Філософська антропологія

ТЕМА 11

Філософська антропологія – філософське вчення про людину (Шелер, Гелен, Тейяр де Шарден), яке виводить культуру зі специфіки природи людини.

Людина – суб’єкт історичного процесу, розвитку матеріальної та духовної культури на Землі, біосоціальна істота, генетично пов’язана з іншими формами життя, яка виділилася із них завдяки здатності виробляти знаряддя праці, здатності розмовляти та діяти свідомо.

Воля – здатність людини ставити мету та зусиллями духу добиватися її реалізації, «через свої уявлення бути причиною дійсності предметів цих представників» (Кант).

Свобода – сутнісна характеристика людини, що полягає в її здатності діяти відповідно до своїх інтересів і цілей і ґрунтується на виборі можливих способів, форм і напрямів діяльності. Універсалія культури суб’єктивного ряду,що фіксує можливість діяльності й поведінки в умовах зовнішнього, цілепокладання.

Необхідність – категорія, що використовується у філософії, науковому пізнанні, логіці та висловлює неминучий характер подій, які відбуваються у реальному світі, чи закономірний характер процесів, що вивчаються у науці, або логічний зв’язок між посилками та заключеннями у дедуктивних умовиводах.

Розум — вищий рівень раціонального пізнання, якому властиві творче оперування абстракціями та рефлексією, спрямованість на усвідомлення власних форм та передумов, самопізнання.

Свобода волі - один з аспектів свободи, в якому розкривається здатність людини приймати рішення зі знанням справи, панувати над собою.

Цінність - значимість, яку люди надають речам, явищам і яка складає основу ставлення до них (вибору, надання переваги тощо). Цінність наявна лише в актах оцінки, коли вибирають, вибудовують ієрархічну структуру цін­ностей. Цінності мотивують поведінку людей. Проблему цінностей досліджу­вали неокантіанці Ріккерт, М. Вебер, М. Шелер та ін.

Конечне — філософська категорія, яка характеризує обмеженість ре­чей і процесів; протяжність, яка почалась і закінчилась. Конечне діалектич­не пов'язане з безкінечним: містить безкінечність (його можна ділити до безкінечності) і, навпаки, безкінечне складається з конечного.

Життя -особливий якісний стан світу, необхідна сходинка в розвитку Всесвіту. Суспільно-науковий підхід до сутності життя сконцентрований на проблемі її походження, її матеріальних носіях, на відмінності живого і неживого, на еволюції живих істот на землі тощо. Філософський підхід описує життя як специфічний феномен, абсолютну даність для людини і її свідомості.

Індивідуальність – сукупність неповторних фізичних і психологічних рис, притаманних конкретній людині (індивіду), абсолютизація позиції окремого індивіда в його протиставленні суспільству.

Ноосфера – новий еволюційний стан біосфери, за яким вирішальним фактором розвитку постає розуміння діяльності людини. Найповніше концепція ноосфери була розроблена В.Вернадським.

Смерть – природне і закономірне (можливе неприродне і випадкове) завершення життя будь-якого живого організму.

Науковий світогляд -є теоретичною формою ставлення до світу. Світ у ньому об'єктивно розглядається таким яким він є незалежно від людини, а людина вбачається в ньому тільки частиною світу - природи чи суспільства. Спілкування – поняття, що обґрунтовує взаємодію між людьми (суб’єкт-суб’єктні відносини) та характеризують базову потребу людини – бути включеною у соціум та культуру.

Особистість — поняття, вироблене для відображення соціальної природи людини, розгляду її як суб'єкта соціокультурного життя, її визначення як носія індивідуальності, що розкривається в контекстах соціальних відносин, спілкування і предметної діяльності, соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученням людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин.

Трансценденція (з лат. transcendens – той, що виходить за межі) – філософський термін, що означає вищий рід інтелектуальних об’єктів, що не можна уявити у якості можливого об’єкту чуттєвого досвіду.

Творчість – діяльність, що породжує нові цінності, ідеї, саму людину як творця.

Сутність – філософська категорія, яка означає сукупність суттєвих властивостей і якостей речі, субстанційне ядро самостійного сущого.

Есхатологія (з грец. еschatos — останній) — вчення про кінцеву долю люд­ства і світу; складова частина будь-якої релігії.

Індивід (з лат. individuum - неподільний) – 1. Одиничний, окремий об’єкт, який виділенний з певного виду, роду чи класу об’єктів. 2. Одиничний представник людського роду, окремо взята людина безвідносно до його реальних антропологічних та соціальних особливостей

Дата добавления: 2015-05-26