Види мислення, їх взаємозв’язок

Залежно від змісту розв'язуваної задачі в психології прийнято виділяти три види мислення: практично-дійове, наочно-образне і словесно-логічне.

Практично-дійове мислення. Практично-дійове мислення характеризується тим, що тут розумова задача вирішується безпосередньо в процесі діяльності. Практично-дійове мислення є і історично і онтогенетично найбільш раннім видом мислення людини. Саме з цього виду починався розвиток мислення в людини в процесі зародження його трудової діяльності, коли розумова діяльність не виділилася ще з предметно-практичної діяльності. З цього виду починається розвиток мислення і в онтогенезі. Спочатку дитина вирішує завдання, безпосередньо діючи з предметом.

Однак було б помилковим думати, що практично-дійове мислення є якийсь примітивною формою мислення. Виникнувши на початку розвитку людського суспільства і з'являючись у кожної людини в перші роки його життя, воно зберігається і розвивається протягом всієї історії людства, на всіх вікових етапах кожної людини.

Цей вид мислення виявляється необхідним і незамінним у всіх тих випадках, коли найбільш доцільним виявляється розвязання розумової задачі безпосередньо в процесі практичної діяльності. Навряд чи хтось із нас, підійшовши до дверей своєї квартири, вставивши ключ і переконавшись у тому, що ключем відразу не вдається відкрити замок, виймає ключ і починає міркувати про можливі варіанти проникнення в квартиру. Зазвичай ми чинимо інакше: намагаємося просунути ключ на різну глибину, повертаємо його в різні боки, натискаємо або притягаємо двері, тобто намагаємося вирішити завдання, практично діючи, практично перевіряючи послідовно висунуті гіпотези.

Практично-дійове мислення застосовується і виявляється найбільш доцільним і при вирішенні незрівнянно більш складних завдань. Так, не обмежуючись тільки лише розрахунками, будують моделі майбутніх кораблів і поміщають їх в гідродинамічні труби, створюють моделі літаків і також відчувають їх в аеродинамічних трубах, будують моделі річок і в них будують моделі майбутніх гребель. Все це робиться для того, щоб практично вирішити найскладніші інженерні завдання, знайти оптимальні форми кораблів і літаків, знайти найбільш економічно і технічно вигідні місця розташування різних енергогідрологіческіх споруд. У всіх цих випадках має місце практично-дійове мислення, щораз завдання вирішується в ході практичного її здійснення.

Наочно-образне мислення. Наочно-образне мислення характеризується тим, що тут зміст розумової задачі засноване на образному матеріалі. Про це виді мислення мож но, отже, говорити в тих випадках, коли людина, вирішуючи завдання, аналіаірует, порівнює, прагне узагальнити різні образи предметів, явищ, подій. Наприклад, аналіз і обобщення, з) ого чи іншої історичної події можуть бути сдела ни по-різному. Існує суворо наукове, історичне опи сание блокади Ленінграда. Є досить широко відоме художній твір А. Чаковський «Блокада». Це ж історична подія відображено в Сьомої симфонії Д. Шоста ковіча. Ймовірно, в наступних двох випадках і можна гово рить про те, що тут дійсність відображена в образній формі. У тій мірі, в якій ці образи узагальнено віддзеркалюють суть подій, вони є продуктом образного мишку лення, а не тільки актами безпосереднього сприйняття.

Істинно художні літературні твори, класичні музичні твори, кращі творіння живопису і скульптури відображають сутність об'єктивної дійсності досить повно, глибоко й узагальнено.

