Висвітліть основні етапи входження УСРР до складу СРСР

Оскільки резолюція, підготовлена комісією, стала директивою ЦК РКП(б), ЦК КП(б)У одразу приступив до її безумовного виконання. 16 жовтня 1922 р. ІІІ сесія ВУЦВКу прийняла постанову, якою доручила урядові УРСР вступити в переговори з урядами радянських республік про об’єднання їх в СРСР і створення загальносоюзних ЦВК і РНК. 10 грудня 1922 р. у Харкові почав роботу VII Всеукраїнський з’їзд рад. З’їзд одностайно прийняв декларацію про утворення СРСР. Були обрані делегати на X Всеросійський і І Всесоюзний з’їзди рад. Аналогічні рішення прийняли також з’їзди рад інших республік. 30 грудня 1922 р. у приміщенні Великого театру в Москві відкрився І Всесоюзний з’їзд рад. Були присутні 2215 делегатів, з них від УСРР – 364. З’їзд затвердив Декларацію і Договір про утворення СРСР, а також обрав Центральний Виконавчий Комітет у складі 371 чоловіка. У той же день, 30 грудня, увечері після закінчення роботи з’їзду відбулася перша сесія ЦВК, яка обрала Президію ЦВК у складі 19 чол.: 11 – від РСФРР, 4 – від УСРР, 3 – від Закавказької РФСР і 1 – від Білоруської РСР. Було обрано чотирьох голів ЦВК – по одному від кожної республіки: Калінін (РСФРР), Петровський (УСРР), Черв’яков (БСРР) і Наріманов (ЗРФСР). До складу СРСР тоді ввійшли чотири республіки: РРФСР, Закавказька РФСР (утворена з трьох закавказьких республік: Грузії, Вірменії та Азербайджану), Українська СРР і Білоруська ССР. Проголошувалося, що всі республіки об’єднувалися на основі добровільності і рівноправності, що вони зберігали за собою право вільного виходу з Союзу.

?Конституційне оформлення Союзу РСР це можливо не треба

Для підготовки Конституції СРСР ЦВК Союзу у січні 1923 р. створив Конституційну комісію на чолі з Калініним, яка працювала паралельно і під наглядом Конституційної комісії ЦК РКП(б). В Україні у ЦК КП(б)У, ВУЦВКу і Раднаркомі теж почалася робота з вироблення проекту союзної Конституції. Для цього була створена спеціальна комісія РНК УСРР на чолі з Раковським. У ході роботи над договором і Конституцією СРСР серед керівних діячів партії та уряду виявлялися неоднакові погляди на характер створюваного Союзу. Більшість працівників центрального партійного і державного апарату практично стояли на позиції “автономізації” республік у складі РСФРР, тобто на позиції поновлення централізованої унітарної держави. Цьому сприяло й панування в країні єдиної для всіх республік комуністичної партії, утвердження однопартійної політичної системи, при якій не залишалося місця для демократії взагалі і для забезпечення її в національних відносинах зокрема. Питання про національні моменти в партійному й державному будівництві було обговорено на ХІІ з’їзді РКП(б), який працював 17-25 квітня 1923 р. в Москві. З доповіддю виступив Сталін. При обговоренні резолюції з національного питання, підготовленій під керівництвом Сталіна, Раковський вніс поправку, яка змінювала норми представництва в Раді Національностей ЦВК СРСР. За сталінським проектом передбачалося обирати по 4 представники від союзних і автономних республік. РСФРР, за таких норм, мусила мати 64-72 голоси, Закавказька федерація – 12, УСРР і БСРР – по 4 голоси. Раковський запропонував, щоб РСФРР мала не більше 2/5 голосів. Але з’їзд не прийняв поправки Раковського, й у ЦВК СРСР була забезпечена величезна перевага для Російської Федерації. Для здійснення рішень ХІІ з’їзду РКП(б) з національного питання Політбюро ЦК КП(б)У 4 травня 1923 р. створило комісію, до якої ввійшли Раковський, Фрунзе, Затонський і Квірінг. Інтенсивно працювала комісія Раднаркому з вироблення проекту Конституції СРСР. 19 травня 1923 р. вона схвалила український варіант договору про утворення Союзу РСР, який 23 травня під назвою “Проект Конституції СРСР” було розглянуто й з поправками прийнято на об’єднаному засіданні Президії ВУЦВК і РНК УСРР. На початку червня цей проект був переданий до Конституційної комісії ЦВК СРСР. Український проект договору про утворення СРСР мав низку відмінностей від прийнятого в основному проекту на І з’їзді рад Союзу РСР 30 грудня 1922 р. Він краще забезпечував права національних республік. За українським проектом злитими, загальносоюзними наркоматами мали стати лише три – у військових і морських справах, шляхів сполучення, пошт і телеграфів, причому у республіках вони мусили мати не уповноважених, а наркомів. Наркомати закордонних справ і зовнішньої торгівлі переводилися в розряд союзно-республіканських. В українському проекті були вилучені слова, що Президія ЦВК є “верховним органом влади Союзу в періоди між сесіями Центрального Виконавчого Комітету Союзу”. Кожна палата повинна була мати самостійну Президію, що посилювало б роль Ради Національностей. Український проект передбачав наявність громадянства республік, а також окремих союзного і республіканського бюджетів. Вводилось положення, що територія республіки і її Конституція не можуть бути змінені без її згоди. Конституційна комісія ЦВК СРСР 5-16 червня обговорювала проекти, відхилила український проект і за основу прийняла проект ВЦВК. На нараді ЦК РКП(б) з відповідальними працівниками національних республік, яка працювала 9-12 червня 1923 р. у Москві, Сталін різко критикував ряд пунктів українського проекту і, слідом за Мануїльським, безпідставно звинуватив його авторів, передусім Раковського і Скрипника, в конфедералізмі. Сталіну і його прихильникам пощастило повести роботу з конституційного оформлення Союзу у напрямку посилення централізму, утворення унітарної держави. Після обговорення і схвалення проекту Конституції СРСР Конституційною комісією він був переданий на розгляд сесії ЦВК СРСР. 6 липня 1923 р. друга сесія ЦВК СРСР затвердила Основний закон (Конституцію) Союзу РСР, ввела його в дію і вирішила внести його на остаточне затвердження ІІ з’їзду рад Союзу РСР. Був утворений перший загальносоюзний уряд – РНК СРСР. За Конституцією верховним органом влади був Всесоюзний з’їзд рад, а між з’їздами – Центральний Виконавчий Комітет, який складався з двох палат – Союзної Ради і Ради Національностей. 31 січня 1924 р. ІІ Всесоюзний з’їзд рад затвердив першу Конституцію Союзу РСР, яка складалася з Декларації і Договору про утворення Союзу РСР. З’їзд обрав ЦВК. До Союзної Ради було обрано 414 чол. і затверджено Раду Національностей у складі 100 членів.

