За структурно утворюючим принципом

· виробничих

· функціональних зв’язків

· інституціональні

За соціально економічними

• за формами господарювання
• за формаційними ознаками
• за цивілізаційними ознаками
• за типом етнологічного розвитку

за динамічністю та об’ємністю

• чисті
• змішані
• статичні
• ті, що історично розвиваються

14. Формаційний та цивілізаційні підходи до періодизації суспільного розвитку.

Економічні формації за К.Марксом

• Первісно община (низький рівень економічного розвитку0
• Рабовласницька (поширюється приватна власність основні класи раби та рабовласники)
• Феодальна (основний об’єкт земля приватної власності основні класи селяни та феодали)
• Капіталістична (основний об’єкт засоби виробництва промисловості основні класи робітники)
• Комуністична (засоби виробництва знаходяться в суспільній власності)

Типи економічних систем

· Аграрна (основна діяльність с/г)

· Індустріальна (основна діяльність промисловість)

· Постіндустріальна (сфера нематеріального виробництва або сфера знання)

16. Типи економічних систем

1. Традиційна – властива само розвинута країнам. Притаманність натурально – общинних форм господарювання, відстала техніка, широкі застосування ручної праці. Нерозвинута інфоструктура. На соціально – економічні процеси значний вплив мають звичаї, традиції, цінності.

2. Ринкова – панування приватної власності на засоби виробництва. Велика кількість покупців та продавців, свобода економічних суб’єктів, вільний доступ до ресурсів інформації. Всі процеси регулюються ринковим механізмом втручання держави обмеження.

3. Командно – адміністративна – державна власність на засоби виробництва, державне планування виробництва. Централізований розподіл ресурсів. Відсутність реальних товарно – грошових відносин конкуренції. Зрівняльний розподіл результатів виробництва.

4. Змішана – високий рівень розвитку продуктивності сил. Розвинута інфоструктура. Різноманітність форм власності. Поєднання ринкових та державних методів регулювання економіки. Орієнтація та посилення спрямованості розвитку економіки.

Методи змішаної економіки

1. Американська – незначна частка державної власності мінімальна роль держави, знаходження розвитку бізнесу, різка диференція доходів населення.

2. Японська – високий рівень державного впливу, складання планів розвитку економіки, соціальна спрямованість поширення різниця життєвого найму, незначна різниця заробітної плати.

3. Шведська – соціальна спрямованість скорочення майнової нерівності, низький рівень безробіття, активне втручання держави, висока частка державного секрету.

4. Німецька – високий рівень державного впливу на економіку, прогнозування основних макроекономічних показників, реалізація припинення соціального партнерства.

5. Перехідна – одночасне існування протягом певного часу старих на нових відносин. Нестійкість та нестабільність альтернативний характер розвитку історичності. На розвиток економіки значний вплив мають позаекономічні чинники партії рухів громадської організації.

17. Власність як економічна категорія. Економічний зміст та юридична форма власності

Відносини власності – це категорія, яка відображає об’єктивні економічні відносини між людьми.

Юридична форма відносин власності – вона фіксує ті самі майнові відносини між людьми але закріплює їх як свідомі вольові взаємозв’язки між фізичними і юридичними особами в нормах права.

18 .Типи види та форми власності

Власність - це сукупність відносин між суб’єктами господарювання щодо прославлення умов та результатів виробництва, матеріальних та духовних благ.

Об’єкти відносин власності – це сукупність матеріальних і нематеріальних лаг, які можна привласнити або відчужити.

Суб’єкти відносин власності – це конкретні носії цих відносин.

Види власності:

1. Приватна – це такий вид власності коли виключне право на володіння, користування, розпорядження об’єктом власності та отримання доходу належить приватній особі.

2. Суспільна – означає спільне привласнення засобів виробництва і його результатів.

Відносини власності – це категорія, яка відображає об’єктивні економічні відносини між людьми.

