Порядок реорганізації та ліквідації сільськогосподарських підприємств

Правовий статус державного сільськогосподарського підприємства.

Державне с\г підприємство (ДСГП) - це вид основної організацій­ної ланки аграрного сектору народного господарства України. ДСГП - це заснова­ний на загальнодержавній власності самостійний статутний суб'єкт господарювання, який має статус юридичної особи публічного права і здійснює виробничу (продуктів харчуван­ня, продовольства та сировини рослинного і тваринного по­ходження) і підприємницьку діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). ДСГП має самостійний ба­ланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, пе­чатку зі своїм найменуванням. Воно не має у своєму складі інших юрид. осіб. ДСГП створюється згід­но з рішенням власника (власників) майна чи уповноважено­го ним органу (Фонд дер­ж. майна України). Оскільки діяльність цього підприємства пов'язана з використанням земель с\г призначення як головного засобу с\г виробництва, то йо­му надаються ці землі відповідно радою народних депутатів на умовах постійного і строкового користування, оскільки власником цих земель (як і самого ДСГП) є і залишається держава. ДСГП діє на основі статуту, що його приймає трудовий колектив і затверджує власник майна.

Суб'єкт агарного господарювання може бути утворений за рі­шенням власника майна або уповноваженого ним органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого суб'єкта господарювання. Створення суб'єкта аграрного господарювання здійснюється на підставі установчих документів, які розробляються і підписуються всіма його учасниками, якщо чинним законодавст­вом не встановлений інший порядок їх затвердження. Суб'єкт гос­подарювання створений однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою. Статут затверджується власником майна суб'єкта господарювання чи його представниками, органа­ми або іншими суб'єктами. Суб'єкт аграрного господарювання вважається створеним з дня його державної реєстрації. Виняток становлять лише особисті се­лянські господарства, які не є суб'єктами підприємницької діяль­ності й підлягають державному обліку тільки за місцем їх розташу­вання. Діяльність незареєстрованого суб'єкта аграрного господарюван­ня, який підлягає державній реєстрації, забороняється. Доходи, одержані таким суб'єктом, стягуються до Державного бюджету Ук­раїни у встановленому законом порядку. Перереєстрація сільськогосподарського підприємства прова­диться в разі зміни форми власності, на якій засновано даний суб'єкт, або організаційної форми господарювання, або його най­менування і здійснюється в порядку, встановленому для його реєс­трації. Скасування державної реєстрації суб'єкта аграр­ного господарювання здійснюється за його особистою заявою, а та­кож на підставі рішення суду у випадках визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів, або здійснення діяльності, що суперечить закону чи установчим доку­ментам, або в інших випадках, передбачених чинним законодавст­вом. Підприємство вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис робиться після затвер­дження ліквідаційного балансу. Суб'єкт аграрного господарювання ліквідується: за рішенням його учасників або органу, уповноваженого на це установчими документами юридичної особи, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших ви­падках, передбачених установчими документами; у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків передбачених чинним законодавством; за рішенням суду про визнання ним недійсною державної ре­єстрації юридичної особи через допущені при її створенні пору­шення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встанов­лених законом. Особливості ліквідації: По-перше, в разі продажу об'єктів нерухомості, які використо­вуються з метою с\г виробництва та є у влас­ності с\г підприємства, що визнано банкру­том, за інших рівних умов переважне право на придбання зазначе­них об'єктів належить сільськогосподарським підприємствам і фер­мерським господарствам, розташованим у даній місцевості. По-друге, в разі ліквідації с\г підприємства у зв'язку з визнанням його банкрутом звернення стягнення на зе­мельні ділянки, призначені для ведення товарного с\г виробництва, допускається у випадках, коли у цього під­приємства відсутнє інше майно, на яке може бу­ти звернене стягнення, якщо інше не запропоновано власником зе­мельної ділянки. По-третє, при введенні процедури розпорядження майном борж­ника аналіз фінансового становища с\г,підпри­ємства повинен здійснюватися з урахуванням сезонності с\г виробництва та його залежності від природно-кліма­тичних умов, а також можливості задоволення вимог кредиторів за рахунок доходів, які можуть бути одержані с\г підприємством після закінчення відповідного періоду сільськогоспо­дарських робіт. По-четверте, рішення про звернення з клопотанням до гос­подарського суду про санацію с\г підпри­ємств приймається комітетом кредиторів за участю представни­ка органу місцевого самоврядування відповідної територіальної громади. По-п'яте, санація с\г підприємства вво­диться на строк до закінчення відповідного періоду с\г робіт з урахуванням часу, потрібного для реалізації виро­щеної с\г продук­ції. Зазначений строк не може перевищувати 15 місяців.

Дата добавления: 2015-05-31