!!!!Зміни в Конституції УСРР це також.

VII Всеукраїнський з’їзд рад, який працював 17-20 січня 1924 р. у Харкові, ухваливши постанову про ратифікацію схваленого І з’їздом рад СРСР договору про утворення СРСР і затвердженої 2-ю сесією ЦВК Союзу РСР Конституції СРСР, доручив ВУЦВК внести необхідні зміни в Конституцію УСРР і подати їх на затвердження ІХ Всеукраїнського з’їзду рад. ІХ Всеукраїнський з’їзд рад, що відбувся 3-10 травня 1925 р. у Харкові, затвердив відповідні зміни в Конституції УРСР. Конституція СРСР завершила об’єднання радянських республік в єдину багатонаціональну державу – Союз РСР. Змінена Конституція Української СРР підтвердила її вступ до СРСР. Формально об’єднання республік відбулося зі збереженням демократичних норм і рівноправності республік. Так, у Конституції УСРР проголошувалось: “Українська Соціалістична Радянська Республіка входить до складу Союзу Радянських Соціалістичних Республік як суверенна договірна держава і зберігає за собою право вільного виходу із Союзу”. Але як за союзною Конституцією, так і, особливо, на практиці республіки, у тому числі Україна, втратили свою незалежність – їх суверенітет був формальним. Передусім, на всій території СРСР зберігалося всевладдя єдиної комуністичної партії, постанови і розпорядження керівної верхівки якої мусили беззаперечно виконувати всі республіки. По-друге, за Конституцією і подальшими законодавчими і нормативними актами Союзу забезпечувались повні права центральних московських урядових структур і відомств на проведення своєї політики, на розпорядження людськими і матеріальними ресурсами на території всієї країни, без врахування інтересів республік і місцевого населення. І цими правами вони безперешкодно користувалися. Усі республіки, уся країна опинилися під владою партійно-державної бюрократичної номенклатури

56. Яким стало становище України після її входження до складу СРСР (“автономізація”*?

"Автономізація" УСРР– відмова радянських республік віл їд планів створення власних національних держав та входження їх до складу РСФРР на правах автономних республік).

