Британська модель трансформації соціально-економічних відно­син

3.

2.

1.

Тема 6. Соціалізація економіки: чинники, інституціональні форми та інструменти. Соціальна держава

Контрольні питання

1. Розкрийте сутність людського та соціального капіталу

2. Яким чином розвиток інтелектуального капіталу вплинув на трансформацію системи відносин власності?

Мета: проаналізувати зміст та основні моделі розвитку соціальної держави в процесі трансформації сучасного капіталістичного суспільства

План

1. Соціалізація економіки як органічна ланка загального процесу соціалізації життя

2. Соціальна держава: основні завдання та різновиди

3. Моделі соціалізації економічного життя

Література: [11, 12, С. 112-126]

Соціалізація економіки, виступаючи органічною ланкою загального процесу соціалізації, виявляється у становленні та розвитку тенденції, а згодом і закономірності, згідно з якою під впли­вом потреб виробництва значно прискорюється процес засвоєн­ня та використання основними суб'єктами господарювання специфічної системи знань, норм і цінностей, необхідних для успішного функціонування народного господарства, соціально-економічних відносин, суспільства загалом.

Особливістю такого процесу є те, що за умов стрімкого всмок­тування конкурентною економікою досягнень НТП і НТР стрім­ко зростає цінність не тільки підприємця, менеджера, а й найманих працівників, які володіють знач­ним обсягом необхідних знань, навичок, творчим потен­ціалом, мобільністю та комунікативністю в усіх галузях. Це викликає потребу, можливість і до­цільність трансформації економічних відносин у межах окре­мих країн і всього світу.

Розвиток соціалізації економіки на макрорівні переплітається із соціалізацією господарства на мікрорівні, що виявляється у наступному:

1. наймані працівники нама­гаються та повинні засвоїти принципи, цінності, правила й інші елементи культури відносин, що склалися у фірмі;

2. керівництво підприємства про­водить політику соціалізації бізнесу, забезпечуючи найбільш ефек­тивну систему гармонізації інтересів усіх зацікавлених сторін, інтегруючи найманих пра­цівників у процеси прийняття рішень, розуміння відповідальності за свою діяльність та діяльність фірми.

Рівень розвитку соціалізації економіки і якість змін у си­стемі економічних відносин залежить від ступеня активності особи­стості у процесі прийнятгя та реалізації рішень, готовності сприймати ці зміни та забезпечувати їх позитивний характер своєю працею. Тому значення соціальних чинників економічного розвитку у систе­мі мотивації та стимулів невпинно зростає, особливо у процесі ста­новлення постіндустріального, постекономічного суспільства.

Система соціальних інститутів, які виникають у ході соціалізації економіки, забезпечує шлях трансформації виробничих відносин через еволюцію старих інститутів, появу нових, адекватних сучасним потребам розвитку, шляхом компромісів, створення ефективних механізмів узгодження та прий­няття рішень, спільної участі усіх суб'єктів господарювання у їх реалізації. Соціалізація економіки передбачає наявність або ство­рення інституту громадянського суспільства - інституту, необхідного для за­безпечення економічної свободи виробників, соціальної справедли­вості, контролю за прийняттям та виконанням рішень. Формування такого інституту, у взаємодії з іншими, сприяє самореалізації та розвитку людини, як члена суспільства та як окремого суб'єкта ви­робництва, що позитивно впливає на можливості економічного зростання.

Дослідники проблем формування та функціонування держави добробуту Розрізняють три її основні різновиди:

1. позитивна держава со­ціального захисту - держава, що проводить політику, спря­мовану на вирівнювання шансів добробуту для всіх громадян, гарантування їм рівних можливостей (наприклад США);

2. дер­жава соціальної безпеки - гарантуючи «рівні можливості» усім громадянам, проводить політику створення умов для по­вної зайнятості та отримання доходів не нижче прожиткового рівня (Велика Британія);

3. соціальна держава загального доб­робуту - націлює свою соціальну політику на забезпечення повної зайнятості, зменшення диференціації у рівнях доходів громадян, створює для проведення такої політики розгалуже­ну мережу державних та громадянських соціальних служб (наприклад Швеція).

