Модульний контроль знань 1 страница

Тести

Тести

Тести

Тести

Тести

Тести

Тести

Тести

Тести

1. Головною функцією фінансового ринку є:

а) купівля-продаж фінансових інструментів;

б) регулювання обмінного курсу валют;

в) розподіл грошових потоків всередині країни;

г) трансформація без діючих грошових коштів у позиковий капітал.

2. Головними макроекономічними завданнями фінансових ринків є:

а) забезпечення оперативного перерозподілу фінансових ρесурсів, яке доповнює процес бюджетного перерозподілу;

б) мобілізація тимчасово вільних грошових коштів держав юридичних і фізичних осіб, з подальшим їх використа ням в інтересах як безпосередніх учасників відповідного ринку, так і економічної системи суспільства загалом;

в) забезпечення децентралізованого (стихійного) регулювання економіки на галузевому і територіальному рівнях;

г) усі відповіді правильні;

д) правильна відповідь відсутня.

3. До основних суб'єктів фінансового ринку належать:

а) фінансові інститути, держава, комерційні організації;

б) фінансові інститути, домашні господарства, підприємства, громадські організації;

в) домашні господарства, підприємства, фінансові інститути держава.

4. Фінансовий ринок — сфера прояву специфічних економічних відносин, які виникають між:

а) продавцями і покупцями фінансових ресурсів;

б) фінансовими інститутами і державою;

в) домашніми господарствами і державою;

г) підприємствами і домашніми господарствами.

5. Акумулювання, розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів від одних суб'єктів ринку до інших здійснюються шляхом:

а) прямого фінансування;

б) непрямого фінансування;

в) правильні відповіді у пунктах а і б;

г) правильна відповідь лише у пункті а.

6. При прямому фінансуванні інвестори:

а) самостійно визначають сферу застосування тимчасово вільного капіталу;

б) перуть на себе значну частину ризиків та супутніх витрат, пов'язаних з оцінюванням інвестиційних якостей фінансових активів та місця їхніх емітентів на ринку капіталів;

в) назначене в пунктах а і б;

г)визначене у пункті а.

7. Непряме фінансування:

а) передбачає участь фінансових посередників;

б) по передбачає участь фінансових посередників;

в) зазначене в пунктах а і б;

г) зазначене у пункті а.

8. Об’ктом купівлі-продажу на ринку інструментів власності є:

а) титули власності;

б) боргові фінансові інструменти;

в) похідні фінансові інструменти;

г) правильна відповідь відсутня.

9. Титулами власності є:

а) облігації;

б) акції;

в) казначейські зобов’язання;

г) векселі.

10. Фондовий ринок (ринок цінних паперів) — це:

а) ринок інструментів позики;

б) ринок інструментів власності;

в) зазначене в пунктах а і б;

г) правильна відповідь відсутня.

11. Грошовий ринок — це сектор:

а) короткострокових фінансових активів;

б) середньострокових фінансових активів;

в) довгострокових фінансових активів;

г)безтермінових фінансових активів.

12. Міжбанківський ринок – це частина:

а) ринку інструментів позики;

б) ринку інструментів власності;

в) грошового ринку;

г) облікового ринку.

13. Обліковий ринок — це частина:

а) ринку інструментів позики;

б) ринку інструментів власності;

в) грошового ринку;

г) товарного ринку.

14. Валютний ринок — це частина грошового ринку, що пов'язана з:

а) обслуговуванням міжнародного платіжного обороту;

б) товарно-грошовими відносинами;

в) міжнародним поділом праці.

15. Важливою умовою розрахунків за зовнішньоекономічними операціями є:

а) обмін однієї валюти;

б) фіксований валютний курс;

в) існування «валютного коридору».

16. Існування валютного ринку значною мірою зумовлено потребою:

а) обміну однієї валюти;

б) оплатити грошові зобов'язання резидентів і нерезидентів;

в) правильна відповідь відсутня.