Ще у середні 1919 р державна партія провела під виглядом ' воєнно-політичного союзу об єднання життєвих сфер діяльності радянських республік (оборони, економіки, праці, фінансів, транспорту, пошти і телеграфу) Управління цими сферами з Москви перетворювало республіки на регіони унітарної держави. 28 грудня 1920 р представники Російської Федерації В. Ульянов-Ленін і Г.Чичерш, з одного боку, і представник УСРР X. Раковський — з другого, підписали від імені своїх держав договір про воєнний і господарський союз. У преамбулі документа підкреслювалася незалежність і суверенність обох держав 3 факту колишньої приналежності України до Російської імперії, як вказувалося у статті 2, для УСРР не випливає жодних зобов'язань Ця друга стаття ніби мала дати додатковий доказ незалежного статусу Української держави Однак зміст договору перебував у кричущій невідповідності з преамбулою Громадянська війна закінчилася, а "воєнно-політичний союз" залишився До об єднаних наркоматів додали ще наркомат зовнішньої торгівлі, якого раніше не існувало

Партія, ЧК і об'єднані наркомати брали на себе основну частку владних функцій. Завдяки цьому в країні забезпечувалося централізоване управління.Однак для деяких управлінських функцій не знаходилося господаря. Не було, наприклад, єдиного бюджету.

Серед керівних діячів центрального апарату міцніла думка про те, що закінчення громадянської війни є приводом для ліквідації декларативної самостійності республік Вони вважали за необхідне "автономізувати" їх, тобто зрівняти за статусом з автономними республіками, що існували у складі Російської Федерації Навпаки,деякі керівні діячі парти у національних республіках (перш за все в Україні та Грузи) бажали для себе більшої свободи дій

Ці дві тенденції проявилися під час роботи над проектом загальнофедеративної конституції Він розроблявся в комісії, утвореній в квітні 1921 р при президії ВЦВК Від РСФРР до неї увійшли Д Курський і М Владимирський, від УСРР — М Скрипник Судячи з усього, В Ленін не вважав актуальним питання про утворення єдиної держави і задовольнявся фактичним становищем, коли партія контролювала все і вся в радянських республіках В усякому разі, це показали події наступного, 1922 р Можливо, тому він дозволив поховати проект загальнофедеративної конституції в комісії

Невизначеність взаємовідносин між відомствами, субординація яких не передбачалася "воєнно- політичним союзом", була не на користь національним республікам Прагнучи покінчити з щоденним диктатом центральних керівних структур, якийздійснювався явочним порядком, Раковський запропонував уточнити зміст договірної федерації За його пропозицією політбюро ЦК КП(б)У 11 березня 1922 р прийняло постанову про необхідність конкретизації відносин між РСФРР і УСРР в розумінні визначення і уточнення прав та обов'язків УСРР

Це була запальна свічка, яка, всупереч побажанням і розрахункам Раковського та інших периферійних діячів державної парти, поклала початок утворенню Радянського Союзу У травні 1922 р Ленін зазнав першої атаки смертельної хвороби, внаслідок чого його здатність впливати на події істотно зменшилася Більшість керівників центрального партійно-державного апарату прагнула утворити єдину державу негайно Вона скористалася постановою ЦК КП(б)У, щоб розпочати "автономізацію" національних республік Очолив процес "автономізації" нарком у справах національностей РСФРР И Сталін Призначенний у квітні 1922 р на нову в парти посаду генерального секретаря ЦК РКП(б), він мав можливість діяти у цьому напрямі одночасно по партійній і державній лініях

У серпні 1922 р було створено комісію політбюро ЦК РКП(б) для підготовки проекту вдосконалення відносин між республіками. До неї увійшли члени ЦК РКП(б) В Куйбишев (голова), ГОрд- жонікідзе, X Раковський, ГСокольников, И Сталін, а також представники від національних республік Україну представляв голова ВУЦВК Г Петровський

Сталін усунув від роботи представників республік і фактично відсторонив від головування свого найближчого співробітника Куйбишева Він власноручно підготував проект рішення ЦК РКП(б) під назвою "Про взаємовідносини РСФРР з незалежними республіками" Ним передбачалося входження республік у Російську Федерацію на правах автономних

Проходження цього документа в партійних інстанціях здійснювалося форсованими темпами Сталін навіть не вважав проблему поглинення незалежних республік досить важливою Адже мова йшла тільки про те, щоб пристосувати організаційні форми до реального існуючого становища

"Автономісти", однак, зустріли протидію в республіканських підрозділах парти Найбільш рішуче виступив Раковський Не покладаючись на власний вплив, він повідомив Леніна про рішення комісії і своє ставлення до нього Ленін хворів і не брав участі в цій роботі

