Природно-економічна характеристика підприємства та ефективність використання виробничих ресурсів

ПОП «Рідний край» розташоване в с. Тростянець Ямпільського району Вінницької області. Відстань ПОП «Рідний край» до районного центру – м. Ямпіль - 94м, до обласного центру - м. Вінниці- 119км.

Землекористування господарства розташоване в зоні лісостепу в межах Подільської (висота до 362 м) височини.

Клімат помірно континентальний. Середня температура найбільш холодного місяця (січня) -5,7 ° C, найбільш теплого (липня) +18,8 ° C. Опадів від 500 до 550мм на рік. Тривалість вегетаційного періоду близько 200 днів.

Ґрунти поширені головним чином чорноземні, сірі та світло-сірі, зустрічається чергування потужних чорноземів з опідзоленими ґрунтами.

Лісові насадження представлені насадженнями дуба, граба, ясена, липи, клена, сосни. Тваринний світ: козуля, вовк, лисиця, лісова куниця, білка, заєць, польові гризуни.

ПОП «Рідний край» — це самостійний господарюючий статутний суб’єкт, що є юридичною особою, має самостійний баланс, власні основні й оборотні кошти, розрахунковий та інші рахунки в банках, укладає угоди, може створювати філії та представництва і бути засновником або членом асоціацій, інших об’єднань.

Основні питання діяльності приватного підприємства вирішуються його власником – Комар А.М., що визначає основні напрями діяльності підприємства, зміни та доповнення до статуту, прий­мають рішення про ліквідацію чи реорганізацію підприємства, про отримання кредитів, визначає розмір відрахувань від чистого прибутку для формування фондів підприємства, затверджують бухгалтерські річні звіти та нормативні документи, що регулюють господарську і фінансову діяльність підприємства, тощо.

Приватне підприємство є власником належного йому майна, яке утворюється за рахунок внеску власника майна, прибутку, отриманого від господарської діяльності, кредитів банків та інших фінансових установ, прибутків від цінних паперів та інших джерел, не заборонених законодавством України.

До земель приватного підприємства належать землі взяті в оренду у колишніх членів КСП, інших юридичних та фізичних осіб. Підприємство здійснює комплекс заходів з охорони земель, передбачених земельним законодавством України.

Приватне підприємство самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організує виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію, на власний розсуд підбирає партнерів з економічних і виробничих зв’язків в усіх сферах діяльності, в тому числі зовнішньоекономічній. Підприємство самостійно розпоряджається виробленою ним продукцією, яка є його власністю, самостійно встановлює ціни на неї і тарифи на послуги.

Прибуток приватного підприємства утворюється з надходжень від господарської діяльності після відшкодування витрат. З коштів підприємства сплачуються проценти по випущених облігаціях, повертаються кредити, а також справляються передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після вказаних розрахунків, залишається в повному розпорядженні приватного підприємства та використовується відповідно до затверджених власникам основних напрямів його діяльності.

Трудовий колектив приватного підприємства становлять най­мані працівники, які працюють на підприємстві на підставі трудових договорів, укладених відповідно до чинного законодавства. Між власником або за його дорученням директором та тру­довим колективом укладається трудовий договір, яким регулюються виробничі, трудові, економічні відносини трудового колективу з директором, питання охорони праці, соціального розвитку. Власник самостійно визначає форми, порядок, розміри оплати праці працівників підприємства в межах, що не суперечать чинному трудовому законодавству. Підприємство вносить у бюджет соціальні платежі за працюючих у нього громадян, надає їм соціальні пільги і гарантії щодо дотримання умов праці і відпочинку згідно з чинним законодавством.

Для успішного розвитку сільського господарства необхідно забезпечити його відповідними ресурсами і створити умови для їх раціонального використання на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу. Сільськогосподарські підприємства сьогодні не повністю використовують свої можливості для збільшення виробництва сільськогосподарської продукції і поліпшення її якості. При цьому виробничі ресурси в багатьох господарствах використовуються не досить ефективно.

Ресурсний потенціал сільського господарства – це сукупність взаємопов'язаних ресурсів, які використовують в сільськогосподарському виробництві. Можливості окремих господарств у досягненні відповідних результатів значно відрізняються, що зумовлюється кількістю і якістю наявних виробничих ресурсів, або їх ресурсним потенціалом.

