Види біржових угод. Біржові угоди прийнято поділяти на дві групи: угоди з реальним товаром та угоди з правами на товар

Біржові угоди прийнято поділяти на дві групи: угоди з реальним товаром та угоди з правами на товар. Розвиток біржової торгівлі починався з операцій реальним товаром. Еволюція біржової торгівлі розробила відповідний біржовий механізм, що дає змогу укладати угоди за відсутності товару, який буде вироблено чи виготовлено в майбутньому і реальна поставка якого здійснюватиметься в майбутньому в зазначені за контрактом терміни та на вказаних умовах. Зупинимось на характеристиці угод.

1. Угоди з реальним товаром

Одним із традиційних видів біржових угод є угоди з реальним товаром, які укладаються на товар, що може бути засвідчено відповідними документами (накладною, сертифікатом якості) тощо. Товар може перебувати під час торгів на території біржі, на її складах, на складі продавця та бути готовим до відвантаження. Місце знаходження товару обумовлюють правила торгівлі. Угоди з реальним товаром можна укладати на підставі попереднього огляду (за зовнішнім виглядом, за даними біржової або незалежної експертизи) або без попереднього огляду (за зразками, стандартами).

С. 142 БС

Схема 6. Класифікація видів угод, які укладаються на товарних біржах

Метою угод з коротким терміном поставки є фізичний перехід товару від продавця до покупця на умовах, передбачених в договорі купівлі-продажу. Оплата товару може здійснюватися як в момент передачі товару, так і відповідно до домовленості (передоплата або оплата після отримання товару). Ці угоди вважаються найбільш надійними, оскільки виконання починається з моменту їх укладання, що робить неможливим біржову гру на рух цін. За таких угод витрати на зберігання оплачує продавець, а після укладення угоди ‑ покупець.

Товарна біржа надає можливість реалізувати власну продукцію за реальними цінами та закуповувати необхідні матеріально-технічні ресурси, у тому числі й за рахунок коштів, які товаровиробник матиме від майбутніх урожаїв.

Сьогодні на товарних біржах, згідно з чинним законодавством, укладаються угоди з тими, хто має реальний товар, який є в наявності у виробника (власника товару) і зберігається на певному складі або може бути вироблений чи вирощений через певний час. На підставі цього на товарних біржах укладаються два види угод.

Угода з коротким терміном поставки на умові спот, тобто негайна (строкова ‑ від 1 до 30 днів) взаємопередача прав і обов’язків щодо реального товару. Оформлюється така угода спотовим біржовим контрактом. Метою укладання таких угод є купівля-продаж товару, тобто перехід його від продавця до покупця на умовах, які передбачено в контракті. За біржовим контрактом покупець на одному зі складів одержує реальний товар.

Основні етапи виконання контракту на умові спот:

- згідно з контрактом та вивантажувальними документами покупець переказує кошти (вартість контракту) на розрахунковий рахунок товарної біржі;

- на підставі підтвердження товарної біржі про наявність переказаних коштів покупця на її розрахунковому рахунку згідно з контрактом продавець починає поставку товару.

Підставою для перерахування вартості контракту продавцю є акт прийняття-здавання зазначеного в контракті товару за кількістю та якістю, підписаний покупцем і продавцем, або письмова згода покупця на передоплату. У разі ненадання біржі акта прийняття-здавання товару в терміни, обумовлені контрактом, кошти покупця (платника), зараховані на розрахунковий рахунок біржі, повертаються йому впродовж двох робочих днів. Така модель виконання біржового контракту з використанням розрахункового рахунку товарної біржі є однією із гарантій для покупця і продавця щодо виконання поставок і розрахунків.

За виконання спотового біржового контракту важливим є розподіл втрат на зберігання, страхування та постачання товару. Якщо не визначено інакше, то за умови базису поставки франко-завод (EXW), що найчастіше використовують під час торгівлі сільськогосподарською продукцією та продовольством, витрати на зберігання товару та вартість його страхування до моменту продажу відносять на рахунок продавця, а після моменту продажу ‑ на рахунок покупця.

Покупці забезпечують оплату послуг завантаження, вивезення й зберігання купленого товару після підписання акта здавання-прийому.

