Організація оздоровчої фізичної культури в соціально-побутовій сфері

У Законі України "Про фізичну культуру і спорт" наголошено на необхід­ності організації та пожвавлення фізкультурно-оздоровчої діяльності в соціально-побутовій сфері, яка скерована на збереження та зміцнення здоров'я, підвищення працездатності та раціональне використання вільного часу, задоволення потреб людей в активному відпочинку. Ця діяльність повинна розв'язувати й такі соці­альні завдання, як виховання підростаючого покоління та реабілітація людей з відхиленнями у стані здоров'я.

У соціально-побутовій сфері передбачається здійснення фізкультурно-оздо­ровчої діяльності:

• за місцем проживання;

• у місцях масового відпочинку;

• в оздоровчо-рекреаційних та лікувально-профілактичних установах.

Загальне керівництво, планування, організацію, контроль за станом та роз­витком фізкультурно-оздоровчої діяльності в соціально-побутовій сфері здій­снюють обласні, міські, районні органи державного управління спеціальної ком­петенції. До вирішення проблем організації фізкультурно-оздоровчої діяльності повинні також докладати зусиль інші державні установи: депутатські комісії, відділи держадміністрацій, навчальні заклади та державні підприємства. Поряд із державними установами роботу зазначеного напряму проводять і громадські організації: профспілки, ФСТ, громадські органи самоврядування (федерації, асоціації, спілки). Таким чином, організація фізкультурно-оздоровчої діяльності в соціально-побутовій сфері - це об'єкт взаємодії багатьох державних та громад­ських установ

На сьогодні у практиці фізкультурного руху України склалися різноманітні форми організації фізкультурно-оздоровчої діяльності за місцем проживання.

Однією з основних форм є фізкультурно-спортивні клуби, які утворюються в мікрорайонах на базі державних і громадських установ. Робота фізкультурно-спортивних клубів організовується згідно з "Положенням про фізкультурно-спор­тивний клуб за місцем проживання". Утворення клубу реєструється постановою відповідного управління, відділу з фізичної культури і спорту. Залежно від умов та можливостей, а також інтересів мешканців мікрорайону можуть утворюватися дитячі, юнацькі, молодіжні фізкультурно-спортивні клуби, клуби для людей по­хилого віку з окремих видів оздоровчої фізичної культури, з видів спорту, туриз­му тощо. Фізкультурно-спортивні клуби за місцем проживання можуть бути дер­жавної, громадської самодіяльності та індивідуально-кооперативної форм власно­сті й вести роботу на комерційній основі, тобто надавати тільки платні послуги.

Окрім фізкультурно-оздоровчих клубів, останнім часом почали утворюва­тися оздоровчі комплекси (комбінати) та фітнес-клуби для надання платних по­слуг населенню. Фізкультурно-оздоровчий комплекс - це одна або декілька спо­руд та служб із загальним керівництвом і фінансуванням, які забезпечують нада­ння різноманітних фізкультурно-оздоровчих та медико-відновлювальних послуг. Формою організації фізкультурно-оздоровчої діяльності за місцем прожива­ння є культурно-спортивні комплекси. Особливе поширення цієї форми можна спостерігати в сільській місцевості. Культурно-спортивний комплекс являє собою окрему споруду чи декілька споруд різного відомчого підпорядкування, які об'єднуються для вирішення культурно-освітянських, оздоровчих, фізкультурно-спортивних, побутових проблем населення району. Керівництво культурно-спор­тивним комплексом здійснює координаційна рада, яка підпорядкована місцевим радам народних депутатів. Доцільність утворення культурно-спортивного комп­лексу полягає в тому, що забезпечується комплексний підхід до організації дозві­лля, можливість більш раціонального використання фінансових, кадрових, мате­ріально-технічних можливостей, проведення різноманітних заходів, формування національної свідомості за допомогою народних свят, забав, змагань.

Численні дослідження свідчать, що на сьогодні набуває популярності про­ведення вільного часу в місцях масового відпочинку. До таких місць належать міські парки, пляжі, відкриті спортивні споруди, палаци культури та ін. Фізкультурно-оздоровча діяльність у місцях масового відпочинку знахо­диться у компетенції відповідних відділів: культури, фізичної культури і спорту, охорони здоров'я, держадміністрацій, фізкультурно-спортивних товариств, това­риств рятування на водах, інших організацій.

