Перелік тем ессе 3 страница

Проблема в: 1) неусвідомленні власної навчальної ролі, яка з часом визначає відповідну модель поведінки, коли курсант (студент) перестає виконувати нормативно визначені вимоги навчального процесу; 2) (найбільш розповсюджена) вибір або опора на такі дії, які виявляють неефективність усієї власної навчальної роботи.

Час підготовки до семінару курсант (студент) збільшує, а результат викладачем оцінюється як недостатній. Чому? Відсутній результат індивідуального усвідомлення суті розглядуваного питання, судження супроводжуються неодмінним читанням підготовленого тексту відповіді. Отже, коли зіткнулися з подібним, означає, що перед Вами постало завдання формування або перегляду власного уявлення про систему накопичення знань, заодно і прийоми, способи, засоби пізнання. Ця проблема є суто індивідуальна, її рішення залежить тільки від Вас самих. Деякі складові рішення вказаної проблеми будуть зазначені далі.

По-друге, системоутворючим оцінки роботи курсанта (студента) є семінар. Другим елементом – контрольна робота, яка проводиться після семінарських занять відповідного модуля. Самостійна і індивідуальна роботи розглядаються як такі, що доповнюють семінар і контрольну роботу.

Вивчення дисципліни "Теорія держави і права" передбачає такі форми і методи.

Системоутворюючою формою навчання є семінар. Наступною формою є лекція. Третьою формою є контрольна робота, яка проводиться після семінарських занять конкретного модуля. Самостійна і індивідуальна роботи розглядаються як додаткові до семінару, лекції і контрольної роботи навчальної дисципліни як вихідної у підготовці спеціаліста.

Семінар включає: (головні види навчальних робіт, які оцінюються у 7 балів кожний) 1) підготовка усної відповіді за питаннями теми; 2) рішення практичних завдань (складання таблиці, рішення казусу) визначених планом заняття; (не головні види навчальних робіт, які оцінюються у 3 бали кожний) 3) доповнення (зауваження) до основного виступу на семінарі; 4) участь у розв’язанні проблемних питань поставлених викладачем або такими, що виявили себе в результаті усних відповідей. Викладач залишає за собою право оцінки не головних видів навчальних робіт (3, 4) за критерієм головних, зважаючи на їх грунтовність, так і не оцінки їх (3). Кількість семінарів визначена навчальним планом спеціальності, розкладом занять на семестр.

Лекція носить теоретичний, аналітичний і проблемний характер, є формою в якій лектор пропонує власне бачення проблеми, демонструє вміння і навики наукового мислення.

Контрольна робота включає обов’язкові: виконання тестових завдань за кожним модулем які оцінюються у 7 балів; не обов’язкові: 1) виконання тестових завдань за кожним модулем з метою збільшення модульних балів, які оцінюються у 7 балів; 2) аудиторна контрольна робота за модулем 4, 5 (з урахуванням розкладу може не проводиться), яка включає як теоретичні так і практичні завдання і оцінюється у 7 балів. Кількість годин відведених на контрольні роботи визначається кількістю модулів за навчальною дисципліною, проводяться під безпосереднім конролем викладача.

Самостійна робота включає: підготовка самостійної письмової роботи за визначеним викладачем переліком питань яка оцінюється у 3 бали кожна (за модулем не більше одної роботи). Самостійна робота передбачає вивчення курсантом (студентом) визначеного викладачем навчального матеріалу, результат контролюється викладачем Самостійна робота курсанта (студента) передбачає обов’язкове опрацювання навчальної літератури. Кількість годин відведених на самостійну роботу визначається навчальним планом спеціальності, регламентом роботи викладача.

Індивідуальна робота включає: 1) підготовка реферату за участі викладача; 2) усної чи письмової доповіді на семінарі за проблемним питанням яке не є безпосередньо складовим теми семінару але вносить суттєве уявлення про предмет навчальної дисципліни; 3) підготовка ессе. Індивідуальна робота курсанта (студента) оцінюється у 3 бали (за модулем не більше одної роботи). Індивідуальна робота курсанта (студента) передбачає обов’язкове опрацювання монографічної, періодичної літератури. Кількість годин відведених на самостійну роботу визначається навчальним планом спеціальності, регламентом роботи викладача.

