На даний момент у ф.існує декілька концепцій К

Поняття культури. Культура як реалізація творчих сил людини (буття гуманізму). Культура і цивілізація. Масова культура і її роль у сучасному суспільстві.

Культура – вияв духовного в світі людини. Спеціальні дослідження 1960-х рр. виявили близько 300 існуючих визначень К. Термін К має давньорим.походження. Лат “култураре” – “обробляти, влаштувати, вдосконалювати”. К споч.означає обробку землі. Рим.ф. Цицерон у листах до Луцилія: “обробляти треба не лише землю, але й людину. Обробка землі дає врожаї, і обробка людини дає більше виховання”. Це гуманітарне наповнення терміну К. Давньорим.слову “культура” протиставляється “натура”. Натура – природа, а культура – оброблена природа. Культура – це продукт люд.праці, перетворення природи.

- Сумативна концепція, згідно якої К. – сукупність мат.і дух.цінностей, вироблених людиною. Т.ч., К. – це те, що протистоїть натурі (природі).

- Технологічна. К. – сукупність способів, форм, методів вироблення культури людством.

- Антропологічна. К. – духовний розвиток людини, її сутнісних сил.

- Символічна. ХХ ст.: Касірер, Лангер – Суть К складають символи. Людина – символічна тварина, що продукує і вживає символи. К має символічний хар-р.

- Релігійна. К – розвиток релігійної свідомості і духовності в її сакральних вимірах.

- Психологічна. К – продукт сублімації (заміщення первісних інстинктів). Фрейдистська концепція (Фрейд “Незадоволеність культурою”):

К – показник сутнісних сил людини, який знаходить свій вираз методах, процесі та результатах діяльності.

Суб‘єктом К виступає людина, яка творить, зберігає і розповсюджує кул.цінності. т.ч. К тісно пов‘яз.з творчістю, а творчість – процес створення (созидания) чогось нового може відбуватися лише в К.

К та Ц. Іноді поняття К і Ц ототожнюють, що пов‘язано з процесом урбанізації та технологічним підходом до К, але за своєю сутністю це дещо різні поняття. Вперше пон.К та Ц протиставив нім.юрист С.Пуфендорф (17 ст.): К він пов‘язував з духовним началом, а Цивілізацію – з машинним, технічним. Тюрго: Цивілізація – ступінь розвитку людства при переході від варварства до античності. У ХІХ ст. амер.соціолог Морган виокремив такі ознаки Ц.: виникнення та розвиток міст, оброблення та використання металів, виникнення письма, поява держ.та публ.органів влади. Енгельс (Походження сім‘ї, прив.власності і держави): Ц – виникнення держави, права, розподіл праці на фіз.і роз., виникнення наук, мистецтва, філософії. Ц – це певні ступені сусп.розвитку. Сьогодні пон.Ц найчастіше застосовують для означення досягнутого ступеня суспільного розвитку, а також набутого рівня функціонування культури в усіх її складових. Іншими словами, Ц – це такий рівень і стан сусп-ва, якому притаманні високий злет К та її ефективне функціонування в усіх галузях буття суспільства. Адже досягнення К можуть існ.в “законсервованому” вигляді. У такому разі багатство К не розкрите. На противагу цьому, Ц за суттю – це такий щабель у розвитку сусп-ва, на якому весь зміст К розгортається не в потенційному, а в актуальному плані, він увесь діє, живе, і головне, продукує подальші повноцінні і багатопланові форми інтелектуал.життя сусп-ва.

Масова Культура – явище, породжене урбанізацією та глобалізацією світу. МК – “міський фольклор”. Соціологічно у появі МК вбачають вплив міграції населення. Люди інкультуруються в нових екзистенц.умовах. Проміжне населення – не сільське і не міське. МК – сурогат кул-ри для широких верств населення, що шукають нових орієнтацій. МК – це уявлення пересічної (проміжної) людини про те, якою повинна бути К, її ідеали і цінності. МК – породження сучасності (ХХ ст.). Це “кіч” (мистецтво для кухні) – псевдо- чи імітація К, що виражає вульгарні смаки проміжної неосвіченої людини. Це нав‘язування К власних уявлень про К. ці норми масові і нав‘язуються творцями К феномен “МК”. Вперше досл.канадець Маклюен. Він аналізує К 40-х рр. (Голівуд): МК – рез-т інформац.революції.. видовищність жанрів.

Риси МК: 1. Видовищність (МК розрах.на феномен “шоу”, “ту шоу”- показувати. Пасивне сприйняття. Видовищність породжує імідж – взірець для наслідування, ідеал. Реклама). 2. Розважальність (доходить до гедонізму. МК зводиться до простих інстинктів (жаху), еротичної сфери, сфери інд.егоїзму(людині приємно залишатися живою в умовах смерті), феномен “саспенс” – підозра, Хічкок – різка несподівана зміна станів). 3. Наявність міфологічного кореня (відтворення міфологічних архетипів). 4. Тиражованість, серіальність.

