Реакції організму спортсмена в умовах високих температур 2 страница

Підготовка і змагання в умовах високих і низьких температур

Знання спортсменом і тренером основних станів організму, які можуть виникнути у разі гипер- і гіпотермій, способів профілактики цих явищ, постійна турбота про оптимальний терморегуляторний баланс організму спортсмена в процесі підготовки і змагань не тільки багато разів знижують ризик гіпер- і гіпотермічних травм, але і сприяють істотному підвищенню ефективності процесу підготовки і діяльності змагання.

Спеціальні заходи, що забезпечують ефективну підготовку організму спортсмена до виконання інтенсивної фізичної роботи в умовах високих температур, повинні включати:

• раціональне дозування інтенсивності і тривалості роботи залежно від величини і характеру теплового навантаження;

• контроль за внутрішньою температурою і температурою шкіри, реакціями серцево-судинної системи;

• поступове підведення спортсменів до навантажень в умовах жари (до 8—12 днів);

• контроль дегідратації організму і споживання рідини;

• заповнення запасів електролітів в організмі;

• застосування одягу, що створює хороші умови для тепловіддачі.

Коли спортсменам доводиться виїжджати на змагання з країн з прохолодним або помірним кліматом в країни з теплим або жарким кліматом, то необхідно передбачити попередню акліматизацію. Якщо немає можливості тренуватися в умовах жари, слід використовувати костюми, які перешкоджають віддачі тепла і обмежують випаровування поту.

Юні спортсмени в порівнянні з дорослими гірше переносять підвищену температуру повітря, повільніше акліматизуються до жаркого клімату.

Американською академією педіатрії і Асоціацією спортивної медицини розроблені спеціальні рекомендації для дітей і підлітків, де в числі основних правил приводяться:

1)інтенсивність роботи, що продовжується 30 мін і більш, необхідно зменшувати, якщо відносна вологість і температура повітря вищі за критичний рівень;

2)після переїзду в регіон з жаркішим кліматом інтенсивність і тривалість вправ спочатку скорочують, потім поступово збільшують (у період від 10 до 14 днів);

3)до виконання тривалої фізичної роботи організм дитини необхідно наситити водою, воду слід приймати і під час роботи (при масі тіла 40 кг — приблизно 150 мл води кожні 30 мін);

4)одяг дитини повинен бути легкій, обмеженій до одного шару матерії, щоб забезпечити випаровування води і відкрити якомога більше поверхні шкіри.

Ці рекомендації при відповідній корекції з успіхом можуть використовувати і спортсмени високого класу, які значно легше переносять високу температуру.

Важливим чинником попередження гіпертермії у спортсменів, що особливо спеціалізуються у велосипедних шосейних гонках і марафонському бігу, є раціональний прийом рідини під час тренування і змагань. Особливо це важливо в жарку погоду, коли обезводнення організму посилює дія інтенсивного виробництва тепла і високої температури навколишнього повітря. У цих умовах внутрішня температура може перевищити 40—41 оС, що може привести до колапсу. Навіть часткове заповнення рідини у випадку, якщо її втрати перевищують 1,1—1,3 л, при інтенсивній фізичній роботі в умовах жари здатне позитивно вплинути на фізичний і психічний стан спортсмена, його працездатність.

Порушення водно-сольового балансу при тренуванні і змаганнях в умовах жари часто виявляється ланкою, лімітуючою працездатність, навіть у добре підготовлених і адаптованих до високої температури спортсменів.

Втрати електролітів (в першу чергу натрію, а також калію і хлору) повинні заповнюватися. Якщо щоденні втрати рідини не перевищують 3 % маси тіла, втрати електролітів можуть бути заповнені за рахунок мінералів, що містяться в їжі. Збільшення втрат рідини в результаті потовиділення, яке може складати в добу 8 % маси тіла і більш, вимагає прийому спеціальних препаратів і напоїв, що містять ці препарати. У цьому плані важливим є прийом хлориду натрію як достатньо ефективного засобу профілактики гіпертермічних травм. Проте проблема заповнення електролітів виникає не тільки під час роботи, але і після її закінчення. Під час роботи втрати води значно вище, ніж втрати електролітів. Таким чином, хоча електроліти і втрачаються з потім, їх концентрація в рідких компонентах організму підвищується.