Окремі види виробничих ресурсів характеризуються відповідними і лише їм властивими функціями. Тому розвиток сільськогосподарського виробництва та підвищення його ефективності залежить від складу і раціонального співвідношення виробничих ресурсів.

Склад і структура ресурсного потенціалу, а також співвідношення окремих видів виробничих ресурсів залежить від характеру і особливостей відповідних галузей сільського господарства. Так, у рослинництві основними виробничими ресурсами є земля, машинно-тракторний парк, насіння, добрива, трудові ресурси та ін.

Ресурсний потенціал тваринництва включає такі важливі матеріальні ресурси, як поголів'я продуктивної і робочої худоби, спеціалізовані виробничі приміщення ферм та їхнє обладнання, корми, лікарські препарати, трудові ресурси та ін. При цьому частка продуктивної худоби має бути такою, щоб її раціональне використання забезпечувало ефективне функціонування всіх інших виробничих ресурсів.

Ресурсний потенціал сільського господарства є матеріально-речовою основою виробничого потенціалу, що характеризує можливості підприємства виробляти певний обсяг сільськогосподарської продукції. Як економічна категорія виробничий потенціал відображає не фактично одержані результати виробництва сільськогосподарського підприємства, а його потенціальні можливості в досягненні цих результатів. Тому виробничий потенціал характеризується можливим рівнем сільськогосподарської продукції при раціональному використанні сукупних ресурсів.

Отже, виробничий потенціал сільського господарства - це об'єктивно зумовлений рівень господарських результатів, що забезпечується раціональним використанням виробничих ресурсів. При цьому виробничий потенціал господарства визначається можливим обсягом виробництва валової продукції з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь.

Характеризуючи суть потенціалу сільського господарства, необхідно розрізняти такі його види, як ресурсний, виробничий і економічний.

Економічний потенціал сільського господарства - це сукупність економічних можливостей галузі, які можуть бути використані для розв'язання конкретних соціально-економічних проблем села. Він визначається розміром чистої продукції, що може бути створена у сільському господарстві і використана для забезпечення потреб суспільства. При цьому необхідно мати на увазі, що економічний потенціал сільського господарства залежить від розвитку його продуктивних сил і характеру аграрних виробничих відносин.

У сучасних умовах сільськогосподарське виробництво розвивається на основі різних форм власності і видів господарювання, що зумовлює необхідність державного регулювання з метою формування соціально-орієнтованої ринкової економіки. Це сприятиме прискоренню соціального розвитку села, поліпшенню умов праці і побуту його працівників на основі раціонального використання економічного потенціалу сільського господарства.

Розглянемо рівень забезпеченості виробничими ресурсами ПОП «Рідний край» за допомогою таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 – Рівень забезпеченості виробничими ресурсами в ПОП «Рідний край» Ямпільського району Вінницької області

Показники				2010 до 2008, %
Площа сільськогосподарських угідь	2 449	2 449		100,45
З них ріллі	2 449	2 449		100,45
Орендовано угідь, га	2 449	2 449		100,45
Авансований капітал, тис грн.	8556,5	9636,5	10892,5	127,30
Власний капітал, тис грн.			8389,5	В 1,58 разів
Позичковий капітал, тис грн.	3256,5	2768,5		76,86
Наявність оборотних активів, тис грн.			7373,5	133,58
Необоротних активів, тис грн.	3036,5	3328,5		115,89
з них: - основних виробничих засобів	1863,5	1976,5	2102,5	112,83
- незавершене будівництво				66,30
- довгострокові біологічні активи			1355,5	125,39
Капіталозабезпеченість, тис грн.	76,09	80,71	85,47	112,32
Капіталоозброєність праці, тис грн.	21,18	28,64	30,92	146,01
Середньорічна кількість працівників, зайнятих в с.г. виробництві, чол.				77,27
З них зайнято: -в рослинництві				82,61
Припадає на 1 працездатного, га: - сільськогосподарських угідь	27,83	35,49	36,18	129,99
- ріллі	27,83	35,49	36,18	129,99

