ціною пропонується і вимагається товар. Біржовий

товар завжди можна купити і продати - він ліквідний. Біржова торгівля

забезпечує можливість того, що при існуючих в даний момент цінах не буде

ні дефіциту, ні затоварювання.

Основні риси товарної біржі:

купівля-продаж здійснюється не товарами, а контрактами на доставку;

угоди на продаж укладаються на стандартні товари великих партіях;

регулярність товарів дозволяє зосереджувати велику кількість покупців і

визначати базові ціни;

повна свобода проведення актів купівлі-продажу стосовно обсягів та цін;

всі операції здійснюються за біржовими правилами.

Сучасна товарна біржа - це ринок контрактів на поставку товару. Важливим

чинником стабілізації цін є гласність укладання угод, публічне

встановлення цін на початку і в кінці біржового дня, обмеження денного

коливання цін у встановлених біржовими правилами межах.

Біржа виступає ринковим механізмом, який приводить в дію систему

стандартів, незалежно від того, вироблені вони самою біржею чи державою;

гарантує якість товару і тому встановлює товарні стандарти на різні

вироби, сорти, реєструє марки фірм, допущені до біржової торгівлі.

Біржа забезпечує оптимальний розподіл первинних сировинних ресурсів і

товарів. У цьому проявляється її товаропровідна функція. Біржа стає

середовищем, в якому виробник і покупець мають можливість зустрітися і

одержати інформацію про попит, пропозицію, ціни.

Зараз створюються не тільки біржі, але й біржоподібні організації, які є

перехідними типами між ярмарком, крупним торговим домом і біржею.

Поступово з їх числа будуть виділятися лідери, які включатимуться у

мережу гігантів, або повертатимуться в середньо-гуртову торгівлю

(торгові доми, центри, комісійно-посередницькі підприємства).

Основні принципи біржової торгівлі:

прив'язаність до певного місця і часу, тобто біржова торгівля

проводиться тільки в спеціально відведеному для цього процесу місці і

тільки у встановлений для роботи час;

підпорядкованість встановленим правилам біржової торгівлі. Кожна біржа

розробляє свої правила торгівлі на даній біржі, і всі учасники біржової

торгівлі зобов'язані їх дотримуватись. Недотримування правил карається

штрафом чи виключенням із членів біржі;

публічність, тобто біржова торгівля ведеться у присутності всіх членів

біржі або з їх відома;

гласність, тобто результати біржової торгівлі є відкритими для широкого

загалу, відомості про них поширюються через засоби масової інформації;

регулювання з боку держави і суспільства; держава через свої законодавчі

Дата добавления: 2015-05-26