При особливо тривалій роботі великого значення набуває заповнення запасів глікогену щоб уникнути виникнення гіпоглікемії. Тут ефективним є попереднє насичення, а також споживання під час тренування і змагань спеціальних вуглеводних напоїв.

У літературі зустрічається багато рекомендацій по раціональному питному режиму при проведенні тренування і змагань в умовах жари. Дж. Костілл, наприклад, за 30 мін перед змаганнями або напруженою тренувальною роботою рекомендує прохолодні напої (до 500—600 мл) з невеликою кількістю цукру (2,5 г/100 мл); під час змагань рекомендується пити по 100—200 мл напою з інтервалом 15 мін; після змагань і тренування рекомендується приймати підсолену їжу, томатний і фруктові соки, що дозволяє заповнити втрати електролітів. Ці рекомендації розширює Е.Р. Надів, який стверджує, що в напоях повинен міститися хлорид натрію і 6—8 % глюкози або сахарози; за 2 ч до тренування або змагань слід випивати 400—500 мл рідини, а за 15 мін — 200—250 мл; через кожних 15—20 мін тренувальної або змагання роботи слід випивати близько 200 мл рідини. Не слід споживати напої, що містять кофеїн, оскільки вони підвищують діурез і збільшують дегідратацію.

Подібні рекомендації дають і інші фахівці. При підготовці до змагань в умовах жари рекомендується наситити організм спортсмена рідиною напередодні змагань: за 1,5 ч слід випити близько 1 л молока або соку, 300—400 мл води — перед розминкою, а під час роботи — 200—300 мл кожні 15 мін; після роботи замість води рекомендується розчин полімеру глюкози (4—8 %); при цьому споживання рідини під час тривалої роботи дуже важливо пов'язувати із швидкістю потовиділення, роботи, що знаходиться залежно від інтенсивності, температури навколишнього середовища і маси тіла спортсмена.

Т.Д. Ноукс і ін. дають наступні рекомендації при виконанні тривалої (до 6 ч) роботи:

1. Безпосередньо перед виконанням фізичного навантаження або під час розминки спортсменові слід випити до 300 мл прохолодної (10 °С) води. При виконанні фізичного навантаження в перших 60—75 мін рекомендується випити 100— 150 мл прохолодного розчину, що містить полімер глюкози (5,0 г-100 мл-1), через однакові (10—15 мін) інтервали часу. Не рекомендується споживати в цей період більше 30 г вуглеводів, оскільки в першу годину виконання фізичного навантаження середньої інтенсивності незалежно від виду споживаних вуглеводів і режиму пиття окислюється тільки 20 р.

2. Через 75—90 мін після початку виконання фізичного навантаження слід збільшити концентрацію розчину, що містить полімер глюкози, до 10—12 г/100 мл, і додати в нього 20 міліграм/л хлориду натрію. Вища концентрація хлориду натрію, хоча і може забезпечити швидшу абсорбцію рідини кишечником, виявляється неприємною для більшості спортсменів. У напій можна додати невелику (2 — 4 міліграми/л) кількість калія хлориду, який сприяє процесу регидратации внутріклітинної рідини. На решті частини дистанції спортсменові слід випити 100—150 мл цього розчину через однакові проміжки (10 — 15 мін) часу. Подібний режим пиття забезпечить оптимальну інтенсивність доставки рідині і енергетичних субстратів, тим самим обмежуючи зменшення об'єму плазми унаслідок обезводнення організму і підтримуючи інтенсивність окислення вуглеводів на рівні 1 г-мін-1 в кінці виконання навантаження.

Дуже важливо, щоб при виконанні тривалої інтенсивної роботи, характерної для тренування в марафонському бігу, бігу на довгі дистанції, велосипедному спорті, часто у веслуванні, футболі, волейболі, тенісі і ін., заповнення рідини в організмі здійснювалося постійно у міру її втрати шляхом випаровування.

Слід уникати значної дегідратації з подальшим заповненням всього об'єму рідини. Невчасна компенсація втрат води приводить до значного підвищення температури тіла, зниження працездатності спортсменів, погіршення самопочуття, значного уповільнення відновних процесів після тренувальних і змагань навантажень.