Значення наочно-образного мислення в тому, що воно дозволяє людини більш багатогранно і різноманітно відображати об'єктивну дійсність. На прикладі такого напряму в мистецтві, як абстракціонізм, можна досить чітко уви подіти, як збіднюється відображення світу людиною при виключенні специфічних образних засобів. При всьому різноманітті цього напрямку суть його залишається одна: заміна образу більш-менш вдало підібраним символом, а це і збіднює вирази тільні засоби мистецтва.
В цілому ж ряді інших випадків схематичне і символи тичне відображення дійсності виявляється досить продук тивним і дозволяє досить точно й узагальнено відобразити дійсність. Можна послатися на такі приклади, як вирішення складних виробничих завдань методом граф (графіки мережевого планування), різних топографічних задач, вирі шення різних конструктивно-технічних задач шляхом їх графічного зображення і т. д.

Розвиток наочно-образного мислення в процесі навчання повинно включати в себе завдання, що потребують оперування обра зами різного ступеня узагальненості, безпосереднім ізо бражения предметів, схематичним їх зображенням і симво лическими позначеннями.

Словесно-логічне мислення. Особливістю цього виду мислення є те, що завдання тут вирішується в словесній (вербальній) формі. Використовуючи словесну форму, людина опе рірует найбільш абстрактними поняттями, часом такими, кото рие взагалі не мають прямого образного вираження (наприклад, економічними поняттями: ціна, кількість, вартість, при бувальщина; соціально-історичними: держава, клас, гро ві відносини; моральними: чесність, принциповість, патріотизм і т. д.). Саме цей вид мислення дозволяє встановлювати найбільш загальні закономірності, що визначають розвиток природи і суспільства, самої людини. Завдяки цьому виду мислення, людині вдається найбільш узагальнено вирішуватирозумові завдання. У цьому головна перевага, але й воз можна недоліки даного виду мислення.

За допомогою слова людина не тільки позначає, але й обоб щает різний образний матеріал, практичні дії, в той же час слово ніколи не може вичерпати всього багатства образу, передати з усією повнотою практичні дії чоло століття. Можна скласти дуже хороше оповідання про музичному творі, але це ніколи не забезпечить повну передачу всього того, що складає музичний образ, можна детально описати те чи інше практична дія людини, але і в: цьому випадку словесне вираження не вичерпає всього того, що тредставляет собою дана дія.

У процесі навчання перед вчителем постійно стоїть завдання всебічного розвитку словесно-логічного мислення, так як тільки в цьому випадку учні зможуть опанувати поняттями, 'особливо їх системами, зрозуміти закономірності тієї чи іншої 1аукі. Але при цьому не менш важливо пам'ятати, що абстрактні знання в словесній формі не вичерпують усього багатства об'єк єктивні дійсності.

Взаємозв'язок видів мислення. У практичній розумової діяльності людини всі види мислення нерозривно взаємо пов'язані. Цей взаємозв'язок обумовлена ​​вже тим, що фактично ми не здійснюємо ніяких практичних дій без того, щоб у нас не виникло відповідний образ дії, щоб ми словесно не позначили ту чи іншу дію. З іншого боку, оперуючи самими абстрактними поняттями, ми, як правило, спираємося і на більш-менш відповідні їм образи і т. д.

Цей взаємозв'язок видів мислення знаходить своє вираження і в постійних взаимопереходах одного виду мислення в дру гой. Достатньо пригадати вже сказане вище. Важко, а фактично часом і неможливо провести грань між на глядно-образним і словесно-логічним мисленням у тих слу чаях, коли змістом задачі є різні схеми, графіки, символічні позначення.

7. Інтелектуальні властивості особистості.

Якості розуму. Якості розуму людини насамперед пов'язані з особливостями поєднання і рівнем розвитку різних видів мислення. Переважання того чи іншого виду, здібності і схильності до вирішення завдань певного змісту являє ся, ймовірно, однією з перших, найбільш загальних якісних характеристик розуму людини. Істотними в цьому відношеннівиявляються сенсорно-перцептивні особливості людини, відповід носіння першої та другої сигнальних систем. Однак вирішальне значення має досвід у певних видах діяльності.