Таким чином, МК – необхідний об‘єктивний феномен суч.світу, що долається: 1. За рахунок вдосконалення самої масової культури за рахунок появи нац.моделей МК, 2. Її інтеграції в постмодернізм.

34. Проблема свідомості. Свідоме, несвідоме, підсвідоме. Свідомість людини і психіка тварин. (Марксизм, фрейдизм, Юнг). Проблема ідеального.

Сучасні концепції походження С.:

1. Релігійна: свідомість є проявом “іскри Божої”, вкладеної у людину Богом при творенні світу. Власне люд.С постає наслідком відомого із Св.Письма гріхопадіння (людина внаслідок нього почала розрізняти добро і зло, отже, по.сприймати дійсність фрагментарно, а не цілісно). Проте наявність в глибинах С частки божественного зумовл.є люд.прагнення до вищого, здатність пізнавати істину. С.зодиться до трансцендетного, абсолютного, вищого, не обмежується аспектами існ-ня та виживання людини. Проте залишається поза увагою зв‘язок С з люд.організмом, соц.історією, інформацією.

2. Дуалістична: в основі всіх світових процесів лежать 2 начала: матеріальне і духовне. С – виявлення духовного начала буття. Наголошує на моментах рад.відмінності між С та матеріально-чуттєвою реальністю, що відкрита людині, отже існ.в світі 2 роди явищ (2 субстанції) – матер.і ідеал. Вони існ.у тісному переплетінні між собою, а всі яв.дійсності – різні міри їх єдності.

3. Концепція єдиного інформаційного поля: С є одним із проявів дії єдиного світового інформ.поля. Усі процеси світу супроводжуються обміном інф-ії. Отже, існ.єдине поле інф-ії усіх світ.процесів і явищ. Люд.С – один із проявів інф.процесів, найяскравіший.

Структура С. С як внутр.світ людини має скл.стр-ру, котру традиційно досл.філософія та психологія. У ХХ ст. стр-ру С вивчали такі школи, як феноменологія, психоаналіз, екзистенц., структуралізм, герменевтика, когнитивна психологія та ін. Стр-ра С є не чим іншим, як єдністю її властивостей та похідних від них (чи результативних) форм прояву.

1. Підсвідоме (те, що пройшло через свідомість, але вийшло на рівень психічного автоматизму. Це особливий пласт або рівень несвідомого. До нього вкл.психічні явища, пов‘язані з переходом операцій дія-ті з рівня С на рівень автоматизму). 2. Несвідоме (інстинкти, сновидіння, гіпнотичні стани, сомнамбулізм, запорогові почуття тощо, які лежать поза сферою розуму.Інстинкти та запорогові почуття, які зародж.на рівні підсвідомого, залежать від нього, а з часом можуть переходити на рівень свідомості.)

3. Свідомість (властивість соціально організованої матерії (людини, сусп-ва) активно, діяльно відтворювати реальність (як реальну, так і можливу) в суб‘єктивній, ідеальній формі).

С. людини і психіка тварини. Відмінність: 1. Специфічно люд.засобом ставлення люд.до світу – практика Марксизм (здатність люд.створювати речі - другу природу); 2. Люд.д-ть є цілеспрямована, досягнення мети; 3. Спрямованість на пр.зовн.світу (культура). Тварині теж хар-на ця спрямованість, але вона біологічно злита з екологічною нішею, не виділяє себе із природи.

Фрейд З. Особистість твориться в силу її внутрішніх можливостей до розвитку конкретною культурною формацією, основа творення соціального суб`єкта проходить у сім`ї та найближчому оточенні. Особистість скл.з 3 компонентів: Я (основа соціального індивіда, переважно усвідомлюване або передсвідоме), Воно (вмістилище інстинктів, тварної природи людини переважно неусвідомлене), НадЯ (більша частина не є усвідомлюваним, зхдійснює функцію контролю – совість, ідеали) – норми моралі, індивідуальна кул-ра. Юнг К.: радикально переосмислив фрейдівську концепцію і запровадив поняття “колективного несвідомого” та «архетипу» - первинних психічних структур,; основним змістом психічного життя людини вважав процес індивідуалізації – прагнення особистості до повноти втілення своїх можливостей..

Проблема ідеального. Ідеальність С: 1. Відтворення у С не наочного образу речі, а сук-ті її суттєвих ознак, функцій, внутр.зв‘язків. 2. Створення ідеальних предметних конструкцій через доведення параметрів речей або відношень між ними до еталонних гранично можливих вимірів. Завдячуючи праці, С люд.з ідеальної форми існ-ня переходить у матеріальну, у внутр.здатність чуттєво-предметної речі нести в собі люд.значення, бути предметом кул-ри.

Дата добавления: 2015-05-26