17. За умовами передавання фінансових ресурсів у користування розрізняють:

а) ринок позикового капіталу;

б) грошовий ринок;

в) валютний ринок;

г) товарний ринок.

18. За терміном обігу фінансових активів у структурі фінансового ринку розрізняють:

а) ринок акціонерного капіталу;

б) грошовий ринок;

в) валютний ринок;

г) товарний ринок.

19. Ринок капіталів — це ринок, на якому обертаються фінансові інструменти з терміном обігу:

а) меншим, ніж один рік;

б) більшим за один рік;

в) від одного до трьох місяців;

г) один рік.

20. Грошовий ринок оперує фінансовими активами, термін обігу яких:

а) менший за один рік;

б) більший за один рік;

в) від одного до трьох місяців;

г) один рік.

Тема 2. Регулювання фінансового ринку.

1. Сутність, цілі та завдання регулювання фінансового ринку.

2. Основні напрями та рівні регулювання фінансового ринку.

3. Поняття, механізм та органи, що здійснюють державне регулювання фінансового ринку.

4. Державне регулювання ринку цінних паперів в Україні.

5. Основи державного регулювання кредитного та страхового ринків України.

6. Державне валютне регулювання та контроль в Україні.

Контрольні питання

1. Обґрунтуйте необхідність регулювання фінансового ринку України.

2. Визначте основну мету та завдання регулювання фінансового ринку.

3. Окресліть основні напрями регулювання фінансового ринку та наведіть приклади по окремих ринках.

4. Визначте рівні регулювання фінансового ринку, охарактеризуйте ступінь розвитку та впливу кожного з визначених рівнів.

5. Які інститути-регулятори здійснюють державне регулювання фінансового ринку в Україні?

6. Охарактеризуйте механізм державного регулювання ринку цінних паперів в Україні.

7. Які функції НБУ реалізуються на фінансовому ринку?

8. У чому полягає сутність адміністративної форми регулювання діяльності комерційних банків?

9. У чому полягає індикативне регулювання діяльності комерційних банків з боку Національного банку України?

10. Визначте правові основи валютного регулювання в Україні.

11. Які основні важелі державного регулювання страхового ринку, який орган здійснює це регулювання?

1. На міжнародному фінансовому ринку перебувають в обігу такі фінансові активи:

а) емітовані у доларах США;

б) емітовані у доларах США, евро та єнах;

в) емітовані поза юрисдикцією будь-якої однієї країни;

г) емітовані лише транснаціональними корпораціями.

2. Інституціональні учасники фінансового ринку — це:

а) фізичні особи, які згідно з чинним законодавством мають на фінансовому ринку певні права і зобов'язання;

б) юридичні особи, резиденти певної країни, які займаються виробництвом різноманітних товарів і наданням послуг, включаючи фінансові послуги;

в) юридичні і фізичні особи, які згідно з чинним законодавством мають на фінансовому ринку певні права і зобов'язання.

3. Державне регулювання фінансового ринку здійснюється:

а) Міністерством фінансів України;

б) Національним банком України;

в) Фондом державного майна;

г) Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

д) зазначене в пунктах а і г;

є) зазначене в пунктах а — г.

4. Основною установою, яка регулює функціонування ринку цінних паперів, є:

а) Міністерство фінансів України;

б) Національний банк України;

в) Фонд державного майна;

г) Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

д)зазначене в пунктах а і г;

є) зазначене в пунктах а — г.

5. Регулювання фінансового ринку та його складових — це:

а) розроблення відповідних інструкцій Міністерством фінансів України;

б) об'єднання в єдину систему певних методів і прийомів, які дають змогу упорядкувати діяльність усіх його учасників і операцій між ними шляхом встановлення державою певних вимог і правил для підтримки рівноваги взаємних інтересів усіх учасників;

в) прийняття відповідних законів Верховною Радою України;

г) підписання певних указів Президентом.

