Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Охарактеризуйте культурне будівництво в Україні в 20-ті роки, політику українізації




Процес культурного будівництва Україні в 20-ті роки почався в складних умовах — більшість населення була неписьменною, значна частина інтелігенції емігрувала, а та, що залишилась, не вся користувалась довірою більшовиків. Найгострішою була проблема ліквідації неписьменності, її вирішення тою чи іншою мірою стосувалось всіх сфер суспільного життя — від виробництва (підготовка кваліфікованих робітників) — до духовної сфери, де ставилось завдання не стільки залучити трудящих до надбань світової культури, скільки виховати нову, «комуністичну» людину. Це завдання у більшовицькій концепції побудови комунізму було одним з головних.

Влада зуміла виробити дієві практичні та теоретичні підвалини ліквідації неписьменності — безплатність і доступність, залучення широкої мережі державних і громадських структур культурно-освітніх закладів, армії, широких мас на чолі з Всеукраїнською надзвичайною комісією по боротьбі з неписьменністю. Результати були вагомі. До 1927 року в Україні навчились читати і писати 2 млн. чоловік і на 1930 р. грамотність досягла 77 %.Значні зусилля держава і громадськість доклали до розвитку шкільної освіти. У 1928 — 1929 рр. в школах УСРР навчалось 2,6 млн учнів, але майже третина дітей залишалась поза школою.Школи не були забезпечені вчителями, а держава посилала вчити дітей висуванців (комуністи, комсомольці, члени КНС тощо). Вони, як правило, не мали належного професійного і культурного рівня. Тому і рівень навчання й виховання був невтішним.

До того ж з середини 20-х років на школу посилився негативний вплив АКС — нівелювання особи, безперечне підкорення її колективній волі і диктату влади.

Питання про історичні уроки українізації + має неабияке практично-політичне значення. Це був український різновид політики коренізації, проголошеної XII з’їздом РКП(б) у 1923 р. з метою зміцнення контролю над Україною та іншими національними регіонами. Йшлося про перевід роботи держапарату на українську, мову, поповнення партії українцями, сприяння національній за формою культурі тощо.

Об’єктивно ця політика відповідала інтересам народу, оскільки за царату утиски українства мали місце. Більшовики намагалися здійснити відповідні заходи ще у 1919 р., проте державний і партійний апарати чинили опір українізації.

Становище змінилось у середині 20-х років, коли українізація співпала з масовим потоком національного відродження і охопила все суспільне життя. Внаслідок українізації у 1927 р. в УСРР 80% шкіл (відповідно питомій вазі українців) перейшли на українську мову, на неї ж переведено більше 1/4 інститутів, понад 1/2 технікумів. Українською мовою видавалось більше половини книг і періодики, повністю велося радіомовлення, випускалися майже всі кінофільми і т. ін. Кількість українців серед держапарату за 1923—1927 рр. зросла з 35 % до 50 %, серед членів КП(б.)У — з 23 % до 52 %. Одночасно в ЦК. КП(б)У українців було не більше 1/4.

Українізація сприяла певному зближенню позиції на культурно-освітницькій ниві частини парткерівників з національною інтелігенцією, посиленню українського націонал-комунізму і українського національно-демократичного руху взагалі.

Ці процеси дуже непокоїли Й. Сталіна та його помічників — вони боялись сепаратизму серед керівництва України, їх не влаштовував авторитет національної інтелігенції тощо. З кінця 20-х років українізація почала гальмуватись, на початку 30-х років, після погрому націонал-комунізму та української інтелігенції, була зведена нанівець, а з середини 30-х років термін «українізація» остаточно зникає з офіційних документів.

Протягом 30-х років було ліквідовано більшість здобутків українізації, в т. ч. українські школи, газети, радіомовлення, вузи, бібліотеки тощо в районах компактного проживання українців в Росії.

Така ж сумна доля спіткала установи національних меншин України. Нагадаємо, що наприкінці 20-х років в УСРР нараховувалось 13 національних районів, 954 сільських і біля 100 містечкових рад, працювало понад 2 тис. шкіл з національними мовами (єврейською, польською, татарською, болгарською тощо), кадри для них готували в 17 вузах і технікумах. До середини 30-х років діяли академічні інститути єврейської і польської культури, мовами нацменшин видавалось 70 газет і 55 журналів, функціонували декілька театрів і 634 бібліотеки тощо. Все це у 1938 р. більшовики оголосили вогнищами «буржуазно-націоналістичного впливу» і знищили. Тоталітарний режим відкрито руйнував культуру всіх народів України.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 503; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.012 сек.