Види договору купівлі-продажу

Форма

Кожен з них має певні особливості щодо умов укладення та виконання, визначення прав і обов'язків сторін та правових наслідків невиконання (неналежного виконання) договору.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути окремі речі або їх сукупність (об'єкти природи або створені людиною матеріальні блага), а також певні зобов'язальні права, які пов'язані з можливістю реалізації зафіксованих у них повноважень на можливе отримання майнових вигод (зафіксованих, наприклад, у цінних паперах).

Договір купівлі-продажу, як і будь-яка інша цивільно-правова угода, має певну форму. В Цивільному кодексі України відсутня стаття, якою б безпосередньо визначалася форма для усіх різновидів договору купівлі-продажу. Однак цей Кодекс та інші законодавчі акти містять норми, в яких обумовлюється особливий порядок оформлення окремих договорів купівлі-продажу. Якщо спеціальними правовими нормами не визначена форма того чи іншого різновиду договору купівлі-продажу, то необхідно керуватися загальними правилами цивільного законодавства про форму угод. Тобто, договір купівлі-продажу може укладатися в усній чи письмовій (звичайній або нотаріальній) формі, а також шляхом здійснення так званих конклюдентних дій залежно від умов, передбачених статтями 42-43 ЦК України.

Договір купівлі-продажу може укладатись у різних формах: усна, письмова, нотаріально-посвідчена. Якщо момент укладання і виконання договору співпадають, його можна укласти в усній формі, якщо не співпадають - можна укласти в письмовій формі. Що ж стосується останньої форми, вона обов'язкова при укладенні договору купівлі-продажу жилого будинку, коли однією із сторін є громадянин та в інших випадках, зазначених в законодавстві.

Права та обов'язки виникають для обох сторін договору купівлі-продажу. Так продавець зобов'язаний передати продану річ покупцеві, даному обов'язку відповідає право покупця; покупець зобов'язаний сплатити вартість товару - продавець має право вимагати сплати вартості.

Не встановлено ЦК також загальних вимог щодо форми договору купівлі-продажу.

У зв’язку з цим на нього поширюються загальні вимоги, встановлені щодо форми правочину

Форма окремих видів договорів купівлі-продажу

1. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного
майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого
нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає
нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

http://www.pravo.vuzlib.org/book_z672_page_60.html

зміст

З укладенням договору купівлі-продажу, як і будь-якої іншої двосторонньої угоди, у кожної із сторін виникають права і обов'язки, які становлять його зміст. Важливо, що права однієї сторони співвідносяться з обов'язками іншої сторони таким чином, що відповідному обов'язку продавця кореспондується відповідне право покупця і навпаки. Так, одним з найважливіших обов'язків продавця є передача ним майна у власність (у повне господарське відання або оперативне управління) покупця, а останній набуває право вимагати передачі йому цього майна. У свою чергу покупець зобов'язаний прийняти від продавця придбане майно і сплатити за нього обумовлену ціну, а продавець відповідно вправі вимагати прийняття покупцем проданого майна (якщо він у цьому зацікавлений) і сплати за нього належної грошової суми. Тому аналіз змісту обов'язків дає одночасно уявлення і про відповідний зміст прав сторін, що робить недоцільним детальний розгляд усіх прав сторін. Виконання зазначених обов'язків має здійснюватися обома сторонами одночасно, якщо інше не передбачено законом або договором (ст.І71 ЦК України).

Цивільним кодексом України безпосередньо визначено також ряд інших додаткових обов'язків продавця. Так, продавець зобов'язаний; попередити покупця про всі права третіх осіб на річ, яка продається (ст.229); зберігати продану річ, якщо право власності переходить до покупця раніше передачі речі (ст,230); повідомити про можливі наявні недоліки продаваної речі (ст.234). У сторін можуть виникнути й інші обов'язки, обумовлені предметом та різновидом купівлі-продажу, особливостями місця і способу виконання договору та інших обставин, які визначені актами законодавства чи договором або випливають із змісту останнього.

Як вже зазначалося, продавець повинен забезпечити перехід права власності до покупця. У зв'язку з цим важливого значення набуває питання про момент виникнення права власності у покупця, оскільки від цього багато в чому залежать можливості захисту прав сторін, а також розподіл ризику випадкової загибелі предмета договору. Воно має вирішуватися на підставі положень статті Ї28 ЦК України, відповідно до якої право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. На практиці досить часто момент виникнення у покупця права власності на придбану річ збігається з моментом передачі йому продавцем майна, оскільки сторони не завжди його визначають безпосередньо в договорі.

Зміст договору купівлі-продажу становлять його умови.

- Предмет договору купівлі-продажу.

Стаття 656. Предмет договору купівлі-продажу

1. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є
у продавця на момент укладення договору або буде створений
(придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

2. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові
права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються
загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із
змісту або характеру цих прав.

3. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги,
якщо вимога не має особистого характеру. До договору
купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про
відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або
законом.

Вимогами, що мають особистий характер, наприклад, вважаються: вимоги, що випливають із особистих немайнових прав, вимоги про сплату аліментів, пенсій, інших виплат, встановлених законом, вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, вимоги тісно пов’язані з особою кредитора тощо.

