Відмінні ознаки ДП та АП

1.ДП - це порушення трудової дисципліни, яка діє у межах конкретної організаційної структури, з метою забезпечення її ефективного функціонування, а АП - це порушення загальнообов`язкових правил, які діють у межах всієї держави і встановлюються з метою охорони прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

2.АП зафіксовані в законодавстві про адміністративні правопорушення, яке є кодифікованим, а ДП прямо чи побічно називаються в нормативному матеріалі трудового, адміністративного, виправно-трудового й інших галузей права.

3.Головною ознакою суб`єкта ДП є його обов`язкова належність до конкретного трудового колективу, а головними ознаками суб`єкта АП є вік, осудність, винність.

4.Суб`єктом розгляду дисциплінарних справ, за незначними винятками, є керівник колективу, в якому працює правопорушник. Між ними (керівником і порушником дисципліни) обов`язково існують стійкі організаційні зв`язки типу «начальник- підлеглий». Суб`єктом розгляду справ про АП є носій функціональної влади, повноваження якого чітко визначені і зафіксовані у законодавстві. Між ним і правопорушником немає стійких організаційних зв`язків.

5.Різняться АП і ДП характером діяння.

6.За скоєння ДП застосовуються заходи морального і організаційного впливу, а за скоєння АП - заходи майнового, морального і особистого характеру.

7.Систематичне скоєння одного і того ж АП, може стати підставою для притягнення особи ще й до кримінальної відповідальності, а щодо ДП - таке виключається.

Правила оцінювання: порівняння оцінюється у 10 балів. Пункти 1, 5 спільних ознак та пункти 2, 4, 5, 6 оцінюються у 0,5 бала, решта - в 1 бал.

Завдання 2. Задачі (35 балів)

Задача № 1

15 травня 2010 року між Кіндратом та заводом «Точприлад» у письмовій формі було укладено трудовий договір строком на три роки. Однією із умов договору було передбачено право роботодавця на розірвання трудового договору у випадку розголошення працівником комерційної таємниці. 20 липня 2013 року Кіндрата було звільнено з роботи за цією підставою. Він звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі як незаконно звільненого, але суд у задоволенні позову відмовив. Чи правомірним є рішення суду? Свою відповідь обґрунтуйте.

Рішення:

Ситуація, що аналізується, врегульована нормами трудового права (інститут контракту як особливої форми трудового договору). Основними джерелами, які стосуються цієї ситуації є Кодекс законів про працю (далі – КЗпП) та спеціальні закони, які врегульовують питання застосування контрактної форми трудового договору. З умов задачі можна зробити висновок про те, що між сторонами було укладено трудовий контракт, який згідно ч. 3 ст. 21 КЗпП є особливою формою трудового договору, в якому (контракті) строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна) умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін (було б більш правильно назвати контракт особливим видом трудового договору, оскільки форма трудового договору може бути або усною або ж письмовою). Висновок про те, що між сторонами було укладено саме трудовий контракт, випливає з того, що цей трудовий договір містив таку умову розірвання договору, якої нема у трудовому законодавстві і яка може встановлюватися тільки контрактом. Будучи строковим трудовим договором, контракт, після закінчення строку його дії припиняє свою дію, якщо сторони за два місяці до закінчення строку дії контракту не переуклали його на новий строк. Припинення дії контракту означає, що працівник починає працювати за безстроковим трудовим договором, якщо він не виявив бажання припинити трудові відносини з роботодавцем, а роботодавець у свою чергу сам не проявив ініціативи щодо припинення цих трудових правовідносин. Тобто, якщо у наступний день після закінчення строку контракту трудові правовідносини фактично продовжуються і жодна із сторін не вимагає їх припинення, то це означає автоматичну трансформацію строкового трудового договору у безстроковий. Таким чином на момент розірвання трудового договору із Кіндратом, підставами для звільнення могли бути тільки ті, що передбачені трудовим законодавством. Отже, розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця є незаконним, а звідси випливає, що незаконним є і рішення суду, яким Кіндрату відмовлено у поновленні його на роботі.

