Вимоги до технічного оформлення контрольної роботи роботи

Вимоги до написання контрольних робіт

КОТРОЛЬНА РОБОТА З ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО

Контрольна робота виконуються слухачем самостійно, дотримуючись рекомендованої структури та вимог до її технічного оформлення.

Контрольна робота має бути написана (чи надрукована) чітко й розбірливо, без помилок та виправлень на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210 х 297 мм). Загальний обсяг контрольної роботи, включаючи список використаних літературних джерел та додатки, не повинен перевищувати 10-15 сторінок, надрукованих через полуторний інтервал.

Текстова частина має бути одного кольору (чорного, синього, фіолетового), шрифт Times New Roman – 14.

Аркуш контрольної роботи повинен мати поля: ліве – не менше 20 мм, верхнє – не менше 20, праве – не менше 10, нижнє – не менше 20 мм.

Нумеруються всі сторінки роботи до останньої, ураховуючи ілюстрації та додатки, без пропусків, повторів і літерних додатків. Першою сторінкою вважається титульна, на якій цифра «1» не ставиться. Отже, загальна нумерація роботи починається на наступній сторінці (зміст контрольної роботи) з цифри «2». Порядковий номер сторінки проставляється на середині її верхнього поля.

На запозичену з інших джерел інформацію, а також на цитати, що наводяться в тексті, мають бути зроблені посилання. Їх наводять одразу після закінчення цитати в квадратних дужках, де вказують порядковий номер джерела у списку використано літератури та відповідні сторінки джерела(наприклад: [14, с. 31 – 45], або під текстом тієї ж сторінки у вигляді зноски, де вказують прізвище та ініціали автора, назву джерела, місце видання, видавництво, рік видання та сторінку.

Практичне завдання. Для правильного і повного виконання завдань слухачі повинні: ознайомитися з методичними вказівками до кожної теми, вивчити рекомендовані нормативні акти і літературу. Після цього слухачі повинні проаналізувати умови завдання, з’ясувати юридичне значення кожного наведеного у завданні факту, проаналізувати взаємовідносини сторін, позиції суду, адвоката, продумати відповіді на поставлені запитання, змоделювати контраргументи. Слід мати на увазі, що в деяких завданнях передбачена можливість двох і більше рішень шляхом самостійного внесення змін і доповнень у фактичні обставини справи.

Своє рішення слухачі повинні викласти письмово.

Вирішення практичного завдання повинно бути повним, ясним, чітким, без зайвої деталізації, яка не має правового значення у даній справі.

В описовій частині необхідно, зокрема, вказати зміст і підстави позовних вимог; внесені зміни підстав, предмета, розміру позовних вимог; чи визнає відповідач позов; якщо визнає – повністю чи частково; у разі заперечень – у чому суть заперечень проти позову; зміст пояснень заявників, заінтересованих і третіх осіб; пояснення (висновки) органів, організацій або громадян, які захищають в силу закону права інших осіб.

Мотивувальна частина рішення має містити встановлені слухачами обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких сторони виходили при визнанні грошових та інших майнових вимог. Якщо є необхідним слухачу вийти за межі фабули практичного завдання, він зобов’язаний це мотивувати.

Мотивувальна частина рішення має обов’язково містити посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, а в окремих випадках – на норми Конституції України, на підставі яких визначено права і обов’язки сторін у спірних правовідносинах, у певних випадках – на керівні постанови Пленуму Верховного Суду України чи Вищого господарського суду України з питань застосування законодавства при вирішенні цивільних справ. Практичне вирішення у разі необхідності можливо мотивувати за допомогою доктрини права інтелектуальної власності та тлумачень норм права, що містяться в підручниках, посібниках, періодичних виданнях, матеріалах лекційного курсу.

Резолютивна частина рішення практичного завдання повинна мати вичерпні, чіткі, безспірні, логічно узгоджені висновки, які випливають зі встановлених фактичних обставин по суті розглянутого завдання. В ній, зокрема, має бути зазначено:

а) повністю чи частково задоволено позовні вимоги чи в позові відмовлено;

б) які саме права позивача визнано чи поновлено, розмір грошових сум чи перелік майна, присуджених позивачу;

в) вартість майна, яке належить стягнути з відповідача, якщо при виконанні рішення присудженого майна у наявності не буде;

г) які конкретно дії і на чию користь відповідач повинен вчинити чи яким іншим передбаченим законом способом підлягає захисту порушене право;

д) в яких межах допускається негайне виконання рішення, коли суд зобов’язаний або вправі його застосувати.

Дата добавления: 2015-05-31