Устрій і розвиток держави в контексті трансформаційних процесів в Україні

Філософія і технологія управлінської діяльності. За умов швидкісного ускладнювання політичного життя високоефектив­на управлінська ДІЯЛЬНІСТЬ людини забезпечується сталими філософськими засадами. Особливо виразно це прослідковується у таких сферах буття, як управління соціальними процесами і підприємницькою діяльністю бізнесових структур. Філософія в її загальному плані вивчає відно­сини «людина - світ», тоді як предметом філософії менеджмен­ту і бізнесу є вивчення методологічних та світоглядних засад організаційних процесів суспільства та творчих, філософських підходів у вирішенні конкретних проблем управління виробни­чою і невиробничою сферами діяльності людини.

Управління

Основною функцією і соціальним призначен­ням політики і всіх політичних технологій у суспільстві є орга­нізація і управління державними і суспільними справами.

Керування й управління різними видами матеріального і духовного виробництва чи окремими ситуаціями стало само­стійною професією, яка вимагає спеціальної освіти й досвіду, відповідного стилю мислення і навіть характеру. З'явилася особлива наука про управління: менеджмент. Сформувався і і інститут менеджерів - найманих спеціалістів з управління різними сферами діяльності. Управління внутрішньо необхідне як для суспільства в цілому, так і для кожної його частини, тому ступінь організації механізмів управління може розглядатися як один із суттєвих показників рівня розвитку і організованості самого суспільства.

Потреба наукового підходу до управ­лінської діяльності пояснюється, щонайменше, трьома обставинами:

1) унікальним призначенням управління: з нічого зробити щось визначне, із розрізнених елементів відтво­рити систему, в якій узгодження й регулювання є її іманент­ною властивістю.

2) інтенсивним зростанням об'єму цінностей, які знаходяться в розпорядженні або за які відпові­дає керівник.

3) постійно зростає конкуренція.

Технологія управління полягає в тому, що воно орієнтова­не на забезпечення об'єктивних і суб'єктивних умов у такій пропорції і такому поєднанні, що дозволяє досягати поставле­них цілей.

Принципи управління: компетентність: володіння знаннями, досвідом і умін­нями, що необхідні для професійного виконання посадових повноважень; гуманність: людинолюбство і благородна етична моти­вація службової поведінки, прагнення розкривати в людях кращі особистісно-ділові якості; ортобіотичність: усвідомлення самоцінності власного життя, невичерпний оптимізм, вияв ощадливості по відношен­ню до природи і живого світу, до здоров'я інших людей; інноваційність: смак до творчого пошуку, прагнення до раціоналізаторства, потреба ризику, заохочення футурологіч­них пропозицій; прагматизм: робота на результат, раціональне викори­стання трудового часу, активна інвестиційна діяльність.

Успіх адміністративного керівника багато в чому залежить від того, наскільки він схильний ділитися своєю владою з інши­ми керівниками, широко використовувати завзятість своїх підлеглих. У зв'язку з цим можна визначити чотири стилі служ­бової поведінки адміністративного керівника, що впливають на формування працьовитості у своїх підлеглих:

автократичний: керівник-виконавець;

бюрократичний: керівник, для якого колеги-працівни-ки є «номенклатурними колесами управління» - виконавець;

демократичний керівник: органи суспільного самовря­дування ділового соціуму і його неформальні «зірки» (ватаж­ки, лідери, аніматори), тобто «соціальні колеса» управління -виконавець;

аристократичний керівник: система стимулювання праці - виконавець.

Керування і управління людьми є великим мистецтвом, що формується на основі людинознавчої компетентності, на дос­коналому знанні філософії, педагогіки, психології, соціології, політології.

Глобалізація процесів урбанізації, індустріалізації, модернізації та інтеграції всіх форм життя обумовлює створення нових соціальних умов, модифікованих суспільно-політичних і культурних реалій. У результаті виникає невідповідність і конфліктність між існуючими нормами і модернізаційними процесами в Україні, що погіршує її міжнародний імідж. Відтак постає завдання оптимізації іміджу нашої країни шляхом модернізації свідомості і світосприйняття її громадян.

Важливим при взаємодії націй є визнання іншої культурної самобутності, толерантне ставлення до плюралізму істин та ціннісних орієнтирів, уміння вести поміркований діалог і йти на розумний компроміс.

При обговоренні перспектив майбутнього членства України у Європейському Союзі важливо широко використовувати європейський досвід для досягнення кращих результатів, особливо для оптимізації політичної ситуації. Аналіз ставлення європейських держав до вступу України до ЄС свідчить про схвалення і підтримку курсу країни на євроінтеграцію, але відзначається також необхідність невідкладних змін та вирішення багатьох питань у внутрішній діяльності країни. Саме неоднозначний, здебільш негативно представлений імідж України, її соціально-політичні та економічні проблеми уповільнюють процес приєднання до єдиного європейського простору. На думку іноземних експертів, необхідним залишається вирішення питань удосконалення політичної, економічної сфер, системи освіти і охорони здоров'я. Але відзначається й налаштованість України на демократичні перетворення і досить швидкі темпи економічного розвитку, а також високий потенціал до подальших трансформацій. Цілком очевидно, що на сучасному етапі свого розвитку Україна позбувається пережитків минулого для гармонійної імплементації новітніх трансформацій, залучаючи при цьому досвід країн-партнерів.