Правила оцінювання задачі № 1:

Задача оцінюється у 8 балів. 1 бал необхідно виставити за визначення галузі права, внутрігалузевого інституту та джерел права, які стосуються даної ситуації. 3 бали необхідно виставити у випадку, якщо учасник олімпіади зазначить, що з умов задачі можна зробити висновок про те, що між сторонами було укладено трудовий контракт і викладе зміст ч. 3 ст. 21 КЗпП. 1 бал необхідно виставити у разі вказівки на те, що висновок про те, що між сторонами було укладено саме трудовий контракт, випливає з того, що цей трудовий договір містив таку умову розірвання договору, якої нема у трудовому законодавстві і яка може встановлюватися тільки контрактом. 1 бал необхідно виставити у випадку, якщо буде вказано, що будучи строковим трудовим договором, контракт, після закінчення строку його дії, припиняє свою дію, якщо сторони за два місяці до закінчення строку дії контракту не переуклали його на новий строк. 1 бал необхідно виставити при умові, що буде вказано на те, що припинення дії контракту означає, що працівник починає працювати за безстроковим трудовим договором, якщо він не виявив бажання припинити трудові відносини з роботодавцем, а роботодавець у свою чергу сам не проявив ініціативи щодо припинення цих трудових правовідносин. 1 бал необхідно виставити, якщо буде зазначено, що на момент розірвання трудового договору із Кіндратом, підставами для звільнення могли бути тільки ті, що передбачені трудовим законодавством і зроблено висновок, про незаконність як наказу про звільнення, так і судового рішення.

Задача № 2

Під час проведення виборів до Верховної Ради України у жовтні 2012 року на одній із виборчих дільниць до виборця Едуарда підійшов представник кандидата у народні депутати України Колобова Павло і запропонував виборцю віддати свій голос за цього кандидата в обмін на 300 грн. Едуард одразу ж погодився. Однак, на підтвердження того, що голосування дійсно відбулося за «належного» кандидата, Едуард повинен був зробити наданим йому стільниковим телефоном фотознімок виборчого бюлетеня після проставлення у ньому відмітки напроти прізвища Колобова і пред’явити фотознімок Павлові. Після цього він мав отримати 150 грн. (половину обіцяної суми Едуард отримав одразу після досягнення домовленості). У кабіні для голосування Едуард поставив у бюлетені позначку навпроти прізвища Колобова, зробив фотознімок, а після цього проставив ще одну позначку навпроти прізвища іншого кандидата у народні депутати України. Пред’явивиши фотознімок, Павло отримав решту суми. Дайте юридичну оцінку ситуації з точки зору тих галузей права, які стосуються цієї ситуації.

Рішення:

Ситуація, що аналізується, врегульована нормами конституційного права (інститут виборів) та нормами кримінального права (інститут злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина та інститут злочинів проти власності). Основними джерелами права, які стосуються даної ситуації є Конституція України, Закон України «Про вибори народних депутатів України» та Кримінальний кодекс України (далі – ККУ). Відповідно до ч. 2 ст. 71 Конституції України виборцям гарантується вільне волевиявлення, тобто існує принцип вільних виборів, який передбачає заборону застосування насильства, погроз, обману, підкупу чи будь-яких інших дій, що перешкоджають вільному формуванню та вільному волевиявленню виборця. Оскільки мав місце підкуп виборця, то цей принцип виборів було порушено.

Таке порушення принципу виборчого права є кримінально караним діянням. Здійснивши підкуп виборця, Павло скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 157 Кримінального кодексу України (перешкоджання здійсненню виборчого права шляхом підкупу виборця). Об’єктом цього злочину є виборчі права громадян. З об’єктивної сторони злочин дістає вияв у перешкоджанні вільному здійсненню громадянами свого виборчого права. Способом скоєння цього злочину є підкуп виборця. Склад злочину формальний, тобто цей злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, спрямованих на перешкоджання здійсненню виборчого права шляхом підкупу. Із суб’єктивної сторони злочин характеризується умисною виною і спеціальною метою: перешкодити виборцю вільно здійснити дії, спрямовані на реалізацію належного йому активного виборчого права (права обирати). Суб’єкт злочину загальний, тобто будь – яка фізична осудна особа, яка на день скоєння злочину досягла шістнадцятирічного віку.