Аналіз таблиці показав, що забезпеченість господарства земельними ресурсами в 2010 році в порівняні із 2008 зросла на 0,45%, за рахунок збільшення площі ріллі, з причини зменшення трудових ресурсів господарства на 22,73%, або на 29чол., землезабезпеченість працівників зросла на 29,99%. Зростає забезпеченість господарства власним капіталом, що є основою для розширеного відтворення, так вартість власного капіталу зросла в 1,58 разів в 2010 році в порівнянні із 2008. Треба відмітити зростання забезпеченості господарства основними засобами, в звітному році в порівнянні із базисним капіталозабезпеченість (вартість основних засобів, що припадає на 100 га сільськогосподарських угідь) та капіталоозброєність праці (вартість основних засобів, що припадає на 1 працівника, що зайнятий в сільськогосподарському виробництві) зросли відповідно на 12,32 та 46,01% відповідно. Забезпеченість господарства оборотним капіталом зросла на 33,8%, позитивним можна вважати зменшення вартості позичкового капіталу господарства, що характеризує зниження його залежності від позичених джерел фінансування.

Ефективність використання ресурсного потенціалу залежить від комплексу взаємопов'язаних чинників, які формують його рівень і структуру, а також визначають тенденції розвитку. При оцінці економічної ефективності використання ресурсного потенціалу сільського господарства необхідно правильно визначити систему показників, які повинні об'єктивно відображувати її рівень. В умовах ринкових відносин підвищується роль вартісних показників, які сприяють зміцненню товарної форми економічних зв'язків.

Для одержання порівнянних величин витрат ресурсів і результатів обсяг виробленої продукції обчислюють у вартісному виразі. Найважливішими показниками, що характеризують результати сільськогосподарського виробництва, є вартість валової і товарної продукції, валовий і чистий дохід та прибуток господарства.

У процесі сільськогосподарського виробництва як ресурси функціонують: сільськогосподарські угіддя, працівники матеріального виробництва, основні й оборотні виробничі фонди. Тому показники ефективності використання ресурсного потенціалу сільського господарства повинні насамперед характеризувати ефективність використання окремих видів виробничих ресурсів.

Показники економічної ефективності використання окремих видів виробничих ресурсів:

1) земельних ресурсів: вартість валової продукції, валового доходу і прибутку з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь;

2) трудових ресурсів: вартість валової продукції і валового доходу на одного середньорічного працівника і на 1 люд.-годину;

3) основних виробничих фондів: капiталовіддача (вартість валової продукції на 1 грн основних фондів), капiталомісткість продукції (основні фонди на 1 грн вартості валової продукції;

4) оборотних виробничих фондів: коефіцієнт оборотності оборотних фондів (кількість оборотів за рік), тривалість одного обороту в днях;

5) основних і оборотних виробничих фондів: норма прибутку (відношення маси прибутку до середньорічних основних і оборотних фондів у відсотках).

Показники, які характеризують економічну ефективність окремих видів ресурсів, відзначаються певною суперечливістю і не можуть однозначно оцінити рівень використання ресурсного потенціалу сільськогосподарського підприємства. Так, продуктивність праці і виробництво продукції з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь зростали різними типами, а рівень фондовіддачі постійно зменшувався.

Для визначення економічної ефективності сукупного ресурсного потенціалу сільського господарства використовують такі показники: вартість валової продукції, валового і чистого доходу та прибутку з розрахунку на 1000 грн сукупного ресурсного потенціалу. Ці показники є узагальненими і в цілому характеризують ефективність використання ресурсного потенціалу господарства. Використання єдиного критерію ефективності замість сукупності показників дає змогу визначити умови найефективнішого використання ресурсного потенціалу.

Економічна ефективність використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств залежить від багатьох чинників, особливо від рівня їхньої ресурсозабезпеченості. Розвиток сільського господарства на основі концепції виробничих ресурсів зумовлює збільшення виробництва продукції і підвищення його ефективності. При підвищенні ресурсозабезпеченості сільськогосподарських підприємств порівняно високими темпами зростає виробництво валової продукції.

Ефективність сільськогосподарського виробництва значною мірою залежить від структури ресурсного потенціалу. В господарствах з високим рівнем ефективності виробництва структура ресурсного потенціалу відзначається порівняно більшою часткою основних і оборотних виробничих фондів та меншою - земельних ресурсів. При однаковій якості землі в господарствах вища питома вага виробничих фондів у складі ресурсного потенціалу зумовлює збільшення виробництва валової продукції з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь і на 1000 грн сукупного потенціалу. Отже, збільшення виробництва продукції сільського господарства може бути досягнуто на основі підвищення рівня ресурсозабезпеченості та вдосконалення структури ресурсного потенціалу.