Другим різновидом угод з реальним товаром є форвардні угоди.

Угода з відстроченою поставкою на умові форвард (тобто відстрочена від 30 до 360 днів) ‑ це взаємна передача прав і обов’язків щодо реального товару. Оформлюється така угода форвардним біржовим контрактом. Особливість угоди на умові форвард полягає в істотній різниці в часі між укладанням угоди та її виконанням, тобто поставкою товару. Метою укладання таких угод є можливість для товаровиробника одержати передоплату та використати її для виробництва продукції. Тривалість періоду між моментом укладання форвардної угоди й поставкою встановлюється кожною біржею самостійно залежно від асортименту товарів. Наприклад, на сільськогосподарську продукцію і продовольство цей термін становить три, шість, дев’ять місяців.

За укладання форвардної угоди продавець бере зобов’язання здійснити поставку товару в терміни, визначені в угоді, а покупець, відповідно, ‑ прийняти товар та заплатити за нього за цінами контракту в разі, якщо попередньо (під час укладання контракту) не здійснено передоплату чи новий розрахунок.

Використання контракту на умові форвард має такі особливості:

- об’єктом торгівлі переважно є товар, який буде вироблено (вирощено) на момент його поставки;

- для продавця (товаровиробника) є можливість одержати передоплату з боку покупця в межах до 50 % вартості контракту і використати на виробництві продукції майбутнього періоду;

- забезпечує покупцеві організовані поставки продукції для власного виробничого процесу.

Виконання форвардного біржового контракту розпочинається з моменту його укладення з боку покупця, котрий (якщо не визначено інакше) сплачує продавцеві передоплату, яка перераховується на рахунок продавця (товаровиробника) впродовж трьох банківських днів. Продавець за визначений термін (однак не менше, ніж за 5 днів) до обумовленого контрактом терміну передачі товару повідомляє товарну біржу про свою готовність передати товар покупцеві, а також необхідні документи про обсяги та якість і довідку про виконання проавансованої покупцем частини контракту. Покупець на підставі представлених документів перераховує на розрахунковий рахунок товарної біржі вартість контракту, за винятком попередньої оплати.

Для купівлі чи продажу на товарній біржі сільськогосподарської продукції, продовольства, матеріально-технічних ресурсів або інших товарів товаровиробнику треба подати на товарну біржу Заявку-доручення на продаж-купівлю, де визначено терміни, протягом яких товар, заявлений на купівлю-продаж, представлятиметься на торгах.

Форвардним угодам характерні такі переваги:

- великі партії товару (готової продукції) можна реалізувати через певний обумовлений термін;

- угоди є тією формою господарських відносин, за допомогою яких можна здійснювати великі економічні операції;

- можливість використовувати єдину правову основу для регулювання взаємовідносин сторін.

У розвинених країнах уже сьогодні біржові угоди укладаються на неіснуючий товар, який буде вироблено в майбутньому. Для того щоб зменшити ступінь ризику контрагентів під час біржової торгівлі, виникають різновиди форвардних біржових угод, які не змінюють їхньої суті.

Угода з заставою ‑ це договір, за яким у момент його укладення один контрагент виплачує іншому контрагентові суму, обумовлену договором між ними, як гарантію виконання своїх зобов’язань. Заставою може бути й сам товар, і грошовий еквівалент вартості товару. Розмір застави встановлюється за згодою сторін ‑ від 1 до 100 % вартості угоди. Якщо угода не відбулася з вини клієнта, застава передається брокеру. Застава може забезпечувати як інтереси продавця, так і інтереси покупця. А тому розрізняють угоди із заставою:

- на купівлю;

- на продаж.

У разі угоди із заставою на купівлю її платником є покупець, тобто застава забезпечує інтереси продавця. Угода із заставою на продаж забезпечує інтереси покупця, оскільки її платником виступає продавець.

Угода з премією ‑ це договір, згідно з яким один із контрагентів на підставі особливої заяви до певного дня за встановлену винагороду (премію) отримує право вимагати від свого контрагента або виконання зобов’язань за договором, або цілком відмовитися від угоди. Угода з премією не змінює суті форвардної угоди, а лише зменшує ризик для контрагентів, які здійснюють біржову торгівлю. Якщо продавцю вигідніше заплатити премію, ніж виконати зобов’язання щодо поставки товару, використовують форвардні, або термінові угоди з премією.