Діяння Едуарда (мається на увазі те, що в кінцевому випадку він не віддав свій голос за Колобова, а зробив бюлетень для голосування недійсним) теж має вважатися кримінально караним, однак при цьому слід зазначити, що притягнути Едуарда до кримінальної відповідальності за шахрайство (ч. 1 ст. 190 ККУ) неможливо, позаяк не можна буде довести його вину через існування принципу таємниці голосування. Об’єктом злочину, скоєного Едуардом, є суспільні відносини власності, що охороняються кримінальним законом як частина економічних відносин, як основа економічної системи держави. Предметом злочину є майно (у даному випадку грошові кошти у сумі 300 грн.). Об’єктивна сторона цього злочину виражається у заволодінні чужим майном шляхом обману. Закінченим злочин вважається з моменту заволодіння майном, тобто це злочин з матеріальним складом. Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом та корисливими мотивом і метою. Суб’єкт злочину загальний, тобто будь – яка фізична осудна особа, яка на день скоєння злочину досягла шістнадцятирічного віку.

Правила оцінювання задачі № 2:

Задача оцінюється у 10 балів. 1 бал необхідно виставити за визначення галузей права, внутрігалузевих інститутів та джерел права, які стосуються даної ситуації. 2 бали необхідно виставити, якщо буде вказано на наявність у Конституції України такого принципу виборчого права як принцип вільних виборів і буде вказано у чому полягає цей принцип, а також буде зазначено що він був порушений. 3 бали необхідно виставити, якщо буде дано кримінально-правову характеристику вчиненого Павлом діяння, тобто кваліфікація діяння і розкриття складу злочину. 1 бал необхідно виставити у випадку, якщо буде зазначено, що притягнути Едуарда до кримінальної відповідальності за шахрайство (ч. 1 ст. 190 ККУ) неможливо, позаяк не можна буде довести його вину через існування принципу таємниці голосування. 3 бали необхідно виставити, якщо буде дано кримінально-правову характеристику вчиненого Едуардом діяння, тобто кваліфікація діяння і розкриття складу злочину.

Як альтернатива задачі № 2 може бути запропонована задача № 2А

Задача № 2А

Суддя Добропільського районного суду Молотов під час розгляду кримінальної справи за обвинуваченням двадцятип’ятирічної громадянки Юлії за ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків особою раніше судимою за несплату податків) вимагав з неї хабар у розмірі 25 тисяч гривень за вирішення питання щодо перекваліфікації її дій на менш тяжкий злочин та закриття кримінальної справи. Судових засідань з цього приводу Молотов не проводив і достовірно знаючи, що обвинувачена від явки до суду не ухилялася, суддя виніс постанову про зміну їй запобіжного заходу на тримання під вартою та оголосив її у розшук. Використовуючи ці документи, Молотов вимагав від підсудної якнайшвидшого вирішення питання щодо передачі йому хабара та примушував її до вступу у статевий зв'язок. Під час отримання хабара Молотова було затримано. Дайте кваліфікацію діянь судді Молотова, розкрийте склад скоєних ним злочинів.

Рішення:

Діяння Молотова підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 368 ККУ (одержання хабара у великому розмірі особою, яка займає відповідальне становище або поєднане з вимаганням хабара), ч. 1 ст. 364 ККУ (зловживання владою, тобто умисне, з корисливих мотивів використання службовою особою влади всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян), ч. 1 ст 366 ККУ (службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також складання і видача завідомо неправдивих документів), та ч. 1 ст. 154 ККУ (примушування до вступу в статевий зв'язок).

