Завдання № 7. У 2004 році до господарського суду м

У 2004 році до господарського суду м. Києва звернулась компанія «СЕГА ЕНТЕРПРАЙЗ» з позовом про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності на ім’я ПП «Агротехсервіс». Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість.

Суд встановив, що Позивачем заявлено вимогу про визнання свідоцтва на знак для товарів і послуг «Сега» недійсним відповідно до ст. 6 bis Паризької конвенції по охороні промислової власності у зв’язку з тим, що він є відтворенням загальновідомого знака «СЕГА», який належить компанії «СЕГА ЕНТЕРПРАЙЗ» (Японія) з 1960 року.

Для визначення критеріїв та поняття загальновідомого знаку, враховуючи положення ст. 4 ГПК України та заяви Позивача, ст. 13 Паризької конвенції суд вирішив застосувати для розгляду спору міжнародні торгові звичаї та критерії, закріплені в нормах угоди TRIPS, Картахенської угоди, рекомендаціях Асамблеї членів ВОІВ від 20 – 29 вересня 1999 р., членом якої є Україна.

Крім того, відповідно до ст. 8–а Паризької конвенції, учасником якої є Україна, фірмове найменування охороняється у всіх країнах Союзу без обов’язкового подання заявки або реєстрації, незалежно від того чи є воно частиною товарного знака.

Позивач вважає, що дії ПП «Агротехсервіс» по реєстрації на власне ім’я знака, який належить Фірмі «СЕГА ЕНТЕРПРАЙЗ» та співпадає з фірмовим найменуванням, суперечить вимогам ст. 10 bis Паризької конвенції та ст.ст. 4, 15 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Суд дійшов висновку, що порушення законодавства стосовно захисту від недобросовісної конкуренції з боку Відповідача свідчить, що дії ПП «Агротехсервіс» по реєстрації знаку «СЕГА», який вже на момент реєстрації відомий в Україні, суперечить суспільним інтересам стосовно конкуренції і споживачів.

Керуючись ст. 42, 124 Конституції України, ст.ст. 6 bis, 8, 10 Паризької конвенції, ст. 1, 5, 6, 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», нормами Цивільного кодексу України, суд вирішив позовні вимоги задовольнити.

1. Чи правомірне рішення суду?

2. Що розуміється під терміном «загальновідомий знак» у контексті ст. 6 bis Паризької конвенції і які критерії загальновідомості товарного знака встановлені національним законодавством України?

3. Чи правомірно суд використав для вирішення справи міжнародні торгові звичаї та критерії, закріплені у нормах угоди TRIPS, Картахенської угоди, рекомендаціях Асамблеї членів ВОІВ від 20–29 вересня 1999 р.?

4. Чи надає стаття 6 bis Паризької конвенції захист загальновідомим знакам на території країн – учасниць у тому випадку, якщо вони є підробками загальновідомих в інших країнах знаків?

5. Чи відповідає законодавству України, а також положенням міжнародних договорів висновок суду про те, що дії ПП «Агротехсервіс» по реєстрації на власне ім’я знака, який належить компанії «СЕГА ЕНТЕРПРАЙЗ» та співпадає з її фірмовим найменуванням суперечить вимогам ст. 10 bis Паризької конвенції?

Дата добавления: 2015-05-31