Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Принципи банківського кредитування




Банківські кредити та принципи кредитування

Банківський кредит - це зовсім інша категорія відносин, що передбачає у ролі кредитора банк, при цьому, як правило, кредит надається у грошовій формі, а відносини між банком та позичальником оформлюються належним чином.

Кредит у банку надається суб’єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Основними з них є: забезпечення, повернення, строковість, платність, цільова направленість. Банківський кредит можна визначити як основну форму кредиту, при якій грошові кошти надаються банками у тимчасове використання позичальникам.

Вважається, що сутність банківського кредиту відображається у суб’єктах кредиту, забезпеченні кредиту та об’єктах кредитування. Відповідні категорії виступають елементами системи кредитування. На практиці названі елементи кредитної системи пов’язують із формами кредитів. Тому кредит доцільно визначити як економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу одержання останнім позички у будь якій формі і, звичайно, з оплатою відсотка. При видачі кредиту виникають кредитні відносини, тобто відносини між позичальником та кредитором, і немає, фактично, ніякої різниці, у якій формі була надана позичка, кредитні відносини виникають завжди.

До суб’єктів банківського кредитування відносять: державу, самі банки, населення, юридичних осіб різних форм власності. Тобто суб’єктами банківського кредитування виступають потенційні позичальники банків, розподілені на класи за ознаками, що споріднюють їх у ринковому середовищі.

Об’єктом банківського кредитування виступає мета, з якою надається кредит, іншими словами те, під закупівлю чого надається кредит. Серед найпоширеніших об’єктів кредитування виділяють кредити під: заробітну платню, на закупівлю сировини та матеріалів, на закупівлю основних фондів і т. ін. Як і елемент забезпеченості кредитів об’єкт банківського кредитування випливає із принципів кредитування. Забезпеченість банківських кредитів в ринкових умовах господарювання стає об’єктивним елементом розвитку кредитної системи. Відповідний елемент закріплений і в принципах банківського кредитування.

Важливе значення для ефективної організації кредитних відносин між банками і клієнтами мають принципи банківського кредитування. Банківське кредитування здійснюється за такими принципами: строковість повернення, цільовий характер, забезпеченість та платність кредиту.

Принцип строковості повернення означає, що позичка має бути повернена позичальником банку в заздалегідь обумовлений строк, тобто він конкретизує повернення кредиту в певний час. Від дотримання принципу строковості повернення кредиту залежить можливість надання нових позичок, оскільки одним із ресурсів кредитування є повернені позички. Порушення цього принципу кредитування призводить до перетворення строкової заборгованості за позичками у прострочену. При порушенні строків повернення і наявності прострочених позичок нові кредити, як правило, не надаються.

Цільовий характер кредитування припускає вкладання позич­кових коштів у конкретні господарські процеси, проекти, заходи. Кредит надається позичальнику, як правило, на конкретну ціль, а не тому, що у нього виникла нагальна потреба в коштах. Від дотримання цього принципу багато в чому залежить своєчасність повернення позички, тому що тільки реалізація цілі, на яку одержано кредит, може забезпечити необхідні грошові кошти для погашення боргу.

Принцип забезпеченості позичок має захистити інтереси банку і не допустити збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника. Цей принцип означає, що проти заборгованості за позичками, яка відображається в пасиві балансу клієнта - боржника, має бути певне майно (товари або цінні папери), яке враховується в активі його балансу, або зобов'язання третьої особи погасити борг банку (гарантії, поручительства тощо). Деякі кредити можуть надаватися і без забезпечення, якщо банк на це дає свою згоду. Відсутність забезпечення може бути викликана як об'єктивними причинами, коли економічна природа кредиту не передбачає вкладення коштів у матеріальні цінності (наприклад, кредити на виплату заробітної плати, на виставлення акредитивів тощо), так і суб’єктивними, коли банк іде на це свідомо, страхуючи свій підвищений ризик високими позичковими процентами.

Платність. У процесі кредитування клієнтів банк вимагає не тільки повернення одержаної позички, а й сплати процента за користування нею. В умовах ринкових відносин процент є об'єктивним супутником кредиту, його складовою ланкою, оскільки кредитна операція — це акт комерційного продажу на певний час грошових коштів. За рахунок процентів банки покривають свої витрати і одержують прибуток. Процент є також одним із засобів управління сукупним грошовим оборотом, що застосовується центральним банком країни.

Здійснення кредитних операцій комерційних банків має відповідати певним вимогам і умовам. Наприклад, банки не можуть надавати кредити: на покриття збитків господарської діяльності позичальника; на формування та збільшення статутного фонду клієнта; на внесення клієнтом платежів у бюджет і позабюджетні фонди (за винятком кредитування по контокорентному рахунку); підприємствам, проти яких порушено справу про банкрутство; підприємствам, у контрактах яких не передбачено страхування можливих втрат від недопоставок товарно-матеріальних цінностей; підприємствам, які мають прострочену заборгованість за раніше отриманими позичками і несплаченими процентами.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 1048; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.013 сек.