Об’єктом злочинів передбачених ч. 2 ст. 368 ККУ, ч. 1 ст. 364 ККУ та ч. 1 ст 366 ККУ є суспільні відносини, що забезпечують нормальну службову діяльність в окремих ланках державного апарату. Предметом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 ККУ є незаконна винагорода матеріального характеру, а саме: а) майно; б) право на майно; в) будь – які дії майнового характеру. З об’єктивної сторони даний злочин полягає в одержані хабара, яке здійснюється: а) шляхом прийняття предмета хабара у будь – якому вигляді; б) за виконання (невиконання) будь – якої дії; в) що вчиняється з використанням службового становища; г) в інтересах хабародавця або третьої особи. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 368 ККУ, вичерпується самим фактом одержання хабара. Тому дії службової особи, обумовлені хабаром, є за межами об’єктивної сторони цього складу злочину і відповідальність за цією статтею настає незалежно від вчинення цих дій. Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом і наявністю корисливого мотиву. Суб’єкт злочину спеціальний. Це може бути будь – яка службова особа, яка в силу використання наданої їй влади чи службового становища могла вчинити (не вчинити) певні дії.

З об’єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 364 ККУ характеризується сукупністю трьох обов’язкових ознак: а) діянням у вигляді використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби; б) наслідками у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб; в) причиновим зв’язком між діянням і наслідками. Із суб’єктивної сторони злочин характеризується виною у формі прямого умислу щодо використання службовою особою влади або службового становища всупереч інтересам служби, а щодо наслідків у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб вина може бути у формі як умислу, так і необережності. Обов’язковими ознаками суб’єктивної сторони злочину є мотиви та мета вчинення службовою особою діяння всупереч інтересам служби з використанням службовою особою влади чи службового становища – корисливі мотиви, інші особисті інтереси чи інтереси третіх осіб. Суб’єкт злочину спеціальний – службова особа.

Предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 ККУ є офіційні документи. Об’єктивна сторона цього злочину полягає в перекрученні винним істини в офіційних документах шляхом використання для цього службового становища. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Суб’єкт злочину спеціальний – службова особа.

Об’єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 154 ККУ (примушування до вступу в статевий зв'язок) є статева свобода особи. Із об’єктивної сторони цей злочин полягає у примушуванні особи до вступу у статевий зв'язок природним або неприродним способом. Із суб’єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом і здебільшого мотивом сексуального характеру. Суб’єкт злочину - спеціальний, тобто особа, щодо якої потерпіла або потерпілий перебуває у матеріальній чи службовій залежності.

Правила оцінювання задачі № 2 А:

Задача оцінюється у 10 балів. 2 бали необхідно виставити за правильну кваліфікацію усіх злочинів скоєних Молотовим, та по 2 бали за розкриття складу кожного із чотирьох скоєних Молотовом злочинів.

Задача № 3

У серпні 2000-го року Олег уклав шлюб із Людмилою. У вересні 2001 року у них народилася дочка Маргарита. У травні 2005 року шлюб між Олегом та Людмилою було розірвано судом за спільною заявою подружжя. Протягом двох років Олег сплачував аліменти на утримання Маргарити, а 1 серпня 2008 року між Олегом та Людмилою було укладено договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно. За цим договором Олег передавав Людмилі та Маргариті на праві спільної часткової власності однокімнатну квартиру, яка до укладення цього договору належала йому на праві особистої приватної власності і, таким чином, звільнявся від обов’язку по дальшій виплаті аліментів на утримання своєї дочки. Оскільки Людмила разом із дочкою проживала у великому будинку, який належав на праві власності її матері, вона (Людмила) уклала договір майнового найму однокімнатної квартири із Василем строком на 6 років, тобто до 1 серпня 2014 року. За цим договором Василь мав щомісяця сплачувати орендну плату у розмірі двох мінімальних зарплат. Людмила ці кошти витрачала на особисті розваги та оновлення власного гардеробу. У грудні 2010 року Олег звернувся до суду з позовом про оспорення батьківства. Суд позов задовольнив. Дайте розгорнутий юридичний аналіз ситуації.