6. Регулювання фінансового ринку може здійснюватися за допомогою:

а) сукупності спеціальних правових, адміністративних, економічних і соціально-психологічних методів та певних інструментів стимулювання й обмеження;

б) указів Президента;

в) постанов Кабінету Міністрів України;

г) квотування і ліцензування.

7. Ефективність методів регулювання фінансового ринку залежить від:

а) тривалості існування відповідної нормативно-правової бази;

б) досконалості правових методів регулювання;

в) зазначене в пунктах а) і б);

г) правильна відповідь відсутня.

8. Серед сфер фінансового ринку, які обов'язково повинні регулюватися державою, треба виокремити:

а) допуск цінних паперів до публічних торгів;

б) розкриття інформації емітентами;

в) регулювання діяльності професійних учасників ринку, насамперед брокерів і дилерів, та їхніх відносин із клієнтами;

г) реклама на ринку цінних паперів;

д) зазначене в пунктах а і г;
є) зазначене в пунктах а — г.

9. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України діє на підставі:

а) Положення, затвердженого Указом Президента України від 04.04.2003 р. № 292/2003 «Про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України»;

б) Указу Президента України від 25.09.2002 р. «Про додаткові заходи щодо вдосконалення діяльності Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку»;

в) Закону України від 30 жовтня 1996 р. «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»;

г) Господарського кодексу України.

10. Державний фінансовий моніторинг — це:

а) система органів, які опікуються економікою країни загалом або окремих її регіонів;

б) сукупність заходів уповноважених органів держави з аналізу інформації щодо фінансових операцій, яка надається фінансовими установами, компаніями з управління активами пенсійних і інвестиційних фондів тощо;

в) система органів, які створюються для здійснення окремих функцій щодо державного регулювання в окремих сферах економіки;

г) правильна відповідь відсутня.

11. До першої групи органів державного регулювання фінансового ринку належать:

а) Міністерство фінансів України, Національний банк України;

б) Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна;

в) місцеві держадміністрації, органи місцевого самоврядування;

г) Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

12. Одним із недоліків припливу капіталу може бути:

а) ревальвація національної валюти;

б) девальвація національної валюти;

в) пожвавлення інфляції;

г) погіршення зовнішньої конкурентоспроможності.

13. Регулювання фінансових ринків повинно концентруватися на:

а) довгострокових портфельних інвестиціях;

б) короткострокових портфельних інвестиціях;

в) прямих іноземних інвестиціях;

г) реальних інвестиціях.

14. Найбільша кількість форм і елементів наддержавного регулювання міжнародного руху капіталу пов'язана з діяльністю:

а) МВФ;

б) Міжнародною організацією комісій із цінних паперів (IOSCO);

в) Форуму європейських комісій з цінних паперів (FESCO);
г)ЄС.

15. Посилення ролі наднаціональних норм, у регулюванні процесів міжнародного фінансового ринку тісно пов'язане з:

а) глобалізацією економіки загалом та фінансових ринків зокрема;

б) зростанням ризикованості всіх вкладень з боку міжнародних інвесторів;

в) неспроможністю країн ефективно прогнозувати вплив портфельних рішень інвесторів на свій платіжний баланс;

г) усі відповіді правильні.

16. Основними формами регулюванню короткострокових портфельних вкладень міжнародних інвесторів є:

а) запровадження спеціального оподаткування короткострокових фінансових вкладень нерезидентів;

б) обов'язкова конвертація коштів, визначених для репатріації чи виведення з ринку, за заздалегідь встановленим форвардним курсом;

в) встановлення валютного коридора;

г) усі відповіді правильні;

д) зазначене в пунктах а) і б);
є) зазначене в пунктах а) і в).

17. Міжнародний рух капіталу може негативно позначитися на:

а) лібералізації економіки країни;

б) дохідності реальних інвестицій;

в) платіжному балансі країни;

г) усі відповіді правильні.