По-третє, Теорія держави і права сприймається не лише як фундаментальна, але і методологічна (пізнавальна) наука і навчальна дисципліна. Яка володіє об’ємним, складним (складеним) за змістом понятійно-категоріальним апаратом з усіх галузей юридичних знань. Поняття і категорії, розташовані у певно визначеному логічному порядку, скріплені причино-наслідковими зв’язками, загальними принципами і закономірностями, утвроюють структурно-логічні конструкції системи науков-теоретичного знання про право, державу. Це такі поняття і категорії як правовідносини, правореалізація, правопорядок, правова система, форма права, правосвідомість, структура (зміст) держави, сутність і поняття держави, правова держава, форма і типи держави, функції державної влади, механізм державної влади тощо.

Методологічний характер Теорії держави і права визначає мету, завдання, предмет (необхідниі для мотивації навчання, формування власного плану вивчення навчальної дисципліни).

Предмет науки Теорії держави і права історичний, змінюється в міру втягнення у сферу пізнання нових властивостей право-державної дійсності, а також виключення, того що стало ілюзією, помилкою. Формування Теорії держави і права як науки явище складне і суперечливе. Адже погляди на державу і право базуються як на реаліях суспільного життя, так і на їх інтерпретаціях. Ось чому, наукові прогнози, уявлення, висновки про минуле, теперішнє, майбутнє держави і права, закономірності їх розвитку, багатопланові, не завжди однозначні.

Предмет (наявна інформація про об’єкт) навчальної дисципліни Теорія держави і права – ідеї, уявлення, конструкції, терміно-поняття, гіпотези, прогнози, які відображають сучасний рівень знань про державно-правове буття; закономірності виникнення, розвитку, функціонування держави і права, їх складових елементів і процесів; теоретичні, методологічні, історичні, логічні, цінностні, емпіричні, загальні, особливі, динамічні, статичні, елементи державно-правових явищ; специфічні закономірності і особливості функціонування правових систем і держав, наявні їм типологічні риси, які проявляються в межах різноманітних форм суспільного устрою, культур, цивілізацій; теоретичні узагальнення, висновки і рекомендації, направлені на рішення актуальних проблем розвитку права і держави, законодавства, правозавстосовчої, правоохоронної тощо діяльності.

Завданнями навчальної дисципліни Теорія держави і права є:

– формування цілісного і стійкого уявлення про державно-правову організацію суспільства;

– усвідомлення системи узагальнених знань про закономірності розвитку держави і права, їх сутність, призначення, функціонування і розвиток (закономірності – реальні стійкі зв’язки, що виражають сутність об’єкта дослідження);

– формування сталої характеристики суспільних відносин, що пов’язані з державою і правом, які прямо і безпосередньо впливають на виникнення, функціонування і розвиток держави і права, та ті, що зумовлені функціонуванням і розвитком самих держави і права;

Подолання моністичного підходу до державно-правових явищ, завдання навчальної дисципліни доповнються світоглядними завданнями:

– формування у курсантів (студентів) основоположних уявлень про право і державу як необхідних (нормативна і інституціональна) форм реалізації свободи людини і суспільства;

– подолання уявленнь суспільної і фахової правосвідомості насильницьких, потестарних трактовок держави і права, як таких що є несумісними з загальнолюдськими цінностями;

– формування у курсантів (студентів) методології пізнання держави і права на основі юридичних категорій і доктринальних принципів права;

– подолання апологетичного відношення до законодавства, засвоєння критеріїв і вироблення вмінь самостійного юридичного мислення і критичного усвідомлення законів, тлумачення юридичних текстів у дусі основоположних правових цінностей.

По-четверте, додержуємося методологічної позиції, що держава й право не просто доповнюють одне одного, а є сторонами одного й того самого явища – праводержава. Право, як регуля­тор відносин у суспільстві, з огляду на державу, усвідомлюється як фор­мальне втілення ідеалів індивідуальної свободи і суспільної справедли­вості відповідно конкретно-історичного часу у вигляді правомірної (пра­вильної) поведінки. Держава, як організатор відносин у суспільстві, з огляду на право, усвідомлюється як організація суспільства, направлена на забезпечення і реалізацію ідеалів індивідуальної свободи і суспільної справедливості, відповідно рівню матеріальних можливостей самого сус­пільства.

