Принципи юридичного процесу

Принципи юридичного процесу — це вихідні, основні ідеї, відповідно до яких він здійснюється.

При цьому слід мати на увазі, що принципи будь-якої процесуальної діяльності спира­ються на загальноправові принципи.

Можна виділити такі принципи юридичного процесу:

1) принцип законності;

2) принцип правової рівності;

3) принцип охорони інтересів держави та особи;

4) принцип публічності (офіційності) процесу;

5) принцип об'єктивної істини;

6) принцип гласності процесу;

7) принцип здійснення процесу державною мовою і забезпе­чення права користування рідною мовою:

8) принцип швидкості й економічності процесу;

9) принцип самостійності в ухваленні рішень;

10) принцип презумпції невинуватості громадян,

Принцип законності є найважливішим принципом юридичного процесу і характеризується як режим відповідності су­спільних відносин, що виникають у цій сфері, законам і підзаконним актам держави, як режим, атмосфера взаємодії, відносин держави й громадянина.

Реалізація принципу законності в процесу­альній сфері залежить від таких умов, як єдність законності; гаран­тування прав і свобод громадян; неприпустимість протиставлен­ня законності й доцільності; невідворотність покарання за по­рушення закону,

Принцип правової рівності ґрунтується на конституційному положенні про рівноправність громадян перед законом.. Вимоги за­кону поширюються на всі без винятку державні органи, об'єднан­ня громадян і посадових осіб, які здійснюють процесуальну діяльність. Конкретне втілення принцип правової рівності знаходить у формуванні правового статусу суб'єктів процесу, причому особливе значення має закріп­лення широкого кола прав і обов'язків громадян, котрі відіграють тут роль дієвого інструмента реалізації і захисту своїх інтересів.

Принцип охорони інтересів держави та особи. Невипадково законодавець за державними органами закріпив як найважливіші завдання охоро­ни суспільного ладу держави, встановленого порядку управління, державного і громадського порядку. Вони реалізуються з метою охорони інтересів держави, оскільки в демократичному правовому суспільстві дотримання інтересів держави є запорукою дотримання інтересів усіх законослухняних членів суспільства. От чому за­безпечення охорони інтересів держави тісно пов'язане із забезпеченням охорони інтересів усіх громадян і кожної особи. Тут у наяв­ності зворотний зв'язок. Охорона інтересів особи, громадянина — найважливіший фактор стабільності громадянського суспільства, а отже, належного функціонування державного апарата, держави загалом.

Принцип публічності (офіційності) юридичного про­цесу знаходить своє відбиття в закріпленні обов'язку державних органів, їх посадових осіб здійснювати розгляд і розв'язання ін­дивідуально-конкретних справ і пов'язані з цим дії (підбір необ­хідних матеріалів і доказів) від імені держави і, як правило, за державний рахунок. На відміну від цивільного процесу, в адміні­стративному й кримінальному відсутня плата за ведення процесу у вигляді мита, тобто відносини між суб'єктами будуються виключно на безоплат­них засадах.

Принцип об'єктивної істини в юридичному процесі спрямований на повне виключення з процесу проявів суб'єктивізму, однобічності в аналізі дій суб'єктів; він покликаний забезпечити встановлення й оцінку реальних фактів, що мають значення для ухвалення обґрунтованого рішення у конкретній справі. Невипадково, наприклад, законодавець як найважливіші завдання у справі про адміністративне правопорушення закріпив необхідність своєчасного, всебічного, повного й об'єктивного з'ясу­вання обставин кожної справи, розв'язання її в чіткій відповідності з законодавством. Необхідною законодавець також вважає оцінку доказів, досліджуваних у ході розгляду справи (ст. 252 КпАП).

Упровадження принципу гласності юридичного процесу зумовлено необхідністю широкої інформованості суспільства про діяльність суду, державних органів, їх посадових осіб щодо виконання процесуальних функцій. Поряд із правом громадян на одержання інформації про діяльність державних органів, за­кріпленим у ст. 43 Закону України «Про інформацію», законодавець ставить обов'язок відповідних органів повідомляти громадян про ухвалені рішення.

Принцип здійснення процесу державною мовою і забезпе­чення права користування рідною мовою кожному з громадян, котрі беруть участь у процесі. Розгляд конкретних справ ведеть­ся державною мовою України, але якщо громадянин, котрий бере участь у процесі, не володіє українською, він може користувати­ся своєю рідною мовою. При цьому йому повною мірою забез­печується одержання всієї необхідної інформації і можливість до­вести власну інформацію до відома органу чи посадової особи, котра розглядає конкретну справу. На це спрямована участь у процесі такої процесуальної особи, як перекладач.

Швидкість і економічність юридичного процесу зумов­лено оперативністю процесуальної діяльності державних органів. Визначення конкретних термінів розгляду судових справ є, з одного боку, перешкодою для прояву тяганини, а з іншого — дозволяє упорядкувати рух справ, увести процес у визначені часові рамки.

Здійснення принципу самостійності в ухваленні рішень ви­ключає будь-яке втручання інших органів і посадових осіб в процесуальну діяльність суб'єктів, уповноважених вести процес. Це дозволяє підвищити відповідальність за ухвалення рішень, сприяє їх законності й обґрунтованості. Упровадження цьо­го принципу не дозволяє суду або відповідному органу чи посадовій особі пере­кладати обов'язки щодо розв'язання справи, які входять до їх ком­петенції, на нижчі інстанції.

Принцип презумпції невинуватостігромадян. Конституція України закріплює положення, що відбивають сут­ність презумпції невинуватості, зокрема, ст. 62 указує: «Особа вва­жається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, поки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь».

Однак, ця норма не розповсюджується на цивільно-процесуальні й господарсько-процесуальні відносини, оскільки в цих галузях процесуальної діяльності діє зворотній принцип – презумпції винуватості, за яким обов’язок з доказування невинуватості лежить на самому відповідачеві.

Дата добавления: 2015-05-31