18. У сфері інвестиційної діяльності загалом і щодо державного інвестування зокрема держава застосовує такі правові форми:

а) поточне управління сферою інвестування;

б) програмування та прогнозування;

в) встановлення правил організації та здійснення інвестування в Україні за участю суб'єктів, що функціонують на будь-яких формах власності;

г) усі відповіді правильні;

д) зазначене в пункті в.

19. Поточне управління сферою інвестування включає:

а) видачу дозволів, ліцензій;

б) реєстрацію іноземних інвестицій;

в) проведення комплексної державної експертизи інвестиційних проектів будівництва;

г) створення державних приймальних комісій;

д) усі відповіді правильні;

є) правильна відповідь відсутня.

20. Програмування і прогнозування як правова форма державного регулювання:

а) залежить від сфери інвестування;

б) не залежить від сфери інвестування;

в) правильна відповідь відсутня.

Тема 3. Фінансові посередники.

1. Поняття фінансові послуги, ринок фінансових послуг. Систематизація фінансових послуг.

2. Характеристика окремих видів фінансових послуг, загальні умови їхнього здійснення.

3. Значення та функції фінансових посередників як професійних учасників фінансового ринку.

4. Класифікація фінансових посередників. Види діяльності, на яких спеціалізуються фінансові посередники.

5. Інститути спільного інвестування як особливий вид фінансових посередників: поняття, статус, види, цілі та система особливих обмежень діяльності.

6. Інші фінансові інститути, особливості їх діяльності в Україні.

Контрольні питання

1. Визначте поняття «фінансова послуга». Які послуги називаються фінансовими?

2. Які послуги надають фінансові посередники на первинному ринку?

3. У чому полягає процедура андерайтингу?

4. Опишіть схему непрямої трансферти з залученням фінансового посередника.

5. У чому полягає приватне розміщення цінних паперів?

6. Наведіть приклад агентських послуг, що надаються фінансовими посередниками.

7. У чому полягає відмінність між договором доручення та договором комісії?

8. Які види трастових послуг надаються фізичним особам на фінансовому ринку?

9. Які види трастових послуг надаються юридичним особам на фінансовому ринку?

10. У чому сутність лізингових угод? Яка відмінність між прямим та непрямим лізингом?

11. З чим пов’язана поява ринку факторингових послуг? Наведіть специфічні риси факторингового кредитування.

12. У чому полягає сутність дилерської діяльності. Чим вона відрізняється від брокерської діяльності?

13. Які основні функції виконують дилери та брокери на ринку цінних паперів?

14. Як класифікуються банківські платіжні картки за схемами розрахунків?

15. Ким можуть надаватися фінансові послуги?

16. Дайте визначення поняття фінансова установа. У чому полягають відмінності між фінансовою та кредитною установою?

17. Які основні вимоги та обмеження діяльності фінансових посередників існують за чинною законодавчою базою в Україні?

18. Визначте відмінності між пайовим та корпоративним інститутом спільного інвестування.

19. Які особливості створення та діяльності корпоративних інститутів спільного інвестування?

20. Які функції на ринку фінансових послуг виконують комерційні банки?

1. Фінансові посередники:

а) сприяють переміщенню капіталу від тих, хто має заощадження, до тих, хто їх потребує;

б) укладають договори щодо короткострокового інвестування;

в) укладають договори щодо довгострокового інвестування.

2. Діяльність фінансових посередників:

а) знижує ризик неповернення позички або неефективних інвестицій;

б) забезпечує рівновагу на ринку капіталів через узгодження попиту на фінансові ресурси та їхні пропозиції;

в) перерозподіляє і знижує фінансові ризики;

г) усі відповіді правильні;

д) правильна відповідь відсутня.

3. Основними функціями банків є:

а) посередництво у кредиті;

б) посередництво у платежах;

в) акумулювання вільних коштів і перетворення їх на капітал;

г) усі відповіді правильні.