26 вересня помічник генсека передав за вказівкою Леніна в його підмосковну резиденцію в Горках усі матеріали сталінський документ, матеріали його обговорення в ЦК компартій республік і протоколи засідань комісії ЦК РКП(б) 23 і 24 вересня, яка більшістю голосів висловилася за "автономізацію" Наступного дня Ленін написав листа Л Каменеву для передачі членам політбюро В ньому обґрунтовувалася нова, більш зручна для республіканських партійних лідерів форма об'єднання Пропонувалося, щоб Російська і Закавказька федерації разом з Україною і Білорусією утворили новий союз, нову федерацію

У цьому листі вождь парти висловлювався цілком відверто щодо мотивів, якими керувався Переконуючи партійне керівництво у тому, що все- таки потрібна двоповерхова федерація, він зазначав "Важливо, щоб ми не давали поживи "незалежникам', не знищували їх незалежності, а створювали ще новий поверх, федерацію рівноправних республік"

Отже, щоб не давати поживи "незалежникам", під якими Ленін розумів, беручи це слово в лапки, не справжніх незалежників, а Раковського та інших товаришів по власній парти, він не бачив жертви у тому, що слово "Росія зникає з назви об'єднаної держави Справа була не в назві Суть, тобто статус республіканських компартій як обласних організацій єдиної парти плюс підпорядкованість найважливіших республіканських наркоматів московському центру, залишалася недоторканною за всіх можливих змін у формі, назві, фасаді Для правників, які не знаходили реальних федеративних начал у державі, іменованій "Російська федерація ", нова двоповерхова федерація під назвою "Радянський Союз" була тим більшою загадкою Та більшовиків це не обходило Поки вони цементували Радянський Союз самим своїм існуванням, ця держава була життєздатною

Жовтневий пленум ЦК РКП(б) прийняв формулу єдиної держави, яку запропонував ^ Ленін

і утворив конституційну комісію у складі И Сталіна (голова), М Калшіна, ГПятакова, X Раковського і ГЧичеріна, а також представників від республік Комісія висловилася за утворення наркоматів трьох типів — злитих, об'єднаних і автономних Злиті наркомати з "безроздільною владою" мали діяти на всій території нової федерації, не розрізняючи республіканських кордонів Об'єднані наркомати відрізнялися від злитих тільки тим, що підпорядковані московській колегії республіканські підрозділи

дістали назву наркоматів. Статус самостійних управлінських ланок у республіках зберігали шість наркоматів: юстиції, внутрішніх справ, землеробства, освіти, охорони здоров'я і соцзабезпечення.

Далі події розвивалися за бюрократичним сценарієм, опрацьованим у ЦК РКП(б). 10 грудня 1922 р. у Харкові відкрився VII Всеукраїнський з'їзд рад. Його делегати звернулися до всіх республік із закликом негайно розпочати законодавче оформлення єдиної держави і запропонували скликати загальносоюзний з'їзд відразу після закінчення роботи X Всеросійського з'їзду рад. Останній відкрився у Москві 23 грудня. У ньому взяли участь представники всіх республік, обрані делегатами всесоюзного з'їзду. ЗО грудня відбувся І Всесоюзний з'їзд рад. Він затвердив декларацію про утворення Союзу РСР і союзний договір.

Чужою нотою у бездоганно складеному сценарії став лист Леніна "До питання про національності або про "автономізацію", написаний у день роботи І з'їзду рад СРСР Таку "епохальну" з точки зору авторів сценарію подію, як утворення СРСР, виведений хворобою з політичного життя, вождь звів до від'ємної величини. У перших рядках листа він висловив жаль, "що не втрутився досить енергійно і досить різко в горезвісне питання про автономізацію, яке офіційно називають, здається, питанням про Союз Радянських Соціалістичних республік". Важливо відзначити не тільки вжитий епітет ("горезвісне питання"), але й ототожнення "автономізації" незалежних республік з проголошенням СРСР. Хоча його власну ідею про двоповерхову федерацію партійне керівництво використало без вагань, вождь знав, що вона має тільки декларативну вартість. У листі він запропонував розглянути можливість повернення на наступному з'їзді рад до проблеми утворення СРСР, з тим, щоб залишити союз тільки для двох відомств — військового і дипломатичного, а в усіх інших сферах життя відновити самостійність республік. Ми не можемо не губитися у здогадках, чому за три місяці сталася така радикальна зміна позиції Леніна. Та це не має істотного значення. Напівпаралізований засновник державно партії втратив вплив на вищі ешелони влади. Його лист не побачив денного світла.

Дата добавления: 2015-05-26