Сутність та основнi завдання фiнансового контролiнгу

КОНТРОЛІНГ ТА ЙОГО РОЛЬУ САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ

Сутність контролінгу та його необхідність. Функції контролінгу: координація, інформаційне забезпечення, планування, бюджетування, аудит. Інструменти та методи контролінгу: вартісний аналіз, нуль-базис-бюдже­тування, портфельний аналіз, бенчмаркінг, АВС-аналіз. План фінансового оздоровлення підприємства. Склад, обсяги та структура плану санації. Методологічні основи та порядок складання плану санації. План маркетингу та оцінювання ринків збуту. План виробництва та капіталовкладень. Організаційний план. Фінансовий план. Аналіз шляхів досягнення беззбитковості підприємства. Оцінка результатів та ефективності фінансової санації підприємства. Розробка стратегії санації підприємства. Система раннього попередження та реагування. Дискримінантний аналіз. Прогнозування банкрутства. Методи прогнозування банкрутства. Модель Альтамана. Модель Спрінгейта.

Контролінг — це спеціальна, саморегулівна система методів та інст­рументів, яка спрямована на функціональну підтримку менеджменту підприємства (зокрема фінансового менеджменту) і включає в себе інформаційне забезпечення, планування, координацію, контроль та внутрішній консалтинг.

Отже, контролінг — це система, зорієнтована на майбутній розвиток підприємства.

Рис. 2.1. Контролінг у системі функцій фінансового менеджменту

Оптимiзацiя фiнансових результатів за гарантованої лiквiд­ностi та платоспроможності підприємства може розглядатися як головна мета фінансового менеджменту, для досягнення якої контролінг вирішує такі основні завдання:

· збір та аналіз внутрішньої і зовнішньої інформації, яка стосується об’єкта контролінгу;

· виявлення та ліквідація «вузьких мiсць» на підприємстві;

· своєчасне реагування на появу нових шансів і можливостей (виявлення й розвиток сильних сторін);

· забезпечення постійного аналізу та контролю ризиків у фінансово-господарській діяльності, а також розробка заходів щодо їх нейтралізації;

· виявлення резервів зниження собівартості продукції;

· оцінювання повноти та надійності ведення бухгалтерського обліку, операційного та адміністративного контролю;

· розробка стратегії розвитку підприємства та координація роботи з планування фінансово-господарської діяльності;

· аналіз відхилень фактичних показників діяльності від запланованих та вироблення на цій основі пропозицій щодо корекції планів або усунення перешкод на шляху їх виконання;

· забезпечення постійного контролю за додержанням співробітниками встановленого документообороту, процедур проведення операцій, функцій та повноважень згідно з покладеними на них обов’язками;

· надання рекомендацій структурним підрозділам підприємства у процесі планування, розроблення і впровадження нових продуктів, процесів, систем;

· проведення внутрішнього консалтингу та розробка методич­ного забезпечення діяльності окремих структурних підрозділів;

· проведення внутрішнього аудиту та координація своєї діяльності з діями незалежних аудиторських фірм під час зовнішнього (у тому числі санаційного) аудиту підприємства з метою забезпечення оптимальних умов, за яких аудиторські фірми можуть з довірою покластися на висновки служби внутрішнього аудиту, уникнувши дублювання зусиль.

На підприємствах діяльність служб контролінгу має зосереджуватися на розглянутих далі трьох на­прямках.

1. Упровадження (або підвищення ефективності функціонування) системи раннього попередження та реагування, що має на меті прискорити виявлення кризових явищ і забезпечити вжиття адекватних заходів для їх подолання.

2. Розробка ефективної санаційної концепції та плану санації, що має здійснюватися в тісному співробітництві із зовнішніми експертами.

3. Контроль за реалізацією плану санації та своєчасне виявлення відхилень, додаткових ризиків і шансів з відповідним коригуванням плану.

Вирішення зазначених завдань відбувається в ході виконання

Проте в теорії та практиці до функцій контролінгу найчастіше відносять такі:

· формування інформаційних каналів та інформаційне забезпечення підприємства;

· координація планів і діяльності;

· стратегічне та оперативне планування;

· контроль, ревізія та внутрішній аудит;

· методологічне забезпечення та внутрішній консалтинг.

Залежно від виконуваних функцій розрізняють два види контролінгу: стратегічний та оперативний. Рис. 2.2 ілюструє поділ функцій контролінгу кожного із цих видів.