Розрізняють такі види угод з премією: прості (з умовним продажем та з умовною купівлею), подвійні, складні й кратні,

Прості угоди з премією ‑ в цьому разі сторона-платник премії отримує право відступного, тобто контрагент за сплату раніше встановленої суми відступає від виконання договору, якщо він стає невигідним, або втрачає певну суму, коли договір виконано. Залежно від того, хто є платником премії (продавець чи покупець), цей вид угод з премією буває двох видів: з умовним продажем; з умовною купівлею.

У разі здійснення угоди з умовним продажем продавець готовий сплатити премію за те, що на момент надходження товару чи продукції знайдеться вигідніший покупець і ціна зросте. На погляд продавця, вигідніше сплатити премію за умовний продаж свого товару і при цьому мати покупця. Якщо в день поставки товару покупцю продавець знайде вигіднішого споживача, або ціна на товар зросте, продавець може відмовитися від поставки продукції першому покупцю (втративши за цих умов обумовлену премію) і продати вигіднішому споживачу (за вирахуванням витрат, тобто премій першого покупця).

Угода з умовною купівлею укладається в інтересах покупця. Вона можлива в тому разі, коли споживач не впевнений, що потрібний товар буде йому замовлений, чи він зможе знайти вигіднішого постачальника того товару, на який було укладено угоду з премією. Покупець у цьому разі міркує таким чином: сплачу премію, але в даного постачальника замовлений товар не куплю; якщо не знайду вигіднішого постачальника, товар куплю в обумовленого постачальника, але сплачу за нього більше, ніж він коштує, на розмір премії.

Премія в цьому разі обумовлюється як сума ‑ або окрема від вартості угоди, або така, що в ній враховується.

Угоду з умовною купівлею застосовують не часто, оскільки виникають ускладнення із застосуванням штрафних санкцій за невиконання покупцем умов контракту, правил біржової торгівлі тощо.

Угоди з премією на купівлю і продаж суттєво відрізняються від угоди з заставою на купівлю і продаж. Угода з заставою є "твердою угодою", застава є гарантом її виконання, а угода з премією належить до умовних угод: їх можна виконувати або не виконувати.

Подвійні угоди з премією ‑ це договори, в яких платник премії отримує право на вибір між позицією покупця та позицією продавця, а також право (якщо на це є згода його контрагента) відступитися від угоди.

За таких угод права платника, порівняно з його правами в простих угодах, збільшуються вдвічі. Тому розмір премії також подвоюється. Ця премія може враховуватися: окремо від суми угоди; або ж входити до суми угоди.

При обліку подвійної премії у вартості товару, остання, як сума угоди на купівлю, збільшується і, навпаки, як і сума угоди на продаж, зменшується на значення цієї премії.

Складні угоди з премією поєднують дві угоди з премією, які укладаються однією й тією самою брокерською фірмою, з двома учасниками біржової торгівлі.

Залежно від того, чи є ця брокерська фірма, яка уклала складну угоду з премією, платником або одержувачем останньої, угода може мати подвійний характер:

- у першому випадку право відійти (відступити) від угоди належить даній брокерській фірмі;

- в другому ‑ її контрагентам.

Кратні угоди з премією ‑ це договори, за яких один із контрагентів отримує право (за певну премію на користь іншої сторони) збільшувати в певну кількість разів обсяг товару, який належить відповідно до змісту угоди до передачі або прийняття. Такий вид угод є поєднанням твердої угоди з умовною, оскільки деяка мінімальна кількість товару в будь-якому разі має бути передана або прийнята.

Кратність виражається в тому, що більша кількість товару, яку уповноважений контрагент може оголосити об’єктом виконання, має бути кратною обов’язковому (твердому) мінімуму, тобто перевищувати його в два, чотири і більше разів у межах максимуму, встановленого договором.

Премія враховується в сумі угоди та збільшується при продажу, але виплачується у разі відмови контрагента, що має право на збільшення кількості товару, який належить передати або прийняти. Премія виплачується тільки за не прийняту або передану кількість товару.

