Загальна характеристика Кримінального кодексу України

Кримінальний кодекс України - це систематизований законодавчий акт, прийнятий Верховною Радою України, який визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та встановлює конкретні міри покарання за їх вчинення.

З першого вересня 2001 р. набрав чинності прийнятий 5 квітня 2001 р. Верховною Радою України чинний Кримінальний кодекс України. Кримінальний кодекс України покликаний сприяти роз­витку України як суверенної, незалежної, демократичної, со­ціальної, правової держави. Його головною функцією, головним суспільним призначенням є функція захисту найбільш важливих суспільних відносин. Кодекс складається з двох частин — Загальної і Особливої, а також прикінцевих та перехідних положень — і містить 447 статей (Загальна частина — 108, Особлива — 339), Загальна й Особлива частини КК України поділяються на розділи, а останні, у свою чергу, — на окремі статті.

Загальна частина КК України передбачає норми уза­гальненого характеру, в яких відображаються завдання КК України, підстави кримінальної відповідальності, чинність за­кону в часі й просторі; поняття злочину та його види; співучасть у злочині, повторність і рецидив злочинів тощо і складається з 15 розділів: “Загальні положення”, “Закон про кримінальну від­повідальність”, “Злочини, його види та стадії”, “Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб'єкт злочину)”, “Вина та її форми”, “Співучасть у злочині”, “Повторність; сукупність і рецидив злочинів”, “Обставини, що виключають злочинність діяння”, “Звільнення від кримінальної відпові­дальності”, “Покарання та його види”, “Призначення пока­рання”, “Звільнення від покарання та його відбування”, “Су­димість”, “Примусові заходи медичного характеру та приму­сове лікування”, “Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх”.

Особлива частина Кодексускладається з 20 розділів, систематизова­них за групами подібних суспільних відносин і передбачає конкретні норми щодо відпові­дальності за окремі злочини і зазначені покарання щодо осіб, які їх вчинили. Ці норми передбачають, зокрема, відпові­дальність за злочини проти особи, її конституційних прав і свобод; власності; за злочини у сфері господарської діяльнос­ті; у сфері охорони довкілля; проти громадської безпеки, без­пеки виробництва та транспорту; проти здоров'я населення, громадського порядку й моральності; авторитету органів дер­жавної влади та органів місцевого самоврядування; у сфері службової діяльності; проти правосуддя, порядку несення військової служби, проти миру та міжнародного правопоряд­ку тощо.

В абсолютній більшості норм Особливої частини встанов­лена кримінальна відповідальність за окремі види злочинів. Тому їхня структура однорідна і складається, як правило, із двох елементів — диспозиції і санкції. Санкції статей Кодексу в основному побудовано таким чином, щоб стиму­лювати суд передусім до застосування покарань, не пов'язаних з позбавлен­ням волі. Позбавлення волі передбачається, як правило, лише у випадках за­вдання злочинами тяжкої шкоди.

Дата добавления: 2015-05-31