Культура стародавнього Китаю

Особливий розвиток культури Китаю відбувся вже в період Чжоу. До цього часу, в умовах племінної строкатості, жодна з релігій та культурних традицій не претендувала на особливе положення. Але певні спроби осмислення історіії людства та місця людини на землі в умовах розвитку держави йшли. На міських площах, у палацах правителів та домівках знаті відбувались нукові тв ідейні дискусії. У знаменитій “академії Цзіся” одночасно сходились до тисячі “мужів, вправних у сперечанні”. Цей період істороії культури Китаю називають ще періодом “суперництва ста шкіл”. В цей період і виникли два основні напрямки наукової думки стародавнього Китаю - конфуціанство та даосизм.

Конфуціанство. Конфуціанство виникло на рубіжі VI - V ст. до н.е. Засновником вчення вважається Вчитель Кун (Кунцзи, в латинській вимові - Конфуцій). Цей мандруючий проповідник з царства Лу (551-479 рр. до н.е.) був згодом обожнений. Існуючи спочатку як філософське вчення, конфуціанство стає релігією в 59 р. до н.е. З”являється державний культ Конфуція, який проіснував до 1928 року. Конфуцій виклав своє вчення у вигляді бесід з учнями, які пізніше були зведені до книги “Луньюй” (“Бесіди і судження”). Конфуцій побудував своє вчення так, що увесь світ став жорсткою, але цілком організованою системою. Поглинувши у себе давні культи китайців, конфуціанство встановлювало надприродні сили Неба як верховного божества та відтак земного правителя, як сина Неба.

З волі Неба суспільство поділено на “керуючих” - благородних мужів, здатних до морального самовдосконалення і “керованих” - низький люд, який мусить годувати та утримувати правлячу еліту. Головний принцип Конфуція:” Правитель повинен бути правителем, батько-батьком, син-сином”. Те, що конфуціанство освячувало нерівність людей і було на боці монархії стало причиною підтримки прихільників цього вчення правителями Китаю. Проте в основі вчення лежало також негативне ставлення до вього нового. Знаменита фраза Конфуція:”Я передаю, а не створюю” - стала причиною боротьби прихильників цього вчення проти введення писаних законів.

Вислови та саме вчення мало і позитивні риси: по-перше, Конфуцій був засновником першої в світі приватної школи і заклав основи викладання життєвих правил китайської народної мудрості. По-друге, він закликав до знань державних чиновників, зробивши знання критерієм службової кар”єри.

Пізніше учні Конфуція посилили ці риси та пристосували вчення до потреб імперії. В конфуціанстві формуються ідеї про свідоме втручання у державні справи. Вчення стає релігією непримиренних з пишним ритуалом жертвоприношень.

Даосизм. Виникнення іншого напрямку у культурі Китаю - даосизму - було пов”язане з ім”ям мудреця, сучасника Конфуція, з царства Чу - Лаоцзи, який вважається створювачем “Даодецзин” (“Книги про Шлях і доброчинність”). Слово дао в китайській культурі сприймається як шлях. Проте для Конфуція - це божествений Шлях Небес (небесна воля), а для Лаоцзи - це Шлях природи, вічний рух та закон природи. Вчення даосизму швидко опанувало розумом тих, хто стояв за рівність усіх жителів Піднебесної. Даоси засуджували гніт, війни, виступали проти розкошів та багатства, поборів влади. Це сприяло популярності вчення, хоча у ньому не було відкритих закликів до повалення існуючого режиму. Більш того, учні Лаоцзи були більш схильні до іронічного спостереження дійсності та відмові у необхідності слідувати моралі. “ Зі смертю зникає душа людини” - говорив один з них, -”а гуманність, справедливість, обов”язок потрібні не більш ніж шостий палець на нозі”.

Являючись опозицією конфуціанству - державній релігії імперії Хань - даосизм також, поступово до II ст. н.е., перетворювався на релігію. Він стає, наприклад, головним ідейним змістом та програмою повстання “Жовтих пов”язок”.