Праводержавні явища сприйма­ються як певні сукупності елементів-зв’язків (або закономірності). Довготри­валість (тобто підтверджена часом) деяких зв’язків дозволяє представити їх у вигляді закономірностей державно-правової організації. При цьому, держава і право здатні функціонувати, як на основі загальних (суспільних) закономірностей, так і на основі власних внутрішніх законо­мірностей. Важливо зазначити, що загальні закономір­ності розвитку держави і права в кожній країні визначаються неоднознач­но, що впливає на особливості теорії держави і права.

Право і держава досліджуються й вивчаються, з одної сторони, як елементи (явища) суспільства або його частини (зовнішня характеристика), а з ін­шої сторони – держава й право самі виступають цілісними (цілісність – певна комбінація зв’язків між елементами будь якого явища, направлена на його утримання, збереження) явищами (феномени), що мають не менш складну будову чим саме суспільство (внутрішня характе­ристика).

Цілісність права і держави як явищ, підкреслює їх складність (або складеність) з елементів (як статичних так і динамічних за своїм характе­ром). Саме за цією умовою ми можемо вести мову про право і державу як явища реальні, дійсність яких підтверджується практикою. Здатність державно-правових явищ до взаємодії (або підтримання своєї цілісності), дає можливість сформувати уявлення про основне його приз­начення.

Функціональне призначення права – регулювання суспільних відно­син, шляхом підтримки традиційних правил поведінки у суспільстві, фор­мування нових (суспільно-необхідних) правил поведінки на засадах їх фор­мальної визначеності (нормативності, передбачуваності) як умови безпеки і самозбереження життя людини у суспільному житті.

Функціональне призначення держави – органі­зація суспільних відносин шляхом формування публічних органів влади на засадах безпеки й самозбереження суспільного життя вцілому.

По-п’яте, семінарське заняття з Теорії держави і права – поглиблене вивчення й дослідження окремих тем навчальної дисципліни на основі самостійного опрацювання навчальної літератури; розширення власного арсеналу наукового пізнавального інструментарію (прийоми, підходи, засоби) та вміння його застосовувати; формування навиків пізнання правових і юридичних явищ та їх феноменів, професійної юридичної мови відповідно потребам юридичної практики.

Особлива вимога у процесі підготовки і виступі на семінарі – усвідомлене, стале засвоєння курсантами (студентами) окремих теоретичних питань державно-правового буття, судження з яких не може відбутися без вправного і вмілого застосування понять, термінів, категорій, ознак, властивостей, принципів, систем, структур, функцій, зв’язків між елементами, їх організації, взаємодії тощо, що в кінцевому результаті дає змогу виявити сутність того чи іншого явища, а з іншої сторони, відповідь наповнюється змістом, логіку якого здатні сприймати оточуючі.

Прийнятним для належної підготовки є додержання курсантом (студентом) такого порядку викладу:

– місце поняття у системі знань, яке досягається шляхом виокремлення його ознак, направлених на ідентифікацію конкретного явища з поміж інших йому подібних, виражене зовні відповідним терміном;

– практика самостійного визначення (дефініція) поняття, яке розглядається. Зазвичай підручники дають те чи інше визначення, але головним є усвідомлення його курсантом (студентом), що досягається власними зусиллями пізнання логіки зв’язків між елементами-ознаками того чи іншого явища. Не зайвими будуть зусилля курсанта (студента) самостійного формування визначення того чи іншого поняття та його оцінки;

– характеристика властивостей (родових і видових), роозкриття їх закономірностей, класифікація;

– висновок.