У зв'язку зі специфікою фізкультурно-оздоровчої роботи у заміських зонах відпочинку для її проведення утворюються та обладнуються спеціальні місця: теренкури (пішохідні дозовані траси); "стежки здоров'я" (спеціально обладнані траси); "лісові стадіони" (обладнані галявини або території), дитячі майданчики, площинні спортивні споруди для ігор та розваг. Українське товариство рятування на водах повинно дбати в літній період про відкриття пунктів з навчання пла­ванню. Зацікавлені організації можуть відкривати пункти прокату спортивного інвентарю. На територіях міських зон масового відпочинку доцільно відкривати постійно діючі фізкультурно-оздоровчі групи та консультативно-медичні пунк­ти для тих, хто бажає залучитися до самостійних фізкультурних занять, систе­матично проводити фізкультурно-оздоровчі заходи (змагання, конкурси, забави). Проблеми організації фізкультурно-оздоровчої діяльності в місцях масового відпочинку потребують подальшого вивчення, особливо щодо вдоско­налення її форми та змісту.

Заходи з оздоровчої фізичної культури проводяться в оздоровчо-рекреаційних установах, до яких належать табори різних типів:

• оздоровчі (бази відпочинку), які забезпечують активний відпочинок та зміцнення здоров'я відпочиваючих;

• спортивні - для відпочинку спортсменів у перехідний період тренуваль­ного процесу (утворюються ФСТ, спортивними школами);

• оздоровчо-спортивні - для відпочинку учнівської молоді в канікулярний період (організуються навчальними закладами);

• праці та відпочинку, в яких поєднується суспільне корисна праця з фізкультурно-оздоровчою діяльністю молоді;

• оборонно-спортивні - для підготовки молоді до військової служби в лавах Збройних сил України. Табори названого типу можуть організовувати ТСО Укра­їни, громадські об'єднання "Сокіл", "Січ", "Пласт";

• дитячі літні на базі загальноосвітніх шкіл, закладів культури та охорони здоров'я;

• туристичні бази й табори;

• заміські бази рибалок та мисливців.

За тривалістю та характером роботи табори можуть бути: одно-, дводенні, позмінні; літні, зимові, постійно діючі, стаціонарні та пересувні.

Організація роботи таборів усіх типів будується на основі спеціально роз­роблених "Положень про табори", які містять такі розділи: загальні положення; питання організації табору та керівництво його роботою; зміст роботи табору; матеріальне, кадрове, фінансове забезпечення його діяльності; облік та звітність.

Під час роботи в таборі проводяться такі види та форми фізкультурно-оздоровчої діяльності: ранкова гігієнічна гімнастика, секційні заняття, навчання плаванню, спортивні змагання (спартакіади табору), туристичні походи, спортив­ні свята, ігри, забави та розваги на місцевості, гігієнічні та загартувальні проце­дури.

Зазначені заходи повинні бути узгоджені з внутрішнім розпорядком табору та термінами перебування в ньому відпочиваючих. Фізкультурно-оздоровча діяльність посідає важливе місце в системі лікувально-профілактичних установ. Вона забезпечує використання фізкультурних занять та загартовуючих факторів з метою зміцнення, збереження та відновлення здоров'я людей різного віку. До названих установ належать: оздоровчо-відновлювальні профілакторії промисло­вих підприємств, будинки відпочинку, пансіонати, курорти, установи санаторно­го типу, що розташовані у сприятливих кліматичних зонах.

Поряд із застосуванням засобів лікувальної фізичної культури, вищезазна­чені установи повинні використовувати доступні форми та види оздоровчої фізичної культури: профільовані групи здоров'я, групи з різних видів гімнастики, загартування, рекреаційного туризму, занять на тренажерах та ін. Успіх органі­зації фізкультурно-оздоровчої діяльності багато в чому залежить від наявності у штатному розписі посади фізкультурних фахівців.

Форми організації та проведення, фізкультурно-оздоровчої діяльності в соціально-побутовій сфері можна умовно поділити на оздоровчі, оздоровчо-тре­нувальні, змагальні.

Оздоровчі форми можуїь бути груповими та індивідуальними. До них на­лежать: ранкова гімнастика, загартування, заняття в групах здоров'я комплекс­ного характеру.