4. Функція посередництва у кредиті полягає в:

а) акумулюванні банками грошових коштів, які тимчасово вивільняються у процесі кругообороту капіталів підприємств і доходів населення та перетворення їх на капітал;

б) перерозподілі банками грошових коштів, які тимчасово вивільняються у процесі кругообороту капіталів підприємств і доходів населення;

в) організації банками безготівкових розрахунків між суб'єктами ринку шляхом перерахування коштів за їхніми рахунками або заліком взаємних вимог;

г) усі відповіді правильні.

5. Так зване пакетне обслуговування клієнтів банком передбачає:

а) надання як коротко-, так і довгострокових кредитів;

б) операції з цінними паперами;

в) прийом вкладів;

г) валютні операції;

д) консультаційні та інші послуги;

є) усе вищезазначене;

ж) лише пункти а, в, г і д.

6. У розвинутих країнах найпоширенішими видами спеціалізованих банків є:

а) інвестиційні, інноваційні, ощадні, іпотечні й експортно-імпортні;

б) інвестиційні, інноваційні, ощадні, іпотечні та універсальні;

в) інвестиційні, інноваційні;

г) ощадні, іпотечні й експортно-імпортні.

7. Інвестиційні банки займаються переважно:

а) кредитуванням і видачею гарантій за операціями, пов'язаними переважно із зовнішньою торгівлею та міжнародним рухом капіталів;

б) довгостроковим кредитуванням, у результаті якого можлива реалізація потужних науково-технічних проектів;

в) емісійно-засновницькою діяльністю, забезпечуючи посередництво і гарантії розміщення цінних паперів на фондовому ринку;

г) залученням дрібних вкладів населення на певний строк і наданням позик приватним особам.

8. Найпоширенішим типом інститутів спільного інвестуання є:

а) FA-компанії (Face-Amount Companies);

б) UIТ-компанії (Unit Investment Trust Companies);

в) М компанії (Management Companies).

9. FA-компанії — це інвестиційні компанії, які:

а) не займаються емісією цінних паперів, а сприяють розміщенню цінних паперів інших емітентів;

б) випускають сертифікат із зазначенням суми коштів, які вклав інвестор;

в) надають поради щодо формування портфеля цінних паперів.

10. М-компанїі — це інвестиційні компанії, які:

а) здійснюють представницьку діяльність з довіреним майном щодо реалізації прав власності довірителів;

б) акумулюють кошти інвесторів шляхом продажу власних цінних паперів;

в) надають поради щодо формування портфеля цінних паперів.

11. Андерайтинг — це:

а) діяльність щодо розміщення цінних паперів, здійснювана торговцем цінними паперами відповідно до укладеної з емітентом угоди та згідно з чинним законодавством;

б) діяльність від імені і за рахунок клієнтів щодо проведення операцій на фінансовому ринку, за яку отримують винагороду;

в) кредит, наданий у формі переданого у користування майна.

12. Лізинг — це:

а) діяльність щодо розміщення цінних паперів, здійснювана торговцем цінними паперами відповідно до укладеної з емітентом угоди та згідно з чинним законодавством;

б) діяльність від імені та за рахунок клієнтів щодо проведення операцій на фінансовому ринку, за яку отримують винагороду;

в) кредит, наданий у формі переданого у користування майна.

13. Агентські послуги — це:

а) діяльність щодо розміщення цінних паперів, здійснювана торговцем цінними паперами відповідно до укладеної з емітентом угоди та згідно з чинним законодавством;

б) діяльність від імені і за рахунок клієнтів щодо проведення операцій на фінансовому ринку, за яку отримують винагороду;

в) кредит, наданий у формі переданого в користування майна.

14. Факторинг — це:

а) діяльність з укладання угод від свого імені та за свій рахунок через публічне оголошення цін купівлі та продажу цінних паперів із зобов'язанням купівлі та продажу цих паперів за оголошеними цінами;

б) діяльність щодо укладання угод із цінними паперами на основі угод комісії або доручення;

в) система фінансування, за умовами якої банк (або фактор-фірма) скуповує права вимоги щодо виплат за фінансовими зобов'язаннями, придбаними в різних осіб.