Юридична форма відносин власності – вона фіксує ті самі майнові відносини між людьми але закріплює їх як свідомі вольові взаємозв’язки між фізичними і юридичними особами в нормах права.

19. Роздержавлення та приватизація власності України

Роздержавлення – передача майна державного підприємства із володіння розпорядження та використання трудового колективу роздержавлювального підприємства за збереження незалежності цього майна суспільству.

Приватизація – це політика чи процес або передачі державної чи суспільної власності у руки приватних інвесторів.

Способи приватизації:

· За рахунками громадян в ощадних банках

· За гроші

· За майнові сертифікати

Суб’єкт приватизації

• Усі громадяни України

Об’єкти приватизації

• Усі види державної власності
• Майно державних підприємств
• Державний житловий фонд

20.Суть та риси натурального господарства та його історичні межі.

Натуральне господарство – це тип господарства, в якому виробництво спрямоване безпосередньо на задоволення особистих потреб та потреб виробництва.

Риси натурального господарства:

1. Економічна залежність (ґрунтується на ручній праці та примітивних засобах виробництва);

2. Відсутність обміну (продукти розподіляються між учасниками господарства);

3. Суспільство в якому панувало натуральне господарство складається з маси розрізнених та роз’єднаних господарських одиниць;

4. Домашня промисловість і с/г.

Натуральне господарство є першим типом господарства людей, на його основі створені умови виокремлення землеробства, ремесла та кустарного виробництва.

21.Причини та умови виникнення товарного виробництва, його суть та основні ознаки.

Товарне виробництво – це форма організації суспільного в-ва за якої блага виробляються не для власного споживання, а для обміну чи продажу на ринку.

Риси товарного господарства:

1. Суспільний поділ праці (текстильна, скотарська);

2. Приватна власність на засоби в-ва;

3. Наявність обміну;

4. Наявність ринку (покупець із продавцем);

5. Стихійний характер товарного в-ва.

Суб’єктами товарного в-ва є:

· виробники;

· купці;

· наймана праця.

Об’єктами товарного в-ва:

· є все те що виробляється на ринку.

22Просте і розвинене товарне в-во: спільні риси і відмінності.

Просте – це в-во, в якому продукти виробляються для обміну чи продажу, самостійними дрібними виробниками;

Розвинуте – в-во, вищий ступінь товарного в-ва, заснований на великій товарній власності, найманій праці та машинній індустрії.

Відмінності:

Просте товарне в-во:

· базується на особистій праці виробника;

· мета- задоволення особистих потреб виробника та членів його сім’ї;

· виробництво товарів має обмежений характер (стосовно панівного натурального господарства);

· незначні масштаби в-ва (кустарна техніка, переважно ручна праця).

Розвинуте товарне в-во:

· базується на системі найманої праці;

· мета – отримання прибутку підприємцем;

· товарне в-во набуває загального панівного характеру. Товаром стає і сама робоча сила.

· Великі масштаби в-ва, передова техніка, механізована праця.

23.Товар як економічна категорія. Основні властивості товару.

Товар – це економічне благо, що здатне задовільнити потреби людини і призначене для обміну чи продажу.

Властивості товару:

· Споживча вартість (здатність товару задовільнити потребу людини)

· Вартість товару (уречевлена в товарі суспільна праця виробника, проявляється за допомогою зовнішньої форми а саме уінової вартості);

· Мінова вартість (кількісне співвідношення і якому товар одного обмінюється на товар іншого виду);

· Корисність (суб’єктивне та індивідуальне для кожної людини поняття, яке показує ступінь задоволенн, що отримується від споживання того чи іншого споживання);

· Цінність (оцінка ступеня корисності блага індивідума);

· Рідкість (відображає обмеженість ресурсів для задоволення потреб суспільства).

24.Закон вартості, його функції та роль у товарному в-ві.

Закон вартості:

«В-во і обмін товарів здійснюється на основі їх вартості, величина якої вимірюється суспільно-необхідними затратами праці.»