Важливим чинником підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу є спеціалізація підприємства на виробництві окремих видів сільськогосподарської продукції. Це створює сприятливі умови формування ресурсного потенціалу господарства і забезпечує оптимальну його структуру.

Оцінка ресурсного потенціалу і ефективності його використання здійснюється в сільськогосподарських галузях і підприємствах. Високий рівень ефективності сільськогосподарського виробництва досягається на основі відповідного співвідношення між окремими видами виробничих ресурсів. Тому фактичне відхилення цього співвідношення від оптимального його рівня свідчить про певні диспропорції у розвитку економіки сільського господарства. Це зумовлює необхідність здійснення відповідних організаційно-економічних заходів щодо поліпшення і розвитку матеріально-технічної бази сільськогосподарського виробництва.

Загалом можна стверджувати, що виробничі ресурси підприємство використовує ефективно, оскільки, найголовніше, товариство – прибуткове. Якщо брати окремо, то відбулось підвищення використання персоналу, так виробництво чистого прибутку на 1 середньорічного працівника зросло на 22,56, однак продуктивність праці при цьому навпаки зросла. Рівень використання основних засобів в 201 році в порівнянні із 2008 зменшився на 36,63%, про що свідчить зменшення показника капіталовіддачі. Рівень використання оборотного капіталу зріс на 5,47, про що головним чином свідчить зростання в 2010 році в порівнянні із 2008 тривалості обороту на 17днів.

Таблиця 2.2 – Рівень використання виробничих ресурсів в ПОП «Рідний край» Ямпільського району Вінницької області

Показники				2010 до 2008, %
Одержано на 100 га с. г. угідь, тис грн. - валової продукції сільського господарства	203,59	147,00	144,92	71,18
- чистого доходу (виручки)	261,29	231,73	329,43	126,08
- чистого прибутку (збиток)	71,70	67,58	67,60	94,28
Одержано валової продукції на 1 грн. авансованого капіталу, грн.	0,58	0,37	0,33	56,17
Вироблено с. г. продукції в натуральному виразі з розрахунку: на 100 га ріллі, ц: - зерна	1477,75	1419,03	987,48	66,82
- соняшнику	114,70	138,30	332,93	В 2,9 разів
- ріпаку озимого	580,03	50,63	-	-
- приросту ж.м. свиней	5,92	3,10	3,82	64,54
на 100га с.-г. угідь - приросту ж.м. ВРХ	11,88	16,86	11,06	93,05
- молока	451,29	471,50	528,94	117,21
Капіталовіддача, грн.	2,68	1,82	1,70	63,37
Капіталомісткість, грн.	0,37	0,55	0,59	В 1,58 разів
Коефіцієнт оборотності оборотних засобів	1,16	0,90	1,10	94,81
Коефіцієнт закріплення	0,86	1,11	0,91	105,47
Тривалість обороту, днів				105,47
Матеріаловіддача, грн.	0,72	0,50	0,36	50,17
Матеріаломісткість, грн.	1,39	1,99	2,76	В 1,99 разів
Норма прибутку на авансований капітал, %	20,52	17,17	15,27	74,39
Вироблено на середньорічного робітника, тис грн. - валової продукції сільського господарства	56,66	52,17	52,43	92,53
- чистого доходу (виручки)	72,72	82,25	119,18	163,89
- чистого прибутку (збиток)	19,95	23,99	24,46	122,56

Збільшення виробництва сільськогосподарської продукції можна здійснити двома способами - екстенсивним та інтенсивним. Розвиток сільського господарства відбувається на основі відтворення в розширеному масштабі екстенсивним шляхом, коли розширюється тільки поле діяльності, та інтенсивним, коли застосовуються більш ефективні засоби виробництва.

Екстенсивний розвиток сільського господарства передбачає збільшення виробництва продукції за незмінного рівня техніки і технології. У рослинництві зростання виробництва продукції відбувається за рахунок розширення посівних площ, а в тваринництві - збільшення поголів'я худоби і птиці.

За інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва збільшення виходу продукції здійснюється за рахунок додаткових вкладень, спрямованих на впровадження досягнень науки, передової техніки і прогресивної технології, які зумовлюють зростання врожайності культур та продуктивності поголів'я худоби.