2.2.1. Інформаційне забезпечення

Побудова системи управління інформацією супроводжується виконанням таких завдань.

1. Визначення характеру інформації, яку потрібно зібрати та обробити.

2. Організація системи збору та обробки інформації.

3. Визначення найбільш прийнятних інструментів та методів збору й обробки інформації.

2.2.2. Координація як центральна
функція контролінгу

Виконуючи функцiю координації, контролiнг сприяє побудові «дерева цілей», які ставляться перед підприємством. «Дерево цілей» — це графічне зображення підпорядкованості та взаємозв’язку цілей, що унаочнює поділ (декомпозицію) генеральної мети на підцілі та окремі завдання [1].

Особливої ваги функція координації набуває в процесі планування фінансово-господарської діяльності підприємства. Ідеться про необхідність:

а) узгодити дерево цілей із наявними в підприємства ресурсами;

б) узгодити довгострокові плани з визначеними цілями та стратегією розвитку підприємства;

в) привести у відповідність оперативне планування із довгостроковими планами;

г) скоординувати окремі плани пiдприємства i звести їх у єдиний план;

д) скоординувати функції контролю та планування;

е) скоординувати систему забезпечення інформації з інформаційними потребами підприємства, які постають під час аналізу та планування;

є) узгодити організаційну структуру підприємства з виробничими потребами.

2.2.3. Контролінг і розробка стратегії санації

Сфера функціональних компетенцій контролінгу охоплює стра­тегічне планування, головні завдання якого зводяться ось до чого:

· визначення стратегічних напрямків діяльності підприємства;

· формулювання стратегії розвитку;

· визначення стратегічних факторів успіху;

· визначення горизонтів планування.

СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Загалом стратегія діяльності підприємства — це визначення основних його довгострокових цілей та завдань, обрання курсу дій (зокрема, розподілу ресурсів), необхідних для досягнення поставлених цілей 1.

Розрізняють чотири види стратегії санації підприємства в разі вирішення зазначеного конфлікту:

а) наступальна стратегія;

б) стратегія делегування повноважень;

в) стратегія компромісу та консенсусу;

г) захисна стратегія.

Наступальна стратегія передбачає активні дії: модернізацію обладнання, запровадження нових технологій, ефективного маркетингу, підвищення цін, пошук нових ринків збуту продукції, розробку та втілення прогресивної стратегічної концепції контролінгу.

Стратегія делегування повноважень передбачає делегування проблем, які виникли на підприємстві, третім особам: власникам, кредиторам, державі. За цією стратегією підприємство прагне отримати додаткові фінансові ресурси завдяки збільшенню статутного фонду, одержанню державних гарантій, сподівається на участь кредиторів у своїй санації, а також добивається захисту в рамках політики протекціонізму.

Стратегія компромісів та консенсусів базується на двох принципах: Jiu-Jitsu (стратегія компромісу ) та Tai-Chi (стратегія консенсусу). У першому випадку передбачається альянс між кількома учасниками ринку з метою блокування дій сильного конкурента. Стратегія консенсусу спрямована на злиття двох підприємств в одне з метою якомога повнішого використання ефекту синергізму та взаємодоповнення сильних і подолання слабких сторін партнерів.

Захисна стратегія (втеча) передбачає різке скорочення витрат, закриття та розпродаж окремих підрозділів підприємства, консервацію та розпродаж обладнання, звільнення персоналу, скорочення окремих частин ринкового сегмента, зниження відпуск­них цін та скорочення обсягів реалізації.

2.2.4. Бюджетування як інструмент
оперативного контролінгу

До таких ознак відносять:

· короткостроковість;

· високий рівень конкретизації;

· внутрішню спрямованість;

· тісну інтеграцію з контролем та аналізом відхилень.

Бюджетування включає в себе розробку двох основних видів бюджетів: операційного бюджету та оперативного фінансового плану.

Операційний бюджет складається з виробничої програми, пла­ну реалізації, плану витрат тощо. У ході оперативного фінансового планування складається баланс надходжень і видатків, платіжний календар, а також плануються показники прибутків та збитків, балансу підприємства.