- Законом або договором можуть встановлюватися особливі вимоги щодо товару, які вважаються ознаками предмету договору:

1) кількість товару (ст. 669 ЦК);

2) асортимент товару, тобто його співвідношення за видами, моделями, розмірами, кольором або іншими ознаками (ст. 671 ЦК);

3) якість товару (ст. 673 ЦК);

4) комплектність товару, тобто певний набір товару (ст. 683 ЦК);

5) тара та упаковка товару (ст. 685 ЦК).

- Ціна за договором купівлі-продажу.

Стаття 691. Ціна товару

1. Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною,
встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не
встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його
умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього
Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до
договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно
ставляться, необхідні для здійснення платежу.

4. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути
визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із
звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або
послуги на момент укладення договору.)

2. Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона
визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором
купівлі-продажу.

3. Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару
підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару
(собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу
її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих
показників на момент укладення договору і на момент передання
товару.

Строки у договорі купівлі-продажу.

1) строк виконання обов’язку передати товар.

У строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає можливості визначити цей строк, то відповідно до положень ст. 530 ЦК.

Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов'язання
2. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не
встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор
має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. 2) гарантійні строки;3) строки придатності товару;4) строки виявлення недоліків і пред’явлення вимоги у зв’язку з недоліками проданого товару;5) строки позовної давності.

Відповідно до сфери застосування договорів купівлі-продажу у ЦК України виділяються такі види договорів купівлі-продажу:

1) загальна купівля-продаж;

2) роздрібна купівля-продаж;

3) поставка;

4) контрактація сільськогосподарської продукції;

5) постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу;

6) міна.

Особливості договору міни (бартеру)

Договір міни — найдавніший договір цивільного права, який передував появі договору купівлі-продажу. В сучасному цивільному обігу договір міни має обмежене застосування. Мабуть, єдина причина його існування — це економія часу і засобів в тих випадках, коли наміри сторін продати один товар і купити інший збігаються.

За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар (ст. 715 ЦК).

Правове регулювання договору здійснюється § 6 гл. 54 ЦК та іншими актами. Крім того, до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, поставку, контрактацію або інші договори, елементи яких є в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний та відплатний.

Сторонами договору є продавець і покупець. Причому кожна із сторін договору є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує.

Істотними умовами договору є умови про предмет та кількість товару, правове регулювання яких здійснюється за правилами договору купівлі-продажу (якщо це не суперечить суті зобов'язання).

Форма договору визначається відповідно до загальних умов, що їх висувають до форми будь-якого цивільно-правового договору.

Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не передбачено законом. Однак сторони за домовленістю між собою можуть це правило змінити.

Зміст договору становлять права та обов'язки сторін, які полягають у тому, що кожна із сторін зобов'язується передати у власність іншій стороні один товар взамін на інший. Зокрема, розподіл прав та обов'язків між учасниками договору міни, а також відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору визначається згідно з нормами про договір купівлю-продаж (якщо це не суперечить суті зобов'язання).

Зазначення в договорі ціни в грошових одиницях є необов'язковим, оскільки ціною є інший товар, що передається взамін. Договором може бути встановлено доплату за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження (псування) товару може переходити до покупця за договором міни до моменту виникнення на нього права власності на відповідний товар.

Поняття "міни" досить часто ототожнювали з поняттям "бартер". ЦК бартер розглядає як різновид договору міни, що застосовується у разі обміну не лише одного товару на інший товар, а й майна на роботи (послуги).

Правове регулювання бартерних правочинів здійснюють закони України "Про правове регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності", "Про оподаткування прибутку підприємств" та інші акти.

Залежно від особливостей організаційно-правових форм торгівлі, що використовуються на території перебування сторін договору купівлі-продажу, особливостей відчужуваних об’єктів, особливостей способу укладення та виконання договору розрізняють кілька видів договору купівлі-продажу, зокрема:

а) договори купівлі-продажу в оптовій та роздрібній торгів лі;

Договір роздрібної купівлі-продажу

1. За договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

2. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним.

3. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

4. Умови договору, що обмежують права покупця-фізичної особи порівняно з правами, встановленими цим Кодексом та законодавством про захист прав споживачів, є нікчемними.

5. Покупець має право на відшкодування збитків, завданих йому продавцем внаслідок використання ним переваг свого становища у виробничій або торговельній діяльності

б) договори купівлі-продажу, які укладаються у внутрішньому та зовнішньоекономічному обігу;

в) договори купівлі-продажу земельних ділянок, валютних цінностей, жилих будинків, квартир, автомашин;

г) договори купівлі-продажу на умовах комісії, консигнації та поставки;

д) договори купівлі-продажу об’єктів приватизації;

е) форвардні та ф’ючерсні угоди купівлі-продажу. Кожен з них має певні особливості щодо умов укладення та виконання, визначення прав та обов’язків сторін і правових наслідків невиконання (неналежного виконання) договору.

Дата добавления: 2015-05-31