Видання здійснене при допомозі й активному сприянні пана Мірчука Петра Богдановича 4 страница

Нарешті, необхідно відзначити таке явище, яке може відбутися до прий­няття спадщини. Якщо до спадкування за законом або заповітом закликаються водночас декілька осіб, то у випадку вибуття одного з них (смерть, відмова), його частка прирощується до частки інших за умови, що в нього не було своїх спадкоємців.

Внаслідок прийняття спадщини припиняється перехідний стан як спадщи­ни, так і спадкоємців. Особа, яка прийняла спадщину, стає спадкоємцем і ніби продовжує особу спадкодавця. До неї переходять сімейні традиції, а-разом з тим і усі права та обов'язки померлого, за винятком суто особистих. Спадщи­на зливається з власним майном спадкоємця в єдину неподільну масу. Проте таке злиття спадщини в єдину неподільну масу з власним майном спадкоємця могло виявитися невигідним для багатьох осіб, найперше для кредиторів по­мерлого спадкодавця. Адже внаслідок його смерті спадщина може потрапити до рук спадкоємця, обтяженого своїми великими боргами, для покриття яких піде спадкове майно, а для кредиторів спадкодавця нічого не залишиться. У зв'язку з цим кредитори могли звернутися до претора з проханням відокреми­ти спадкову масу від особистого майна спадкоємця і використати її тільки для задоволення своїх вимог.

З іншого боКу, якщо спадкового майна не вистачало, то кредитори спад­кодавця не мали права вимагати задоволення своїх вимог за рахунок власного майна спадкоємця.

Аналогічне невигідне становище могло виникнути і для кредиторів спад­коємця, якщо він приймав обтяжену боргами спадщину. Однак у даному випадку претор не давав відокремлення майна на тій підставі, що боржнику не заборонено робити нові борги, у зв'язку з чим, звичайно, становище попередніх кредиторів ускладнювалося.

Злиття спадкової маси виявлялося невигідним і для самого спадкоємця у випадку, якщо боргів було значно більше, ніж одержано спадщини - йому до­водилось покривати їх з власної кишені.

Римське право до Юстиніана зберегло загальний принцип безумовної відповідальності спадкоємця, бо спадкування, вважали римляни, є універсаль­ним: спадкоємець успадковує і актив і пасив спадкодавця. Отже, момент смерті спадкодавця delatio hereditas давав закликаному до спадщини спадкоємцю (за винятком своїх спадкоємців, які ставали спадкоємцями мимо їх волі) тільки одне право - прийняти спадщину або відмовитися від неї. Але це право було суто особистим.

Однак поступово принцип повної відповідальності за борги спадкодавця почав слабнути. Уже претор став давати restitutio in integrum особам, які не досягли 25-річного віку, а імператор Адріан - і особам старшого віку.

Однак суттєві нововведення у цій галузі були зроблені імператором Юсти-ніаном. Указом від 531 р. було встановлене нове правило. Якщо спадкоємець протягом ЗО днів з часу смерті спадкодавця почне складати опис спадщини за участю свідків, нотаріуса, кредиторів і протягом наступних 60 днів доведе його до кінця, то він відповідає за спадкові борги тільки в розмірі описаної спадщини.

У тих випадках, коли спадкоємець не один, а декілька, то між ними вини­кала спільність на спадкове майно: усі вони були співвласниками (condomini) у розмірі своєї спадкової частки.

Щодо спадкових вимог і боргів, то їх поділяли між спадкоємцями згідно з законом або заповітом на певні частки. Якщо ж річ була неподільна, то вимо­ги і борги солідаризували права і відповідальність усіх спадкоємців разом. Кожний спадкоємець у будь-який момент міг вимагати поділу спадщини че­рез угоду, а якщо її не було - судовим порядком шляхом особливого позову про поділ спадщини. При цьому суд міг присудити спірну неподільну річ од­ному спадкоємцеві, зобов'язавши його компенсувати іншим їх майнову втрату.

При спадкуванні декількох спадкоємців у деяких випадках мало місце так зване спадкове зарахування, „тобто обов'язок зарахувати до спадкової маси, яка підлягає розподілу, деякі види свого власного майна. Наприклад, дочка, яка одержала придане, якщо вона забажає взяти участь у спадкуванні після

свого батька поряд з іншими дітьми, повинна внести у розподіл своє придане (dos).

Законодавство імператорського часу, узагальнивши ідею зарахування, встановило, що в разі спадкування після висхідних усі низхідні повинні внести у спадкову масу те, що кожний з них одержав від спадкодавця у вигляді прида­ного, подарунку чи будь-якого іншого майна для власного влаштування, для зайняття якоїсь посади.