Рішення:

Ситуація, що аналізується, врегульована нормами сімейного прав (інститут припинення шлюбу, інститут визначення походження дитини, інститут прав батьків і дітей на майно та інститут утримання дитини) та нормами цивільного права (інститут захисту права власності та інститут зобов’язань). Основними джерелами права, що містять правові норми, які стосуються даної ситуації є Сімейний кодекс України (далі – СКУ, статті 109, 122, 136, 179, 180, 190) та Цивільний кодекс України (далі – ЦКУ, статті 390, 770). Уклавши шлюб із Людмилою, Олег вступив із нею у внутрішні сімейні правовідносини, тобто правовідносини, які виникають між членами сім’ї. За змістом прав та обов’язків суб’єктів сімейних правовідносин вони є шлюбними; за підставами виникнення вони є позадоговірними, оскільки виникли у зв’язку з укладенням шлюбу (стан шлюбу став підставою для виникнення права спільної сумісної власності подружжя); за тривалістю часу вони є триваючими, оскільки повинні тривати до тих пір, поки подружжя перебуватиме в шлюбі; залежно від характеру обов’язків вони є активними у тому сенсі, що покладають на подружжя взаємні обов’язки, наприклад обов’язок матеріально підтримувати одне одного та пасивними у тому сенсі, що подружжя має утриматися від посягання на права одне одного, які гарантуються подружжю нормами сімейного права; за критерієм зобов’язаних осіб і ступенем їх конкретизації правовідносини між Гнатом і Маргаритою щодо їх спільного майна є відносними, бо обидві сторони правовідносин є чітко визначеними, кожен із подружжя зобов’язаний володіти, користуватися та розпоряджатися спільним майном не порушуючи прав іншого з подружжя (однак при цьому слід зазначити, що ці правовідносини мають абсолютний характер захисту, тобто всі і кожен повинні утримуватися від порушення права спільної сумісної власності подружжя); за об’єктом правовідносин (стосовно права спільної сумісної власності) вони є майновими, оскільки у цих правовідносинах об’єктом є майнові блага (речі); залежно від особливостей розподілу прав і обов’язків між їх суб’єктами вони є двосторонніми, оскільки кожна із сторін наділена як правами так і обов’язками; за функціональним призначенням вони є регулятивними, оскільки ці правовідносини виникають відповідно до норм права, тобто із фактів правомірної поведінки суб’єктів; залежно від характеру правових норм, на основі яких ці правовідносини виникають вони є матеріально-правовими, оскільки виникають на основі норм матеріального права (у даному випадку ідеться про сімейне право); за кількістю суб’єктів вони є простими, оскільки не поділені на складові частини. Суб’єктами цих правовідносин є подружжя. Зміст цих правовідносин становлять взаємні особисті та майнові права і обов’язки подружжя, а також їх права та обов’язки як батьків, зокрема обов’язки по наданню утримання дитині.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 СКУ дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Тобто йдеться про презумпцію шлюбного батьківства. Таким чином, реєстрація Олега батьком Маргарити є цілком правомірною. Із факту народженням Маргарити у Олега та Людмили виникли права та обов’язки батьків, зокрема обов’язок по утриманню дитини. Цей обов’язок зберігся за батьками і після розірвання шлюбу, однак для Олега, у зв’язку з тим, що він проживав окремо від дочки, цей обов’язок трансформувався в аліментний. Однак після укладення договору про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно аліментний обов’язок Олега відповідно до ч. 2 ст. 190 СК припинився. Як видно з умов задачі, додаткових витрат дочка не потребувала. Відповідно до ч. 1 ст. 179 СКУ аліменти одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім’я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням. Тобто використання Людмилою орендної плати за квартиру, яка (квартира) належала їй та малолітній дочці на праві спільної часткової власності, виключно на її (Людмили) особисті потреби є неправомірним. Оскільки суд задовольнив позов Олега про оспорення батьківства, то судом, відповідно до ч. 2 ст. 136 СКУ, мало бути постановлено рішення про виключення відомостей про Олега як батька дитини з актового запису про народження Маргарити. У зв’язку з прийняттям судом рішення про виключення імені Олега як батька Маргарити з актового запису про народження Маргарити, договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно визнається судом недійсним (ч. 6 ст. 190 СКУ). Тобто в Олега відновлюється право власності на квартиру. Якщо відповідно до ч. 2 ст. 770 ЦКУ договором оренди, який уклали Людмила та Василь, було передбачено, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється, то Олег має право вимагати від Василя виселення з квартири у зв’язку з припиненням договору найму. Якщо ж такої умови в договорі не було, то Василь може проживати у квартирі до закінчення строку дії договору оренди. Тобто у даній ситуації слід застосувати аналогію закону. Якщо у суді буде доведено, що Людмила з моменту народження дитини знала про те, що Олег не є батьком Маргарити, то відповідно до ч. 1 ст. 390 ЦКУ Олег має право вимагати від Людмили повернення отриманої орендної плати за квартиру як від недобросовісного набувача. Однак, Олег не може вимагати від Людмили повернення суми аліментів, виплачених на утримання Маргарити до укладення договору про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно, оскільки у цій ситуації має місце ризик шлюбного батьківства.