Незначного поширення мають бартерні угоди як негрошовий, але оцінений і збалансований обмін товарів і оформлений угодою; тобто це угода, за якої "товар" обмінюється на "товар" або на "товар + гроші". Умовою еквівалентності товарообміну є обмін товарів за світовими або договірними цінами. Бартерні угоди широко використовують в умовах нестачі й нестійкості валюти, нерозвиненості товарно-грошових відносин, оскільки вони дають змогу без використання валютних коштів здійснювати прямий обмін товарів. Під час біржових торгів такі угоди не повинні домінувати, але саме тоді доводиться враховувати вимоги продавців стосовно зустрічного придбання необхідної їм продукції. Тому більшість товарних бірж в Україні уже на етапі їх створення були орієнтовані на бартерні угоди. Деякі біржі почали використовувати такі угоди пізніше. Це тимчасовий вимушений вид угод, адекватна реакція як бірж, так і більшості підприємств, реакція самозбереження та самозахисту від недосконалої фінансової й податкової системи.

Бартерні угоди суперечать суті біржової торгівлі, оскільки:

- різко знижується пропускна здатність біржі;

- порушується нормальний механізм аукціонних торгів, а майже відсутній обмін інформацією між багатьма невеликими партіями призводить до великих розбіжностей у цінах на одні й ті самі види товарів;

- значна частка доходів від продажу не надходить безпосередньо товаровиробникам і не поєднується з процесом розширеного відтворення;

- часткове зняття обмежень на бартерні угоди щодо продовольчих та деяких споживчих товарів не забезпечує суттєвого збільшення товарообміну через невідповідність зустрічних інтересів учасників товарообміну;

- майже всі товаровиробники поступово приєднуються до процесу торгівлі не властивими їм видами товарів, витрачаючи на це великі ресурси;

- надзвичайно швидкими темпами зростає кількість "стихійних" складів дефіцитних товарів, які фактично виводяться із товарообігу.

Бартерні угоди й угоди з умовою мають і загальні риси, й суттєві відмінності. Основною відмінною рисою таких угод є те, що гроші, як правило, не використовують. Гроші виконують звичайні функції платежу в разі угод з умовою, за яких, крім того, між продажем і купівлею товару є розрив у часі (не менший, ніж один місяць), якого немає в разі бартерних угод.

Укладання та реалізація біржових угод для брокера та його клієнта може мати певну специфіку, залежно від особливостей їх взаємовідносин, тому виникли угоди з умовою і угоди з кредитом.

Угода з умовою ‑ це угода, за умови укладання якої брокер повинен виконати певні доручення клієнта. Останній дає доручення продати реальний товар водночас із купівлею іншого реального товару. Брокер має право відмовитися від такого доручення, але якщо він прийняв його і не виконав умови в частині купівлі іншого товару, то втрачає право на винагороду.

Угода з кредитом — це вид угоди між брокером і клієнтом, за якої брокер зобов’язується в обмін на товар, запропонований клієнтом, надати клієнтові товар, який його зацікавить. З цією угодою брокер звертається в банк, де отримує кредит на її здійснення. Використовуючи кредит, брокер купує товар, який цікавить клієнта, та отримує товар, запропонований клієнтом на початку. Отриманий товар (як правило, дефіцитний) брокер самостійно продає на біржі й повертає кредит банку.

Угоди з кредитом дають змогу здійснювати суто бартерні операції на законній підставі. Гроші в цьому разі для клієнта фактично втрачають функцію засобу платежу і слугують лише мірою вартості.

2. Угоди з правами на товар

Взаємопередача прав і зобов’язань щодо стандартних контрактів на поставку біржового товару здійснюється у ф’ючерсних угодах. Отже, в цьому разі передбачено купівлю або продаж не реального товару, а тільки контракту на нього протягом певного періоду. Реалізують не товар, а контракт. Укладання таких угод здійснюється не з метою купівлі-продажу реального товару, а для його страхування від можливих несприятливих змін ціни. Вони укладаються за стандартизованими умовами на підставі біржових типових контрактів щодо кожного виду товару.

