Тема: Кримінальне право України

Тема: Адміністративне право України

63. Галузь права, засобами якої формуються публічно-управлінські відносини, а також організується і забезпечується публічно-управлінська діяльність – це:

1) адміністративне право України;

2) цивільне право України;

3) кримінальне право України;

4) сімейне право України;

5) трудове право України.

64. Вищим органом виконавчої влади є:

1) Верховна Рада України;

2) Кабінет Міністрів України;

3) міністерства;

4) місцеві державні адміністрації;

5) Президент України.

65. Видом центральних органів виконавчої влади є:

1) уряд;

2) парламент;

3) міністерство;

4) місцеві державні адміністрації;

5) глава держави.

66. Місцевим органом виконавчої влади є:

1) міністерство;

2) парламент;

3) уряд;

4) місцева державна адміністрація;

5) орган місцевого самоврядування.

67. Професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів – це:

1) трудова функція;

2) службова діяльність;

3) праця;

4) державна діяльність;

5) державна служба.

68. Діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ, тобто публічно-правових спорів, в яких хоча би однією стороною виступає орган державного управління – це:

1) цивільний процес;

2) кримінальний процес;

3) адміністративне судочинство;

4) господарський процес;

5) адміністративна послуга.

69. Протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність – це:

1) злочин;

2) адміністративне правопорушення (проступок);

3) адміністративний злочин;

4) кримінальне правопорушення;

5) цивільне порушення.

70. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення:

1) 16 років;

2) 12 років;

3) 18 років;

4) 21 року;

5) 19 років.

71. Міра відповідальності, яка застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами – це:

1) адміністративне правопорушення;

2) покарання;

3) адміністративна відповідальність;

4) кримінальне покарання;

5) адміністративне стягнення.

72. Джерелом кримінального права України є:

1) Цивільний кодекс України;

2) Кримінальний кодекс України;

3) Кодекс законів про працю України;

4) Кодекс адміністративного судочинства України;

5) Кодекс про адміністративні правопорушення України.

73. Передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину – це:

1) злочин;

2) правопорушення;

3) проступок;

4) порушення;

5) відповідальність.

74. Підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину – це:

1) замах на злочин;

2) закінчений злочин;

3) підготовка;

4) готування до злочину;

5) вчинення злочину.

75. Вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі – це:

1) закінчений злочин;

2) вчинення злочину;

3) підготовка;

4) готування;

5) замах на злочин.

76. Остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця – це:

1) замах на злочин;

2) закінчений злочин;

3) добровільна відмова;

4) підготовка;

5) готування до злочину.

77. Фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до Кримінального кодексу може наставати кримінальна відповідальність – це:

1) об’єкт злочину;

2) особа злочинця;

3) правопорушник;

4) суб’єкт злочину;

5) рецидивіст.

78. Осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину:

1) могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними;

2) могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність), але не могла керувати ними;

3) не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та не могла керувати ними;

4) не усвідомлювала свої дії (бездіяльність) і не керувала ними;

5) не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність), але керувала ними.

79. Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося:

1) 16 років;

2) 18 років;

3) 21 рік;

4) 20 років;

5) 19 років.

80. Психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої Кримінальним кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності – це:

1) суспільна небезпека;

2) суб’єктність;

3) мотив;

4) вина;

5) мета.

81. Вина виражається в формах:

1) примусу;

2) недбалості і обережності;

3) умислу і неумислу;

4) умислу і обережності;

5) умислу і необережності.

82. Захід примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого – це:

1) покарання;

2) адміністративне стягнення;

3) пеня;

4) неустойка;

5) відповідальність.

Дата добавления: 2015-05-31