Для того, щоб закон діяв, необхідно, щоб попит і пропонування вільно взаємодіяли, впливаючи на лбмін і в-во товарів, зумовлюючи конкуренцію між виробниками.

Закон вартості відіграє важливу роль:

a) Виступає стихійним регулятором пропорцій суспільного в-ва (розподіл праці між галузями);

b) Основа диференціації товаровиробників;

c) Сприяє зародженню капіталістичних відносин;

d) Стимулює розвиток продуктивних сил.

25.Винекнення та розвиток грошових відносин.

Виникнення грошей відбувалось шляхом поступового, стихійного виділення із загальної маси товарів такого, який починав відігравати роль головного предмета обміну. При цьому треба зауважити, що в того товару, який стає ще і грішми, з’являється крім основної корисності (споживної вартості) як предмета побуту та споживання ще й додаткова корисність загального еквівалента.
На початкових етапах розвитку гроші були представлені певними споживчими продуктами, які виступали матеріальними носіями вартості, що дорівнювала витратам виробництва цих продуктів. Такі гроші за ознаками свого матеріального тіла отримали назву продуктових грошей.
Проте худоба, зерно, хутро та інші види продуктових грошей мали певні вади як загальний еквівалент. Це, в першу чергу, неможливість довільного поділу таких продуктів без втрати ними своїх споживчих властивостей, а також неможливість тривалого зберігання деяких з цих продуктів. Саме через ці обставини поступово почався перехід до нових грошей, які отримали назву металевих. Металеві гроші — це такі гроші, матеріальне тіло яких виготовлено з певного металу, а загальним еквівалентом вони стають завдяки великим витратам виробництва на видобуток цього металу.. Монометалічною називається така грошова система, в межах якої лише один певний метал визнається за матеріальну основу грошей.

26.Суть та функції грошей.

Гроші – це особливий товар, який виконує роль загального еквівалента і виступає посередником в обміні товарами та виражає економічні відносини між людьми.

Функції грошей:

1. Міра вартості (в здатності грошей вимірювати здатність товарів надаючи їм форми ціни);

2. Функція засобу-обігу (гроші виконують роль посередника та забезпечують їх обіг);

3. Функція засобу-платежу (полягає в обслуговуванні грошима, погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами економічних відносин)(оренда, кредит);

4. Функція утворення скарбів або засобів нагромадження (її виконують ті гроші, які виходять з обігу нагромадження та перетворення на скрабр(ювелірні вироби));

5. Світові гроші (полягає в обслуговуванні грошима міждержавних економічних відносин).

27.Грошовий обіг та його закони.

Грошовий обіг – це рух грошей в готівковій та безготівкових формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві.

Грошова маса – це сукупність усіх грошових засобів в готівковій та безготівковій формі чкі забезпечують реалізацію товарів і послуг і всі нетоварні платежі в народному господарстві.

Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна об’єктивно зумовлена грошова маса і показує зв’язок між кількістю грошей в обігу, масою товарів рівнем цін та швидкістю обороту грошей.(Фішер)

MV=QP М – маса грошей в обігу;

V – швидкість обігу грошей;

P – середній рівень цін на послуги і товари;

M Q – к-сть товарів і послуг преставлених на ринку;

L – цінні папери і заощадження.

Класичний підхід визначення к-сті грошей в обігу:

К(г)- к-сть грошей, яка необхідна для обігу;

С(ц)- сума цін товарів, які реалізовані протягом року;

П- платежі по кредитам минулих років;

К- ціни товарів, проданих в кредит цього року;

ВП- взаємопогажені платежі;

О- швидкість обігу.

В залежності від рівня ліквідності грошові засоби поділяються на грошові агрегати:

- монети та банкноти, що перебувають в обігу;

- складає + поточні рахунки та безстрокові депозити;

- +заощаджу вальні та строкові депозити у банках;

- +внески у спеціалізованих установах;

L- + облігації в гексері та інші аналогічні інструменти.

28.Валюта.Валютний курс і його види.

Валюта- це грошова одиниця, що використовується як світові гроші.

