Велика Перська імперія. Культура персів

Син Кіра Камбіз II (530-522 рр. до н.е.) здійснив мрію батька і виступив в похід проти Єгипту. Він розгромив армію грецьких найманців, а фараона взяв в полон і потім стратив. Потім цар став мріяти про завоювання всієї Африки. Проте здійснити ці плани йому не вдалось. В столиці Персії відбувся переворот. Владу захопив молодший брат царя Бардія або мідійський жрець, який видавав себе за нього. Цар поспішав додому, але по дорозі помер.

Сім місяців країна знаходилась в руках нового правителя, але перська знать організувала заколот. Сім знатних персів вбили царя. Після здійснення свого плану, вони довго не могли домовитись хто -ж з них буде царем. Вирішили довірити свою долю богу. Вони домовились, що на сході сонця виїдуть на конях з умовою, що обранцем Ахурамазди, буде вважатись той, чий жеребець першим подасть голос. Першим подав голос жеребець 28-річного Дарія, але лише тому, що в ніч перед виїздом його конюх вміло подготував його, і кінь вже знав, коли потрібно подати голос.

В перший рік правління Дарій I (522-486 рр. до н.е.) витримав нелегке випробування. Користуючись тим, що в столиці йшла боротьба за трон, дев”ятнадцать племен і країн вирішили звільнитись з під влади персів. Царю прийшлось вогнем і мечем приборкувати непокірних. Про свою боротьбу він залишив грандіозне повідомлення - Бехістунський напись, який був висічений на скелі на висоті 105 метрів. Напис був висотою 7,8 метри і завширки 22 метри. В ньому говорилось:”Цар Дарій проголошує: те, що я зробив, я зробив з волі Ахурамазди, всього за один рік. Ти, той що читає пізніше цей напис, можеш переконатись в тому, що я зробив, і не будеш рахувати це брехнею... Цар Дарій проголошує: ті царі, що жили перед тим, за все своє життя не здійснили того, що я, з волі Ахурамазди, здійснив всього за один рік.”.

Дарій був видатним правителем. Розповідають, що всі боялись його попередника. Кажуть ніби то він запитав в одного з підлеглих, якою людиною вважають його перси. “Мій повелитель, - відповідав той, - у всіх відношеннях вони говорять про тебе лише схвально, не подобється їм лише те, що ти п”єш більш, ніж потрібно”. Камбіз спалахнув:”Ах, так! Тобто, на думку персів, я п”яниця божевільний! - Потім продовжив так:”Розсуди сам, правду чи ні говорять перси. У передпокоюї стоїть твій син. Якщо моя стріла потрапить йому в саме серце, то зрозуміло, що перси теревенькають”. З цими словами він натягнув тетиву і надіслав стрілу прямо в серце юнака. Батько не тільки не насмілився застогнати від болю, але мусив похвалити стрільця, щоб врятувати хоча б своє життя:”Мій повелитель, я гадаю, що сам бог не стріляє так влучно.”

Дарій був розумнішій. Його принципом було:”Перед тим ніж вчинити так чи інакше, я звертаюсь до розуму і приймаю рішення, так роблю я і тоді, коли бачу бунт, і тоді, коли бунту не бачу”. З гордісттю згадує Дарій, що все що він робить, робить відверто, щоб усі бачили і чули. “В цьому моя сила, крім мого розуму і здібностей до розмірковування”. Проте безумовно і Дарій був жорстоким, але якщо цього вимагали обставини і воля правителя.

Дарій провів ряд дуже важливих реформ. Він поділив країну на 20 сатрапій - адміністративно-податкових округів. Влада сатрапів була тільки громадянською - вони чинили суд, збирали податки і слідкували за виконанням распоряджень царя. Армія знаходилась під командуванням п”яти верховних командуючих. Проте в ній була спеціальна царська гвардія (10 000 “безсмертних”). На чолі гвардії стояв тисяченачальник, який відповідав перед царем за сатрапів і чиновників. Існувала і таємна поліція (“очі і вуха царя”). Вона слідкувала не тільки за населенням держави, але й за сатрапами.

