Завдання № 2

Завдання № 1

Між українським ТОВ «Діоніс» та бельгійською компанією «Douceurs» був укладений договір «Купівлі– продажу кондитерських виробів № 37/А–1», за яким ТОВ «Діоніс» зобов’язувалося передати у власність бельгійському контрагентові одну тонну кондитерських виробів, вироблених українською компанією із сировини, яка поставляється компанією «Douceurs», а остання зобов’язувалася оплатити кондитерські вироби за ціною, що була погоджена сторонами. В пункті 12.5 договору сторони погодили, що «правом, застосовним до цього Договору та до усіх відносин, що виникають у зв’язку з ним, є матеріальне право України».

1. Яким чином сторони договору міжнародної купівлі–продажу товарів, що підпадає під сферу застосування Віденської конвенції, можуть виключити застосування конвенції?

2. Оберіть, яке із наступних тверджень є правильним, або запропонуйте власний варіант. Обґрунтуйте свою відповідь та спростуйте інші варіанти.

а) На договір, укладений між ТОВ «Діоніс» та компанією «Douceurs», поширюється дія Віденської конвенції, оскільки Бельгія та Україна є Договірними державами у розумінні Віденської конвенції.

b) На договір, укладений між ТОВ «Діоніс» та компанією «Douceurs», поширюється дія Віденської конвенції, оскільки відсилка сторін до матеріального права України одночасно є і відсилкою до Віденської конвенції як частини національного законодавства України.

с) На договір, укладений між ТОВ «Діоніс» та компанією «Douceurs», не поширюється дія Віденської конвенції, оскільки відсилка сторін до матеріального права України виражає їх волю виключити застосування Віденської конвенції.

d) На договір, укладений між ТОВ «Діоніс» та компанією «Douceurs», не поширюється дія Віденської конвенції, оскільки кондитерські вироби є товарами, призначеними для особистого споживання.

е) Ваша власна позиція щодо питання про поширення дії Віденської конвенції на договір, укладений між ТОВ «Діоніс” та компанією «Douceurs».

2. Визначте зобов’язальний статут договору, укладеного між ТОВ «Діоніс» та компанією «Douceurs».

Пункт 1 ст. 14 Віденської конвенції вимагає, щоб в оферті була безпосередньо чи опосередковано встановлена вартість (ціна) товару або був передбачений порядок її визначення. В той же час в ст. 55 конвенції вказується, що «коли договір був юридично правильно укладений, але в ньому прямо чи опосередковано не встановлено вартість або не передбачено порядок її визначення, вважається, що сторони, у разі відсутності якої-небудь вказівки про інше, мали на увазі посилання на вартість, яка в момент укладення договору звичайно стягувалася за такі товари, що продавалися за таких же обставин у відповідній галузі торгівлі».

1. Чи не є, на Вашу думку, положення п. 1 ст. 14 та ст. 55 Віденської конвенції такими, що суперечать одне одному?

2. Що таке «достатньо виразна пропозиція про укладення договору»?

3. З якого моменту договір міжнародної купівлі–продажу вважається укладеним? Чи можна розглядати як оферту (і, відповідно, акцептувати) пропозицію про укладення договору, якщо остання не містить жодної вказівки на вартість товару чи порядок її визначення?

4. У яких випадках договір вважатися «юридично правильно укладеним», якщо у ньому прямо чи опосередковано не встановлено вартість товару або не передбачено порядок її визначення?

5. Проаналізуйте ст. 92 Віденської конвенції та спробуйте застосувати зроблені Вами висновки для порівняльного аналізу п. 1 ст. 14 та ст. 55 Віденської конвенції.

Дата добавления: 2015-05-31