Виступ курсанта (студента) перед аудиторією – це не читання підготовленого тексту, а вільне володіння самостійно підготовленим матеріалом за питанням плану, який подається в усній формі до 10 хвилин. Відповідь прочитана за конспектом без усвідомлення змісту сказаного (що легко перевіярється додатковим або уточнюючим запитанням) не є підставою для оцінки відповіді, або оцінка викладача не виправдає сподівань доповідача. На семінарських заняттях з навчальної дисципліни Теорія держави і права курсант (студент) має вчитися вільно володіти й оперувати терміно-поняттями з державно-правової проблематики; виявляти зв’язки як між суспільними і юридичними явищами загалом, так і між юридичними явищами в особливості; давати в міру пізнання їм оцінку.

Методичні рекомендації для самостійних та індивідуальних робіт

Самостійна роботи як різновид позааудиторної роботи, направлена на формування і закріплення знань і вмінь самостійного усвідомлення частини навчального матеріалу без участі викладача, продемонструвавши результат у вигляді самостійно підготовленої роботи (самостійна робота). Передбачає вивчення в основному навчальної літератури.

Терміном «право» позначаємо всю сукупність суспільних явищ представлених, оформлених у вигляді тих чи інших нор­мативно-правових актів тієї чи іншої країни, у певному історичному пері­оді. Функціональне призначення права – регулювання суспільних відно­син, шляхом підтримки традиційних правил поведінки у суспільстві, фор­мування нових (суспільно-необхідних) правил поведінки на засадах їх фор­мальної визначеності (нормативності, передбачуваності) як умови безпеки і самозбереження життя людини у суспільному житті.

Під терміном «держава» усвідомлюємо всю сукупність суспільних явищ (інститутів) організації публічної влади відповідної країни, у пев­ному історичному періоді. Функціональне призначення держави – органі­зація суспільних відносин шляхом формування публічних органів влади на засадах безпеки й самозбереження суспільного життя вцілому.

Держава й право не просто доповнюють одне одного, а є сторонами одного й того самого явища. Право як регуля­тор відносин у суспільстві за допомоги держави усвідомлюється як фор­мальне втілення ідеалів індивідуальної свободи і суспільної справедли­вості відповідно конкретно-історичного часу у вигляді правомірної (пра­вильної) поведінки. Держава як організатор відносин у суспільстві за до­помоги права усвідомлюється як така організація суспільства, направлена на забезпечення і реалізацію ідеалів індивідуальної свободи і суспільної справедливості відповідно до рівня матеріальних можливостей самого сус­пільства.

З точки зору системно-структурного методу дослідження, право і держава розглядаються як системні явища, що означає:

1) Право-державні явища з точки зору наукового факту сприйма­ються як певні сукупності елементів-зв’язків (закономірності). Довготри­валість (тобто підтверджена часом) деяких зв’язків дозволяє представити їх у вигляді закономірностей державно-правової організації. Держава і право, у свою чергу, функціонують на основі власних внутрішніх законо­мірностей. За таких обставин, кожна країна, на основі властивих тільки їй умов історичного розвитку, формує свій неповторний, індивідуальний об­раз державно-правових явищ. Важливо зазначити, що загальні закономір­ності розвитку держави і права в кожній країні визначаються неоднознач­но.

2) Право й держава досліджуються й вивчаються, з одної сторони, як елементи суспільства або його частини (зовнішня характеристика), а з ін­шої сторони – держава й право самі виступають цілісними явищами, що мають не менш складну будову чим саме суспільство (внутрішня характе­ристика).

3) Цілісність явищ права й держави підкреслює їхню складність (або складеність) з елементів (як статичних так і динамічних за своїм характе­ром). Цілісність – певна комбінація зв’язків між елементами будь якого явища, направлена на його утримання. Саме за цією умовою ми можемо вести мову про право і державу як явища реально існуючі, дійсність яких підтверджується практикою.

4) Здатність державно-правових явищ до взаємодії (або підтримання своєї цілісності), дає можливість сформувати уявлення про основне приз­начення того чи іншого явища або його сутність.

Індивідуальна робота як різновид позааудитрної навчальної роботи направлена на формування вміння пошуку нових знань за участі викладача. Передбачає вивчення переважно монографічної, періодичної літератури. Реалізується через систему рефератів, ессе, проблемних завдань які курсант (студент) готує самостійно за обраною і узгодженою з викладачем темою.

Дата добавления: 2015-05-31