Методичні рекомендації. Тема 12. Спеціальні податкові режими

План вивчення теми

Тема 12. Спеціальні податкові режими

Бібліографічний список до теми

2, 11 – 25

Мета:

засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань щодо порядку обчислення і сплати: · збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками; · збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

1. Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками.

2. Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Опанування цієї теми передбачає з’ясування таких законодавчо врегульованих спеціальних податкових режимів: єдиного податку як форми спрощення оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності – юридичних та фізичних осіб; фіксованого сільськогосподарського податку як форми спрощення оподаткування сільгоспвиробників; збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками; збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Порядок обчислення і сплата єдиного податку суб’єктами підприємницької діяльності – юридичними та фізичними особами регламентуються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (розділ ІІ, глава 11, ст. 122; розділ ХХ, підрозділ 8); Указом Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” (зі змінами та доповненнями).

Єдиний податок було запроваджено з 1 січня 1999 року з метою розвитку та підтримки суб’єктів малого підприємництва, ефективного використання їх можливостей для забезпечення економічного зростання національної економіки. Проте суб'єкти малого підприємництва мають право самостійно обирати спосіб оподаткування своїх доходів або за єдиним податком, або за загальним порядком, встановленим для сплати іншими суб'єктами підприємницької діяльності (фізичні особи можуть сплачувати податок на доходи фізичних осіб, юридичні особи – податок на прибуток). При цьому суб'єкт малого підприємництва, який обрав спосіб оподаткування за єдиним податком, звільняється від сплати всіх інших податків і зборів (див. розділ ХХ, підрозділ 8).

Для переходу до спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного кварталу за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів в поточному році. Орган податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.

Порядок обчислення і сплата фіксованого сільськогосподарського податку здійснюється відповідно до розділу ХІV, глави 2, ст. 301 – 309 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI. Цей особливий порядок розрахунків сільськогосподарських виробників з бюджетом був введений з 01.01.1999 р. з метою підвищення прибутковості сільськогосподарського виробництва і загальною необхідністю державної підтримки цієї галузі, забезпечення її достатніми обіговими коштами, спрощення податкового обліку тощо.

Податковим кодексом визначено платників фіксованого сільськогосподарського податку, об'єкт та базу оподаткування, ставки податку, податковий (звітний) період, порядок нарахування та строки сплати податку, особливості обкладення платників податку окремими податками і зборами, порядок набуття та скасування статусу платника податку, відповідальність платників податку.

При вивченні першого питання слід керуватися положеннями Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (розділ ХІV, глава 3, ст. 310 – 313) та з’ясувати елементи збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками (платників, об’єкт оподаткування, ставки), а також порядок його обчислення і сплати.

При цьому необхідно запам’ятати, що платниками збору є як оптові постачальники електричної енергії, так і юридичні особи – виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її поза оптовим ринком електричної енергії, та теплової енергії (ст. 310).

Для першої категорії платників об’єктом оподаткування є вартість відпущеної електричної енергії без урахування податку на додану вартість; для другої - вартість відпущеної електричної енергії, що продається поза оптовим ринком електричної енергії, зменшена на вартість електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії, а для гідроенергії - виключно у частині виробленої малими гідроелектростанціями без урахування податку на додану вартість.

Для обох категорій платників встановлена єдина ставка збору, яка становить 3 відсотки від вартості фактично відпущеної платником збору електричної енергії без урахування податку на додану вартість.

У другому питанні необхідно розглянути елементи збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності (платників, об’єкт оподаткування, ставки), а також порядок його обчислення і сплати.

Правовою основою справляння цього збору також є Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (розділ ХІV, глава 4, ст. 314 – 317).

При цьому слід звернути увагу на те, що платниками збору є не тільки суб’єкти господарювання, які провадять діяльність з постачання природного газу споживачам на підставі укладених з ними договорів, але й їх відокремлені підрозділи (ст. 314). А перелік споживачів природного газу класифіковано на чотири групи.

· До першої групи відносяться: підприємства комунальної теплоенергетики, теплові електростанції, електроцентралі та котельні суб’єктів господарювання, зокрема блочні (модульні) котельні (в обсязі, що використовується для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб’єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води);

· до другої – бюджетні установи;

· до третьої – промислові та інші суб’єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, що використовують природний газ;

· до четвертої – населення.

Для перших трьох категорій збір справляється у розмірі 2 відсотків на обсяги природного газу, що постачаються для таких категорій споживачів, а для четвертої групи збір справляється у розмірі 4 відсотків на обсяги природного газу, що постачається для населення.

Після вивчення запропонованого матеріалу спробуйте відповісти на питання для самоконтролю знань, виконати ситуаційні завдання, індивідуальну роботу, які наведено нижче.

Дата добавления: 2015-05-26