Книга друга

Титул I. Про юрисдикцію (De jurisdictione)

1. (Ульпіан). Обов'язки того, хто оголошує право, більші за обсягом, порівняне з іншими, бо вінможе надати володіння спадковим майном (bonorum nossessio) і ввести у володіння та призначити опікуна над неповнолітнім, який не має опікуна, й дати тим, що сперечаються, суддів.

2. (Яволен). Кому дана юрисдикція, тому, мабуть, надане то, без чого юрисдикція не може бути здійсненою...

4. (Ульпіан). Наказ про надання забезпечення через преторську стипуляцію (stipulatio praetoria) і введення у володіння відносяться більш до царини вищої влади (imperium), ніж до галузі юрисдикції.

5. (Юліан). Звичаєм предків встановлено, що лише той може доручати здійснення юрисдикції іншій особі, хто володіє юрисдикцією через своє право, а не через надання йому юрисдикції іншою особою...

7. (Ульпіан). Якщо будь-хто зловмисно пошкодить те, що виставлене на білій дошці, на папері або на іншому матеріалі для встановлення постійної юрисдикції, а не у зв'язку з окремою справою, то проти нього виноситься судова постанова про штраф в 500 золотих; цей позов може бути пред'явлений будь-якою особою (асtio popularis). § 1. І раби, і сини сімейства охоплюються словами едикту; і претор поширює свій едикт на осіб обох статей. § 2. Якщо пошкодження проведено під час виставляння або раніше виставляння едикту, то постанови едикту не застосовуються. Але Помпоній говорить, що едикт за своїм значенням повинен бути поширений і на ці дії. § 3. Відносно рабів, яким пани не нададуть захисту на суді, і відносно людей, що працюють в нужді, застосовується тілесне покарання. § 4. В тексті едикту згадується про злий намір, оскільки не піддається відповідальності той, хто зробив вказану дію внаслідок незнання, нерозвиненості або за наказом самого претора або випадково. § 5. Але відповідає за цим едиктом і той, хто понесе виставлений текст хоча б без пошкодження, і той, хто діє своїми руками і доручає це іншим; але якщо один вчинив дію без злого наміру, а інший дав доручення із злим наміром, то відповідає той, хто дав доручення; якщо обидва діяли із злим наміром, то відповідають обидва; якщо багато осіб вчинили пошкодження або дали доручення про це, то відповідають всі...

9. (Павло). Якщо чиїсь раби пошкодять білу дошку, то в даному випадку едикт встановлює інші правила, ніж у випадку крадіжки, де не дається позову проти інших, якщо тільки пан, який вирішить надати захист, виступає від імені одного; це відбувається, можливо, тому, що тут карається неповага до величі претора і не вчинено багато дій, подібно тому, як у випадках, якщо декілька рабів заподіяли образу або заподіяли збиток, бо тут багато дій, а не одне, як при крадіжці. Октавен говорить, що тут слід прийти на допомогу пану. Але це можна сказати, якщо вони керувалися чужим злим наміром при пошкодженні білої дошки; бо в цьому випадку є один намір, а не багато дій; це помічає і Помпоній.

10. (Ульпіан). Той, хто здійснює юрисдикцію, не повинен оголошувати право (виносити постанову) ані за своїми справами, ані у справах своєї дружини або своїх дітей, ані вільновідпущених або інших осіб, які знаходяться при ньому.

11. (Гай). Якщо одна особа пред'являє до іншої декілька позовів і вартість кожного з цих позовів знаходиться в межах юрисдикції того, хто розглядає справу, але сума всіх позовів перевершує межі його юрисдикції, то, на думку Сабіна, Касія, Прокула, він може пред'являти позови у цього судді; цей погляд підтверджений рескриптом імператора Антоніна. § 1. Але якщо позови є взаємними і один вимагає меншої суми, а інший – більшої суми, то особа, що вимагає меншої суми, може звернутися до того ж судді, щоб від підступності мого супротивника не залежало висунути питання: чи можу я пред'явити позов у того ж судді? § 2. Якщо загальний позов належить декільком особам, як, наприклад, позови про розподіл спадку, про розділ загального майна, про визначення меж ділянок, то чи слід виходити з того, чи входять окремі частини в юрисдикцію особи, що розглядає справу, як думають Офілій і Прокул, оскільки кожний сперечається про свою частину, або ж швидше слід виходити з того, чи входить вся річ в межі юрисдикції, оскільки річ цілком є предметом судового розгляду і може бути присуджена одному, як думають Касій і Пегас, думка яких заслуговує на схвалення?