Валютний курс- це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни.

Види валютних курсів:

§ За методами потирування:

Ø прямі

Ø непрямі

§ За строками:

Ø спот-курс

Ø форвард-курс

Ø крос-курс

§ За механізмом регулювання:

Ø плаваючий

Ø фіксований

Ø змішаний

§ За су’бєктами угоди:

Ø курс покупця

Ø курс продавця

Пряме потирування – одиниця іноземної валюти виражається у національній валюті.

Непряме (зворотне) – одиниця національної валюти оцінюється певною к-стю одиниць іноземної валюти.

Спот-курс – це ціна валюти однієї країни, виражена у валюті іншої країни встановлена на момент укладання товарної угоди за умови оплати на наступний робочий день після дня укладання угоди.

Форвад-курс – так званий попереджувальний курс, що показує яку вартість матиме валюта через певний час після укладання угоди.

Крос-курс – це співвідношення між двома валютами, яке встановлюється, виходячи з їхнього руху відносно третьої валюти.

Плаваючий валютний курс встановлюється вільно, виходячи із співвідношення попиту і пропозиції на певну валюту в умовах вільного грошового ринку.(екон. І політ. стабільність, відсутність інфляції)

Фіксований валютний курс передбачав встановлення твердих зареєстрованих паритетів, що покладені в основу валютних курсів і підтримуються держ.фін.орг. (наявність кризових явищ, нестаб. економіка)

Змішаний валютний курс встановлюється на основі взаємодій сил вільного ринку з певним регулюванням курсу урядовими фінансовими органами.

Мета – запобігання надмірному підвищеню або зниженню валютного курсу, тобто встановлення так званого курсового «валюного курсу»

29.Капітал як економічна категорія.Загальна формула руху капіталу.

Капітал – авансовані підприємцями у в-во товарів засоби в-ва грощові ресурси і засоби на оплату найманої праці, які в процесі своєї продуктивної взаємодії забезпечують зростання вартості та збагачення підприємства.

Класифікація:

§ за джерелами фрмування:

Ø власний капітал;

Ø залучений капітал;

§ за напрямками інвестування:

Ø інтелектуальний;

Ø матеріально-речовий;

Ø соціальний;

Ø людський капітал;

§ за сферами застосування:

Ø промисловий;

Ø торговельний;

Ø позиковий.

§ за інноваційною спрямованістю:

Ø бенчурний;

Ø неризикований.

§ за значенням у створенні доходу:

Ø реальний;

Ø фіктивний;

§ за формами функціонування:

Ø індивідуальний;

Ø колективний;

Ø суспільний;

§ за масштабами функціонування:

Ø місцевий;

Ø регіональний;

Ø транснаціональний;

§ за роллю у відтворювальному процесі:

Ø капітал власність;

Ø капітал функція;

30.Капітал і праця.Наймана праця.Робоча сила як товар.

Капітал підприємця є його приватною власністю, проте власність не поширюється на працю, яку можна залучити на механізм наймання праці, наймання праці – це письмовий чи усний договір між власником підприємства або його представником і працездатною особою про використання робочої сили суб’єкта, що працевлаштовується у виробничому процесі підприємства за відповідно грошову винагороду –заробітна плата.

Форми працевлаштування:

Пряма – передбачає, що працівник працює на власних засобах в-ва, або працює на підприємстві де він володіє часткою майна.

Непряма – передбачає, що працівник працює на державному підприємстві або на приватному підприємстві але не володіє ніякими засобами в-ва і немає ніякої частки у майні.

Властивості товару робоча сила:

· товаром виступає не річ, а здатність людини до праці;

· вартість робочої сили визначається вартістю засобів існування робітника та його родини необхідних для підтримки здатності до праці;

· споживча вартість робочої соли, укладається в її здатності робити вартості більше ніж вона сама хоче;

· здатність до праці продається на певний строк і як правило в кредит;

· корисність робочої сили проявляється в її якості, продуктивності, рівня освіти в культурному розвитку

31.Заробітна плата як витрати підприємця і дохід працівника.Суть, форми та види.