Столицею держави стали Сузи. Місто було перебудоване для великого апарату царя - царської канцелярії. Проте цар не сидів на одном місці. Осінь і зиму цар проводив у Вавілоні, літо - в Екбатані, весну - в Сузах, а на свята виїздив в давню столицю Пасаргади або в резиденцію роду Ахеменідів місто Персеполь, біля якого знаходились могили усіх перських царів.

Офіційною мовою держави вважалась арамейська мова, яка була мовою ділового життя Передньої Азії. Перси користувались також еламським і вавілонським клинописом. Власно перське письмо було створено на грунті алфавіту з 43 знаків.

В підкорених народів була відібрана частина землі і роздана в полновладне спадкове володіння членам царської сім”ї, знаті і важливим чиновникам. Ця земля не обкладалась податками. Царю також належала частина землі, канали, ірігаційні споруди. В усьому іншому життя країн, підкорених персами проходила без змін.

Податки сплачували в грошовій формі, і тому Дарій провів грошову реформу. Була введена єдина монета з золота - дарік вагою в 8,4 грама. Була срібна монета сікль (5,6 г), яка складала 1/20 частину даріка. Другим нововведеням була поштова служба. Вона була кінною. Від станції до станції вночі і вдень неслись вершники, передаючи розпорядження царя і листи-звіти посадових осіб. Швидкість пошти була дуже високою - 300 км в день.

Повний податок, який сплачували піддані царя становив 2500 центнерів срібла і 94 центнера золота. Все золото приходило з Індії, а більша частина срібла, близько 500 центнерів, давав в скарбницю Вавілон, фінікійські і кілікійські міста.

В релігійній системі персів відбулись зміни. Зороастризм, а так називалась основна релігія персів, не був суворою і єдиною системою для всієї держави. Більш того, самі перси в різних частинах країни вклонялись, крім Ахурамазди, іншим божествам, яких називали помічниками головного бога. Серед них виділявся бог Сонця Мітра і богиня води і родючості Анахіта. Причому в деякий час верховенство належало не Ахурамазді, а Митрі. До речі ціякавим було те, що для зображення Ахурамазди перси вибрали символіку Ашшура. Тим самим вони продовжили ідеологічну традицію ассирійців в галузі релігії.

Пізніше в V-IVст. до н.е. зороастризм починає набувати рис державної релігії. Було завершено утворення Авести - своєрідної священної книги прихильників зороастризму. Були зруйновані храми Митрі і статуя Мардука була вивезена в Сузи. Відтепер перси вважали, що зруйновуючи храми вони забирають у народів силу, а в їхніх правителів- можливість звернутись до богів.

В галузі досягнень мистецтва слід відзначити передусім архитектуру. Перший парадний палацовий комплекс в Пасаргадах створив вже Кір ІІ. Це був цілий “район палаців”. Вони мале різне функціональне призначення. Існували ”палац храм”, “палац аудієнцій”, “палац резиденція”. На південь від нього знаходилась гробниця Кіра. Проте самим видатним був палацовий комплекс в Персеполі. В його будівництві, яке було розпочато у 520 р. до н.е. взяли участь не меньше трьох тисяч будівельників. Комплекс був побудований на платформі (понад 12 м). Весь цей комплекс було споруджено для того, щоб весною у свято іранського Нового року (Ноуруза) в цей храм збирались вельможі держави, гвардія, сатрапи, щоб на чолі з царем здійснити всі ритуали.

Досліднику Р.М.Гіршману вдалось відновити сценарій свят. Спочатку всі піднімались по парадних сходах на платформу через “Ворота всіх країн” (храм-будівлю). При вході стояли дві статуї ламассу (більше 10 м висотою). Потім вони підходили до підніжжя так званої “ападани Дарія-Ксеркса”. Це сходи на стінах яких можна було побачити різноманітий строкатий склад “армії” та “народу” імперії. Колосальними пам”ятками були і гробниці царів поблизу Персеполя.

Після Дарія країна починає поступово слабнути. В правління Ксеркса (Хшаяршана) (486-465 рр. до н.е.) державу руйнували повстання в Єгипті і Вавілоні. В 500 -449 рр. до н.е. Персія вела нелегку боротьбу з греками, в ході якої потерпіла поразку. Проте до кінця IV століття до н.е. це була сильна держава.

Дата добавления: 2015-05-26