Загальне поняття, система та основні положення правового регулювання податку на прибуток підприємств

Податок на прибуток с основним загальнодержавним прямим прибутковим податком з юридичних осіб. Правове регулювання податку здійснюється ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств». Податок на прибуток має свої характерні особливості, які складають його загальну характеристику.

Суб’єкти оподаткування визначені ст. 2 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств». Платниками податку є: 2.1.1. З числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. 2.1.2. З числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом. 2.1.3. Філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі - філії), зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Ставка податку – відносна, відсоткова.

Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Податковий період – календарний квартал, півріччя, \три квартали, рік. Стаття 11. Правила ведення податкового обліку 11.1. Для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Метод податкового обліку – переважно за першою з подій. Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

59. Інститут засобів забезпечення податкового зобов'язання в податковому праві і законодавстві України.

Зміст способів забезпечення виконання податкового обов'язку визначається характером публічних відносин, пов'язаних з оподаткуванням.

Принципові підходи, що відображають загальний зміст забезпечувальних механізмів при виконанні податкового обов'язку:

1. способи забезпечення виступають як спеціальні, виключні заходи, що формують необхідність, інтерес суб'єкта належним чином виконати свої обов'язки.

2. способи забезпечення належного поводження платників податків при виконанні податкового обов'язку виступають гарантією для інших суб'єктів, на підставі яких можна визначити й прогнозувати поводження зобов'язаних осіб, формування доходів за рахунок надходжень від податків і зборів і відповідно орієнтуватися в об'єктивних можливостях фінансування певних завдань і функцій.

3. реалізація способів забезпечення пов'язана з ухиленням зобов'язаних осіб від належного поводження, ґрунтується на затримці або неповній сплаті податку або збору, затримці в наданні податкової звітності.

4. способи забезпечення виконання податковою обов'язку передбачають закріплення й деталізацію заходів додаткового обтяження зобов'язаних осіб.

Забезпечення виконання податкового обов'язку, характеризу­ється й деякими принциповими особливостями.

1. Забезпечення виконання податкового обов'язку стосується, насамперед, сплати податків і зборів. Якщо податковий обов'язок у широкому значенні охоплює обов'язок по обчисленню, сплаті податків і зборів, поданню податкової звітності, то способи забезпечення виконання податкового обов'язку стосуються гарантій податкового обов'язку у вузькому значенні, власне сплати сум податків і зборів.

2. У системі гарантій, що забезпечують надходження податків і зборів до бюджетів, виняткове місце приділяється державі як власникові податкових надходжень, що забезпечує підстави належного й безумовного виконання певних дій зобов'язаною стороною -платником податків.

3. Виконання обов'язків щодо сплати податків і зборів забез­печується саме додатковими гарантіями податкових органів, які примушують платника податків до виконання податкового обов'язку повною мірою й у встановлений термін.

4. Забезпечення виконання обов'язку щодо сплати податків і зборів можливо за рахунок коштів і майна платника податків.

5. Способи, що забезпечують сплату податків і зборів, містять у собі як суми безпосередньо податкових платежів, так і компенсацію втрат бюджетів від несвоєчасної сплати податків і зборів, а також витрат на примусове виконання податкового обов'язку.

Підставами застосування способів забезпечення податкового обов'язку є:

1) невиконання платником податків обов'язків щодо сплати

податків і зборів;

2)здійснення податкової перевірки у зв'язку із припиненням діяльності платника податків.

Закріпленню способів забезпечення податкового присвячені окремі статті Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Така предметність податкового законодавства акцентує увагу на тому, що види, порядок і умови застосування способів забезпечення податкового обов'язку ніяким іншим порядком регулюватися не можуть.

До способів забезпечення виконання податкового обов'язку належать:

1) податкова застава – спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону;

2) поручительство - Податковий орган зобов'язаний відмовитися від права податкової застави активів платника податків у разі коли банк-резидент поручається за нього.

За договором податкової поруки банк-поручитель зобов'язується перед податковим органом відповідати за належне виконання платником податків обов'язків із погашення його податкового зобов'язання або податкового боргу у строки та за процедурою, визначені цим Законом.

3) пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання;

4) обме­ження операцій по рахунках платника податків у банках;

5) адміні­стративний арешт активів платника податків - Адміністративний арешт активів платника податків (далі - арешт активів) є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Арешт активів полягає у забороні вчиняти платником податків будь-які дії щодо своїх активів, які підлягають такому арешту, крім дій з їх охорони, зберігання та підтримання у належному функціональному та якісному стані. Арешт може бути накладеним на будь-які активи юридичної особи, а для фізичної особи - на будь-які її активи, крім тих, що не підлягають арешту згідно із законодавством.

Дата добавления: 2015-05-31