Заробітна плата – це ціна, що виплачується за використання праці.Вона виражає вартість товару робоча сила і оплату за працю, за витрати й результати її, що визначені ринком.

Форми заробітної плати:

· Почасова – розмір заробітку обчислюється відповідно до відпрацьованого часу.

· Відрядна – заробіток від розмірів виробітку за одиницю часу.

Номінальна заробітна плата – це сума грошей, яку одержує працівник за годину, день, тиждень, місяць.Вона характеризує рівень заробітної плати незалежно від зміни цін на товари і послуги.

Реальна заробітна плата – це та кількість товарів і послуг, яку працівник може придбати на свою номінальну заробітну плату.

Фактори які визначають рівень реальної заробітної плати:

1. Рівень номінальної заробітної плати;

2. Рівень цін на товари і послуги;

3. Розмір сплачуваних податків.

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником роботу.

32.Суть та економічне значення витрат в-ва.Класифікація витрат.

Витрати – вартісна оцінка затрат економічних ресурсів здійснених підприємцями за для в-ва чи надання послуг.

Категорії витрат:

1. Зовнішні, явні, бухгалтерські – це витрати на оплату економічних ресурсів постачальниками.

2. Неявні витрати, внутрішні – витрати на використання власних неоплачуваних ресурсів.

3. Економічні витрати – сума зовнішніх і внутрішніх платежів включаючи нормальний прибуток.

Нормальний прибуток – мінімальна плата яка необхідна для утримання підприємницького платежу у межах даного п-ва.

4. Альтернативні – альтернативна вартість ресурсів при найдоцільнішому альтернативному варіанті їх використання.

Періоди у в-ві:

· Миттєвий – період часу наскільки короткий, що в-во залишається сталим;

· Короткостроковий – час протягом якого підприємства можуть пристосувати в-во шляхом переміни зміних факторів як: матеріали, праця, але не можуть змінити сталий фактор – капітал.

· Довгостроковий – проміжок часу достатній для того, щоб всі фактори в-ва пристосувалися до потреб ринку.

Постійні витрати – витрати, величина яких не залежить від змінипродукції.

Змінні витрати – витрати, величина яких у короткостроковому періоді змінюється залежно від зміни обсягу продукції.

ЗМ+ПВ=ВВ (валові витрати)

Граничні витрати- витрати на в-во кожної додаткової одиниці обсягу продукції.

Середні витрати – валові витрати поділені на кількість виробленого товару.

33.Поняття собівартості продукції, її види.

Собівартість продукції – виражена в грошовій формі, сукупність витрат, які пов’язані з в-вом та збутом продукції на підприємстві.

Складові собівартості:

· вартість спожитих у процесі в-ва матеріалів;

· перенесена вартість засобів праці;

· витрати на оплату праці;

· витрати на реалізацію продукції.

Види собівартості:

· Індивідуальна – витрати в-ва на збут продукції одного підприємства;

· Середньогалузева – розраховує витрати на збут та в-во однієї продукції

· Зональна – вик. у с/г і розраховує раціональність спеціалізацій господарств щодо відповідності природно-кліматичних умов;

· Цехова – розраховує вартість виробленої продукції на рівні цеху;

· Виробнича – цехова + загальнозаводські та цільові видатки;

· Кошторисна – визначається за кошторисними нормами споживчих виробничих ресурсів;

· Планова –яку планує підприємство;

· Фактична – фактичні витрати які були понесені підприємством.

34.Прибуток як економічна категорія. Види прибутку.

Прибуток – різниця між валовим доходом і сукупними витратами.

Валовий дохід включає:

· Загальний дохід від товарів, робіт, надання послуг;

· Дохід від здійснення інвестиційної фінансової діяльності;

· Дохід у вигляді %;

· Дивіденди;

· Сума штрафів та неустойок.