15. Факторинговий кредит надають:

а) збитковим організаціям;

б) за бартерними угодами;

в) підприємствам, які мають багато дебіторів;

г) підприємствам, які мають мало дебіторів.

Модуль 2

Тема 4. Ризик та ціна капітал у.

1. Ціноутворення на фінансовому ринку.

2. Види і функції цін.

3. Зміна вартості грошей у часі.

4. Оцінювання вартості капіталу.

Контрольні питання

1. Ціна як мірило вартості товару.

2. Завдання ціноутворення на фінансовому ринку.

3. Фактори впливу на рівень цін на фінансовому ринку.

4. Види цін на фінансовому ринку.

5. Функції ціни на фінансовому ринку.

6. Методи ціноутворення, які використовують на фінансовому ринку.

7. Які методичні підходи використовують при формуванні ціни на фінансові активи?

8. Що таке вартість капіталу?

9. Що таке теперішня та майбутня вартість грошей?

10. Економічна сутність нарощування і дисконтування.

11. Простий і складний відсоток.

12. Як визначається вартість позикового капіталу?

13. Як визначається вартість власного капіталу?

1. Відносні ціни:

а) виражають вартість товару в абсолютній кількості грошових знаків;

б) виражають вартість товару через вартість іншого товару;

в) це ціни, які представлені на ринку, незалежно від того, визначаються вони попитом і пропозицією чи встановлюються урядом.

2. Завданням ціноутворення на фінансовому ринку є:

а) відображення реального співвідношення попиту і пропозиції;

б) реалізація конкретних цілей ціноутворення;

в) врахування дії сукупності різноманітних факторів;

г) усе вищезазначене;

д) правильна відповідь у пункті а).

3. До специфічних факторів ціноутворення на фінансовому ринку належать:

а) інвестиційний клімат та інвестиційна місткість ринку;

б) тип, вид цінного паперу і термін його обігу;

в) рейтинг та ділова репутація емітента;

г) усе вищезазначене;

д) правильна відповідь у пункті а).

4. Аналітичний метод ціноутворення на фінансовому ринку:

а) передбачає, що рівень ціни визначається в результаті детального аналізу кон'юнктури ринку, виконання діагностичного факторного аналізу, моніторингу;

б) ґрунтується на використанні аргументованих висновків експертів (спеціалістів у цій галузі) про рівень реальної вартості того чи іншого фінансового інструмента або ціну певної фондової операції;

в) базований на статистичному аналізі з використанням середніх величин, індексів, дисперсії, варіації, застосуванні кореляційного та регресивного аналізу;

г) усе вищезазначене.

5. Капіталізацією відсотків називається:

а) процес нарощування за складними відсотками;

б) приєднання нарахованих відсотків до суми початкового вкладення;

в) перерахунок витрат та вигід для кожного розрахункового періоду з використанням ставки дисконту.

6. Вартістю капіталу називається:

а) загальна сума витрат кредитора, пов'язана з наданням кредиту;

б) загальна сума витрат позичальника;

в) загальна сума витрат позичальника, пов'язана з його фінансовою діяльністю;

г) загальна сума коштів, що треба сплатити за використання певного обсягу фінансових ресурсів, виражена у відсотках до цього обсягу.

7. Вартість капіталу залежить від таких чинників:

а) рівня дохідності інших інвестицій;

б) рівня ризику інвестування;

в) джерела фінансування;

г) усього вищезазначеного;

д) правильна відповідь у пункті б.

8. Бета-коефіцієнт використовують у:

а) ціновій моделі капітальних активів;

б) моделі прогнозованого потоку дивідендів;

в) моделі прибутку на акцію.