В добу Східного Чжоу з”являються перші литературні твори. Першим жанром в якому творили китайці була поезія. Перші поети оспівували красу людських почуттів та міфологію. Першим поетом в Китаї, який присвятив свою творчість жіночій красі та коханню став Сун Юй (290-223 рр. до н.е.). Серед літературних творів поетів переважають містичні і фантастичні твори. За імператора Уді була створена “музична палата”. Тут зберігалися тексти народних пісень, писались музичні твори. В добу Хань в Китаї виник театр.

Найбільші досягнення науки пов”язані з імперією Хань. В I столітті до н.е., в Китаї - вперше в історії - за легендою Цай Лунем - було винайдено папір. До цього китайці писали на бамбукових дощечках або шовку. До речі, це і визначило напрямок написання китайських ієроглифів. Тоді ж було винайдено і туш, яка стала попередником чорнил. Чжан Хен (78-139 гг. н.е.) утворив глобус, який відображав рух небесних тіл, а також найдавніший сейсмограф - прилад для визначення сили підземних поштовхів. Китайські математики знали дясяткові дробі та дії з від”ємними числами.

Досягненням світового значення в галузі фізичних знань було винайдення компасу у вигляді квадратної пластини з магнітною “ложкою”, що знаходилась на її поверхні і вільно оберталась, незмінно вказуючи своєю ручкою на південь. Було розроблено положення механіки про дію та протидію: “Якщо вода стрімко рухається, вона стає диким потоком; якщо стріла пущена летить вона далеко. Але все це володіє силою, що діє назад і все коливається у цій протидії... Такий є дао (природній порядок) природи”(Цзя І).

Китайські астрономи в 28 р. до н.е. вперше відмітили наявність сонячних плям. Були описані 2500 зірок, які входять у 320 сузірь.

До видатних успіхів китайських ремесел відноситься старовинне лакове виробництво. Китайські лаки високо цінувалися за унікальні властивості, наприклад, здатність консервувати дерево, протистояти дії кислот та високих температур (до 500° С).

Ми вже нагадували про значення виробництва китайського шовку. Шовковичний червак (тутовий шовкопряд) не прищепився в жодній з країн світу, незважаючи на те, що було багато спроб його вивезти. Вивіз шовкопряду з Китаю карався смертю. Парфяни брали пізніше с китайських купців 25% за посередництво у торгівлі з Заходом.

З”явились в стародавньому Китаї і історичні праці. Найвидатнішим істориком був Сіма Цянь (ок. 145-86 рр. до н.е.), який написав - 130- томну історію Китаю від часів міфічного предка Хуанді до кінця правління імператора Уді.

У розвитку медицини слід виділити появу каталогу книг з різних хвороб і методів визначення хвороб за пульсом, які розробив Чжан Чжунцзин (150-219 рр. н.е.).

Період безумовного піднесення переживають в добу Хань архітектура, скульптура і розпис. Нажаль, ми можемо судити про будівлі того часу лише по глиняних моделях та зображеннях на рельєфах. Ханьські будівлі були, звичайно, дво- та триповерховими з баштами, черепичні покрівлі, яких були багатоярусними.

[1] Так правитель Шуруппака мав наділ розміром в 23 га.

[2] Вчені називають цей період Старовавілонським царством

[3] Його вдова Шаммурамат, правила до його повноліття. За нею і закріпилось ім”я легендарної Семіраміди.

[4] Панування скіфів в Мідії продовжувалось до 625 року до н.е.

[5] Катакомба - це підземний цвинтар.

[6] Лес(або льос) - це частинки мінерального пилу, який здувають мусонні вітри з гірських височин з великим вмістом органічних решток.

[7] Зараз виявлено на північному сході Китая, ще одну культуру Хуньшань (рвйон Ляоніна).

[8] Их поцьомуу іноді називают Срединними царствами.

[9] Це європейська назва, у Китаю їх так не називали.

Дата добавления: 2015-05-26