Проте слід зазначити, що швидкість споживання рідини навіть при максимально інтенсивному питному режимі (250–300 мл води кожні 15 хв) не гарантує від поступового розвитку обезводнення організму. Як видимий, обезводнення організму в умовах напруженої роботи не тільки в умовах жари, але і при нормальній температурі навколишнього середовища протікає інтенсивніше, ніж споживання рідини. Спроби спортсменів випити кількість рідини, що значно перевищує можливості її споживання, приводять до неприємного відчуття зайвої наповненості шлунку.

Слід знати, що спортивний одяг значною мірою може утрудняти тепловіддачу у зв'язку із зменшенням площі тіла, з якою відбувається випаровування, і у зв'язку із зайвою щільністю одягу. Дослідження показують, що теплові травми значно частіше виникають у щільно одягнених спортсменів в порівнянні з тими, які користуються легким одягом. При дуже інтенсивній роботі метаболізм може підвищуватися в 25 – 30 разів, що може привести до значного потовиділення навіть в холодну погоду. Одяг повинен бути дуже легким і пропускати піт, оскільки його накопичення приводить в умовах жари до перегрівання, а в умовах холоду – до переохолодження організму.

При підборі одягу для тренування і змагань слідує особлива увага обертати на паропроницаемость тканин. Це особливо актуально для велосипедного спорту, лижних гонок, ковзанярського спорту, в яких почали застосовуватися плотнооблегающие костюми.

Для ефективної підготовки до діяльності змагання в багатьох видах спорту, особливо таких, як велосипедний спорт (шосе), марафонський біг, біг на довгі і середні дистанції, лижні гонки (кросова і лижеройлерна підготовка), веслування, футбол та інші, вирішальне значення має інтенсивність руху рідини з шлунку в кишечник. Дослідження показують, що інтенсивність спорожнення шлунку визначається об'ємом рідини, її температурою і складом.

Існує можливість значно підвищити споживання рідини, звернувши увагу на такі чинники, як частота і кількість споживаної рідини, температура і смак напою, а також наявність в нім електролітів, зокрема хлориду натрію. Напій, об'єм якого досягає 400–500 мл, виводиться з шлунку декілька швидше, ніж невеликі порції рідини, а холодний напій виводиться набагато швидше, ніж теплий. Напої із значною кількістю глюкози істотно утрудняють спорожнення шлунку, а при тривалому виконанні інтенсивної роботи можуть навіть його блокувати, тому з великою обережністю слід відноситися до різного роду спортивним напоям з підвищеним вмістом глюкози: за швидкістю виведення з шлунку вони значно поступаються воді. В той же час напої, електроліти, що містять у необхідній кількості, глюкозу і сахарозу, не тільки забезпечують працюючі м'язи енергетичними ресурсами, але і стимулюють абсорбцію рідини.

Слід також пам'ятати, що тривала робота аеробного характеру вимагає не тільки інтенсивного заповнення запасів рідини, але і відновлення енергетичних запасів, які значною мірою вичерпуються вже через 1 –1,5 ч напруженої роботи. Подальше продовження роботи вимагає заповнення вуглеводних запасів організму. Проте тут дуже важливо знайти оптимальне співвідношення між об'ємом рідини і концентрацією глюкози в ній, оскільки високий вміст глюкози скорочує швидкість спорожнення шлунку і всмоктування рідини.

Зайва кількість вуглеводів в розчині може зменшити абсорбцію рідини кишечником, а недостатнє споживання їх може негативно впливати на працездатність, обмежуючи окислення вуглеводів при виконанні тривалої роботи, тому вибір оптимальної концентрації вуглеводів в розчині, а також раціонального питного режиму є важливими чинниками профілактики перегрівання і ефективного забезпечення роботи енергією. Тут необхідно враховувати один важливий момент: інтенсивність окислення поглинених вуглеводів може обмежуватися або їх виділенням у великий круг кровообігу, або інтенсивністю поглинання працюючими м'язами. Зайва кількість вуглеводів в розчинах не тільки обмежує абсорбцію рідини кишечником, але і є даремним для використання як енергетичні субстрати.

У зв'язку із зменшенням поглинання рідини з розчинів, що містять глюкозу, для кожного напою слід підібрати оптимальний питний режим.

