Тема. Облік витрат видів діяльності

1. Поняття витрат та умови їх визнання.

2. Класифікація витрат у фінансовому обліку.

3. Загальна схема обліку витрат.

4. Облік витрат виробництва:

4.1. Склад витрат, що включаються в собівартість продукції;

4.2. Облік прямих матеріальних витрат;

4.3. Облік прямих витрат на оплату праці;

4.4. Облік інших прямих витрат;

4.5. Облік загальновиробничих витрат;

4.6. Облік витрат від браку;

4.7. Облік незавершеного виробництва;

4.8. Зведення витрат на виробництво і визначення собівартості товарного випуску;

4.9. Особливості обліку витрат допоміжних виробництв.

5. Облік витрат операційної діяльності, що не включаються в собівартість продукції:

5.1. Облік адміністративних витрат;

5.2. Облік витрат на збут;

5.3. Облік інших витрат операційної діяльності;

6. Облік витрат і доходів майбутніх періодів.

1. Поняття витрат та умови їх визнання.

Всяка діяльність вимагає певних витрат, що є грошовим вираженням затрачених засобів праці (амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних активів), предметів праці (вартість виробничих запасів, МШП та інших запасів), праці (заробітна плата, відрахування на страхування), а також витрат у формі грошових виплат.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємств усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ) та її розкриття у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Основними критеріями, якими необхідно керуватись при відображенні витрат у бухгалтерському обліку і визнанні їх витратами певного періоду, є:

— витрати відображаються в обліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов'язань (п. 5 Положення);

— витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для одержання якого вони здійснені (п. 7 Положення).

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються в складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизаційних відрахувань).

Не визнаються витратами і не включаються до Звіту про фінансові результати:

· платежі за договором комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

· попередня (авансова) оплата запасів (робіт, послуг);

· погашення одержаних позик;

· інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, які не відповідають ознакам, зазначеним у визначенні терміна, «витрати»;

· витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

2. Класифікація витрат у фінансовому обліку.

Витрати підприємства групуються за видами діяльності: операційна, в т.ч. основна і інша операційна, фінансова, інвестиційна і надзвичайна в залежності від порядку списання витрати поділяються на ті, що включаються в собівартість продукції (витрати основної діяльності) і витрати періоду (витрати інших видів діяльності).

Витрати операційної діяльності підприємства групуються за такими елементами:

· матеріальні затрати;

· витрати на оплату праці;

· відрахування на соціальні заходи;

· амортизація;

· інші операційні витрати.

До складу елемента «Матеріальні затрати» включається вартість використаних у виробництві (крім продукту власного виробництва): сировини й основних матеріалів; покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів; палива й енергії; будівельних матеріалів; запасних частин; тари і тарних матеріалів; допоміжних та інших матеріалів.

До складу елемента «Витрати на оплату праці» включаються: заробітна плата за окладами і тарифами, премії і, заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи» включаються: відрахування за пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента «Амортизація» включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента «Інші операційні витрати» включаються інші витрати операційної діяльності (витрати на відрядження, на послуги зв'язку, на виплату матеріальної допомоги, плата банку за розрахунково-касове обслуговування та ін.).

Витрати, які включаються в собівартість продукції групують за статтями калькуляції, за цільовим призначенням, за способом включення до собівартості, по відношенню до обсягу діяльності.

Перелік і склад статей калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюється підприємством.

За цільовим призначенням витрати виробництва поділяються на основні і накладні.

За способом включення до собівартості продукції (робіт, послуг) затрати виробництва поділяються на прямі і непрямі.

По відношенню до обсягу діяльності (продукції, робіт, послуг) поділяються на:

· змінні – витрати, що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності;

· постійні (умовно-постійні) – витрати, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.

3. Загальна схема обліку витрат.

Облік витрат в системі рахунків бухгалтерського обліку може бути здійснений за такими варіантами:

1) з використанням рахунків класів 8 і 9;

2) з використанням рахунків класів 8 і без використання рахунків класу 9;

3) без використання рахунків класу 9.

Загальну схему обліку витрат з використанням рахунків класів 8 і 9 можна описати за такими станами:

1. Відображення зменшення активів і збільшення зобов’язань на рахунках класу 8;

2. Списання витрат з кредита рахунків класу 8: прямих, які пов’язані з виробництвом продукції (робіт, послуг) на дебет рах. 23, загальновиробничих витрат на дебет рах. 91, інших витрат на дебет рах. 92-99;

3. Розподіл і списання загальновиробничих витрат з кредита рах. 91: змінних і розподілених постійних на дебет рах. 23, нерозподілених постійних на дебет рах. 90;

4. Визначення фактичної собівартості випущеної з виробництва продукції і списання з кредита рах. 23 на дебет рах. 26, а робіт і послуг на дебет рах. 90;

5. Списання виробничої собівартості реалізованої продукції з кредита рах. 26 на дебет рах. 90;

6. Списання собівартості реалізованої продукції з кредита рах. 90 і інших витрат з кредита рах. 92-99 на дебет рах. 79.