В історичному розвитку збільшення виробництва продукції сільського господарства протягом тривалого періоду відбувалось при використанні екстенсивних чинників — розширення посівних площ за рахунок розорювання вільних земель. Екстенсивний розвиток сільського господарства обмежується значною мірою наявністю земельних ресурсів, придатних для використання в сільськогосподарському виробництві.

Оскільки екстенсивні чинники збільшення виробництва сільськогосподарської продукції обмежені, інтенсифікація сільського господарства в умовах науково-технічного прогресу набуває виняткового значення і є основним напрямом його розвитку. Процес інтенсифікації - об'єктивний і закономірний шлях розвитку сільського господарства, притаманний усім цивілізованим країнам. Проте це не означає, що в умовах інтенсивного ведення сільського господарства немає необхідності збільшувати поголів'я продуктивної худоби.

Основними передумовами переходу до інтенсивного сільського господарства є, по-перше, необхідність дальшого збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, по-друге, обмеженість орнопридатних земель і, по-третє, нагромадження матеріальних засобів і коштів у підприємствах для інтенсивного розвитку виробництва.

Як форма розширеного відтворення інтенсифікація сільського господарства відбувається на основі додаткових вкладень на одиницю земельної площі, що мають на меті якісне вдосконалення всіх чинників виробництва шляхом інноваційної діяльності. У зв'язку з цим в економічному значенні під інтенсифікацією сільського господарства слід розуміти не що інше, як концентрацію виробничих ресурсів на одній і тій самій земельній площі замість розподілу їх між різними земельними ділянками. При цьому інтенсивний розвиток сільського господарства передбачає якісне удосконалення засобів виробництва та використання прогресивних технологій.

Особливість інтенсифікації сільськогосподарського виробництва полягає в тому, що ефективність технічних вдосконалень засобів і предметів праці виявляється не прямо, а через функціонування землі. Інтенсифікація землеробства базується на тій особливості землі як засобу виробництва, що її родючість при правильному використанні підвищується, забезпечуючи зростання врожайності сільськогосподарських культур.

Характеризуючи процес інтенсифікації, зазначимо, що сільське господарство розвивається при цьому не шляхом збільшення кількості оброблюваної землі, а через поліпшення якості обробітку, збільшення розмірів засобів виробництва, що їх вкладають у ту саму кількість землі.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва базується на додаткових вкладеннях, але не можна пов'язувати її лише з абсолютним зростанням додаткових витрат. У процесі інтенсифікації додаткові вкладення повинні відображати якісне вдосконалення виробництва. Тому додаткові вкладення передбачають широке використання досягнень науково-технічного прогресу, застосування більш ефективних засобів виробництва і прогресивних технологій, що забезпечують підвищення продуктивності земельних угідь і поголів'я худоби.

У процесі інтенсифікації додаткові вкладення треба розглядати в органічній єдності з результатами виробництва. Отже, інтенсифікація сільського господарства - це концентрація засобів праці на одиницю земельної площі з метою збільшення виходу сільськогосподарської продукції і поліпшення її якості.

Послідовна інтенсифікація сільськогосподарського виробництва на основі вдосконалення і раціонального використання всіх його чинників зазвичай забезпечує високі кінцеві результати. При цьому темпи зростання виробництва продукції можуть перевищувати темпи збільшення додаткових витрат. Інтенсифікація всебічно впливає на розвиток сільського господарства, створює нові можливості підвищення економічної ефективності виробництва. Процес інтенсифікації передбачає створення високопродуктивного сільського господарства на основі підвищення його технічного рівня, широкого використання більш досконалих засобів виробництва і кваліфікованої праці.

Інтенсифікація сільського господарства - це процес концентрації сукупних затрат уречевленої і живої праці на одній і тій самій земельній площі (а в тваринництві - на голову худоби) для збільшення виходу продукції і підвищення економічної ефективності її виробництва. Як економічний процес, інтенсифікація сільського господарства відображає одну з важливих закономірностей його розвитку, що супроводжується науковими, технічними й організаційно-економічними заходами вдосконалення виробництва.