Підвищенню стійкості до жари сприяє і раціонально побудоване живлення. Разом з адекватним споживанням рідини і електролітів в раціоні живлення слід понизити кількість білків, оскільки їх спалювання пов'язане з утворенням більшої кількості тепла в порівнянні із спалюванням інших речовин. Підвищенню теплової толерантності сприяє додаткове застосування (250–500 міліграм) аскорбінової кислоти.

Розглядаючи проблему адаптації до умов жари, слід зазначити, що тренування в нормальних умовах з навантаженнями, що приводять до утворення великої кількості метаболічного тепла і підвищеного потовиділення, сприяє вдосконаленню механізму потовиділення, збільшенню об'єму плазми, меншому накопиченню тепла перед початком роботи в умовах жари і збереженню нижчої внутрішньої температури під час роботи. Найбільш ефективним режимом тренування в нормальних умовах є тривала аеробна робота в дистанційному й інтервальному режимах на рівні порогу анаеробного обміну.

Адаптації до умов жари сприяють сухоповітряні і парні лазні. Обличчя, регулярно відвідуючі лазні, відрізняються підвищеною здібністю до потовиділення, значно економічнішою реакцією на високу температуру з боку серцево-судинної системи, меншим теплоутворенням. Правильний питний режим при відвідинах лазень сприяє вдосконаленню процесу утилізації споживаної рідини.

При використанні лазні з метою попередньої акліматизації до умов жари слід звертати увагу не тільки на температуру повітря, але і на його вологість. У випадку якщо очікується переїзд в зони з сухим жарким кліматом, попередня адаптація повинна здійснюватися за допомогою сухоповітряних лазень. Якщо ж тренування і змагання проводитимуться в умовах жаркого вологого клімату, адаптація повинна проходити в парних лазнях. Проте просте перебування в лазні є лише доповненням до спеціального тренування і само по собі не здатне привести до необхідного рівня адаптації.

Якщо змагання планується проводити в умовах жари, її негативна дія на організм спортсмена може бути значною мірою пом'якшене тренуванням в умовах штучної жари. Спеціальні кліматичні камери і спортивні зали з регульованим мікрокліматом, з розташованими в них велоергометрами, біговими тредбанами, грібними ергометрами і іншим устаткуванням дозволяють забезпечити формування у спортсменів попередньої адаптації до умов жари. Навіть невеликої кількості (6–10) занять, проведених в умовах високих температур протягом завершальних двох тижнів перед переїздом в кліматичну зону з жарким кліматом, може опинитися достатньо для значного пом'якшення дії жари на організм спортсмена.

Загальний об'єм роботи при температурі 40 °С – 50 мін (4 порції – 30 хв і 1 – 20 хв), пасивне перебування при температурі 60 °С – 40 мін і при температурі 20 °С – 30 мин. Дуже важливо підібрати характер вправ так, щоб вони залучали до роботи значну частину м'язового апарату. Особливо ефективним можуть опинитися велоергометричні навантаження, біг на тредбані, робота на грібному ергометрі, силові вправи на тренажерах з тими, що середніми обтяжили. Навіть якщо немає спеціальних умов для підготовки в умовах високих температур, то слід провести частину основних тренувальних занять в найбільш жаркий час доби. Для профілактики теплових травм при проведенні змагань, а також при підготовці спортсменів можуть бути використані рекомендації Американського коледжу спортивної медицини для спортсменів, тренерів, лікарів і організаторів змагань по бігу на довгі дистанції:

1) керувати медичною службою на таких змаганнях повинен лікар, що має досвід і знання в області дії фізичних навантажень на організм, профілактики і лікування теплових травм. Керівник медичної служби свою діяльність, особливо профілактичну, зобов'язаний здійснювати в тісному контакті з організаторами змагань, суддями, тренерами. Керівник медичної служби повинен забезпечити договір з найближчою лікарнею про надання допомоги пострадавшим від теплової травми. Медперсонал, обслуговуючий змагання, повинен мати право оцінювати і знімати з дистанції спортсмена з ознаками колапсу, що насувається, або спортсмена, фізично і психічно погано контролюючого свої дії. У розпорядженні медичного персоналу, спеціально підготовленого до надання допомоги у разі теплових травм, повинні бути всі необхідні засоби: карета швидкої допомоги, засоби для реанімації, пакети з льодом, вентилятори для охолоджування і др.;