4. Облік витрат виробництва:

4.1. Склад витрат, що включаються в собівартість продукції.

В системі фінансового обліку виготовлена у виробництві продукція, виконані роботи і послуги оцінюються за виробничою собівартістю.

Відповідно до п. 8 Положення (стандарту) 16 до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

· прямі матеріальні витрати;

· прямі витрати на оплату праці;

· інші прямі витрати;

· загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюється підприємством.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини, основних матеріалів, що створюють основу продукції, яка виготовляється, купованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретних об'єктів витрат (тобто продукції, робіт, послуг або виду діяльності, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом витрат).

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати працівникам, які зайняті у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які не можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизаційні відрахування та ін.

До складу загальновиробничих витрат належать витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо); витрати на соціальні заходи і медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на службові відрядження персоналу цехів, дільниць тощо.

4.2. Облік прямих матеріальних витрат.

Витрачання у виробництві сировини, основних матеріалів, комплектуючих виробів визначається на підставі звітів або рапортів виробничих підрозділів, дані яких звіряють із даними первинних документів на відпуск виробничих запасів зі складу. При цьому робиться запис:

- при використанні рахунків 8 класу: Д-т 801,802 К-т 201,202; Д-т 23 К-т 801, 802.

- без використання рахунків 8 класу: Д-т 23 К-т 201, 202.

У виробництвах, які виготовляють з одного виду вихідної сировини (матеріалів) і в єдиному процесі виробництва декілька видів продукції, матеріальні затрати відносять на виробництво шляхом розподілу.

Розподіл матеріальних затрат між різними видами продукції може здійснюватися пропорційно:

· нормативного розходу на фактичний випуск продукції;

· умовного розходу, який визначається за допомогою спеціальних коефіцієнтів;

· до кількості (або ваги) випущеної продукції.

Затрати на паливо та енергію (отримані зі сторони або власного виробництва) розподіляються на підставі показників лічильників. При відсутності останніх, розподіл здійснюється пропорційно кількості часу роботи машин та механізмів, що споживають паливо чи енергію в межах їх потужності, або пропорційно кількості машино-годин відпрацьованих на виробництво кожного виду продукції.

В процесі виробництва одержують відходи матеріалів, які бувають: поворотні (стружка, обрізки і ін) і безповоротні.

Поворотні, це ті, які можна використати, безповоротні є втратами і оцінці не підлягають.

Поворотні відходи відображаються в обліку і оцінюються (за ціною вихідного матеріалу; по спеціально встановлених цінах; по цінах можливого використання).

Розподіл відходів між різними видами продукції може здійснюватися пропорційно: до величини витрачених матеріалів або нормативної величини відходів.

Облік відходів ведеться на основі накладних на здачу відходів на склад, на сонові яких складається нагромаджу вальна відомість обліку відходів. На вартість поворотних відходів зменшуються затрати на сировину і матеріали, що відображається записом:

Д-т 209 “Інші матеріали” К-т 23.

Для списання витрачених матеріалів на відповідні рахунки синтетичного та аналітичного обліку затрат у бухгалтерії складають “Відомості розподілу сировини і основних матеріалів по рахунках і статтях витрат” (розробну таблицю № 1).

Дані, цих відомостей, про витрачання матеріалів служать підставою для відповідних записів у журнал 5 (розділ III) та журнал 5А (розділ III А та III Б).

Матеріали, списані на протязі місяця на затрати виробництва за обліковими цінами (плановими, купівельними), в кінці місяця корегуються до фактичної собівартості їх придбання (шляхом списання відповідної суми відхилення між фактичною їх собівартістю і вартістю за обліковими цінами).

Використовують наступні способи контролю за витрачанням матеріалів: сигнальної документації, партіонного розкрою та інвентарний.

4.3. Облік прямих витрат на оплату праці.

Основна заробітна плата виробничих робітників-відрядників включається в склад прямих витрат виробництва на підставі первинних документів про виробіток (рапортів, нарядів, актів, маршрутних листів і т.д.) і безпосередньо відноситься на собівартість відповідної продукції або замовлень. Основна заробітна плата робітників-погодинників, а також заробітна плата робітників підсобників, зайнятих в цехах допоміжними операціями розподіляється, між видами продукції, пропорційно:

· відрядній заробітній платі;

· попередньо розрахованій кошторисній ставці витрат на оплату праці на одиницю продукції;

· вазі або кількості переробленої сировини, матеріалів або напівфабрикатів.

Таким же чином розподіляються різного роду доплати (за роботу в нічний час, за бригадирство), що не пов’язані з виготовленням конкретного виду продукції.

