Суб’єкти та об’єкти аграрних правовідносин

Землі енергетичної системи, їх правовий режим.

Відповідно до ст. 76 ЗК України землями енергетичної системи визнаються землі, надані під електрогенеруючі об'єк­ти (атомні, теплові, гідроелектростанції, електростанції з ви­користанням енергії вітру і сонця та інших джерел), під об'єк­ти транспортування електроенергії до користувача. Ці землі задовольняють потреби електроенергетики.

До складу земель енергетичної системи належать землі, і надані під електрогенеруючі об'єкти, перелік яких наводить­ся у законі, та під об'єкти транспортування електроенергії до користувача.

Суб'єкти електроенергетики, здійснюючи статутну діяль­ність, використовують відповідні земельні ділянки, які нада­ються їм у власність, постійне користування чи оренду. Ці­льове призначення цих ділянок полягає в розміщенні електрогенеруючих об'єктів і об'єктів транспортування електрое­нергії тау подальшій експлуатації цих об'єктів.

Землі енергетики використовують відповідно до вимог Зе­мельного кодексу, Закону України «Про електроенергетику», Правил охорони електричних мереж, затверджених постано­вою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1997 р., та ін. Законодавством передбачено, що уздовж повітряних і під­земних кабельних ліній електропередачі встановлюються охоронні зони. В цих зонах діють обмеження щодо викорис­тання земель. В них забороняється, зокрема, виконувати будь-які дії, що можуть порушити нормальну роботу елек­тричних мереж, спричинити їх пошкодження або нещасні випадки, а саме: будувати житлові, громадські та дачні будинки, влаштовувати будь-які звалища, розпалювати вогни­ща, розміщувати автозаправні станції або інші сховища пально-мастильних матеріалів тощо.

Для гарантування безпеки населення, яке мешкає в райо­ні розташування об'єктів електроенергетики, встановлюють­ся санітарно-захисні зони, розміри і порядок використання яких визначається у нормативно-правових актах та проек­тах цих об'єктів, затверджених у встановленому порядку.

Усі види господарської діяльності в санітарно-захисних зо­нах, дозволені режимом їх використання, можуть проводитися тільки за погодженням з власником об'єкта електроенергетики або уповноваженим органом. Використання об'єктів електрое­нергетики з метою, що суперечить інтересам безпеки людини і Держави, порушує громадський порядок, забороняється.

Специфіка аграрних відносин полягає в тому, що основним об'єктом відносно інших об'єктів є земля з її неповторними якостями. Земля, як найважливіший об'єкт аграрних правовідносин, відіграє винятково важливу роль у с\г виробництві. Вона - головний засіб виробництва с\г продукції і базис будь-якої діяльності, в тому числі і селян, чиє життя пов'язане з землею як у виробництві, так і в побуті. Саме тому майже всі правовідносини в аграрному секторі прямо чи побічно залежать від правовідносин, які виникають між суб'єктами стосовно землі як основного засобу виробництва. Об'єктами аграрних правовідносин, окрім землі, можуть бути і такі природні ресурси, як ліси, води, загальнопоширені корисні копалини тощо, характер і межі використання яких визначається спеціальним законодавством. Важливу роль серед об'єктів аграрних правовідносин відіграють і живі організми - тварини. Тваринництво - одна із основних галузей с\г виробництва, а тому відносини в цій сфері є важливою складовою частиною аграрних правовідносин.

Суб'єкти аграрних правовідносин — це, насамперед, власники, які самостійно чи завдяки об'єднанню свого капіталу наділяють створених ними юридичних осіб повноваженнями суб'єктів аграрних та інших правовідносин. Залежно від сфери діяльності, мети, завдань, функцій суб'єкти аграрних правовідносин поділяються на три групи:суб'єкти у сфері товарного виробництва продуктів харчування,суб'єкти у сфері сировини і продовольства рослинного,суб'єкти у сфері тваринного походження.

Ці суб'єкти, засіювані на різних і рівноправних формах власності та організаційно-правових формах аграрного підприємництва. До них належать:

селянські (фермерські) господарства,

підсобні господарства громадян,

юридичні особи (КСГП, ВСТК, СпС, АСГТ тощо),

державні юридичні особи (радгоспи, інші державні аграрні товаровиробники),> спільні аграрні підприємства (зі змішаною формою власності, із залученням іноземного капіталу тощо).

Суб'єкти аграрних правовідносин у сфері агровиробничого сервісу, що засновані на різних формах власності та легальних організаційно-правових формах, це — підприємства (товариства, кооперативи), які здійснюють агрохімічне, меліоративне, виробничо-технічне та інше обслуговування аграрних підприємців з метою забезпечення нормальної, ефективної діяльності першої групи суб'єктів.

Дата добавления: 2015-05-31