Закон Юлія і Попія та Попея встановив, що в деяких випадках, уже прий­нята спадкоємцем спадщина може бути в нього відібрана як не гідна його. Така спадщина переходить до інших спадкоємців або в державну казну, яка бере на себе обов'язок сплатити всі спадкові борги.

Причинами позбавлення спадкоємця спадщини були: злочин проти спад­кодавця, спричинення смерті спадкодавця, знищення складеного ним заповіту, навмисна перешкода скласти заповіт, безпідставне пред'явлення вимоги про недійсність заповіту та ін.

Для захисту своїх спадкових прав спадкоємець мав різні засоби, серед яких загальний позов про спадщину (hereditas petitio actio in rem), за яким можна було повернути собі будь-яке спадкове майно. Спадкоємець, пред'являючи по­зов, повинен довести, що спадкодавець справді помер, що він є спадкоємцем за законом чи за заповітом і що він прийняв спадщину.

Якщо права спадкоємця порушувалися не тим, що не визнавалися які-не-будь права, які входили до складу спадщини, а тим, що не визнавалася дана особа такою, що має право на спадщину, то спадкоємцеві надавався цивіль­ний позов про повернення спадщини (hereditas petitio). Цей позов за своїми умовами та наслідками аналогічний віндикаційному позову. За цим позовом володілець спадщини повинен був повернути позивачу своє збагачення за ра­хунок спадщини на час пред'явлення позову. Недоброчесний володілець спадщиною ніс відповідальність за все одержане від спадщини зі всіма плода­ми і приростами і за все те, що міг одержати, але не одержав через недбайливість за весь час володіння.

Преторський спадкоємець для свого захисту одержував преторський інтер­дикт на виникнення володіння, за допомогою якого міг одержати володіння речами, які належать до складу спадщини.

§7. Легати і фідеїкоміси

Спадкодавець у заповіті не тільки призначав спадкоємців, але й міг зроби­ти інші розпорядження на випадок смерті, зокрема розпорядження про передачу спадкоємцем певної суми або певних речей тій чи іншій особі. Це є так званий відпис. Він не робив цю третю особу спадкоємцем у справжньому розумінні: вона була не універсальним, а сингулярним наступником спадкодавця і тому

не відповідала за його борги. Разом з тим відпис визнавався дійсним лише тоді, коли були повернуті усі борги.

Першою історичною формою відписів, відомої ще цивільному праву, яка виникла, очевидно, разом з заповітом, були легати. За цивільним правом ле­гати не відділялися від заповіту і могли бути зроблені тільки у заповіті.

За своєю формою і за своїми діями усі легати цивільного права поділялися на чотири види.

1. Legatum per vindicationem - легат віндикаційний. Звичайно цей легат вста­новлювався за допомогою слів і містив розпорядження про передачу певної речі або сервітуту. Особа-легатарій одержувала річ під час прийняття спад­коємцем спадщини або право на сервітут і могла у випадку затримки пред'явити тут же віндикаційний позов, від чого сам легат дістав свою назву.

2. Legatum per domnationem - легат дамнаційний. За цим легатом легата-рію надавалося тільки право вимагати від спадкоємця виконання волі спадкодавця (наприклад, купити якусь цінну річ за певну суму і передати іншо­му). Для захисту свого права легатарій мав тільки особистий позов до спадкоємця.

3. Legatum per praeceprionem - легат престаційний. Самими римськими юристами цей легат трактувався по-різному. Сабініанці вважали, що за цим легатом одному з декількох спадкоємців давалася певна річ додатково до спад­кової частки. Прокульянці, навпаки, вважали, що цей легат є лише різновидом першого легату, тобто legatum per vindicationem, оскільки він дозволяв роби­ти відписи і на користь третіх осіб.

4. Legatum sinendi modo - легат неперешкоджаючий. За цим легатом спад-коємець зобов'язувався тільки дозволити (не перешкоджати) легатарію взяти відписану йому річ. Цей легат є певним різновидом другого легату.

Слід зазначити, що легати, як і заповіти, підлягали суворому формалізму. Найменша помилка у виборі належної форми легату призводила до його не­дійсності. Тому в імператорський період поряд з легатами виникає і розвивається інша форма відписів - фідєїкоміси. Зародком цієї форми відписів стали різноманітні неформальні, словесні або письмові прохання особи, яка помирає, до спадкоємця передати щось іншій особі. Таке прохання з юридич­ного погляду для спадкоємця було зовсім не обов'язковим, а лише справою його совісті (fidei - звідси fideicomisum).