Правила оцінювання задачі № 3:

Задача оцінюється у 17 балів. 1 бал необхідно виставити за визначення галузей права, внутрігалузевих інститутів та джерел права, які стосуються даної ситуації. 2 бали необхідно виставити за характеристику правовідносин, які виникли між Олегом і Людмилою у зв’язку з укладенням ними шлюбу. 1 бал необхідно виставити за вказівку на наявність норми, відповідно до якої дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя (презумпція шлюбного батьківства). 1 бал необхідно виставити, якщо буде зазначено, що із факту народженням Маргарити у Олега та Людмили виникли права та обов’язки батьків, зокрема обов’язок по утриманню дитини. 1 бал необхідно виставити якщо буде вказано, що цей обов’язок зберігся за батьками і після розірвання шлюбу, однак для Олега, у зв’язку з тим, що він проживав окремо від дочки, цей обов’язок трансформувався в аліментний. 1 бал необхідно виставити, якщо буде вказано що після укладення договору про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно аліментний обов’язок Олега припинився. 1 бал необхідно виставити якщо буде вказано, що аліменти одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім’я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням. 1 бал необхідно виставити, якщо буде вказано що використання Людмилою орендної плати за квартиру, яка (квартира) належала їй та малолітній дочці на праві спільної часткової власності, виключно на її (Людмили) особисті потреби є неправомірним. 1 бал необхідно виставити якщо буде вказано, що оскільки суд задовольнив позов Олега про оспорення батьківства, то має бути постановлено рішення про виключення відомостей про Олега як батька дитини з актового запису про народження Маргарити. 1 бал необхідно виставити якщо буде зазначено, що у зв’язку з прийняттям судом рішення про виключення імені Олега як батька Маргарити з актового запису про народження Маргарити, договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно визнається судом недійсним. 1 бал необхідно виставити якщо буде зазначено, що у зв’язку з таким судовим рішенням в Олега відновлюється право власності на квартиру. 1 бал необхідно виставити, якщо буде зазначено про виникнення права у Олега вимагати від Василя виселення із квартири, при умові, що у договорі оренди є норма, відповідно до якої у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється. 1 бал необхідно виставити, якщо буде вказано, що у разі відсутності такої норми у договорі Василь може проживати у квартирі до закінчення строку дії договору оренди. 1 бал необхідно виставити, якщо буде вказано, що у даній ситуації слід застосувати аналогію закону. 1 бал необхідно виставити якщо буде зазначено, що у разі, якщо у суді буде доведено, що Людмила з моменту народження дитини знала про те, що Олег не є батьком Маргарити, то відповідно до норм ЦКУ Олег має право вимагати від Людмили повернення отриманої орендної плати за квартиру як від недобросовісного набувача. 1 бал необхідно виставити якщо буде зазначено, що Олег не може вимагати від Людмили повернення суми аліментів, виплачених на утримання Маргарити до укладення договору про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно, оскільки у цій ситуації має місце ризик шлюбного батьківства.

Дата добавления: 2015-05-26