2) змагання не слід проводити в найжаркіші літні місяці і в найжаркіший час доби. Небезпечними є і не по сезону жаркі весняні дні, оскільки учасники змагань ще не акліматизувалися до жари. Зважаючи на значне коливання регіональних погодних умов при плануванні змагань слід використовувати дані про місцеві погодні умови з тим, щоб уникнути проведення змагань, коли неминучий високий рівень теплового навантаження. Прогноз величини теплового навантаження в день змагань найточніше може бути здійснений по вологому термометру. Якщо температура по вологому термометру вище 28 °С, терміни старту слід перенести. Якщо температура наближається до 28-градусної відмітки, учасників змагань необхідно попередити про підвищену небезпеку теплової травми.

3) при проведенні змагань в літній час старти слід планувати на ранній уранішній час (бажано до 8 ч) або на вечірнє (після 18 ч) з тим, щоб звести до мінімуму дію сонячного випромінювання. При проведенні змагань в умовах жари учасників необхідно забезпечити достатньою кількістю води,
встановивши на відстані 2–3 км. спеціальні пункти. У кожному пункті рекомендується споживати по 100–200 мл рідини. Судді на дистанції повинні добре розбиратися в симптомах колапсу, що насувається. Суддя повинен зупинити спортсмена, що зазнає серйозні труднощі, і надати йому першу допомогу;

4) важливим в профілактиці теплових травм є навчання учасників змагань. Слід знати, що до теплових травм в першу чергу схильні наступні групи осіб: недостатньо акліматизована до умов жара, з великою масою тіла, погано треновані, такі, що мали у минулому теплові травми, виступаючі за наявності захворювань. Діти схильні до гіпертермії значно більше, чим дорослі;

5) при підготовці і участі в змаганнях, що проводяться в жарких умовах, необхідно враховувати наступне:

• раціональна підготовка і хороший стан перед стартом є важливим чинником профілактики теплових травм;

• попереднє тренування в жарку погоду забезпечує теплову акліматизацію, чим знижує ризик теплової травми;

• споживання рідини до і під час змагань знижує ризик теплової травми;

• наявність захворювань до і під час змагань різко підвищує вірогідність риски теплової травми;

• первинними симптомами теплової травми є: надмірне потовиділення або його припинення, головний біль, запаморочення, апатія, нудота, порушення координації, поступове порушення свідомості;

• вибір раціональної швидкості проходження дистанції, ефективної тактичної схеми грають велику роль для профілактики теплової травми;

• рекомендується бігти поряд з партнером з тим, щоб була можливість у разі потреби надати один одному допомогу.

Цілком природно, що ці рекомендації повною мірою можуть бути перенесені на змагання по велосипедному спорту, футболу, тенісу і іншим видам спорту, для яких проблема адаптації до умов жари і профілактики теплових травм особливо актуальна.

Дуже важливим є знання основних видів і ознак гіпертермічних травм, а також первинних мерів, які повинні бути застосовані до пострадавшим від теплових травм. При судомах м'язів слід перемістити спортсмена в прохолодне місце і заповнити запаси рідини в організмі. При тепловому перевантаженні, пов'язаному з різким ослабленням серцевої діяльності, пострадавшему слід забезпечити відпочинок в умовах нижчої температури. Щоб уникнути шоку ноги спортсмена повинні бути підняті вище за голову. Обов'язковий прийом сольового розчину. Якщо спортсмен знепритомнів, розчин повинен бути введений внутрішньовенно. Зволікання з цими заходами може привести до того, що теплове перевантаження перейде в тепловий удар. При тепловому ударі необхідні термінові заходи – швидке охолоджування пострадавшего у ванні з холодною водою або зазмотування у вологі простирадла і змахування рушником. Якщо ці заходи не прийняти, тепловий удар може перейти в кому і привести до швидкої смерті.

Підготовка організму спортсменів до ефективної тренувальної і змаганню діяльності в умовах низьких температур є значно менш складною проблемою в порівнянні з підготовкою до умов жари. Це, проте, не означає відсутність спеціальних рекомендацій, основну з яких наступні:

• застосування ефективних варіантів розминки;

• застосування одягу, що запобігає втратам тепла і вологи, що разом з тим не допускає накопичення;

• раціональне планування роботи різної інтенсивності і тривалості, що не допускає переохолодження;

• контроль за внутрішньою температурою і температурою шкіри, реакціями серцево-судинної системи.