Однак уже з часів Августа імператори стали доручати магістратам, а зго­дом і фідеїскомісним преторам стежити за тим, щоб такі фідєїкоміси були виконані.

На відміну від легатів фідеїкоміс міг бути покладений не тільки на спад­коємця за заповітом, але й за законом. Фідеїкоміс міг бути зроблений до і після заповіту у вигляді доповнення до нього. Спочатку не вимагалося для його ви-

конання будь-яких формальностей. Але, як правило, фідєїкоміси складалися у письмовій формі на ім'я спадкоємця.

Якщо за допомогою легату можна було відписувати лише частину спад­кового майна, то з появою фідеїкомісів стало можливим відписувати всю спадщину. У такому випадку постає універсальний фідеїкоміс.

Фідеїкоміарій мав зобов'язальне право вимагати від спадкоємця видачі спадщини, хоч останній залишався спадквємцем, і, отже, ніс відповідальність за борги спадкодавця. Зрозуміло, що за таких обставин чекати прийняття спад­коємцем такої спадщини було важко, а тому розпорядження спадкодавця часто залишалися невиконаними. Ось чому за постановою сенату (56 р. н.е.) спад­коємець не відповідав за борги спадкодавця, якщо він переуступив спадщину фідеїкомісарію. У такому випадку обов'язок сплатити борги спадкодавця при­падав на останнього. Внаслідок цього фідеїкомісарій ставав універсальним наступником.

Проте за таких умов фідеїкомісарій залежав від спадкоємця, оскільки він міг зруйнувати все право фідеїкомісарія - варто тільки спадкоємцю відмови­тися від прийняття спадщини і разом з падінням заповіту відпадає і фідеїкоміс. У зв'язку з цим з'являється друга постанова сенату (69 - 79 р. н.е.), яка, прагну­чи створити для фідуціарія (спадкоємця) інтерес для прийняття спадщини, переносить на всі фідєїкоміси правило, за яким спадкоємець, котрий добро­вільно приймає спадщину, дістає право на утримання 1/4 частини спадщини. Якщо цей інтерес виявиться недостатньо сильним, то, на прохання фідеїкомі­сарія, фідуціарій (спадкоємець) може бути змушений до прийняття спадщини у встановленому порядку, і при цьому він позбавляється права на фальцидієву четвертину.

Отже, усі ці складні правила були скасовані Юстиніаном. Були збережені деякі положення попередніх постанов сенату, зокрема про фальцидієву чет­вертину і про вимушене прийняття спадщини фудиціарієм і передачі її фідеїкомісарію. Отож, у праві Юстиніана була збережена універсальна форма фідеїкомісу, усі інші фідєїкоміси, які встановлювали не універсальне, а сингу­лярне наступництво, повністю зрівнялись з легатами.

Контрольні запитання

1. Історія виникнення і розвитку спадкового права.

2. Основні поняття спадкового права.

3. Види спадкування та форм правонаступництва.

4. Поняття та історичні форми заповіту в Римі.

5. Умови дійсності заповіту. Втрата дійсності заповіту через деякий час.

6. Спадкування за законом. Визначення кола спадкоємців у випадку спад­кування за законом.

7. Поняття обов'язкового спадкування (обов'язкова частка).

8. Способи прийняття спадщини. Поняття спадкового зарахування.

9. Поняття спадкового представництва і спадкової трансмісії.

10. Поняття та види легатів.

11. Поняття фідеїкомісу.

ЗМІСТ

передмова.................................................................................. з

Розділ І

ПОНЯТТЯ ТА ПРЕДМЕТ РИМСЬКОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА..............6

§1. Предмет курсу "Римське приватне право"....................................................... 6

§2. Значення вивчення римського приватного права для сучасних

юристів..................................................................................................................... 12

§3. Рецепція римського права................................................................................. 13

§4. Причини рецепції римського права................................................................. 16

§5. Про рецепцію римського приватного права в Україні............................... 19

Розділ II

ДЖЕРЕЛА РИМСЬКОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА............................................. 24

§1. Поняття та види джерел римського приватного права.............................. 24

§2. Звичай та звичаєве право................................................................................... 25

§3. Закон......................................................................................................................... 27

§4. Преторське право............................................................................................... 30

§5. Юриспруденція і юристи..................................................................................... 36

§6. Постанови сенату................................................................................................. 38

§7. Імператорські конституції.................................................................................. 38

§8. Кодифікація Юстиніана....................................................................................... 39

Р о з д і л III

ОСОБИ........................................................................................................................... 43

§1. Поняття особи та її право- і дієздатність..................................................... 43

§2. Правове становище різних категорій населення Риму............................... 49

§3. Юридичні особи.................................................................................................... 57

