Поняття й ознаки біржових угод

Проводячи біржові торги їх учасники ставлять за мету укласти угоду, яка б забезпечила задоволення інтересів як безпосередньо їх учасників, так і клієнтів, тобто продавців і покупців. Як бачимо коло зацікавлених осіб в укладанні біржових угод є широким, відтак поняття “біржові угоди” потребує детального з’ясування.

Поняття “біржові угоди” є досить складною категорією біржового права, чим пояснюється існування в науці біржового права різних підходів щодо розуміння.

Так, зокрема, у вузькому розумінні біржові угоди ‑ це торгові угоди, які офіційно укладаються між членами біржі або брокерами під час біржових зборів у приміщенні біржі, або ж договір (укладення договору) про виконання певних зобов’язань. Роль біржі у цьому випадку полягає лише в організації біржової торгівлі, вона не бере участі як активна сторона угоди, а виконує лише функцію забезпечення, сприяння укладенню біржових угод, що власне і визначає природу функціонування біржі. А тому вузьке поняття “біржова угода” не включає в себе договори щодо комунального й технічного обслуговування приміщення біржі, поставки технічного устаткування, колективні й індивідуальні договори з персоналом біржі тощо.

У широкому розумінні біржовими прийнято вважати будь-які угоди, що укладаються на біржі, як то між брокерами, що працюють у брокерських фірмах, і, як правило, зареєстровані на біржах, між біржею й кліринговою організацією, біржею і брокером, біржею і дипозитарієм, біржею і комерційним банком, що обслуговує її, кліринговою організацією й брокером, дипозитарієм і брокером тощо. Як бачимо, за одних обставин стороною угоди виступає біржа, за інших – брокер, клірингова організація, дипозитарій, комерційний банк, тощо. Як бачимо, біржова угода у широкому розумінні часто виступає лише як передумова для укладання власне біржової угоди, що забезпечить реалізацію інтересів брокерів та покупця і продавця.

Отже проаналізувавши поняття “біржова угода” у вузькому і широкому поняттях, бачимо його складну природу й логіку використання його в науковій та спеціальній літературі і законодавстві у вузькому розумінні, що передбачає укладання угоди між уповноваженими учасниками біржових торгів (брокерами) задля одержання повноважень (прав та обов’язків) стосовно біржового товару.

Варто зауважити, що поняття “біржова угода” не лише на практиці, але й в чинному законодавстві часто підміняється поняттям “біржова операція”. Чи дійсно ці поняття є синонімічними?

Аналіз літературних джерел свідчить, що це питання викликало зацікавленість серед вчених вже давно. Одним із перших, хто його поставив був О. Штиллих, яких ще на початку минулого століття визнавав за доцільне розглядати поняття “біржові операції” як угоди, що укладаються в біржовому приміщенні, в існуючий біржовий час, з міновими цінностями, допущеними до обігу й котирування на даній біржі й підлягають виконанню не в біржовому приміщенні, а в іншому місці й в інший час[46].

Така думка існує і серед сучасних вітчизняних дослідників. Так зокрема, розглядати біржову операцію як договір продажу, купівлі й поставки цінностей за посередництвом маклера, пропонує Б.П. Дмитрук[47]. Позиція вченого є такою, скоріш за все тому, що норми вітчизняного біржового законодавства також визначають біржовою операцією угоду, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня[48].

Така позиція вітчизняного законодавця свідчить про сприйняття понять “біржові угоди” й “біржові операції” як синонімічні, що викликає категоричні заперечення серед вчених і практиків.

На думку професора Щербини В.С. діяльність за висновком біржових угод є біржовою операцією, а відтак ці поняття не збігаються[49]. Тобто вчений розглядає біржову угоду як одну із ланок біржової операції.

Підтримує дану позицію й відомий дослідник біржової діяльності Б.В. Губський, вважаючи біржовою операцією сукупність дій учасників біржової торгівлі й персоналу біржі зі здійснення й реалізації біржових угод. Учений наголошує, що для розуміння механізму функціонування біржової торгівлі важливо знати суть і види, як біржових угод – двосторонніх договорів про виконання зобов’язань, так і біржових операцій – окремих дій у ряді подібних, спрямованих на здійснення угоди[50].

Така позиція науковців підтверджена й на законодавчому рівні, зокрема зміст норм Господарського кодексу України свідчить про розмежування цих понять як родове і видове поняття. Так наприклад в п. 4 ст. 281 ГК України визначено, що біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам ‑ громадянам, зареєстрованим на біржі відповідно до її статуту для виконання доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій. Таке формулювання закону вкотре свідчить про широкий обсяг біржових операцій на відміну від процедури укладання біржових угод[51].

Виходячи з вищезазначеного варто було б внести й до інших актів біржового законодавства чіткість щодо визначення понять “біржові угоди” й “біржові операції”, адже це породжує різнотлумачення цих категорій.

