Список літератури та нормативних актів для самостійної роботи

1. Конституція України. Відомості Верховної ради України. -1996р.- №30.

2. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001р.

3. Кононенко. І. В. Основи правознавства: навч.пос. у схемах і таблицях / І. В. Кононенко. —

К.: Кондор, 2008.

4. Правознавство: підручник / А.І. Берлач, С.С. Бичкова, Д.О. Карпенко, А.М. Колодій, А.Ю. Олійник, В.І. Осадчий. — К.: Правова єдність, 2008.

5. Правознавство: навч. посіб. / С.В. Дрожжина, О.О. Одінцова, В.О. Кондратьєв та ін.; За

ред. С.В. Дрожжиної. – К.: Знання, 2010.

6. Правознавство: підручник / За ред. В.В.Копєйчикова, А.М.Колодія. – К.: Юрінком Інтер,

2007.

7. Семерак, О. С. Основи правознавства: навч.пос. / О. С. Семерак, І. О. Семерак.— К.: Знання, 2008.
8. Скакун, О.Ф. Теорія права і держави: підручник / О.Ф.Скакун. – 2-ге вид. – К.: Правова Єдність, 2010.

9. Юридична енциклопедія – К., 1998 - 2003 – Т. 1 - 6

10. Юридичні терміни – К., 2003.

Основні терміни теми:

Кримінальне право -це система юридичних норм, встановлених органом законодавчої влади, що визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочинними і які покарання належить застосувати до осіб котрі їх вчинили.

Злочин - це передбачене кримі­нальним законом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину (ст. 11 КК України).

Винність -це наявність у особи відповідного психічного ставлення до вчиненої дії або бездіяльності.

Види злочинів: невеликої тяжкості — за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше більш м’яке покарання;

середньої тяжкості — за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років;

тяжкі злочини — за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років;

особливо тяжкі злочини — за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі.

Склад злочину – сукупність передбачених кримінальних законом ознак, які визначають суспільно небезпечне діяння.

Об'єкт злочину відображає те, на що посягає злочин, чому або кому він заподіює певної шкоди (власність, майнові права, права і свободи громадян).

Об'єктивна сторона — це зовнішня сторона діяння. Во­на виражається у дії чи бездіяльності, якою заподіюється чи створюється загроза заподіяння шкоди об'єкту злочину.

Ознаки об'єктивної сторони: суспільнонебезпечнедіяння (дія чи бездіяль­ність); злочинні наслідки діяння; причинний зв'язок між ними; спосіб вчинення діяння; час, місце знаряддя і засоби злочину.

Суб'єкт злочину — це є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

Неосудність- це стан, коли особа не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.

Осудна особа-Ст. 19 КК визначає, що осудною визнається особа, яка під час вчинення діяння, передбаченого Кодексом, могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

Обмеженої осудності (ст. 20)-це коли особа під час вчинення злочину, через наявний у неї психічний розлад, у повній мірі була не здатна усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними.

Суб'єктивна сторона — внутрішня сторона злочину, яка охоплює психічні процеси, свідомість, волю особи в мо­мент вчинення злочину.

Ви­на — психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи без­діяльності, передбаченої Кримінальним кодексом України, та наслідків вчинку, виражене у формі умислу чи необережнос­ті (ст. 23).

Злочинна самовпевненість полягає у такому ставленні суб'єкта злочину, як передбачення особою настання суспіль­не небезпечних наслідків діяння.

Злочинна недбалість має місце тоді, коли особа взагалі не передбачає навіть можливості настання суспільне небезпечних наслідків, але вона в силу певних обставин повинна була їх передбачити.

Стадії вчинення злочину — це певні етапи його здій­снення, які істотно різняться між собою ступенем реа­лізації злочинного наміру, характером діяння (дії або бездіяльності) та моментом його закінчення.

Закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кодексу.

Незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин.

Готування до злочину - є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.

Замах на злочин - є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Добровільна відмова при незакінченому злочині - є остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.

Співучастю у злочині визнається умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

Виконавець (співвиконавець) - це особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений Законом.

Організатор - це особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням.

Підбурювач - це особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.

Посібник - це особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

Кримінальний кодекс України - це систематизований законодавчий акт, прийнятий Верховною Радою України, який визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та встановлює конкретні міри покарання за їх вчинення.

Кримінальна відповідальність — це одна із видів юридичної відповідаль­ності, яка настає за скоєння злочинів і встановлюється державою.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Уявною обороною визнаються дії, пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.

Амністія – акт найвищого законодавчого органу держави про повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певних категорій осіб, винних у вчиненні злочинів.

Помилування – повне або часткове звільнення засудженого від покарання або заміна призначеного йому покарання на більш м’яке.

Штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених законом.

Питання для самоконтролю до теми

1. Що таке кримінальне право, його предмет та метод?

2. Дайте загальну характеристику Кримінального кодексу України.

3 Що таке злочин? Які його ознаки та склад?

4. Яка класифікація злочинів вам відома?

5. Які обставини виключають злочинність діяння?

6. Що таке стадія вчинення злочину? Які стадії злочину вам відомі?

7. Перелічіть види співучасті у вчиненні злочину.

8. Дайте визначення кримінальної відповідальності та назвіть її ознаки.

9. Назвіть основні види кримінальних покарань?

10. Назвіть злочини, за вчинення яких кримінальна відпові­дальність настає з 14 років. Які примусові заходи виховно­го характеру можуть бути застосовані до неповнолітнього?

Дата добавления: 2015-05-31