Типи і види конфліктів

Динаміка соціальних конфліктів.

Американський соціолог К. Томас ви членував дві моделі опису конфлікту: процесуальну й структурну.

У процесуальній конфліктній моделі акцент ставиться на аналізі динаміки конфліктних епізодів. Основна мета дослідження складається в ідентифікації події в рамках конфліктного епізоду й виявленні впливу кожної події на наступну подію. При цьому в центрі уваги перебувають наступні параметри: сприйняття, усвідомлення й переживання своєї невдачі, недосягнення мети; концептуалізашя конфліктної ситуації, що включає визначення предмета розбіжності з позицій обох сторін і формування певного подання про можливі альтернативні дії; кінцевий результат (остаточна угода або його відсутність).

У структурній конфліктній моделі акцент робиться на аналізі умов, що лежать в основі конфлікту й визначенні його динаміки. Визначення параметрів, що впливають на конфліктне поводження, і конкретизація форм цього впливу - от ціль дослідження в рамках конфліктної моделі цього роду. Ці параметри включають зовнішній соціальний тиск, процедури й правила взаємодії, структуру спонукальних мотивів поводження.

Під структурою спонукань розуміється взаємозв'язок між інтересами й справами обох сторін, тобто яким чином задоволення інтересів однієї сторони, пов'язане із задоволенням інтересів іншої сторони. Поводження кожного учасника конфлікту розглядається як результуючі цих структурних параметрів, а зміна поводження, як наслідок змін у конфігурації цих змінних.

Спробуємо в аналізі динаміки конфлікту сполучити ці дві моделі.

Звичайно в соціальному конфлікті виділяють 4 стадії: передконфліктну, конфліктну, вирішення конфлікту й післяконфліктну. У свою чергу, кожна із цих стадій може розділятися на ряд фаз. Перша - передконфліктна стадія - розбивається на дві фази.

Перша (початкова) фаза характеризується формуванням конфліктної ситуації - нагромадженням і загостренням протиріч у системі міжособистісних і групових відносин через розбіжності, що з'явилися, інтересів, цінностей і установок суб'єктів конфліктної взаємодії. На цій стадії можна говорити про сховану (латентну) фазу розвитку конфлікту.

Для правильного розуміння й тлумачення конфліктів, їхньої сутності, особливостей, функцій і наслідків важливе значення має типологізація, тобто вичленовування основних типів конфліктів на основі виявлення подібності та розходження, надійних способів ідентифікації конфліктів за спільністю істотних ознак і відмінностей.

Для вибору адекватного методу впливу й управління відповідним конфліктом доцільно проводити класифікацію залежно від основних ознак: способу розв’язання; сфери прояву; спрямованості впливу; ступеня виразності; кількості учасників; порушених потреб (табл. 1.1).

На основі класифікації визначають види й різновиди конфліктів [16].

Вид конфлікту — варіант конфліктної взаємодії, виокремлений за певною ознакою.

1. Спосіб розв’язання конфліктів припускає їх розподіл на антагоністичні (насильницькі) конфлікти та компромісні (ненасильницькі).

Насильницькі (антагоністичні) конфлікти являють собою способи розв’язання суперечностей шляхом руйнування структур усіх сторін-конфліктерів чи відмови всіх сторін, крім однієї, від участі в конфлікті. Ця сторона і виграє. Наприклад: повна поразка супротивника в суперечці, вибори органів влади і т. д.

2. Сфери прояву конфліктів украй різноманітні: політика, економіка, соціальні відносини, погляди й переконання людей. Виділяють політичні, соціальні, економічні, організаційні конфлікти.

Політичні конфлікти — зіткнення з приводу розподілу влад­них повноважень, форми боротьби за владу.

3. За спрямованістю впливу виділяють вертикальні й горизон­тальні конфлікти. Характерною рисою їх є розподіл обсягу влади, який знаходиться в опонентів на момент початку конфліктних взаємодій.

У вертикальних конфліктах обсяг влади зменшується по вертикалі зверху донизу, що й визначає різні стартові умови для учасників конфлікту: начальник — підлеглий, вища організація — підприємство, засновник — мале підприємство.

У горизонтальних конфліктах відбувається взаємодія рівноцінних за обсягом наявної влади чи ієрархічним рівнем суб’єктів: керівники одного рівня, фахівці — між собою, постачальники — споживачі.

4. Ступінь виразності конфліктного протистояння припускає виділення прихованих і відкритих конфліктів.

Відкриті конфлікти характеризуються явно вираженим зіт-
кненням опонентів: сварки, суперечки, зіткнення. Взаємодія регулюється нормами, що відповідають ситуації й статусу учасників конфлікту.

5. Кількість учасників конфліктної взаємодії дозволяє поділяти їх на внутріособистісні, міжособистісні, між групові.

Дата добавления: 2015-05-26