Основні функції соціальної держави в постсоціалістичній трансформаційній економіці

2.

1.

Тема 9. Інституціональні основи системної постсоціалістичної трансформації

Контрольні питання

1. Які ознаки притаманні системі соціалізму?

2. В чому сутність центрально керованої економічної системи?

3. Які переваги та недоліки директивного планування в командно-адміністративній економіці?

4.Розкрийте об’єктивну необхідність та сутність трансформаційного процесу в Україні

Мета: проаналізувати основи формування інституціонального середовища в Україні та шляхи системної постсоціалістичної трансформації

План

1. Основи інституціонального будівництва та інституціональні складові трансформаційних процесів

2. Держава в системі суспільних відносин. Роль і функції держави у постсоціалістичних трансформаціях

3. Реформування системи власності як основа трансформації
постсоціалістичних відносин. Специфікація прав власності

4. Критерії завершеності трансформаційного періоду для
постсоціалістичних економік

Література: [10, С.257-279]; [11, 12, С. 172-212]

Інститути - це правила (норми) поведінки індиві­дів, що регламентують їх взаємодію. Вони визначають мотивацію поведінки людей у всіх сферах функціонування суспільства, яка є похідною від системі цінностей, що склалася.

Інституціональне будівництво складний і тривалий процес. Його мета визначається стратегічними цілями розвитку конкрет­ного суспільства.

Інститути пронизують всі сторони і сфери суспільного життя, формують погляди людей на суспільні цінності й відповідно до цього спря­мовують дії людей. Кожне суспільне явище, процес можна опи­сати з точки зору інституціонального підходу до нього. Тому іс­нують політичні, економічні, правові інститути, кожний з яких формує власне інституціональне середовище. Так, економічна сфера формує своє власне інституціональне середовище, власну інституціональну структуру, до якої входять фінансові, ринкові, банківські інститути. Водночас кожну зі складових економічної сфери можна розглядати як самостійний інститут. Ринок, фінан­си, банки - це інститути економічного блоку, які самі можуть наповнюватися власною інституціональною будовою у формі рин­кових, фінансових, банківських інститутів тощо.

Розвиток соціально-економічних систем визначається не тіль­ки типом конкретної системи, а й станом інституціональної си­стеми, яка являє собою сукупність ставлень людей до панівних правил і норм поведінки людей, що регламентують взаємовідноси­ни між ними у всіх сферах життєдіяльності.

Інституціональна система включає дві підсистеми: формальну (це законодавчо зафіксовані норми і правила, якими люди повинні керуватись у власних діях і у взає­мовідносинах між собою) і неформальну (це загальноприйняті умовності, звичні норми або кодекси поведін­ки, опосередковані панівною культурою, мораллю, етичними нор­мами, звичками тощо). Ці дві підсистеми взаємозв'язані й формують інституціональне середовище, в якому перебуває будь-яка особистість і яке спрямовує дії людей відповідно до цих норм. Саме середовище формується протягом тривалого часу, тому інституціональні зміни - це досить тривалий процес, який потребує усвідомлення суспільством необхідності цих змін, бажання здійснити їх в на­прямку вдосконалення інституціонального середовища.

Формування інституціональної системи в країнах з перехід­ною економікою відбувається двома паралельними шляхами:

1. органи влади проводять реформи в основі яких ле­жать розробка та впровадження формальних правил;

2. традиції і звичаї (рутини) служать інституціональною основою консервації традиційних відносин, що базуються на звичайній сис­темі цінностей і мотивації діяльності індивідів.

Інституціональна система повинна базуватися на певних принципах, що забезпечують формування цивілізованих соціаль­них відносин в суспільстві, економічне зростання і підвищення добробуту населення:

- забезпечення невід'ємних прав і свобод особистості;

- створення стимулів для зростання ефективності суспільного виробництва;

- забезпечити зростання життєвого рівня усіх соціальних груп населення;

- наявність ефективного контролю за дотриманням діючих і нових формальних правил, що регламентують взаємини особистості і суспільства з застосуванням санкцій передбачених зако­ном до усіх порушників.

Якщо трансформаційні процеси будуть відбуватися на таких принципах, то створена інституціональна система буде забезпе­чувати соціально-економічний розвиток суспільства.

Держава є інституціональною будовою, яка формує і забезпечує пра­вила й норми взаємодії економічних агентів у процесі створення і розподілу багатства. Через сформовані державою розподільчі відносини та контроль над виконанням встановлених норм роз­поділу й перерозподілу формується соціальна політика в країні, від якої залежить стан соціальної справедливості у суспільстві.

Особлива роль держави у трансформаційній економіці вияв­ляється через встановлення «правил гри» в умовах формування нових виробничих відносин.

Метою постсоціалістичних трансформацій є розбудова соціаль­но-орієнтованої економіки, заснованої на приватній власності в усіх її різновидах, та особистий інтерес товаровиробника, спря­мований на максимізацію прибутку в результаті раціонального використання ресурсів і виробництва необхідних для суспільства благ. Формою організації цієї системи є ринок. Взаємодія всіх економічних агентів виявляється через обмін, а тому цю систему заведено називати ринковою.

Проте ринок як головний регулятор не забезпечує соціальну орієнтацію розвитку і тому необхідна зовнішня сила суспільного інституту з владними повноваженнями, який працює на суспільний розвиток системи – сила держави.

1. Спряму­вання розвитку виробництва та обміну шляхом встановлення чіт­ко визначених норм і правил взаємодії економічних агентів та взаємовідносин останніх і держави

2. Інституційне оформ­лення і регулювання системи відносин власності

3. Забезпечення соціальних пріоритетів в економіці, що здійснюється через підпоряд­кування виробництва, обміну і розподілу завданням прогресу людини, її всебічного розвитку, життєвим інтересам усього суспільства

4. Розвиток соціокультурної системи та охорони навколишнього природного середовища

5. Створення сприятливих умов для реалізації потенційних творчих здібностей кожного

6. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності, вирішення геоекономічних завдань і забезпечення економічної безпеки

Дата добавления: 2015-05-26