Види прибутку:

· Бугалтерський – валовий дохід – бухгалтерські витрати.

· Економічний прибуток – валовий дохід – економічні витрати, це надлишок над нормальним прибутком.

· Монопольний прибуток – прибуток фірм, які займають монопольне становище на ринку.

· Чистий прибуток – частка бухгалтерського прибутку, яка залишилась у розпорядженні підприємства після оплати податків та інших платежів до бюджету, а також процентів за кредити.

· Валовий дохід – це загальна сума доходів підприємства від усіх видів діяльності отриманий за звітний період.

35. норма прибутку фактори, що на неї впливають.

Засобами виміру прибутку є його маса та норма.

Маса прибутку - це абсолютний розмір прибутку у грошовому виразі.

Норма прибутку – відношення прибутку до авансованого капіталу помножити на 100%.

Норма прибутку свідчить про ступінь прибутковості капіталу конкретній сфері його застосування.

Фактори які впливають на норми прибутку:

1.маса прибутку

2.структура авансованого капіталу, як в грошовій так і матеріальн о речовій формі

3. робоча сила її кваліфікація та продуктивність

4.економічна політика держави

5.ціни на ресурси.

36.Ринок, його суть та структура. Функції ринку.

Ринок - це сукупність соціально- економічних відносин між покупцем. Продавцем, посередником з приводу обміну, купівлі, продажу товарів чи послуг.

Умови виникнення ринку:

1. спільний поділ праці – переважає в сьому суспільстві
2. економічне відокремлення товаровиробників на базі приватної форми власності.
3. вільний поділ ресурсів.
4. економічна свобода та самостійність таворовиробників.

Структура ринку:

1. Суб’єкти- покупці, продавці
2. Об’єкти –товар
3. Ринковий механізм – попит, пропонування, ціна конкурентів

Функції ринку:

1. Регулятивна – це конкуренція та механізм формування ринкових цін, які вимірюють рівень витрат і тим самим вирівнюють прибуток.
2. Стимулююча – це конкурентна боротьба, яка стимулює суб’єкти ринку до раціонального використання економічних ресурсів.
3. Розподільча – це високий попит на товари чи послуги, який формує високу ринкову ціну і забезпечує високий рівень норм прибутку внаслідок чого капітал переривається з однієї системи в іншу.
4. Санкції – це механізм конкуренції, який очищає економічне середовище від не конкурентно спроможного господарства.
5. Алокційний – ринок, який забезпечує виробництво оптимальною комбінацією товарів і послуг.
6. Інформативний – ринок, який через ціну інформує виробників, посередників, споживачів що краще купляти, виробляти, а що ні.
7. Інтеграційний – ринок, який об’єднує суб’єкти економічної системи в одне ціле і сприяючи формуваню єдиного економічного простору.

Інфраструктура ринку – це комплекс підприємств, організацій, служб, які забезпечують нормальний режим безперебійного функціонування ринку.

Елементи ринкової інфраструктури:

· Організаційно - технічний – виходять товарні біржі, аукціони, ярмарки, торгові палати.

· Фінансово – кредитний банк, фондові та валютн біржі, страхові інвестиційні компанії

· Організаційно –дослідницький –науково – дослідницькі установи, інформаційні центри.

· Державно – регулятивний – ліцензування, оподаткування, митна система.

37. Класифікація ринків.

За об’єктами:

· Ринок ресурсів (ринок праці, землі, капіталу)

· Товарний ринок (споживачі, виробничі)

· Фінансовий ринок (ринок валютний,грошовий)

За територіальною ознакою:

• Місцевий
• Регіональний
• Національний
• Світовий

За суб’єктами:

• Ринок покупців
• Ринок продавців
• Державних структур
• Посередників

За відповідністю до чистого законодавства:

• Легальний
• Тіньовий

Залежно від умов в яких діють суб’єкти господарювання:

• Вільний
• Монопольний
• Регульований

Залежно від способу формування:

• Стихійний
• Організований

Дата добавления: 2015-05-26