Оздоровчо-тренувальні форми передбачають організацію занять з урахуван­ням фізкультурно-спортивних інтересів тих, хто займається.

Змагальні форми - це організація та проведення згідно зі спеціально роз­робленими положеннями та сценаріями різноманітних видів змагань, конкурсів. Такі заходи можуть бути також епізодично стихійними, тобто не запланованими заздалегідь.

Фізкультурно-оздоровча робота, що проводиться в соціально-побутовій сфері, передбачає різновиди фізкультурно-оздоровчих груп, які утворюються з урахуванням особливостей контингенту: групи загальної фізичної підготовки, спеціальної фізичної підготовки та групи здоров'я.

Групи загальної фізичної підготовки поділяються на:

• змішані - для чоловіків (до 40 років) І а жінок (до 35 років), які належать до першої медичної групи;

• групи для чоловіків, старших 40 років і жінок, старших ЗО років, а також осіб, які належать до другої медичної групи;

• групи осіб різного віку, але приблизно однакової фізичної підготовки. Завданнями, які розв'язують оздоровчі заняття названих груп, є зміцнення

здоров'я, розвиток та закріплення основних рухових якостей, покращення функ­ціональних показників. Завданням діяльності груп може бути підготовка до скла­дання державних рухових тестів.

Число членів груп загальної фізичної підготовки не повинно перевищувати ЗО осіб, а для контингенту похилого віку - 20 осіб. Заняття проводяться 2 рази на тиждень тривалістю 45-60 хв. їх бажано проводити просто неба, на стежках здоров'я, у лісопаркових зонах.

Групи спеціальної фізичної підготовки, їх різновидами є групи атлетичної гімнастики, шейпінгу, плавання, спортивних ігор, бігу, туризму тощо.

Заняття в групах вирішують, окрім фізичної підготовки, такі завдання: роз­виток м'язів, досягнення оптимальної маси тіла, розвиток гнучкості, витрива­лості, оволодіння прикладними навиками, організація активного відпочинку.

У групах, за винятком атлетичної гімнастики, можуть займатися особи всіх вікових груп, які належать до першої медичної групи. Чисельний склад групи -20-25 чоловік. На заняттях використовується типове та спеціальне обладнання, музичний супровід та ін.

Групи здоров'я. До їх числа належать групи ранкової гімнастики, лікуваль­ної гімнастики та сімейні групи.

У групи ранкової гімнастики залучаються особи всіх вікових та медичних груп. Такі групи, як правило, організуються в гуртожитках, на спортивних спору­дах або у житлових мікрорайонах.

Чисельний склад груп •- до 40 чоловік. Заняття проводяться просто неба під керівництвом інструктора.

Групи лікувальної або відновлювальної гімнастики організуються для осіб, які належать до третьої медичної групи. Вони можуть мати жіночий або зміша­ний контингент і розв'язують завдання зміцнення здоров'я, відновлення коорди­нації рухів, покращення самопочуття, виправлення вад постави тощо.

Заняття проводяться два рази на тиждень. Кількісний склад груп та трива­лість занять залежать від фізичного стану та захворювань тих, хто займається. Він може коливатися від 5 до 15 чоловік із тривалістю від ЗО до 90 хв.

Заняття проводяться в спеціально обладнаних приміщеннях із використан­ням різноманітних пристроїв, тренажерів.

Сімейні фізкультурно-оздоровчі групи передбачають сумісні заняття бать­ків та дітей. Зміст та спрямування сімейних фізкультурних занять можуть вирішувати широке коло освітніх та виховних завдань залежно від потреб та бажань дітей і батьків.

Комплектування сімейних оздоровчих груп повинно враховувати ідентичність функціональних та соціально-демографічних характеристик. Вік дітей, як правило, обмежується 7-12 роками.

Заняття проводяться впродовж року: зимою та в міжсезоння - у залі, літом - просто неба. Місця занять повинні бути добре обладнані з дотриманням вимог безпеки та гігієни.

За особами, які відвідують заняття у фізкультурпо-оздоровчих групах, повинен бути встановлений постійний лікарський контроль. Вони забов'язані проходити повне медичне обстеження двічі на рік, а при потребі - частіше.

Тренерам-викладачам та інструкторам необхідно вести документацію пла­нування роботи, обліку та звітності.

Дата добавления: 2015-05-29