Друга загальна якісна характеристика розуму людини пов'язана з особливостями співвідношення змістовних і операційних структур мислення. Найбільш сприятливим є гармонійне поєднання, певна відповідність тих і других компонентів. Якщо в результаті переважної діяльності пам'яті людиною буде засвоєна велика сума знань і при цьому не буде досягнуто відповідний рівень розвит ку операцій мислення, це буде суттєво знижувати загальний ефект розумової діяльності людини. Якщо в результаті спеціальних тренувань відпрацьовані ті чи інші операції мишку лення і оволодіння ними не буде результатом засвоєння глибоких і повних знань, це також негативно позначиться на всьому процесі розумової діяльності людини.

Поряд з цими, в психології зазвичай розглядають і такі якості розуму, як його глибина, широта, гнучкість, критичність, самостійність.
Складним і суперечливим є співвідношення таких властивостей розуму, як його глибина і широта. В даний час в умовах все зростаючого потоку інформації поглиблення в якусь область знань неминуче призведе до звуження її кордонів. Глибина знань визначається ступенем проникнення в сутність явищ, а широта - можливістю залучення для вирішення даної задачі знань з різних галузей. Зайва широта розуму часто формує дилетантський підхід до оволодіння знаннями. В сучасних умовах найбільш доцільним є таке поєднання глибини і широти розуму, при якому людина глибоко і в той же час різнобічно овла діває певною системою знань.

Гнучкість розуму забезпечує достатньо повний облік специ фіческіх умов вирішення саме цієї задачі, суворе під чинення логіки всіх суджень обгрунтуванню і доказу обраного шляху вирішення. Саме завдяки гнучкості розуму чоло століття вдається знайти новий підхід, нові способи вирішення, наи більш повно відповідають вимогам задачі. Протилежним якістю гнучкості розуму є його інертність, шаблонність. Шаблонність і інертність мислення створюють так звані психологічні бар'єри, що утрудняють знаходження нових рішень у звичних ситуаціях. Вони заважають створенню нових способів вирішення, заважають побачити незвичайне в знайомому.

Можливість знайти оригінальне рішення як старих, так і нових задач пов'язано не тільки з гнучкістю, але і з критич ністю розуму. Критичність розуму характеризується здатністю людини правильно оцінити як об'єктивні умови, так і власну діяльність, зайняти певну позицію, об'єктивним тивно оцінити висунуті гіпотези і результати їх перевірки і т. д. Основою для розвитку критичності мислення є глибокі знання і досвід людини. Однак бувають випадки, коли знання і набутий досвід сковують і ускладнюють крити тичне відношення. Це буває в тих випадках, коли виявляються шаблонність і інертність мислення.

Глибоке та обгрунтоване критичне ставлення до дійсності ності є одним з проявів самостійності розуму людини. Самостійність є одним з основних ка честв розуму. Саме самостійність визначає особливості людини в проблемній ситуації, його можливості побачити не розв'язані задачі, оригінально їх сформулювати, знайти нові способи рішення, послідовно відстоювати зайняту позицію.

Своєрідне поєднання різних якостей розуму, їх устойчи ше прояв при вирішенні різних завдань характеризують стиль розумової діяльності людини.

Коефіцієнт інтелекту (англ. IQ - коефіцієнт інтелекту, читається «ай к'ю») - кількісна оцінка рівня інтелекту людини: рівень інтелекту відносно рівня інтелекту середньостатистичної людини такого ж віку. Визначається за допомогою спеціальних тестів. Тести IQ розраховані на оцінку розумових здібностей, а не рівня знань (ерудованості). Коефіцієнт інтелекту є спробою оцінки фактора загального інтелекту (г).

Тести IQ розробляються так, щоб результати описувалися нормальним розподілом з середнім значенням IQ, рівним 100 і таким розкидом, щоб 50% людей мали IQ між і 90 і по 110 25% - 90 нижче і вище 110. Значення IQ менше 70 часто кваліфікується як розумова відсталість.

Дата добавления: 2015-05-26