Розділ IV

СІМЕЙНІ ВІДНОСИНИ...........................................................................................61

§1. Види сім'ї в Римі..................................................................................................... 61

§2. Шлюб та його види............................................................................................... 63

§3. Умови вступу в шлюб, порядок його укладення та розривання............. 65

§4. Особисті та майнові відносини між подружжям......................................... 69

§5. Правові відносини між батьками і дітьми...................................................... 72

§6. Опіка і піклування................................................................................................. 75

Розділ V

УЧЕННЯ ПРО ПОЗОВ (ПРОЦЕС)........................................................................... 80

§1. Поняття та особливості римського цивільного процесу........................... 80

§2. Судочинство і судді............................................................................................. 82

§3. Види цивільного процесу в Римі....................................................................... 84

§4. Оскарження та виконання судового рішення............................................... 92

§5. Особливі засоби преторського захисту......................................................... 93

§6. Екстраординарний процес................................................................................ 95

§7. Поняття та види позовів..................................................................................... 97

§8. Позовна давність.................................................................................................. 99

Р о з д і л VI

РЕЧОВЕ ПРАВО........................................................................................................ 101

§1. Поняття речового і зобов'язального права................................................. 101

§2. Поняття та види речей...................................................................................... 102

Розділ VII

ВОЛОДІННЯ............................................................................................................. 108

§1. Поняття та види володіння.............................................................................. 108

§2. Набуття і припинення володіння................................................................... 111

§3. Захист володіння................................................................................................ 112

Розділ VIII

ПРАВО ВЛАСНОСТІ............................................................................................ 116

§1. Поняття та виникнення права власності..................................................... 116

§2. Зміст права власності....................................................................................... 118

§3. Обмеження права власності............................................................................ 119

§4. Види права власності....................................................................................... 121

§5. Способи набуття і припинення права власності....................................... 125

§6. Захист права власності.................................................................................... 129

Р о з д і л IX

ПРАВА НА ЧУЖІ РЕЧІ............................................................................................ 132

§1. Поняття та види прав на чужі речі................................................................ 132

§2. Поняття сервітутів та їх види.......................................................................... 132

§3. Встановлення, припинення і захист сервітутів.......................................... 135

§4. Емфітевзис і суперфіцій та заставне право.................................................. 137

Розділ X

ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО...................................................................................... 141

§1. Загальне вчення про зобов'язання................................................................. 141

§2. Підстави виникнення зобов'язань та їх класифікація............................... 143

§3. Сторони у зобов'язанні...................................................................................... 148

§4. Виконання зобов'язання.................................................................................... 150

§5. Наслідки невиконання зобов'язання.............................................................. 152

§6. Забезпечення зобов'язань................................................................................. 155

Розділ XI

ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ДОГОВІР.................................................................. 162

§1. Поняття та класифікація договорів................................................................ 162

§2. Структура договору.......................................................................................... 165

§3. Загальні умови дійсності договору............................................................... 167

^РІ. Порядок укладання договору. Представництво......................................... 170

Розділ XII

ОКРЕМІ ВИДИ ДОГОВОРІВ................................................................................ 172

§1. Вербальні контракти..................................................................................... 172

§2. Літеральні контракти...................................................................................... 174

§3. Реальні контракти.............................................................................................. 175

§4. Консенсуальні контракти................................................................................ 182

§5. Безіменні контракти......................................................................................... 195

§6. Пакти та їх види.................................................................................................. 197

Розділ XIII

ПОЗАДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ................................................................... 202

§1. Зобов'язання ніби з договору.......................................................................... 202

§2. Зобов'язання з деліктів...................................................................................... 207

§3. Зобов'язання ніби з приватних деліктів........................................................ 212

Розділ XIV

СПАДКОВЕ ПРАВО................................................................................................. 215

§1. Основні поняття спадкового права............................................................... 215

§2. Історія виникнення і розвитку спадкового права...................................... 216

§3. Спадкування за заповітом............................................................................... 219

§4. Спадкування за законом.................................................................................. 223

§5. Необхідне спадкування (обов'язкова частка)............................................ 225

§6. Прийняття спадщини......................................................................................... 227

§7. Легати і фідеїкоміси........................................................................................... 231

Фірма "Автосвіт"

вантажні перевезення м. Жидачів, тел. [phone]

ЛА "Піраміда"

всі види поліграфічних послуг та торгівля папером

м. Львів, вул. Стефапика, 11

тел. 72-50-62, 74-12-61

Формат 60x84/16. Друк офс.

Умови, друк. арк. 13,95. Умови, фарбо-відб. 13,95

Друкарня ЛА «Піраміда»

Дата добавления: 2015-05-31