Додаткова заробітна плата виробничих робітників (премії за виконання і перевиконання виробничих завдань, за економію матеріальних ресурсів та ін.) розподіляється між окремими видами продукції пропорційно основній заробітній платі робітників.

В обліку витрат пряма заробітна плата робітників відображається:

- при використанні рахунків 8 класу: Д-т 811,812,813,814,815,816 К-т 661;

Д-т 23 К-т 811,812,813,814,815,816;

- без використання рахунків 8 класу: Д-т 23 К-т 661.

Розподіл трудових затрат на відповідні рахунки синтетичного та аналітичного обліку затрат по видах продукції здійснюється у “Відомості розподілу трудових витрат” (розробна таблиця № 1).

Дані, цих відомостей, про списання трудових витрат служать підставою для відповідних записів у журнал 5 (розділ III) та журнал 5А (розділ III А та III Б).

4.4. Облік інших прямих витрат.

До складу інших прямих витрат відносяться відрахування на соціальне страхування, плата за оренду земельних та майнових паїв, амортизація, втрати від браку, витрати на підготовку і освоєння нових видів продукції.

Суму відрахувань на соціальне страхування визначають за встановленими законодавством нормами до загального розміру витрат на оплату праці. Між окремими об’єктами калькулювання збори розподіляються пропорційно нарахованій основній та додатковій заробітній платі робітників. В бухгалтерському обліку на суму нарахованих зборів роблять записи:

- при використанні рахунків 8 класу: Д-т 821,822.823 К-т 651,652,653,656;

Д-т 23 К-т 821,822,823;

- без використання рахунків 8 класу: Д-т 23 К-т 651,652,653,656.

Для узагальнення інформації про суми нарахованої амортизації по основних засобах, нематеріальних активах, інших необоротних матеріальних активах складають записи:

- при використанні рахунків 8 класу: Д-т 831,832,833 К-т 131,132,133;

Д-т 23 К-т 831,832,833;

- без використання рахунків 8 класу: Д-т 23 К-т 131,132,133.

Крім цих записів, для відображення інших операційних витрат використовують рахунок 84 “Інші операційні витрати”, у структурі якого субрахунки не передбачено, за необхідністю підприємство може відкривати їх самостійно.

4.5. Облік загальновиробничих витрат.

Відповідно до п. 15 ПБО 16 до загальновиробничих витрат належать:

а) витрати на управління виробництвом:

- оплата праці апарату управління цехами, ділянками тощо;

- відрахування на соціальні заходи та медичне страхування;

- витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, ділянок тощо;

б) амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного тощо) призначення;

в) амортизація нематеріальних активів загально-виробничого (цехового, дільничного тощо) призначення;

г) витрати на утримання основних засобів й інших необоротних активів загальновиробничого призначення: експлуатацію; ремонт; страхування; операційну оренду;

д) витрати на вдосконалення технології й ор­ганізації виробництва: оплата праці; відрахування на соціальні заходи відповідних працівників; витрати на поліпшення якості продукції, підвищення її надійності, довговічності й інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, покупних комплектуючих виробів і напівфабрикатів; оплата послуг сторонніх організацій тощо;

е) витрати на утримання виробничих приміщень (оплата комунальних послуг): опалення; освітлення; водопостачання; водовідведення; інші витрати;

є) витрати на обслуговування виробничого процесу: оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи; медичне страхування працівників й апарату уп­равління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг;

ж) витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього природного середовища;

з) інші: витрати на внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цеху та готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі та втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо.

Загальновиробничі витрати відносяться до непрямих витрат, тобто до тих витрат, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкту витрат економічно доцільним шляхом і в зв'язку з цим підлягають розподілу.

Загальновиробничі витрати поділяються на змінні і постійні. Склад змінних і постійних загальновиробничих витрат встановлюється підприємством самостійно.

Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

Нормальна потужність — очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий в умовах звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Обсяг, що відповідає нормальній потужності, визначається підприємством самостійно.

Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об'єкт витрат із використанням бази розподілу (годин роботи, заробітної плати, обсягів виробництва, прямих витрат тощо) виходячи з нормальної потужності.

Нерозподілені постійні ЗВВ включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення.

Приклад розподілу загальновиробничих витрат

Нормальна виробнича потужність підприємства за звичайних умов роботи становить за місяць 2000 одиниць продукції. Загальновиробничі витрати за нормальною потужністю складають 14000 грн., з них:

- сума змінних – 10000 грн.;

- сума постійних – 4000грн.

Фактична сума загальновиробничих витрат:

- лютий – 12 000 грн.;

- березень – 14 500 грн.

Фактична потужність:

- лютий – 1600 одиниць (менша від нормальної потужності);

- березень – 2100 одиниць (більша від нормальної потужності)

Дата добавления: 2015-05-26