Розрізняють два основні методи бюджетування: традиційне бюджетування та нуль-базис-бюджетування (ZBB — Zero-Base-Budgeting). Основна відмінність ZBB від традиційного планування полягає в тому, що останнє значною мірою зорієнтоване на показники діяльності і, зокрема, показники рівня витрат попередніх періодів (які можуть бути невиправдано завищеними).Базою для нуль-базис-бюджетування є так звана «точка-нуль». Планові показники за цим методом обчислюються на підставі нового обрахунку всіх норм та нормативів витрат, їх складу та структури. Головною метою ZBB є визначення оптимального рів­ня валових витрат підприємства, а також пріоритетних напрямків використання обмежених фінансових ресурсів. У рамках ZBB аналізуються всі статті витрат і за кожною з них визначаються можливості економії.

2.2.5. Контроль та аналіз відхилень

Діяльність контролера у сфері аналізу відхилень поділяється на такі етапи:

1) ідентифікація фактичних даних;

2) розрахунок відхилень;

3) визначення причин та факторів відхилень;

4) розробка (добір) каталога заходів щодо коригування планів і діяльності;

5) оцінювання запропонованих заходів;

6) ініціювання рішень щодо коригування планів;

7) контроль виконання скоригованих планів.

Зауважимо на те, що загалом контролінг — це система,

Внутрішній аудит — це сукупність процедур, які забезпечують подання керівництву підприємства вірогідної та повної інформації; додержання внутрішніх і зовнішніх нормативних актів у процесі здійснення фінансово-господарської діяльності; збереження майна підприємства та його кредиторів; оптимальне використання наявних ресурсів; управління ризиками; забезпечення чіткого виконання управлінських розпоряджень, спрямованих на досягнення мети, яка поставлена в стратегічних та інших планах.

У процесі внутрішнього аудиту вирішуються такі основні завдання:

· впровадження ефективної, вірогідної та повної інформаційної системи управління для своєчасного виявлення й усунення недоліків і порушень у здійсненні фінансово-господарської діяльності;

· своєчасне виявлення порушень та недоліків у діяльності структурних підрозділів, опрацювання оптимальних рішень щодо їх нейтралізації та усунення причин виникнення цих недоліків;

· перевірка виконання вимог з ефективного управління ризиками;

· налагодження і підтримання взаємодії із зовнішніми аудиторами та контролюючими органами;

· вироблення рекомендацій щодо усунення виявлених під час аудиту недоліків та мобілізації наявних резервів.

Служба контролінгу під час внутрішнього аудиту має право:

¨ отримувати відомості (в усній чи письмовій формі) від керівників підрозділу, який перевіряється, потрібні документи, пояснення, а також інші матеріали, пов’язані з об’єктом перевірки;

¨ визначати відповідність дій та операцій, виконуваних співробітниками, вимогам чинного законодавства України, рішенням керівних органів підприємства;

¨ перевіряти розрахункові документи, контракти, фінансову і статистичну звітність, іншу документацію, а при потребі — наявність готівки, майна та інших цінностей;

¨ залучати співробітників інших структурних підрозділів для виконання поставлених перед службою внутрішнього аудиту завдань;

¨ мати безперешкодний доступ до підрозділу, що перевіряється, а також до приміщень, де зберігаються документи, готівка та коштовності, отримувати інформацію, яка міститься на магнітних носіях;

¨ у разі виявлення грубих порушень чинного законодавства, внутрішніх інструкцій, випадків розкрадань, допущених працівниками підприємства, рекомендувати керівництву усунути винних від виконання службових обов’язків.

Щоб забезпечити належне виконання покладених на службу внутрішнього аудиту завдань і функцій, слід керуватися такими принципами.

Незалежність: служба внутрішнього аудиту має бути незалежна від діяльності підрозділів, які вона перевіряє.

Професійна майстерність: аудиторські перевірки мають бути виконані на високому професійному рівні.

Отримання компетентних доказів: компетентне визначення достатності доказів залежно від ступеня впевненості в тому, що надана інформація є істинна та стосується питання, яке перевіряється.

Чітке вираження думки: аудиторський висновок має бути максимально точним і стислим в оцінці роботи підрозділів.

Результати проведення внутрішнього аудиту мають бути відбиті в аудиторському висновку. У висновку викладаються виявлені недоліки, порушення та зловживання, а також невикористані резерви. Акцентується увага на позитивному досвіді роботи підрозділу, який можна використати в інших колективах. Необхідно також викласти причини, особливо організаційного характеру, що створили умови для здійснення порушень і зловживань, та надати пропозиції про вжиття заходів з їх усунення.

Дата добавления: 2015-05-26