У науковій літературі існує також класифікація соціальної держави за політичними ознаками. Зокрема розрізняють лібе­ральну, консервативну та соціал-демократичну моделі соці­альної держави. Основні ознаки такого поділу:

1. ліберальна со­ціальна держава - виходить із необхідності забезпечити рів­ні соціальні шанси усім громадянам та залишкового принци­пу фінансування малозабезпечених, стимулюючи цим активний пошук роботи останніми;

2. консервативна соціальна держава - вважає за доцільне проводити політику рівноваги патерналістських дій влади та використання адресних про­грам соціальної підтримки різних професійних, майнових груп і прошарків населення країни;

3. соціал-демократична со­ціальна держава - проводить політику визнання рівних соці­альних прав громадян і, відповідно, забезпечення їх однако­вими соціальними умовами та пільгами.

Особливості британської моделі визначаються чинни­ками: збереженням основних позицій манчестерського лібералізму (захисту принципів абсолютної цінності ринку) та розвитком соціального лібералізму (визнає економічну свободу в усіх її формах і припускає необхід­ність державного втручання у розв'язання проб­лем економічного і соціального розвитку країни). Бри­танська модель економічного та соціального розвитку тяжіла до американської, у якій основною метою управлін­ської діяльності є максимізація доходів акціонерів на відміну від Європи, де економічний прогрес і соціальний захист розглядаються як єдине ціле.

Сучасна британ­ська модель соціальної орієнтації економіки почала формуватися значно пізніше, ніж в інших країнах континентальної Європи, піс­ля приходу до влади у 1997 р. лейбористів на чолі із Т. Блером.

Основними положеннями концепції нового лейборизму є:

- усунення негативних елементів в економічній та соціальній системі капіталізму; використання в інтересах усього суспільства таких переваг капіталізму, як ринок, конкуренція, вільні світогосподарські зв'язки;

- забезпечення переходу до справедливого суспільного устрою, що має базуватися на розвит­ку різноманітних форм участі громадян у розв'язанні економічних, соціальних і політичних проблем розвитку суспільства;

- забезпечення не рівності у доходах, а рівності можливо­стей, перетворення основної маси громадян країни у представників середнього класу;

- скорочення витрат на соціальну допомогу та орієнтація їх на розвиток освіти, професійного навчання, створення нових робочих місць.

Французька модель соціалізації економіки

Основними особливостями моделі розвитку Франції є надзвичайно велика роль держави у регулюванні національ­ної економіки, значна регламентація діяльності бізнесу, що не заважає цій країні утримувати першість щодо рівня й темпів зростання продуктивності праці відносно інших розвину­тих країн світу. Визначальну роль держава відіграє і в регулю­вання соціально-трудових відносин у країні.

Можна зробити висновки щодо перспектив і необхідності розвитку моделей соціалізації економічного життя: безпосереднім наслідком розроблення та запровадження різ­номанітних моделей соціального ринкового господарства у низці розвинутих європейських держав стало довготривале зростання ВВП та реальних доходів населення, забезпечення високого рівня конкурентоспроможності економіки в цілому та окремих її галузей, стабільність демократії, економічної свободи, соціальної захищеності, позитивна динаміка соціальних стандар­тів життя окремої людини, збільшення уваги до якості функціонування екологічної, духовної та інших підсистем метасоціальної системи. Проте існували також проблеми та суперечності, що виникають у про­цесі соціалізації економіки розвинутих країн, але вони не є свідченням хиб­ності потреби у подібній орієнтації господарських систем. Адже со­ціалізація має об'єктивний характер, вона пов'язана зі зміною ролі людини в економіці та зі зміною ролі економіки у житті кожної окремої людини, суспільства в цілому.

Можна також зробити висновок щодо найоптимальнішої за сучасних умов моделі соціальної держави: для підтримки ефек­тивного функціонування глибинних ринкових механізмів мотивації сьогодні більш підходить її ліберальна модель. Саме застосування моделі ліберальної соціальної держави дає змогу забезпечити рівновагу між потребою у свободі економічної діяльності та прагненням рівності й соціальної справедливості.

Орієнтація сучасної соціальної полі­тики, наприклад Німеччини, непослідовність, нерішучість реформаторської діяльності її владних політичних структур, зокрема у вдосконаленні та оптимізації податкової системи, си­стеми соціальних пільг та соціальних прошарків населення, що мають право на їх отримання, мотиваційних важелів до праці, ба­гато в чому схожа із орієнтирами та практичними кроками еко­номічної та соціальної політики України.

Дата добавления: 2015-05-26