З розвитком науково-технічного прогресу у сільськогосподарському виробництві змінюється співвідношення між затратами уречевленої і живої праці - частка першої зростає, а другої, відповідно, зменшується. Тому інтенсивний розвиток сільського господарства насамперед базується на широкому впровадженні в усіх його галузях комплексної механізації і автоматизації виробництва, що є основою підвищення його економічної ефективності.

Інтенсифікація сільського господарства вивчається не тільки як єдиний і цілісний процес, а також відносно до галузей - рослинництва і тваринництва. За характером об'єкта інтенсифікація тваринництва суттєво відрізняється від інтенсифікації сільськогосподарського виробництва в цілому, а також від інтенсифікації рослинництва. В рослинництві об'єктом інтенсифікації є земля, яка в процесі розширеного відтворення підвищує родючість, а тому є вічним засобом сільськогосподарського виробництва і невід'ємною його умовою.

У тваринницьких галузях об'єктом інтенсифікації є відповідне поголів'я продуктивної худоби і птиці. Тварини мають певні продуктивні можливості, зумовлені переважно їхніми біологічними особливостями. Тварини як засоби виробництва інтенсивно використовуються лише протягом певного періоду, який закінчується після вибракування їх у зв'язку із зниженням продуктивності і недоцільністю утримання.

Розглянемо в таблиці 2.3 рівень інтенсивності та економічну ефективність інтенсифікації виробництва в ПОП «Рідний край».

Таблиця 2.3. – Рівень інтенсивності та економічна ефективність інтенсифікації виробництва в ПОП «Рідний край» Ямпільського району Вінницької області

Показники				2010 до 2008, %
Авансовий капітал, тис.грн.	8556,5	9636,5	10892,5	127,30
Виробничі витрати, тис.грн.				142,51
Валова продукція в порівняних цінах 2005р., тис.грн.				71,50
Рівень інтенсивності
Припадає на 100 га с-г. угідь, тис грн.
- авансованого капіталу	349,39	393,49	442,78	126,73
- основних виробничих засобів	76,09	80,71	85,47	112,32
- виробничих витрат, тис. грн.	282,28	292,04	400,49	141,88
Питома вага інтенсивних культур в структурі посівних площ, %	21,51	22,79	27,48	х
Рівень економічної ефективності інтенсифікації
Вироблено на 100 га с.-г. угідь
- валової продукції - всього, тис грн.	203,59	147,00	144,92	71,18
- чистого доходу (виручки), тис грн.	261,29	231,73	329,43	126,08
- прибутку (збиток -), тис грн.	71,70	67,58	67,60	94,28
Вироблено валової продукції на:
- 1 грн. виробничих затрат, грн.	0,72	0,50	0,36	50,17
- 1 грн. авансованого капіталу, грн.	0,58	0,37	0,33	56,17
- 1 грн. основних виробничих засобів, грн.	2,68	1,82	1,70	63,37
Урожайність зернових культур з 1 га, ц	36,97	39,40	29,84	80,73
Урожайність соняшнику з 1 га, ц	14,05	14,17	16,19	115,24
Урожайність ріпаку з 1 га, ц	27,48	16,10	-	-
Середньодобовий приріст ж.м. 1гол. ВРХ, г	797,26	919,92	659,47	82,72
Середньодобовий приріст ж.м. 1гол. свиней, г	296,46	150,88	154,21	52,02
Середньорічний надій на 1 корову, кг	4018,91	3914,24	5914,55	147,17
Рівень рентабельності (збитковості), % - с.г. виробництва	36,82	39,47	26,92	х
-рослинництва	42,82	40,41	33,35	х
-тваринництва	26,23	37,08	18,33	х

Аналіз таблиці свідчить про те, що рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва господарства знизився в звітному році в порівнянні із базисним знизився, про що свідчит зменшення вартості валової продукції сільського господарства в порівняних цінах на 28,5%. Як ми бачимо зниження інтенсивності вплинуло негативно на врожайність основних культур господарства та зниження продуктивності тварин. Однак, товариство працює взагалі ефективно.

Інтегральний показник інтенсивності (Ік):

; (2.1)

або

(2.2)

де: - авансований капітал звітного і базисного періодів,

- валовий продукт звітного і базисного періодів,

- виробничі витрати звітного і базисного періодів.

Інтенсивність діяльності господарства знижується, оскільки інтегральний показник інтенсивності є меншим одиниці та становить 0,845.

Дата добавления: 2015-05-26