12. (Ульпіан). Муніципальним магістратам не дозволяється піддавати раба тяжкому покаранню, але не слід заперечувати їх права піддавати раба помірному покаранню.

13. (Ульпіан). Потрібно, щоб той, хто наказує судити, був магістратом. §1. Магістрат же або той, хто посідає посаду, що наділена владою, як, наприклад, проконсул або претор, або інші особи (керівники провінціій), не можуть видавати цього наказу того дня, коли вони стають приватними особами.

14. (Ульпіан). Визнано, і ми користуємося цим правилом, що якщо будь-хто вищий або рівний підпорядковує себе юрисдикції іншої особи, то постанову може бути винесене на його користь або проти нього.

15. (Ульпіан). Якщо помилково звернулися до претора замість іншої особи, то не має сили те, що вчинене. І не слід слухати того, хто скаже, що сторони погодилися про суд тому, що, як пише Юліан, не приходять до угоди ті особи, які помиляються: бо що є більш протилежним угоді, ніж помилка, яка виявляє незнання...

19. (Ульпіан)... § 1. Якщо виникає питання про те, чи відноситься дана справа за своєю ціною до даної юрисдикції, то завжди потрібно з'ясувати, на яку суму пред'явлена вимога, а не яка сума боргу.

20. (Павло). Тому, хто проголошує постанову за межами своєї території можна безкарно не покорятися. Так само, якщо він схоче винести постанову за межею своєї юрисдикції.

Титул II. Які правові положення хтось встановлює відносно іншого, такі ж положення можуть бути застосовані й відносно нього (Quod quisque juris in alterum statuerit, ut ipse eodem iure utatur)

1. (Ульпіан). Цей едикт встановлює положення найбільшої справедливості і не може викликати чиєсь обґрунтоване незадоволення: бо хто ж відкидає, щоб по його справі була винесена така ж ухвала, яку він сам виносить для інших або доручає винести? §1. Магістрат же, або особа, що посідає посаду, яка наділена владою, встановивши якесь нове правове положення по справі проти іншої особи, повинен застосувати те ж правове положення, якщо його супротивник пред'явить вимогу. Якщо хтось досягне того, що на його користь буде встановлено якесь нове правове положення магістратом або особою, котра посідає посаду, що наділена владою, то це ж правове положення буде застосовано проти нього, коли згодом його супротивник пред'явить вимогу. Зрозуміло, що те право, яке будь-хто вважає справедливим застосувати до іншої особи, повинне признаватися дійсним і для самого себе...

Tитул III. Якщо хтось не підкорятиметься особі,

що виносить постанову (Si quis jus dicenti non obteinperaverit)

1. (Ульпіан). Всім магістратам, згідно праву їх посади, надається право захищати свою юрисдикцію шляхом рішення про присудження до покарання. § 1. Вважається тим, що не підкорився рішенню, хто не виконає всього, що міститься в рішенні; наприклад, якщо хтось не допустив відбирання у нього рухомої речі, але допустив, щоб вона була від нього винесена або вивезена; далі, якщо він відмовився від того, що є наслідком рішення, то він вважається тим, хто не підкорявся рішенню...

Титул IV. Про виклик до суду (De in jus volcando)

4. (Ульпіан). Претор говорить: «Висхідних родичів патрона, дітей патронів і висхідних патрона ніхто не повинен викликати в суд без мого наказу»... § 2. Висхідних родичів розумій в значенні осіб тієї та іншої статі, але слід запитати: чи в будь-якому ступені спорідненості? Деякі називають висхідними осіб до прапрапрадіда, а віддалені називаються предками; Помпоній передає, що так вважали стародавні юристи; але Гай Касій називає висхідними родичами всіх, незалежно від ступеня спорідненості. Цей погляд є більш етичним і панівним...

10. (Ульпіан)... § 4. Хто відпущений на свободу будь-яким союзом (corpus) або колегією (collegia) чи громадою, той може викликати в суд окремих осіб (що входять до складу союзу, колегії або громади); бо він не є вільновідпущеним цих осіб; але він повинен мати пошану до держави, і якщо він хоче вести справу проти держави або об'єднання (universitas), то він повинен виклопотати у претора дозвіл, хоча б він мав намір викликати в суд керівника, ними призначеного...

