Основні форми прояву політичної монополії в економіці

1.

Тема 8. Передумови та цілі системної трансформації соціалізму

Контрольні питання

1. Розкрийте сутність соціальної стратифікації

2. Охарактеризуйте поняття вищого, середнього і нижчого класу населення

3. Які ознаки характерні для класу ділових людей за Й. А. Шумпетером?

Мета: розкрити передумови та проаналізувати цілі системної трансформації соціалізму

План

1. Економічна теорія соціалізму та її політична детермінанта

2. Соціально-економічна сутність централізовано керованої економічної системи

3. Централізоване директивне планування: сутність, переваги та недоліки

4. Необхідність, сутність і цілі соціально-економічної трансформації командно-адміністративної системи соціалізму

Література: [11, 12, С. 144-171]

Соціалізм – це суспільний устрій, який приходить на зміну капіталізму і характеризується суспільною власністю на засоби виробни­цтва, відсутністю експлуатації людини людиною, плановим у масштабах усього суспільства виробництвом і розподілом результатів виробничої діяльності за працею.

Через об'єктивно-суб'єктивні обставини практичне втілення в життя теоретичних засад соціалізму відхилялося від теорії. І тоді модель соціалізму втілилась у специфічній економічній системі, яка отримала назву централізовано керованої економіч­ної системи. Головним політичним чинником утворення цієї системи була монополізація політичної влади однією партією.

Центральзовано керована економічна система була однією з найбільш політизованих систем в історії людства. Відомий економіст Янош Корнаї зазначив: клю­чем для розуміння класичної системи соціалізму є його політична структура, в якій політична влада належить правлячій партії, партія і держава так переплетені, що в країні не допус­кається будь-яка протидія політиці партії.

У політичному сенсі Радянський Союз був країною диктатури пролетаріату. Представником інтересів робітничого класу була комуністична партія, яка була монополістом політичної влади, здійснювала полі­тичне й економічне керівництво. Це виявлялось у тому, що п'ятирічні плани соціально-економічного розвитку обов'язково затверджувалися на з'їздах КПРС. Цей розвиток був предметом постійного контролю з боку КПРС. Економічні успіхи чи невдачі керівників завжди оцінювала партія. Таким чином, диктатура пролетаріату за короткий час перетворюється на диктатуру правлячої партії. Монополія політичної влади зумовлює моно­полізм в економіці, ідеології, соціальній сфері.

1. Заідеологізованість економіки. Стверджувалося, щобудь-які переваги економічних процесів і явищ – заслуга переможного соціалізму, всі економічні досягнення - результат втілення економічної політики партії.

2. Декларативність. Виявлялася у розриві між словом і ділом. Політика партії не підкріплювалась життєвими реаліями. Тому в міру її «морального зношення» вона непомітно знімалася з порядку денного і замінювалася «вдосконаленішою», не стаючи від цього більш реальною і виконуваною.

3. Дезорганізація. Управлінські рішення були не результатом обґрунтованої економічної політики, що базується на об'єктивних економічних законах, а наслідком суб'єктивних партійних задумів і дій. Наприклад, встановлення народногосподарських пропорцій зумовлювалось не реальними потребами суспільства, а особливостями політико-економічних завдань партії.

4. Ірраціональність, до якої приводила партійна ідеологія. Необхідність реалізації партійних гасел призводила до того, що виробництво функціонувало заради виробництва, а не для споживання; засоби досягнення мети зводилися до формування витратної економіки; економічні категорії не відповідали своєму змісту і тому не виконували своїх функцій; гроші не були справжнім мірилом вартості; ціни не завжди відображали суспільно необхідні витрати; прибуток не був кінцевою метою суб'єктів господарювання тощо.

5. Знеособ­лення людини -перетворення головної продуктивної сили (людини) у гвин­тик механізму діяльності партії.Людська діяльність була зведе­на до ланки у ланцюгу величних звершень партії.

Дата добавления: 2015-05-26