9. Фінансові ризики належать до:

а) чистих ризиків;

б) спекулятивних ризиків;

в) майнових ризиків;

г) політичних ризиків.

10. Найпоширенішим способом зниження фінансового ризику є:

а) диверсифікація;

б) страхування;

в) лімітування;

г) придбання додаткової інформації про вибір та результати.

11. Хеджування — це:

а) прийняття ризику на себе;

б) переуступка ризику;

в) усунення ризику;

г) ігнорування ризику.

12. Інвестиційний ризик — це:

а) ймовірність того, що проект не буде реалізовано;

б) ймовірність виникнення непередбачених фінансових втрат у ситуації невизначеності умов інвестування;

в) міра очікуваного рівня дохідності інвестиційного проекту;

г) правильними є відповіді в пунктах а) і б).

13. «Довгий» хедж передбачає:

а) придбання ф'ючерсного контракту для захисту від можливого підвищення цін;

б) продаж ф'ючерсного контракту для захисту від можливого зниження цін;

в) укладання контракту на продаж (покупку) і водночас здійснення ф'ючерсної угоди протилежного характеру;

г) усі відповіді правильні.

14. Для кількісної оцінки ризику використовують показник:

а) чиста теперішня вартість проекту;

б) коефіцієнт вигід/витрат;

в) внутрішня норма рентабельності;

г) середньоквадратичне відхилення.

15. Оцінюваний варіант вкладення у фінансові активи з рівнем допустимого ризику повинен бути відхилений, якщо ймовірність втрати прибутку становитиме:

а) 0,0001;

б) 0,1;

в) 0,01;

г) 0,001.

Тема 5. Грошовий ринок і ринок банківських позик

1. Зміст та структура грошового ринку та ринку банківських позик. Їх об’єкти та суб’єкти.

2. Характеристика облікового ринку та його особливості.

3. Характеристика міжбанківського ринку. Операції на міжбанківському ринку.

Контрольні питання

1. У чому виявляються особливості операцій на грошовому ринку?

2. Що слід розуміти під попитом і пропозицією грошей?

3. Як змінюється статус грошей на грошовому ринку?

4. Яку форму має ціна грошей на грошовому ринку?

5. перерахуйте інструменти грошового ринку.

6. Які функції на грошовому ринку виконує вексель?

7. В якій формі залежно від стану економіки проводять грошово-кредитну політику Національного банку?

8. Охарактеризуйте групи мотивів попиту на гроші з боку економічних суб’єктів та їхня сутність.

9. Назвіть фактори впливу на динаміку попиту.

10. Фактори впливу на обсяг пропозиції грошей.

11. Які складові можна виокремити можна виокремити у структурі грошового ринку.

12. Які елементи формують інституційну структуру облікового ринку?

13. Яка сутність операцій РЕПО?

14. Охарактеризуйте механізм вексельного кредиту.

15. Яку роль у функціонуванні грошового ринку відіграє міжбанківський ринок?

16. Яке призначення ломбардного кредиту?

17. Охарактеризуйте сутність міжбанківських позик і депозитів.

1. З економічного погляду, кредит — це:

а) форма руху позикового капіталу, що надається на умовах повернення;

б) економічні відносини, що виникають між кредитодавцем і кредитоодержувачем;

в) рух вартості у сфері товарного обміну;

г) позичка у грошовій або товарній формах на умовах повернення.

2. Залучення банком, який обслуговує підприємство, до кредитування інших банків передбачає:

а) контокорентний кредит;

б) консорціальний кредит;

в) онкольний кредит;

г) роловерний кредит.

3. Депозитні зобов'язання — це боргові зобов'язання:

а) за якими продавці передають гроші у повне розпорядження покупцям за умови їх повернення (з визначенням чи без визначення його терміну) і сплати (чи без сплати) відсоткового доходу;

б) за якими продавці, передаючи гроші покупцям, вносять певні обмеження у права останніх розпоряджатися цими грошима;

Дата добавления: 2015-05-26