13. (Модестін). Взагалі ми не можемо викликати в суд без дозволу претора тих осіб, яким будь-що надається пошана...

19. (Павло). Поза сумнівом, що достатньому покаранню піддається той, хто не захищається і ховається, оскільки супротивник вводиться у володіння його майном. Але якщо він дозволяє увійти до його будинку або буде помічений з вулиці, то Юліан говорить, що він може бути правильно покликаний до суду.

20. (Гай). Але ніхто не сумнівається, що бути дозволено викликати в суд від вхідних дверей чи з лазні або з театру.

21. (Павло). Хоча той, хто знаходиться у себе удома, може бути викликаний до суду, проте ніхто не може бути витягнутий зі свого будинку.

22. (Гай)... § 1. Викликаний до суду може бути відпущений в двох випадках: якщо хто-небудь захищає його особу і якщо, поки він йде до суду, буде укладена мирова операція по даній справі.

Титул V. Якщо хтось, викликаний до суду, не піде або викличе особу, яку він не повинен був викликати на підставі едикту (Si quis in jus vocatus non ierit sive quis eum vocaverit, quern ex edicto non debuerit)

2. (Павло). По будь-якій підставі викликаний до суду повинен з'явитися до претора або до інших осіб, що здійснюють юрисдикцію, щоб було з'ясовано, чи підсудний він даній юрисдикції. § 1. Якщо хто-небудь, викликаний в суд, не піде, то він буде присуджений [компетентним суддею] до штрафу...; рівним чином, якщо для позивача не має значення, щоб його супротивник з'явився саме в призначений час, то претор звільняє (відповідача) від покарання, наприклад, якщо цього дня, що був вказаний для явки до суду, суд не відбувається.

3. (Ульпіан). Якщо хто-небудь обіцяв з'явитися в суд і не додав обіцянки неустойки (роеnа) і при тому він не з'явиться, то більш правильно пред'явити до нього через понесений позивачем збиток (condictio incerti)...

Титул VIІ. Щоб ніхто не затримував силою викликаного до суду (Ne quis eum qui in jus vocabitur vi eximat)

1. (Ульпіан). Претор оголосив даний едикт, щоб під страхом покарання упокорити тих, хто затримує силою викликаних до суду. § 1. Помпоній пише, що це відноситься і до рабів, якщо суд здійснюється за асtio noxalis, хіба що вони заподіяли збиток з відома пана; в цьому випадку пан повинен відповідати на суді без видачі раба...

2. (Павло). Проти едикту поступає і вільновідпущений, що викликає патрона, і той, хто затримує патрона силою; але в гіршому положенні знаходиться вільновідпущений, який при подібному делікті є позивачем. § 1. Те ж справедливе відносно того, хто викликає до суду іншу особу...Треба сказати безумовно, що не розглядається як затриманий той, до кого не можна було правомірно пред'явити позов.

5. (Ульпіан). Якщо хто-небудь затримає чужими руками, то він відповідає за цими правилами, незалежно від того, був присутній він або був відсутній.

Титул VIII. Про те, як особа примушується до надання забезпечення або як дає клятвену обіцянку чи просто обіцянку (Qui satisdare cogantur vel jurato promittant vel suae promissioni committantur)

15. (Мацер). Слід знати, що власники нерухомих маєтностей не примушуються до надання забезпечення. § 1. Слід визнавати за власника того, хто в полях або в місті володіє ділянкою землі цілком або в частині. Але і той, хто володіє державною землею за певну винагороду (ager vectigalis), тобто на праві емфітевзису, визнається власником; так само, хто має власність, повинен признаватися власником; але той, хто має лише узуфрукт, не є власником, як і написав Ульпіан. § 2. Кредитор, що прийняв річ в заставу, не є власником, хоча б він навіть мав володіння, йому передане або надане боржнику до запитання. § 3. Якщо ділянка землі дана в посаг, то як дружина, так і чоловік унаслідок володіння цією ділянкою визнаються власниками землі. § 4. В іншому положенні знаходиться той, хто має особисту вимогу про ділянку. § 5. Опікуни, незалежно від того, чи володіють їх підопічні або вони самі, займають місце власників; але якщо й один з опікунів був власником, то слід сказати те ж. § 6. Якщо ти висунеш вимогу про присудження тобі ділянки, якою володів я, і після того, як справа вирішена тобі на користь, я висуну апеляцію, то чи є я власником цієї ділянки?..

Дата добавления: 2015-05-31