Українські громадяни у контексті міжнаціональної інтеракції одержують можливість збагачувати свою культуру та постійно підвищувати рівень інформаційної компетентності при розумінні новітніх суспільних явищ, а також переймати досвід інших націй. Засвоюючи досвід інших, українська нація зможе краще презентувати у світі притаманні їй особливості і досягнення.

Входження України в процес інтеграції культур і націй відкриває перспективи для розширення комунікаційного простору, усунення комунікаційних бар'єрів, створюючи можливості для ефективного полілогу культур. Бурхливим стає розвиток тих суспільно-політичних, економічних і культурних явищ, які безпосередньо ґрунтуються на міжкультурній взаємодії і призводять до модернізаційних процесів у всіх суспільствах. Яскравим прикладом такої інтеракції є підвищення інтересу до української глобалізації культури та до особливостей її культурного сприйняття представниками інших культур і народів.

Імідж українського народу, образ України в Європі і в усьому світі набуває все більшого значення для нашої держави. Тому основним об'єктом діяльності українського суспільства стає створення і обмін інформацією. Вільна циркуляція інформації серед українців, а також її розповсюдження за межами України складає один з найважливіших чинників суспільно-політичного, економічного, культурного і особистісного розвитку. Відбувається повсякчасний обмін вербальними символами при передачі інформаційних повідомлень. На перший план виходить питання методології розуміння знакових систем, а також закладених у символи прагматичних цілей і завдань поліпшення іміджу України у світі.

У процесі інформаційних трансформацій створюються технології, в яких з'являються і розвиваються нові інформаційно-знакові системи, які не є зрозумілими для всіх. Рефлексія нових суспільно-політичних, економічних і культурних явищ та процесів за допомогою новостворених знакових систем не завжди знаходить розуміння серед населення, яке ще не пристосувалося до сучасних процесів дестандартизації і демасофікації.

В Україні новітні трансформації нерідко сприймаються як чужоземні, навіть ворожі. Особливо часто виникає суперечність у розумінні міжкультурної комунікації і інтенцій міжнаціональної інтеракції, бурхливий розвиток яких призводить подекуди до нерозуміння міжнародних комунікаційних систем.

Актуальною проблемою на шляху сприйняття нового іміджу України є те, що українська культура створила власну унікальну систему символів. Вона не завжди доступна для інших націй, що призводить до упередженості у ставленні до України. Але труднощі з розумінням соціокультурних особливостей складають проблему і для українського суспільства. Адже трансформаційні процеси і новостворені інформаційні системи викликають появу таких нових форм політичних, економічних і культурних явищ, для сприйняття яких необхідна модернізація суспільної свідомості та її пристосування до нових реалій. Необхідною умовою трансформаційних процесів у свідомості людей є дестандартизація, усунення застарілих стереотипів щодо сприйняття оновленого іміджу України і Європи.

У науці стандарти і стереотипи розглядаються як ціннісні орієнтири, консервативні і незмінні уявлення. Полегшуючи орієнтацію людини у світі, стереотипи являють собою стандартизований, схематизований, спрощений, позитивно чи негативно поданий образ об'єкта, явища чи процесу. Частина населення України ще й до цих пір сприймає реальність за допомогою архаїчних стандартів і стереотипів. Для багатьох українських громадян негативні стереотипи створюють певний інформаційний бар'єр на шляху нової інформації. Вони заважають формуванню нової інформаційної картини світу, підлаштовують нову соціально-політичну і культурну реальність під вже існуючі канони. Нові реалії не сприймаються відповідно до викликів часу. Вони незрозумілі для широкого загалу, не приймаються і не призводять до трансформацій суспільної свідомості, а, навпаки, уповільнюють модернізацію всіх сфер суспільно-політичного життя і свідомості мас.

Подальший розвиток інформаційного суспільства і управління ставленням до нього детермінується модифікаціями мас-медійних процесів за рахунок впровадження в них новітніх медійних і комп'ютерних технологій, які допомагають ефективнішому поширенню інформації. Така трансформація ЗМІ призводить до появи нового світосприйняття, формування нових концептуальних структур у суспільній свідомості. В результаті відбувається медіатизація мислення всіх верств населення, що супроводжується структуруванням свідомості щодо реального життя.

1. Одним з пріоритетів України має бути створення і рекламування її позитивного іміджу на міжнародній арені відповідно до викликів глобалізації. Імідж України як прогресивної держави може стати потужним консолідатором українського народу.

2. На сучасному етапі політичного, економічного і соціального оновлення Україна, як невід'ємна складова світової спільноти, зустрічається з проблемою ефективної трансформації усіх сфер життя.

3. Ця необхідність, зумовлена глобальними інтеграційними процесами, зокрема євроінтеграцією, вимагає постійних змін для прискорення всебічного гармонійного розвитку наших громадян.

4. Для глибинних трансформацій в Україні необхідне всебічне вивчення соціально-політичних, економічних і культурних надбань країн Європи і світу і розумної імплементації останніх до українського суспільства.

5. Нагальною проблемою в Україні залишається модифікація суспільної свідомості, подолання застарілих стандартів і стереотипів, а також розуміння та впровадження модернізаційних трансформацій та приєднання до глобального інформаційного суспільства.

Дата добавления: 2015-05-26