Саме цим, скоріш за все, і можна пояснити відсутність єдиних поглядів серед вчених щодо змісту поняття “біржові угоди”. Так на думку В.В. Хахуліна біржовими угодами слід вважати укладені учасниками біржової торгівлі договори (угоди) щодо біржового товару в ході біржової торгівлі[52]. Тобто автор в основу біржової угоди покладає проведення торгів в межах біржі.

Такої ж думки дотримується й Н.Б. Шенеленкова, пропонуючи вважати біржовою угодою угоду про взаємну передачу прав й обов’язків стосовно біржових цінностей, здійсненої учасниками біржової торгівлі в процесі проведення біржових торгів на біржі або іншим існуючим на біржі способом, у порядку встановленому біржовим законодавством і внутрішніми документами біржі[53].

Ще більш конкретизоване визначення біржової угоди пропонують А.Г. Бобкова і Ю.О. Моісеєв вважаючи це договором (угодою), що укладений учасниками біржової торгівлі (членами товарної біржі й брокерами) про взаємну передачу прав й обов’язків стосовно біржових цінностей, допущених до обігу на біржі, вчинений учасниками біржової торгівлі в процесі проведення біржових торгів, і зареєстрований біржею відповідно до законодавства й Правилами біржової торгівлі[54].

Разом з тим, повну характеристику біржовим угодам можна дати лише за умови аналізу ознак, що властиві цим угодам і виокремлюють їх з поміж інших цивільно-правових угод. На думку професора Щербини В.С. біржова угода має ряд особливостей: укладаються ці угоди через посередників – брокерські контори й брокерів, а не самими покупцями й продавцями реального товару; виконуються угоди поза біржею (товару як такого на біржі немає)[55].

Покладаючи в основу характеристики основних ознак біржових угод запропоновані професором Щербиною В.С. їх юридичні особливості можна зупинитися на таких ознаках угод, що укладаються на товарних біржах:

- укладаються лише в межах біржі, під час біржових торгів і впродовж біржової сесії;

- предметом угоди є біржові товари, що через процедуру лістингу допущені до біржового обігу;

- учасниками біржових торгів є лише члени біржі, уповноважені ними особи (брокери), постійні або разові відвідувачі;

- угоди підлягають обов’язковій біржовій реєстрації у певні строки і відповідному порядку, визначеному законодавством і внутрішніми правилами біржової торгівлі;

- носять знеособлений і стандартний характер;

- виконуються поза біржею, оскільки реальний товар на біржі відсутній.

Зазначеним ознакам біржової угоди відповідає її визначення, згідно якого біржова угода – це угода про взаємну передачу прав і обов’язків стосовно майна (товарів, цінних паперів тощо), допущеного до обігу на біржі, що укладається учасниками біржі на біржових торгах (зборах) у порядку, встановленому біржовим законодавством й біржовими статутами.

Біржову угоду як системне поняття можна характеризувати з правової, організаційної, економічної та етичної сторін.

Так зокрема з правової сторони угода являє собою взаємну угоду сторін, пов’язану з появою, тимчасовим припиненням, припиненням або зміною відповідних майнових прав і обов’язків їх сторін. Правова сторона біржових угод також торкається прав й обов’язків учасників (контрагентів) таких угод. На фондовому ринку, зокрема, такі права випливають зі змісту цінних паперів, що складають основу змісту того чи іншого договору.

Організаційна сторона біржових угод передбачає визначення їх учасників, види біржових операцій, а також порядок виконання певних дій, що забезпечують укладення біржових угод і відображення їх змісту в конкретних документах.

Економічна сторона наголошує на меті укладення біржової угоди (задоволення конкретних потреб, реалізації чи придбанні біржового товару, встановлення ціни, отримання прибутку, вкладення грошей, спекуляції і т.д.).

З етичної сторони біржові угоди пов’язані з суспільними відносинами, що характеризують ставлення громадськості до біржової торгівлі і дотримання учасниками біржової торгівлі вимог чинного законодавства (традиції, норм і правила поведінки, що не знайшли відображення в законі, але обов’язкові для їх дотримання). Внаслідок біржових операцій їх учасники отримають певний прибуток, але не будь-якою ціною, а відповідно до вимог чинного законодавства.

Внутрішню природу біржових угод розкривають й умови їх змісту, а саме:

- назва біржового товару;

- якість товару;

- кількість товару (партія товару, лот);

- ціна і форма оплати за куплений на біржі товар;

- базис (умови) поставки товару;

- пункт доставки біржового товару;

- термін виконання угоди та умови поставки.

Що стосується інших умов змісту біржової угоди, то вони можуть не оголошуватися і за згодою її сторін складати її комерційну таємницю.

Дата добавления: 2015-05-31