Об’єктом ф’ючерсної угоди може бути тільки один вид продукції визначеної якісної характеристики. Сумарні обсяги певного виду товару за ф’ючерсними угодами визначаються кількістю контрактів, а обсяги певного виду товару в кожному контракті стандартизовані.

Метою укладання ф’ючерсної угоди є одержання різниці між ціною контракту на момент його укладення та ціною на день закінчення контракту. Якщо за цей період ціна зростає, то продавець програє. Для виплати різниці між ціною в контракті та реальною ціною, що склалася на ринку, продавець укладає офсетну, або зустрічну (протилежну), угоду, тобто угоду на покупку такої самої партії товарів за новою, вже реальною ціною на момент закінчення терміну ф’ючерсної угоди. Покупець також укладає офсетну угоду на продаж такої самої партії товару за новою ціною і одержує виграшну різницю. У разі укладання офсетної угоди ф’ючерсна угода ліквідується.

Однією з умов ф’ючерсної торгівлі є обслуговування, надане біржовою розрахунковою палатою. Після реєстрації ф’ючерсної угоди її контрагенти (покупець і продавець) припиняють взаємини як сторони, оскільки відтепер мають стосунки тільки з розрахунковою палатою.

Під час укладання ф’ючерсної угоди покупець і продавець вносять гарантійну заставу розміром до 18 % вартості контракту на окремий рахунок. У місяць поставки товару за цим контрактом гарантійний завдаток має становити 100 % вартості товару.

Щодня за всіма ф’ючерсними контрактами, які не було ліквідовано протягом біржового дня, здійснюються розрахунки. У разі підвищення цін, сторона, яка продала контракт (продавець), повинна до початку наступного біржового дня (сесії) виплатити брокеру, а той ‑ розрахунковій палаті різницю між ціною, зареєстрованою на момент закриття попереднього біржового дня, та ціною, зареєстрованою на момент закриття поточного біржового дня.

Розрахункова палата, в свою чергу, нараховує або сплачує брокеру-покупцю, а він ‑ клієнтові позитивну для нього різницю. У разі зниження ціни відбувається зворотна дія: покупець вносить різницю цін брокеру, а той ‑ розрахунковій палаті, яка направляє їх продавцю.

Опціонна угода є логічним продовженням ф’ючерсної, особливим видом біржових операцій з обмеженим, порівняно зі звичайними ф’ючерсними операціями, ризиком.

Опціон ‑ це свого роду платне договірне зобов’язання права купити або не купити контракт на певний вид цінностей чи фінансових прав із заздалегідь установленою в ньому ціною в межах узгодженого періоду. В обмін на отримання такого права покупець опціону платить продавцю ухвалену суму, яка називається премією, Продавець опціону не має права продати контракт, інші види цінностей до передбаченого в контракті терміну. Покупець опціону має право протягом указаного в ньому терміну купити або відмовитися від купівлі зазначеного контракту (товару), інших цінностей, утративши за цих умов премію, виплачену продавцю опціону.

Основний зміст ф’ючерсних і опціонних угод полягає у використанні часу між моментом укладення угоди та її виконанням; учасники торгів здобувають можливість отримати прибуток залежно від зміни кон’юнктури ринку.

Платником премії, яка гарантує право вибору, може бути і продавець товару, і його покупець. Якщо платник премії ‑ продавець, він може відмовитися від угоди і продати товар іншому покупцеві за вищою ціною. Якщо платник ‑ покупець, то він може купити товар за попередньою нижчою ціною, а потім перепродати його за вищою. Одержувач премії в будь-якому разі сподівається на те, що ціни не зміняться або ж знизяться. Тоді платник премії відходить від угоди, а премія лишається в одержувача.

Введення опціонів на біржах змінюватиме сучасний характер відносин між клієнтом і брокером. Зараз брокер є лише представником продавця і покупця, а ризик угоди цілком лежить на клієнтах. У разі застосування опціонів брокер стає учасником угоди і в такий спосіб бере на себе весь ризик, пов’язаний зі зміною кон’юнктури. Найближчим часом не всі брокерські контори зможуть одразу перейти до нових видів угод.

Дата добавления: 2015-05-31