Концепція презумпції винності(невиності) платника в податковому праві України

Контролюючі органи та органи стягнення: поняття, компетенція та співвідношення їх повноважень.

Контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу

Орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи із забезпечення погашення податкового боргу у межах компетенції, встановленої законами;

Контролюючими органами є: - митні органи - стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України; - органи Пенсійного фонду України - стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування - стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у межах компетенції цих органів, встановленої законом; податкові органи - стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів

Компетенція контролюючих органів 1. Контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом. Порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору встановлюється спільним рішенням центрального податкового органу та центрального митного органу. 2. Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі за запитами правоохоронних органів.

Органи, уповноважені здійснювати заходи з погашення податкового боргу (органи стягнення) - виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Основним елементом суб'єктивної сторони правопорушення є вина. Проблема вини, її форм не знайшла достатнього відбиття у чинному податковому законодавстві. Закріплюючи окремі склади податкових правопорушень у законах України «Про державну податкову службу в Україні» та «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», законодавець у диспозиціях відповідних норм не вказує на конкретну форму вини платників податків. Це пояснюється тим, що в такий спосіб держава намагається спростити процедуру надходжень від сплати штрафів за порушення податкового законодавства. В Інструкції про порядок застосування та стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби, затвердженій наказом Головної державної податкової інспекції України від 28 квітня 1995 року №28] було встановлено, що «фінансові санкції застосовуються незалежно від причин, з яких сталося заниження платником суми податку, іншого платежу чи внеску в податкових деклараціях, розрахунках. Для застосування фінансових санкцій не має значення і наявність умислу у діях відповідних працівників підприємств, установи, організації чи громадянина-платника». Цією Інструкцією також було передбачено, що фінансові санкції застосовуються і в тому разі, якщо порушення сталося через помилкове застосування законодавства про оподаткування, недбалість, недосвідченість чи розрахункову помилку.

Для притягнення будь-якої особи до відповідальності необхідно охарактеризувати суб'єктивну сторону правопорушення, тобто встановити наявність вини у вчиненому діянні. Існують два підходи до вирішення питання про доказування вини правопорушника.

У кримінальному, адміністративному, податковому праві діє принцип презумпції невинності, що означає, що особа визнається невинуватою доти, доки не буде доведено протилежне. При цьому суб'єкт не повинен доводити свою невинність, тягар доказування його вини покладається на органи державної влади.

У цивільному праві встановлена презумпція вини правопорушника - він вважається винним доти, поки сам не доведе свою невинність у зробленому діянні. Відповідно, сторона, що постраждала від правопорушення звільняється цивільним законодавством від доказування вини порушника. Застосування презумпції винності порушника цивільне - правових норм забезпечує захист інтересів потерпілої сторони, що сумлінно виконувала свої зобов'язання і якій було завдано шкоди неправомірними діями (бездіяльністю). Презумпція невинності

Важливо пам'ятати, що Податковий кодекс закріплює презумпцію невинності особи, яка притягається до відповідальності, що означає, що ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні податкового правопорушення, поки його винна не буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена рішенням суду, що вступило в законну силу.

Непереборні сумніви у винності особи, яку притягають до відповідальності, тлумачаться на користь цієї особи. Іншими словами, якщо всі зібрані докази не дозволяють однозначно визначити, винною чи невинною є особа у вчиненому правопорушенні, вона повинна визнаватися невинною і не може притягатися до відповідальності.

При цьому тягар доказування обставин, що свідчать про факт податкового правопорушення і вину особи у його вчиненні, покладається на податкові органи.

Деякі науковці дають визначення принципу презумпції вини в податковому праві, відповідно до якого на платника податків має бути покладено обов язок доведення відсутності вини у вчиненні податкового

Дата добавления: 2015-05-31