При відповідності інтенсивності і тривалості роботи особливостям одягу, погодним умовам можна досягти високого рівня працездатності спортсменів, що тренуються і змагаються в умовах знижених температур. При морозній легковажній погоді слід використовувати одяг, що запобігає втратам тепла. В умовах зниженої (але не морозною) температури при безвітряній погоді, навпаки, слід одягатися достатньо легко, оскільки полегшені умови для тепловіддачі сприяють прояву витривалості.

Необхідно також пам'ятати, що вірогідність гіпотермії і травм Холодових зростає при тренуванні і змаганнях в гірських умовах у зв'язку із зниженням температури і посиленням вітру. При піднятті на кожних 150 м над рівнем морить температура знижується на 1 °С. Таким чином, на висоті 2000 м над рівнем морить температура повітря буде на 13–14 °С нижче, ніж в умовах рівнини.

При проведенні змагань в холодні, дощові і легковажні дні обслуговуючий персонал на фініші повинен мати в своєму розпорядженні ковдри і теплі напої для профілактики і лікування гіпотермії.

ритм руховою і вегетативних функцій, приводить до негативних реакцій з боку функцій нервової системи, кровообігу, дихання і ін. В той же час стабільна, із стійкими характеристиками основних елементів погода є сприятливим фоном для ефективної підготовки і діяльності змагання.

Є безліч різних засобів, які можуть пом'якшити негативний вплив несприятливих погодних умов. До них слід віднести вибір місця занять і змагань, спортивної форми, зміст розминки і спрямованість тренувальних занять, підбір вправ, режим роботи і відпочинку, живлення, питний режим, застосування відновних засобів і багато що інше.

Таким чином, облік відомостей про фактичну погоду, а також даних прогнозів дозволяє значною мірою підвищити якість підготовки спортсменів і проведення змагань в багатьох видах спорту, сприяє ефективнішому вирішенню тренувальних і змагань завдань. Планування процесу підготовки спортсменів і участі в змаганнях з урахуванням погодних умов є важливим чинником забезпечення високої працездатності спортсменів, ефективній діяльності різних функціональних систем організму. При цьому разом з відомостями про фактичну погоду доцільно користуватися даними короткострокових прогнозів, які підтверджуються з вірогідністю 80–90 %, середньострокових – 70–75 % і довгострокових – 60–65 %.

При теплій комфортній погоді можна скоротити тривалість розминки, декілька понизити її інтенсивність.

Тренування і змагання за різних погодних умов

Ефективність тренувальної і змагання діяльності спортсменів певною мірою залежить від змін погоди. Різкі метеорологічні коливання здатні негативно позначитися на працездатності спортсменів, витривалості ними навантажень, відновних і адаптаційних реакціях, настрої і самопочутті. Серед великого числа елементів, що характеризують погодні умови, є чинники, що роблять безпосередній вплив на організм людини. До них в першу чергу слід віднести температуру і вологість повітря, атмосферний тиск і електромагнітні хвилі, сонячну активність. Різкі неперіодичні зміни цих чинників порушують звичайний добовий потрібна істотна корекція техніки і тактики діяльності змагання у видах спорту, залежних від погоди, – парусному, гірськолижному, велосипедному, у веслуванні, футболі і ін. При низьких температурах змінюються програми занять, може бути поставлений питання про зміну програми змагань. При дощі переносяться змагання по велосипедному спорту, що проводяться на відкритих треках, а також по тенісу.

Ефективність роботи різних функціональних систем в процесі тренувальної і змагання діяльності також в значній мірі залежить від погодних умов. Наприклад, поліпшення умов ковзання і зменшення вітру приводить не тільки до збільшення швидкості пересування, але і до зниження енерговитрат.

Погодні умови в значній мірі визначають величину теплового навантаження на організм спортсмена. Навіть невелика хмарність і слабкий вітер істотно знижують теплове навантаження в порівнянні з випадком, коли заняття або змагання проводяться при такій же температурі, але при безхмарному небі та безвітрі.

Дата добавления: 2015-05-26