Система земельного та аграрного права як галузей права

Система земельного права - це групи однорідних правових норм, що регулюють земельні відносини та за змістом об'єднуються у правові інститути. Наприклад, інститут державного управління земельними ресурсами, інститут землеустрою, інститут права власності на землю та інші. Земельне право в загальній системі права України займає самостійне місце, оскільки воно спрямоване на регулювання конкретного за своєю суттю виду суспільних відносин, тобто земельних відносин.Земельне право як складне явище соціально-політичного і економічного життя суспільства має певну систему. Його первинним складовим елементом служать правові норми, які утворюють споруду правової системи. Правова норма - це правило поведінки суб'єктів земельних відносин, якими вони повинні керуватися у ході прийняття відповідальних рішень.окремі правові норми формуються в групи норм, які називаються правовими інститутами. Норми, що складають правовий інститут, регулюють не будь-які окремі дії, а цілісну однорідну спільність земельних відносин. Так, наприклад, правовий інститут орендних земельних відносин регулює порядок передачі земель в оренду, умови оренди, права і обов'язки орендодавця і орендаря, взаємну відповідальність за дотримання договірної дисципліни.Земельне право як галузь, що має свою систему, складається із Загальної частини, яка містить правові норми і положення, що відносяться до всієї галузі в цілому, і Особливої частини, яка охоплює норми, що регулюють окремі види земельних правовідносин. Правові інститути, що входять до Загальної частини, називаються загальними, а в Особливу частину - особливими.До правових інститутів, що складають Загальну частину земельного права, відносяться: право власності на землю; право користування землею; право управління в галузі використання і охорони земель; обіг земельних ділянок; охорона земель; землеустрій; норми земельного кадастру, контролю за використанням земель; інститут юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства тощо.Правовими інститутами Особливої частини є: групи правових норм, що установлюють наявність у державному земельному фонді окремих категорій земель та їх правовий режим, форми і види землекористування, права і обов'язки окремих власників землі і землекористувачів - сільськогосподарських підприємств, організацій, установ колективного, кооперативного, корпоративного та державного типу, а також різних категорій громадян.

Аграрне право як і будь-яка інша галузь права являє собою систему взаємопов'язаних правових інститутів (субинститутов), сукупність правових норм яких призначена для правового регулювання щодо однорідних відносин (груп відносин), що володіють своєю специфікою. У літературі в числі основоположних інститутів аграрного права, крім реально діючих (забезпечених сукупністю відповідних норм і нормативних правових актів), виділяються і не існуючі інститути (не притаманні цій галузі права або дублюючі інші інститути), такі як:
- організаційно-правові форми управління справами в сільськогосподарських комерційних організаціях та інших сільськогосподарських товаровиробників;
- договірні відносини за участю сільськогосподарських товаровиробників;
- правовий режим майна сільськогосподарських комерційних організацій і інших сільськогосподарських товаровиробників;
- захист прав та юридична відповідальність за порушення аграрного законодавства1.
Що стосується системи аграрного права як галузі права, то в число її підрозділів насамперед входять такі загальні інститути, як
1) правові засади триваючих земельної та аграрної реформ;
2) організаційно-правові форми сільськогосподарської діяльності з подинститут за окремими їх різновидам: господарські товариства і товариства; унітарні державні та муніципальні підприємства; селянські (фермерські) господарства; садівничі і огороднические об'єднання; особисті
підсобні господарства. Більше того, значна сукупність норм і специфіка регулювання відповідних відносин, закріплених в спеціальному Федеральному законі від 8 грудня 1995 р. № 193-ФЗ «Про сільськогосподарську кооперацію» (в ред. Від 3 грудня 2008 р.) 1, з урахуванням переважання кооперативів як суб'єктів сільськогосподарської діяльності дозволяє виділити дану сферу правового регулювання в якості самостійної підгалузі аграрного права;
3) правові основи державного регулювання сільськогосподарської діяльності з подинститут:
- організаційно-правова система державного управління сільськогосподарської діяльності;
- правові засади державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників;
- правові засади державного регулювання ринків сільськогосподарської продукції;
4) правові екологічні вимоги до сільськогосподарської діяльності з подинститут за видами природних ресурсів та об'єктів навколишнього середовища;
5) особливості правового регулювання трудових відносин у сільськогосподарських організаціях з подинститут:
- тарифні системи;
- системи оплати праці;
- режим праці та відпочинку;
- охорона праці;
6) правове регулювання селекційної діяльності, насінництва та племінного тваринництва з відповідними подинститут;
7) правове регулювання запобігання виникнення, поширення та ліквідації небезпечних шкідників і хвороб рослин і тварин, а також захворювань громадян з подинститут:
- ветеринарія;
- карантин;
- безпечне поводження з отрутохімікатами.

Дата добавления: 2015-05-31